Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2849)
З потоку життя (6004)
Душі криниця (3339)
Українці мої... (1437)
Резонанс (1451)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1641)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НАЙСМАЧН╤Ш╤ ЯБЛУКА — НА СПАСА
Свято Преображення Господнього, а в народ╕ — Спас, Другий Спас, Яблучний Спас, яке...


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ, або З МИРУ ПО НИТЦ╤ – НА ╤НТЕРНЕТ «СВ╤ТЛИЦ╤»!
Наближа╓ться черговий щор╕чний «момент ╕стини» - необх╕дно терм╕ново з╕брати 3-4 тис....


ЩЕДР╤ БОРИС ╤ ГЛ╤Б
Наш╕ традиц╕╖


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ, або З МИРУ ПО НИТЦ╤ – НА ╤НТЕРНЕТ «СВ╤ТЛИЦ╤»!
Наближа╓ться черговий щор╕чний «момент ╕стини» - необх╕дно терм╕ново з╕брати 3-4 тис....


Поетична Св╕тлиця. ПОЕЗ╤Я ОКСАНИ ШПИРКО
Сьогодн╕шня поетична стор╕нка «КС» пропону╓ сво╓му читачев╕ продут╕ степовими...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 23.12.2005 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 23.12.2005
Василь СКУРАТІВСЬКИЙ
Хвали зиму після Миколи


