|
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 11.11.2005 > Тема "На допомогу вчителеві"
#46 за 11.11.2005
ЧУМАКИ
.
Народознавство
ЧУМАКИ
Є така давня українсь ка пісня:
Ой по горах сніги лежать,
По долинах води стоять,
А по шляхах маки цвітуть.
То не маки, а чумаки -
З Криму йдуть, рибу везуть...
Колись, як не було ще ні автомобілів, ні поїздів, по безкраїх наших просторах різний вантаж возили чумаки.
Коли в українські степи приходила рання весна, по селах починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки. Минали останні дні перед виходом валок із сіл, і ось уже викочувались величезні вози, звані мажами й мажарами, у неблизьку подорож.
Проводжали чумаків урочисто всім селом. Співали пісень, виголошували напуття, а сивий, статечний, найшанованіший у громаді чоловік благословляв їх перед нелегкою, сповненою багатьох небезпек дорогою.
Отаман востаннє оглядав своїх побратимів. Зібралися тут і сміливі, і дужі та витривалі, і чесні. Всі вони справді можуть покластися один на одного в найбільшій скруті. Адже й нападники їх можуть підстерігати, і тоді чумакам доведеться відкласти батоги й узятися за пістолі, рушниці та шаблі, щоб не дати себе пограбувати, щоб дорогоцінна сіль припливла білою валкою аж із Криму чи Карпат до рідного села.
Їх палить немилосердне сонце, січуть дощі, полощуть вітри, а вони тихо просуваються українськими степами. Скриплять вози, ремигають воли, минають дні, ночі, і звучать поміж високих могил чумацькі
пісні. Пісні ті розлогі, мов степ, і повільні, мов крок волів, сумні й веселі, але все-таки більш сумні, бо в кожній дорозі могла спіткати чумаків трагічна пригода. І хвороби їх косили, і кулі ворожі. Тому так часто в їхніх піснях ідеться про смерть чумака далеко від рідної хати.
Забілілись сніги,
Забілілись білі,
Забілілися.
Заболіло тіло
Чумацькеє біле,
Заболіло.
Й ніхто не заплаче
По чумацьком білом.
- Ой ти, товаришу,
Ой ти, рідний брате,
Прощай, бо я вмру
Зроби мені, брате,
Рідний товаришу,
З клен-древа труну.
- Ой де ж тобі, брате,
Клен-древа узяти.
Будеш ти, брате,
Рідний товаришу,
В дубовій лежати.
Не тільки в Криму чи в Карпатах зустрічали наших чумаків. Часто заходили вони й на Дон, де навантажували мажі й мажари рибою, везли її в свої краї. Бували й у різних європейських містах на ярмарках, скуповували весь необхідний для України крам. Отож чумацтво - не лише соляний промисел, а широка торгівля, здебільшого в міжнародних масштабах.
Мало хто знає, що чумацтво виникло ще в далекі часи Київської Русі, бо вже тоді з її земель вирушали в далекі мандри валки хоробрих і кмітливих людей. Саме тоді й було прокладено їхній основний маршрут, що називався Великим Чумацьким Шляхом, який подекуди перетинався зі знаменитим, знаним із давніх літописів "шляхом з варяг у греки". Але справжнього розмаху цей промисел набирає в Україні з кінця ХV століття. Щоб уявити весь розмах чумацтва, досить навести хоча б такі цифри: за один сезон ці люди перевозили кілька мільйонів пудів риби й солі; до Одеси з українських сіл завдяки чумакам перевозилось майже п'ятдесят мільйонів пудів хліба. Закінчувався сезон, поверталися додому вкрай стомлені і виснажені дорогами чумацькі
валки, і як козаки після бойового походу, так і чумаки не дораховувалися багатьох поміж себе. Матері й дружини оплакували загиблих, сиротіли дрібні діти. Таке небезпечне було це ремесло. Не кожен зважувався на нього. Тільки - люди з козацьким духом.
Давно відійшло в минуле чумацтво, полишивши нам після себе народні пісні, легенди й перекази про ті далекі нелегкі часи. А ще полишило слід у високих небесах. Безмісячної ночі там можна побачити світлу туману смугу, зіткану з незліченної кількості маленьких зір. Астрономи називають її Молочним Шляхом. А в Україні вона з давніх-давен відома під назвою Чумацького Шляху.
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 11.11.2005 > Тема "На допомогу вчителеві"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3422
|
ХУДОЖН╢ ЗОБРАЖЕННЯ «МОВНОГО РЕЙДЕРСТВА» У ПОЕТИЦ╤ ╤ВАНА НИЗОВОГО
ЛИШ ЧЕКАЛИ Б НА МЕНЕ ДИТЯЧ╤ ДОПИТЛИВ╤ ОЧ╤, ╤ ДЗВ╤НКИМ «ДОБРИЙ ДЕНЬ!» ПОЧИНАВСЯ ЩОРАЗУ УРОК…
«ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВ╤ТОВА!»
