Версiя для друку Обговорити в форумi

Обніміться ж, брати мої!

КАЖУТЬ, що українську історію неможливо читати без брому. Та хіба лише історію? Наше буремне вітчизняне політичне сьогодення сприймати без заспокійливого також неможливо. Але не з метою подратувати наших читачів чи поглузувати над ліліпутськими (читайте Джонатана Свіфта!) потугами провінційних і столичних партійців залишити свій слід в історії ми підібрали сьогоднішні "партійно-розкольницькі" матеріали. Читаючи їх, давайте спробуємо зрозуміти, кому вигідно, щоб перед майбутніми парламентськими виборами (і напередодні річниці Майдану!) в українців двоїлося в очах і в душах від роздроблених УНП, УРП, СОБОРУ, НСНУ - хто там далі на черзі? І де ж ті українські політичні Гуллівери, які возвисяться над метушнею, брудом, взаємними образами і заради України допнуться свідомістю до Шевченкового - "Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!".
До обіймів поки що далеко. Ми ще боремося кожен за своє, і кожен думає, що саме оте його СВОЄ і є нині найбільш затребуване Історією та Вітчизною. Свіфтові тупо- і гостроконечники, напевне, теж так думали. Але скільки ж ми повторюватимемо їхні ліліпутські помилки, коли "Мандри Гуллівера" ми мали прочитати ще в ранньому дитинстві?!
А може, ця книжка - якраз для дорослих й написана?
Віктор КАЧУЛА,
головний редактор "КС".

ЕХ, гуллівера на нас нема...

ЯКОСЬ, тижнів через два по моєму звільненні, до мене приїхав перший секретар таємної ради Релдресел у супроводі слуги. Наказавши кучерові стати віддалік, він попросив мене дати йому одногодинну аудієнцію, на що я погодився, зважаючи на його високу посаду та особисті якості, а також і на його клопотання за мене перед двором. Щоб краще чути, я хотів був лягти на землю, але він волів перебувати під час розмови на моїй долоні; поздоровивши мене з визволенням і згадавши, що в цьому було трохи і його заслуги, він додав:
- Якби не сталися деякі події, вас не звільнили б так швидко. Хоч чужоземцеві може здатися, ніби в нас усе гаразд, проте над нами тяжить два лиха - партійні чвари і можливий напад
сильної ворожої держави. Треба вам сказати, що протягом уже сімдесятьох місяців у нашому королівстві існують дві ворожі партії - тремексени й слемексени. Перші з них - прихильники високих підборів, другі - низьких. Хоч стародавнім звичаям відповідають більше високі підбори, але його величність вирішив призначити на всі урядові посади тільки тих, хто носить низькі підбори, чого ви не могли не помітити. Помітили ви, мабуть, і те, що підбори його величності нижчі принаймні на один друр проти інших (друр - приблизно одна чотирнадцята дюйма).
Ненависть між обома партіями дійшла до того, що члени їх не їдять і не п'ють за одним столом. Ми знаємо, що тремексенів, або прихильників високих підборів, більше, ніж нас, але вся влада у наших руках. Ми боїмось, що і його високість - наступник трону - симпатизує тремексенам. У всякому разі, один з його підборів вищий за другий, і він через це навіть трохи шкандибає. І от серед оцих чвар нам загрожує напад війська з острова Блефуску - другої після нас і майже рівної нам могутністю та розмірами держави.
Мушу зазначити, що хоч ви й розповідаєте про країни, де живуть люди вашого зросту, та наші філософи не ймуть цьому віри і вважають, що ви впали з Місяця або якоїсь зірки. Адже сто чоловік таких, як ви, знищили б за найкоротший час усі плоди й усю худобу, що є у володіннях його величності. А до того ж у нашій історії, яка нараховує вже шість тисяч місяців, згадується тільки про дві великі держави - Ліліпутію та Блефуску.
Ці дві могутні держави вже тридцять шість місяців перебувають у стані запеклої війни, і ось з якої причини. Всім відомо, що яйця, перед тим як їх їсти, розбивають з тупого кінця, і так ведеться споконвіку. Одначе, коли дід його величності, ще хлопчиком, урізав собі пальця шкаралупкою, його батько видав закон, щоб усі під страхом найсуворішої кари розбивали яйця тільки з гострого кінця.
Цей закон так обурив населення, що від того часу історики занотували шість повстань, внаслідок яких один імператор позбувся голови, а другий - корони. Монархи Блефуску завжди підбурювали наш народ на заколоти, а коли їх придушували, давали в своїй державі притулок повстанцям. Нараховують одинадцять тисяч чоловік, які не згодились розбивати яйця з гострого кінця, воліючи піти на страту.
Не одну сотню томів видано про це питання, але твори прихильників тупого кінця не дозволено розповсюджувати і членів їхньої партії заборонено приймати на службу.
Імператори Блефуску не один раз подавали нам через своїх послів протести, обвинувачуючи нас у єресі та порушенні заповітів великого пророка Ластрога, викладених у 54 розділі Брандекроля - нашої священної книги. Та їхні докази нічого не варті. Адже в книзі сказано: "Всі вірні мають розбивати яйця з належного кінця". А котрий кінець належний - це, на мою думку, має підказати кожному його сумління або, в крайньому разі, вирішує влада.
Останнім часом вислані нами прихильники тупого кінця зібрали таку силу при блефускуанському дворі, що між нами почалася війна, яка зі змінним успіхом точиться вже тридцять шість місяців. Ми втратили сорок великих кораблів і куди більше менших, а також тридцять тисяч ваших кращих солдатів та моряків. Втрати ворога ще тяжчі, ніж наші. Але тепер ворог закінчує будувати новий величезний флот і готується висісти на нашому березі, тому його величність, покладаючись
на вашу силу та відвагу, звелів мені розповісти вам про все це.
Я доручив секретареві передати його величності мою глибоку пошану й довести до його відома, що я, як чужоземець, не вважаю за потрібне втручатися в їхні партійні чвари, але ладен віддати життя, боронячи його та його державу від нападу будь-яких ворогів...
Уривок з книги Джонатана СВІФТА „Мандри Лемюеля Гуллівера" (Подорож до ліліпутів).
Київ, „Веселка", 1991 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 18.11.2005 > Тема "З потоку життя"