УСІ ТРИ ПРАЗНИКИ - Варвари, Сави та Миколи,- що "гледіли одне одного", себто йшли впритул, звалися в народі "миколаївськими святками". Вже цей факт говорить сам за себе: в народі до святого Миколая - 19 грудня - ставилися з особливою повагою, оскільки "він другий після Бога заступник на землі".
Зимовий Миколай (є, як ви пам'ятаєте, й весняний, згадаймо приказку: "У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи") вважався покровителем усіх бідних і знедолених, землеробства й тваринництва, земних вод, на яких рятував людей. Мені пощастило записати цікаві оповідки з вуст старого рибалки Луки Книги, що провів усе життя на берегах Ягорлицької затоки. Він згадував, що, вирушаючи на рибопромисел в Чорне море, брали з собою ікону Покрови та святого Чудотворця Миколая, яка "мала оберігати рибалок од небезпеки". Майже в усіх куренях одеських рибалок також був присутній образ свого покровителя.
Запам'яталася й легенда-переказ, яку ще в дитинстві оповідала мама. Привчаючи щоранку до Оченашу, ненька казали:
-  Молися святому Миколаєві, бо він чудотворець. Ось як допоміг одному хлопчикові, який щодня віддавав шану Богові. Якось перед всесвітнім потопом Миколай зустрів дитинча, що бив поклони й приказував:
-  Це тобі, Боже, а це мені, Боже!
-  Що це ти, синку, робиш? - запитав святий Миколай.
-  Богу молюся...
-  А які ще молитви знаєш?
-  Ніяких, нікому було навчити.
-  Гаразд, це не біда, - приласкав хлопчачу голівку бородатий дідусь. - Аби щиро і від душі, то й ця молитва тебе врятує від потопу.
За кілька днів земля вкрилася водою, тільки одна-єдина гора залишилася не затопленою. Побачив її хлопчик і пішов поверх океану.
-  Ось так врятував дитину святий Миколай-Угодник, - завершила оповідку мама. - Відтоді його й стали називати Чудотворцем, бо він допомагає всім, хто молиться і вірує в Бога, одне слово, робить чудеса.
Легенда ця мені сподобалась, і я довго вірив у її реальність, побожно оглядаючи на покуті ікону Святого Миколая зі світськими обрисами. На всіх іконах у Миколая ласкаве і добре обличчя, розкішна борода. Так змальовують його й численні перекази, оскільки Чудотворець причетний до всіляких неймовірних, але добрих справ. Про це існує безліч оповідок. Найпопулярніший варіант - мандрівка Миколая з Касяном (як ви знаєте, Касянів день припадає раз на чотири роки, себто на високосний). Саме цей факт "неповаги" до злого Касяна і обігрується в багатьох сюжетах. Наведу найвідоміший.
Якось Касян та Миколай, зодягнувши білі ризи, ішли в церковних справах. Дорогою вони зустріли бабусю, що загрузла в болоті. Миколай і каже:
-  Давай, Касяне, допоможемо старенькій!
-  Я не можу, - відповів попутник. - Мої білі ризи забрудняться...
Миколай тим часом допоміг немічній жінці вибратися з багна, але замастив одіж. Ідуть обоє мовчки, коли це їм назустріч вийшов Бог і питає:
-  Чого це в тебе, Миколаю, брудні ризи?
-  Там, дорогою, загрузла бабуся, - відповів Чудотворець, - то я рятував її.
-  А в тебе чому чисті? - звернувся до Касяна.
-  А я не побажав бруднити...
-  Гаразд, - промовив    Бог, - якщо ти злегковажив святу заповідь - допомагати людям у біді, то пам'ятати тебе будуть раз на чотири роки, а Миколая за його добрий вчинок відзначатимуть двічі на рік!
З цим святом пов'язаний і обряд пивоваріння. В одній з давніх колядок мовиться:
Чому так нема, як було давно,
Як було давно, а з первовіку,
Святим Миколаям
пива не варять?
Хоч цим рядкам кілька століть, вони суголосні й тепер. Адже нині більшість людей не знають про давній звичай наших пращурів. Між тим, в Україні на миколаївські свята в кожному селі кілька днів поспіль гучно святкували
"з пивом" (очевидно, мається на увазі медоваріння, яке мало більший розвій у побуті). Селяни скликали гостей, частували їх, а пообіді запрягали в сани коней, їздили довколо села - "бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав". З цього приводу одна з приповідок мовить: "Микола бородою трусе - дорогу стеле".
Під цю пору зима остаточно "лягає на землю". Отже, зібрано збіжжя, зроблено припаси, а тому мож-на не тільки посвяткувати, але й
з боргами розрахуватися. Про тих, хто не встиг чи не зміг віддати до цього дня позичку, казали: "Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи".
Знаменитий в усьому світі Санта Клаус, що ощедрює дітвору багатими передноворічними дарунками. У нас цю роль виконує Дід Мороз. Проте не всі знають, що в Україні був свій національний
патрон, котрого й дотепер шанують у Галичині. Це - святий Миколай. На Прикарпатті та в Карпатах до цього свята готувалися заздалегідь. Та найбільше чекали його діти. Увечері хтось із найповажніших у родині, переважно дідусь, перевдягався в "доброго Миколая", заходив до оселі з подарунками, що їх приготували батьки. Нерідко на ньому були ангельські крила, довга борода, а в руках тримав смерекову гіллячку, обвішану цукерками.
Вручаючи іменні гостинці, святий Миколай згадував усе те добре, що зробили протягом року малюки. Для чемних діток була спеціальна приповідка:
Мамусиній господині,
Що порядок любить все,
Даруночки несу нині,
Бо дитина на них жде.
Ой голубко, моя крале,
Слухай маму все свою -
То не тільки
книжку й лялю,
А й цукерок принесу!
Натомість нечемній дитині пропонувавсь інший вірш:
