"Кримська Свiтлиця" > #44 за 28.10.2005 > Тема "Урок української"
#44 за 28.10.2005
ВІРЯТЬ У "СВІТЛИЦЮ" ДРЕВНІ ЛЬВІВ І ЧЕРНІГІВ!
Сергій ЛАЩЕНКО, власкор "КС" у Львові.
Коли чиновники не допрацьовують, народ делікатно нагадує їм про це. Зрештою, для демократичної держави це норма. Приємно ледь не в кожному номері читати про пожертви для "Світлички" з Сімферополя, Севастополя, Ялти, Джанкоя, Керчі... Проте ще більше зворушують листи та грошові перекази з Києва, Житомира, Чернівців, Тернополя, з Хмельниччини, Волині, Прикарпаття. Отже, й на материковій Україні "Кримську світлицю" знають! Знають, передплачують, читають і... чекають. Географія солідарності з кримським українством розширюється. Коли в позаминулому році політики двох братніх слов'янських народів "тузлилися" за Тузлу, один з українських політологів так пояснив причину безмежного імперського нахабства Росії і безмірної поступливості українців: "українську бабусю з Пирятина чи з Корюківки зовсім не цікавить - як розгортаються події в акваторії Азовського та Чорного морів. Вона більше переймається питанням: чи вродить цього року бульба на її городі? А ось її ровесницям з Рязані, Калуги чи геть віддаленої від Криму Вологди зовсім не байдуже - чий прикордонний стовп стоятиме на маленькому острівці. Вся причина в менталітеті, панове..." Що ж, Росія на те й Росія, щоб за кілька століть дійти від древнього Новгорода до Чукотки. А Україна мляво спостерігає за асиміляцією українців Кубані, Берестейщини і Придністров'я, словацької Пряшівщини, польського Підляшшя, румунської Марморощини. Та й на Крим дивиться ніби на якусь далеку "заграницю". Проте й ми вчимося. Ніби й нема ніякої державної програми підтримки українства в Криму, а ось небайдужі люди, яким це питання болить, на материковій Україні є. Тож читають "Кримську світлицю" і у Львові. Серед постійних передплатників - Львівський державний університет, наукова бібліотека імені Стефаника, гітарна фірма "Реноме" (спонсор щорічного пісенного конкурсу "Львівська струна на кримський лад"), а також такі відомі науковці, як професор історії Ярослав Дашкевич, сходознавець Ярема Полотнюк тощо. 10 жовтня на Львівському радіо прозвучала передача, присвячена проблемам "Кримської світлиці". У ній взяли участь студентки Львівського держуніверситету, які проходили журналістську практику в Криму. До речі, після передачі вони вирішили написати листа Президенту Вікторові Ющенку з проханням не забувати про єдину на півострові українську державницьку газету.
Ну, Львів це - Львів. Він завжди вирізнявся з-поміж інших міст високою національною свідомістю. Але й у близькій до Росії Чернігівщині нашу газету також читають. Нещодавно мені вдалося познайомитися з головою Чернігівської «Просвіти» Василем Чепурним. Щороку я із задоволенням читаю його емоційні аналітичні статті про українські справи в Криму. Оптимізм пана Василя не може не надихати. - Що б там не казали про Крим, але позитивні зрушення я помічаю щороку. Колись україномовної реклами у Криму не було зовсім, а тепер вона становить помітний відсоток. З’явилися вивіски, покажчики на автошляхах. Та й залізниця потроху «українізується». Люди толерантніше ставляться до української мови. Я ж спілкуюся лише українською, і нічого. Може, це пов’язано з тим, що мене сприймають за гостя? Не виключаю, що у грудні ставлення до україномовних буде гіршим, ніж у червні - липні, і все ж... Питаю «Кримську світлицю» у кіосках, і мені відразу ж її пропонують. Або ж, вибачившись, відповідають, що надійшов лише один примірник і його вже хтось купив. А колись же на таке прохання відповіли б із озлобленням і люттю. До речі, мій тесть, що живе в Євпаторії, також завжди послуговується українською мовою. І це сприймається вже краще, ніж колись. Я переконаний, що за певної підтримки держави до 25% кримчан заговорять українською. Це цілком реально! Отже, з одного боку ситуація змінюється на краще, а з іншого... «Світлицю» вже два роки не фінансують. Ось цього я вже не розумію... Добре, що в редакції працюють подвижники, але ж не можна робити ставку виключно на подвижництво і героїзм одиночок. Повинен бути певний баланс: подвижництво плюс вагома державна підтримка. Продовжує тему Павло Дмитрович Семененко, наш передплатник з міста Щорса: - Незважаючи на те що «Світличка» значно потоншала і вже не так радує читацьке око розмаїттям тем, я вирішив передплатити її на наступний 2006 рік. Бачу, що маленький колектив редакції героїчно тримається, а тому не можу покинути газету у такий скрутний момент. Читатиму і пропагуватиму це патріотичне видання. До речі, мені дуже сподобалась публікація «Найближчі завдання українських патріотів». Її автор, Георгій Щокін, висловлює дуже правильну, на мій погляд, думку про те, що нам всім треба покінчити з вірою у «доброго царя» та зрозуміти одне: єдиним порятунком української нації є її самоорганізація. Хтось вишуковує у статтях Щокіна антисемітизм, а мені дуже сподобалося те, що він пропагує ідею територіального самоврядування. Про це я писав і говорив років десять тому, але інформаційні можливості у мене невеликі. Колись про мене велику статтю написала столична «Независимость», а так... можу розраховувати хіба що на нашу районку. Тому дуже вдячний «Світличці» за те, що міг висловитися і на її шпальтах. До речі, завдяки газеті я познайомився із професором політології Антоніною Колодій, і вона посприяла тому, що мої думки озвучив відомий телеканал «1+1». Уявіть собі: у Щорс, просто до мене додому завітала знімальна група цього каналу! Мій виступ, записаний на відео, прозвучав тоді у телеефірі. В ідеї територіальних громад я вбачаю великий сенс. Як тільки-но ми станемо політично активнішими, зникне й будь-яке підґрунтя для отого «антисемітизму». Активний, діяльний народ нікому не заздрить, не шукає собі етнічного ворога. Так що публікації Щокіна, якщо розібратися, сприяють гармонізації суспільства, а не розколу. * * * Мене радує те, що «Кримська світлиця» згуртувала навколо себе читачів з усієї України. По суті, це всеукраїнський проект. Коли мовчать чиновники, слово бере народ. Ми вчимося бути державною нацією.
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 28.10.2005 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3384
|