Версiя для друку Обговорити в форумi

Присвячується всім полеглим в боротьбі за волю України.
(Продовження. Поч. у №1 - 44).

ДОКУМЕНТ № 136
УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ
№ 15
Берлін, 7 серпня 1942 року.
Секретно!
Начальник поліції безпеки і СД.

А. Ворог і питання репресій. (...)
Український рух опору
У Вінниці знову виявили листівку українського руху опору, написану від руки. Про авторів дізнатися не вдалося нічого. (...)
Відзначаючи річницю 30 червня 1941 року, тобто дня, коли прихильники Бандери проголосили у Львові незалежну Українську державу, голова східних районів Організації Українських Націоналістів - рух Бандери, Дем’ян Дмитрів видрукував заяву, яка мала бути зачитана на зборах таємних осередків 30 червня 1942 року.
У заяві серед іншого сказано:
«Рік тому, 30 червня на вежах давнього князівського міста Львова замайоріли прапори споконвічних господарів цієї країни, тоді як радіохвилі сповістили світу новину про відновлення Української держави. Втілюючи в життя бажання українського народу, ОУН Степана Бандери 30 червня 1941 року проголосила історичний акт. За наказом Степана Бандери Ярослав Стецько створив у Львові український уряд. Завдяки невтомній роботі під його керівництвом почалося становлення молодої Української держави, і серця українців забилися в унісон. Український народ запалився бажанням визнавати лише одну владу, і тільки їй підкорятися. Було створено військові школи, сформовано українську міліцію. Ця величезна робота політичного творення не відповідала політичним і військовим планам нових «визволителів» України. Ось з якої причини прокотились арешти. Були арештовані голова ОУН Степан Бандера і голова українського уряду Ярослав Стецько. Створення української держави було насильно припинено, і натомість стала чужа, добре всім нам відома система. Збільшилась кількість арештів, потекла кров...

Друзі націоналісти!
30 червня 1941 року доказало всьому світові:
а) що українці мають власні непорушні ідеї, що вони готові повстати проти будь-якого, хто захоче перетворити нашу країну в колонію і наш народ на рабів;
б) що українці боролися, борються і будуть боротися не за нову Європу, а за свою власну державу;
в) що всупереч твердженням ворога українці спроможні створити державу своїми власними силами;
г) що українці будують своє майбутнє власною кров’ю.

Друзі націоналісти!
У Східній Європі триває війна між давніми пригноблювачами України і новими претендентами, які матимуть нероздільне право гнобити український народ. Країна залита кров’ю, міста і села знищені дотла. Тисячі
українських патріотів зазнають катувань і вмирають мученицькою смертю у тюрмах старих і нових окупантів. З нагоди першої річниці великого проголошення 30 червня 1941 року я закликаю вас зімкнути ще тісніше ваші лави навколо керівництва. Пам’ятайте, що Україна стоїть напередодні великих рішень. Готуйте себе і готуйте весь народ! Слава Соборній Суверенній Українській державі! Слава Степану Бандері! Слава Україні!».

ДОКУМЕНТ № 137
УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ
№ 16
Берлін, 14 серпня 1942 року.
Секретно!
Начальник поліції безпеки і СД. (...)

А. Ворог і питання репресій. (...)
Український рух опору
Встановлені на сьогодні дані свідчать про те, що ОУН, нелегальний рух Бандери, діє надзвичайно радикально і намагається заторкнути активні верстви молоді, щоб звільнити їх від німецького впливу. Використовуються всі засоби, щоб шляхом пропаганди викликати серед українців відразу до німців. До сьогоднішнього дня всі розповсюджені листівки і секретні документи ясно показують вороже ставлення цього руху. (...)
«Жоден не повинен їхати на роботу до Німеччини, жоден не повинен ходити на курси, організовані німцями... Жоден не повинен погоджуватися на військову службу. Ми не хочемо воювати в іноземній армії заради чужої мети. Ми вступимо тільки в Українську армію, яка боротиметься за незалежну українську державу. Залишаймося всі на місцях, на наших постах, всі на службу Україні!».
Центральному керівництву ОУН - рух Бандери підпорядковані три групи: група в Генеральному Губернаторстві, Волинська група і група на Східній Україні. Остання група охоплює райони Києва, Харкова та Південної України. Райони Харкова і Півдня України у організаційному плані стоять набагато нижче Києва, де вже є тисяча членів.
Група ОУН Мельника ззовні являє собою скоріше помірний націоналістичний рух, але насправді, беручи до уваги її пропаганду і цілі, її треба поставити поряд з рухом Бандери. (...)

ДОКУМЕНТ № 138
УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ
№ 17
Берлін, 20 серпня 1942 року.
Секретно!
Начальник поліції безпеки і СД.
(...)

А. Ворог і питання репресій.
(...)
Український рух опору
У Рейхскомісаріаті Україна рух Бандери продовжує докладати зусиль, щоб вплинути на українське населення через поширення пропагандистських листівок. Було перехоплено листівку із заголовком «Україна», в якій зокрема пишеться: «Під час війни вороги нашого народу завжди вимагали спокою, обіцяючи краще життя. Але щоразу після бурі вони забували свої обіцянки, мучили український народ і намагались задушити національне почуття і потяг до незалежності. Наївними є ті, хто вірить, що чужинець дасть їм свободу та незалежність. Хіба «визволителі» 1941 року не зробили те ж саме? Вони віддали Галичину до Генерального Губернаторства, а Одесу разом з Дністровським районом до Румунії.
Виходячи з того, що ця війна охоплює весь світ, наш народ не може залишатися пасивним. Він має приготувати свій меч і, коли гіганти залишать один одного і випустять з рук зброю, бути готовим до боротьби за свободу і назавжди відвоювати незалежність України». (...)

(Далі буде).

До уваги читачів-книголюбів! Нагадуємо, що «Кримська світлиця» здійснює ознайомчу публікацію уривків з книги М. Солоніна, права на розповсюдження якої в Україні належать видавничій фірмі «Відродження» (м. Дрогобич). Тих, хто захоче придбати і прочитати цю книгу повністю (її вартість - 18 грн.), запрошуємо звертатися до редакції «КС». Крім того, ви можете через «Світлицю» замовити й інші книги, які реалізує фірма «Відродження»:
1. Митр. Андрей Шептицький. “Правдива віра”
2. “Життя Ісуса Христа”.
3. Др. Дмитро Донцов. “Дух нашої давнини”.
4. “Історія України”. (Коротка).
5. В. Лукомський. “Малоросійський гербовник”.
6. П. Мейл. “Звідки я знайшовся”.
7. “Кривава книга”. Упор. Я. Радевич-Винницький.
8. “Укр.-німецький словник актуальної лексики”.
9. В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький. “Мова і нація”.
10. М. Феллер. “Пошуки, роздуми і спогади старого єврея...”  
11. П. Штепа. “Мафія і Україна”.
12. “Броди”. Спогади, нариси, статті  про 1 Українську Дивізію “Галичина”.
13. П. Штепа. “Московство”.
14. “Творчість Юрiя Клена в контекстi українського неокласицизму та вiсникiвського неоромантизму” / Гол. ред. Л. Кравченко. (Кол. авторів).
15. М. Михальченко. “Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи”.
16. Б. Лепкий. “Мазепа” / Кн. 1: Не вбивай. Батурин. 
17. “Новели Помаранчевої революції”.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 04.11.2005 > Тема "Українці мої..."