Ти, дитино, моя мила,
Маєш тут, що заслужила, -
Я до тебе загостив
І дарунок тут лишив:
Що не слухала ти тата,
Ані мами, ані брата,
Тому різку, як той гай,
Дає святий Миколай!
Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівити "діда Миколая, який знає про все". В такий спосіб старші виховували у дітей шанобливе
ставлення до батьків, привчали до чемності, працелюбності. Напередодні свята при школах влаштовували цікаві вистави, де головною дійовою особою був святий Миколай. Поруч з ним неодмінно сусідив в'юнкий чортик, який намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо вони були неслухняними. Але преамбула вистав завжди закінчувалася тим, що "добрий Миколай" усім вибачав. Такі драматичні твори, позначені фольклорними сюжетами, писали найвідоміші західноукраїнські письменники, зокрема й І. Франко.
В заключній дії одноактівки "Суд святого Миколая", створеної Каменярем, Чудотворець звертається до присутніх:
А ви, руські діти,
слухайте пильненько!
Чи добро, чи лихо, чи яка година,
Будьте все з собою,
як одна родина.
Любіться все разом,
бо кругом злі люде...
Коли серед своїх любові не буде, То чужі вас певно не будуть любити, З ваших сварок скористають, Щоб вас всіх згубити.
На честь святого Миколая створено чимало пісень, зокрема й релігійного характеру. Одна з таких "Святителю Николає":
Святителю Николає,
помагай в потребі,
Покровителю святійший
на землі і в небі.
Ти славний є в чудах
многих по нашій країні,
Тебе славим, прославляєм
торжественно нині.
Будь помічником ласкавим,
Святий Чудотворче,
Хорони нас від всяких бід,
Ласкавійший Отче!
До тебе ми все
покірно, щиро прибігаєм,
В Тобі помочи,
потіхи і ласки шукаєм.
Вислухай наші
молення, Отче Николає,
Які до тебе в надії
всегда засилаєм.
Але найпопулярнішою вважається ця пісня:
А хто, хто Миколая любить,
А хто, хто
Миколаю служить.
Тому святий Миколай
На всякий час помагай.
Миколай!
А хто, хто спішить
в Твої двори,
Сего Ти на землі і морі
Все хорониш від напасти,
Не даєш му в гріхи впасти.
Миколай!
А хто, хто к нему прибігає,
На поміч єго призиває,
Той все з горя вийде діло,
Охоронить душу, тіло.
Миколай!
Омофор Твій нам оборона
І одна від бід охорона.
Не дай же марно пропасти,
Ворогам у руки впасти.
Миколай!
Миколає, молися за нами,
Благаєм Тебе зі слезами, -
Ми тя будем вихваляти,
Ім'я Твоє величати.
Миколай!
Святий Миколай, отже, уявлявся добрим покровителем і мудрим наставником передусім для дітвори. Тому напередодні празника малюки чекали ввечері свого гостя, припрошуючи:
Снігом, снігом та ледами,
Гей, здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай!
У народі вважали, що зимовий Миколай є також опікуном диких звірят. Про це підтверджує одна з легенд, записаних на Черкащині.
Якось чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусив ночувати. Випріг він воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці, ведмеді. Таке назбігалося - страх глянути! Сидить заєць поруч з вовком і не боїться його: "Що за дивовижа?" - думає собі чоловік.
А коли від серця відлягло, він пильніше придивився і побачив: сидить поміж звіриною святий Микола - старий сивий чоловік. Сидить і щось тим звірям розказує, а вони слухають, розвісивши вуха...
На Миколая припадає й обряд "полазників". Ці дійства влаштовують чотири рази на рік. Про одне з них - введенське - ми вже розповідали. Подібні обрядодії робили на Анни й Різдво (деінде Новий рік). Миколаївським "полазником" переважно був господар. Найраніше вставши, він обходив подвір'я, а потім ішов до хліва й казав тваринам:
- Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й з своєю жоною і діточками! - і заходив до хати як перший перевідувач оселі на святого Чудотворця.
Про повагу, з якою ставились до Миколая в народі, говорить і те, що практично в кожній оселі були ікони святого. У цей день хлопці починали готуватися до колядок.
На честь святого Миколая створено чимало молитов. Одна з таких - так звана заступницька чи заопікна молитва, з якою зверталися до свого покровителя:
Молитва до св. Миколая
Святий отче Миколає, вірний Заступниче тих, що до Тебе вдаються і в Тебе просять помочі. Молю Тебе, заопікуйся мною та захорони мене від дочасних нещасть, а ще більше від душевних нещасть, себто від гріхів. Святий Отче! Як Ти вмилосердився над трьома ув'язненими воєводами й вибавив їх від кари смерти, так умилосердися і наді мною, що погибаю в гріхах і заслуговую собі на вічну погибель.
Святий отче Миколає, встався за мною до милосердного Бога й випроси мені ласки, щоб я в здоров'ї, невинності душі, а головне, без гріха перейшов (ла) цю долину сліз, а в вічності разом з Тобою славив (ла) у Тройці одного Бога в безконечні віки. Амінь.
З ім'ям святого Чудотворця пов'язано чимало влучних прислів'їв та приказок.
Після Миколи пшениця вкриє поле.
До Миколи та й ніколи.
Миколай - жінки своєї не май.
Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне.
Варвара показує дорогу, Сава мости мосте, а Микола пригвозде.
Свято святом, але люди не оминали нагоди спостерігати за погодою. Якщо на Миколая впаде великий іній, то буде гарним врожай хліба, коли ж мороз, то також на добрі хліба й огородину. Тому казали: "Хвали зиму після Миколи!"
(З книги "Святвечір").

