Версiя для друку Обговорити в форумi

РІК ПОТОМУ...

Мало хто сьогодні у постаті севастопольського міського голови Сергія Іванова вгадує помаранчевого генерала з Майдану. Про події річної давності посадовець згадує рідко. Та на брифінгу, що відбувся цього понеділка, журналісти таки взнали його думку щодо нового свята:
- Це ще одне свято, котре буде тепер у нашій країні. Відноситися до Майдану  можна по-різному, але варто пам'ятати ті буремні дні. 
Сам я у політиці давно, до того, як став депутатом Верховної Ради, працював у правоохоронних органах. Режим відчув на власній шкурі: бувало, напрацьовуєш матеріал з труднощами, чималими фінансовими витратами, направляєш його до прокуратури, а далі тиша... Пізніше з'ясовується, що все, над чим рік працював цілий колектив, нікуди більше не рухатиметься. Оце і є прояв режиму. Може, хтось згадає за 13 минулих років якісь гучні кримінальні справи із засудженими посадовими особами?
Давайте ще згадаємо приватизаційні чеки. Звідки в нас взялися багаті? Директори підприємств отримували зарплату трохи вищу від високофахового робітника. Так звідки ж взялися багаті, нічого не побудувавши, нічого не створивши? За якого режиму це було? Сьогодні новоявлені мільйонери розмовляють вже як законослухняні громадяни.
А тепер спробуймо проаналізувати, чому виник Майдан? Думається, не тому, що Ющенко був на той час надвеликим політиком. Революційна ситуація визрівала роками, доки не дійшла до тієї точки, за якою стається вибух. Народ ішов не з метою перевороту, йому просто наболіло.
Чому це сталося у Києві, а не у Севастополі? Там поінформованість значно вища.  
Коли з Києва я приїздив до Криму, до своїх виборців, зустрічався з головами держадміністрацій, казав, що режим - це страшний потік брехні, розповідав про Януковича, про фальсифікації, вони опускали долу очі, відповідаючи: "Ми люди підневільні..."
Ми всі знаємо зараз про той сервер у кабінеті Медведчука, котрий видавав потрібний режиму результат, хто б як не голосував. Це вже потім була потрібна політична амністія і зараз про цей комп'ютер не згадують. Натомість члени СДПУ(о) знову піднімають голову, розповідаючи нам байки про нинішню владу, котра нібито винна в усіх гріхах, в тому числі й у роз'єднанні України та Росії, хоч всі пам'ятають, ким на момент того роз'єднання був нинішній есдек пан Кравчук.
Майдан рано чи пізно все одно б вибухнув. Це сталося у Києві, бо Київ  поінформованіший за інші регіони. Це не Севастополь, не Крим, де ЗМІ можна швидко перелічити. Хоч навіть і там, у столиці, у 2004 році, отримати ефір опозиційному кандидату було не так вже й легко. Першим і єдиним на той час був "5-й канал", який почав говорити правду. Всі решта ще довго співали в унісон за "темниками".
Як я сьогодні оцінюю ситуацію: є безліч помилок, помилок кадрового характеру, помилок у розпорядженнях. Але те, що Майдан привніс в наше життя низку прогресивних змін - це очевидно. Кому, як не мені, про це пам'ятати. Шість голосів тоді у  Верховній Раді не вистачило, аби провести політичну реформу, яка ще довго тримала б на плаву колишнього главу держави. Серед них був і мій голос. Саме тоді я став опозиціонером, але не таким опозиціонером, як комуністи, котрі поставили собі за мету ніколи й ні за будь-яких обставин не входити до жодного урядового органа. За 13 років не було жодного міністра - комуніста, і не тому, що їм не пропонували, вони не хотіли йти туди. Подивіться, кого зараз можна призначити міністром з цієї фракції? Всі комуністи, котрі раніше вміли працювати, стали демократами. Решта - це вічні опозиціонери.
Повертаючись до подій річної давності та підсумовуючи здобутки, я хочу сказати, що Майдан вартий того, аби згадати його через рік.
м. Севастополь.

На фото О. Польченка - цьогорічний Майдан - там побувала і "Кримська світлиця".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 25.11.2005 > Тема "З потоку життя"