ТЕАТРАЛІЗОВАНОЮ виставою відзначила в республіканському Центрі дитячої творчості у Сімферополі День Святого Миколая українська дитяча театральна студія "Світанок", якою керує Алла Петрова. Крім того, юні актори з молодшої та середньої груп показали для батьків і гостей дві казки українською мовою - "Рукавичка" та "Білосніжка і сім гномів". Думається, що якби севастопольські і всякі інші чиновники запросили "світанчат" до себе на гастролі, то свято Миколая вдалося б і у них!
Лідер виборчого блоку "Наш Крим" Людмила Іванова також зіграла у цей день "роль" Святого Миколая - вручила кожному юному актору новорічні солодкі подарунки. Ось так і треба святкувати!

На фото В. РУДЕНСЬКОГО: Святий Миколай із "світанчатами".

До витоків!
Діти не винні!
НОВІТНЯ ТРАДИЦІЯ - НЕ ПОВАЖАТИ ТРАДИЦІЙ
Україножерське кеpівництво севастопольського упpавління освіти 1990-х років "прославилось" тим, що вже чеpез тpи заняття забоpонило їх проведення в українській недільній школі, повісивши на двеpі свої замки. Так продовжувалась 300-літня боротьба імперії з українською мовою та народними звичаями. Але, незважаючи ні на що, вперше вшанування Святого Миколая почалось в Севастополі саме в українській недільній школі у 1991 році. Просвітяни та членкині Союзу українок відвідували школи міста, розучували з дітьми українських пісень, відновлювали традиції. У 1993 році в місто прибули священики із Тернополя з солодкими подарунками для севастопольських дітей, які виділило керівництво львівської кондитерської фабрики "Світоч" в особі її директора Талпаша - до цього були причетні офіцер Євген Лупаков та його дружина. Після відкриття Українського культурно-інформаційного центру (УКІЦ) 1995 р. з допомогою Союзу українок і особисто його керівника п. Богдани Процак, благодійників з діаспори свято проводилось на високому художньому рівні, а головне, із збереженням українського духу. Театралізоване дійство, доторк до народних традицій, затишна атмосфера, щасливі діти - ось деякі позитивні ознаки тих свят.
Саме така радість була і цього року в УКІЦ - теплі вітальні слова о. Миколи з Української греко-католицької церкви Андрія Первозванного, прекрасний актор в ролі Св. Миколая, художні номери, підготовлені колективами УКІЦ, солодощі для дітей - все як годиться.
А ось захід, проведений в Севастопольському академічному руському драматичному театрі ім. А. Луначарського, був схожий на звичайний концерт для дітей. Ініційоване міською державною адміністрацією та підготовлене силами управління освіти та науки при СМДА (тут згадаємо 90-ті роки!) свято не мало ніяких ознак духовності чи українських народних традицій - звичайний совєцький концерт, приправлений кількома українськими номерами. Не маю претензій до дітей - учасників тих художніх номерів - діти, як завжди, були щирі у своїх почуттях. Але ж ні священика, ні самого образу
Св. Миколая, ні атмосфери казки створено не було. На сцені напис "С праздником!". Побіжна згадка про діяння героя свята. Подарунки по квиточках, а не з рук
Св. Миколая чи його помічників. Виразний жест актора на сцені, запрошуючий до вживання алкоголю. Ну, і багато чого ще...
Звичайна відбувайлівка для чиновників. Цукерки та ласощі діти з'їдять, а що згадають? Що залишиться в серці, в душі?
Отож, як казав свого часу нинішній перекинчик до триколорних прапорів: "Маємо те, що маємо". В Севастополі - то точно.
В сухому залишку після всього цього дійства виникає єдине питання: "Навіщо Українській державі фінансувати такі нездарні культурницькі заходи, якщо вони не мають ніякого зв'язку із українськими народними традиціями і не несуть виховної функції?".
Максим РОЗУМІЙКО.
м. Севастополь.
*  *  *
ВІД РЕДАКЦІЇ. Залишається тільки ще і ще раз поаплодувати севастопольському бізнесмену Віталію Осадчому, який профінансував передплату "Кримської світлиці" на наступний рік в усі севастопольські школи! Відтепер, будемо сподіватися, в "городе русской славы" нашого українського Миколая знатимуть і шануватимуть більше...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 23.12.2005 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3514

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков