Все життя і наукова діяльність відомого в усьому світі мовознавця Олександра Опанасовича Потебні пов'язані з Україною. Народився він 22 вересня 1835 р. у сім'ї нащадків запорозьких козаків на хуторі Маневі біля Ромен, де була спадкова маєтність батька. Після закінчення в 1856 р. Харківського університету Потебня був залишений професорським стипендіатом, а з 1861 р. і до останніх днів свого життя (помер Олександр Опанасович 1891 р.) працював професором та завідувачем кафедри рідного університету. Наукові інтереси ученого - широкі і різноманітні. Він утвердився як великий мовознавець-філософ, але ряд його фундаментальних праць присвячено теорії та історії літератури (зокрема - української), слов'янській фольклористиці та етнографії, історії та філософії. Серед більш ніж 50 праць ученого більше 10 - капітальних. Проте ряд робіт геніального ученого не побачив світ у дореволюційній Росії. Серед ненадрукованих праць, які нині готуються до видання, - великий "Етимологічний словник східнослов'янських мов". Світову славу О. О. Потебні принесло мовознавство. Він досконало знав майже всі (живі і мертві) слов'янські мови, класичні (грецьку і латинську), санскрит, прибалтійські мови, а також готську, німецьку, французьку та ін. Найвизначнішими мовознавчими працями О. О. Потебні є "Мысль и язык", "Язык и народность", "О связи некоторых представлений в языке", "Два исследования о звуках русского языка" та чотиритомна праця "Из записок по русской грамматике" (майже дві тисячі сторінок). Мовознавчі праці О. О. Потебні відзначаються широтою охоплення мовного матеріалу, виключним багатством фактів, глибиною філософського осмислення мовних явищ. Потебня створив прекрасну харківську школу лінгвістів. У нього навчались, стажувались молоді вчені-славісти майже зі всіх країн Європи. До числа його учнів належать відомі у всьому слов'янському світі мовознавці: Б. М. Ляпунов, О. В. Попов, Д. М. Овсянико-Куликовський (до речі - випускник Першої Сімферопольської гімназії, а згадки серед меморіальних дощок, що прикріплені на школі, - немає!) Визначний вплив зробив Потебня на наукову діяльність таких відомих українських літераторів і мовознавців, як П. Г. Житецький, Є. К. Тимченко, А. Ю. Кримський, І. Я. Франко та ін. Велику цінність і до нашого часу мають фольклористичні та літературознавчі дослідження Потебні. Насамперед хочеться назвати його праці на основі магістерської дисертації ("О мифическом значении некоторых обрядов и поверий", "О некоторых символах в славянской народной поэзии", "О купальских огнях и сродных с ними представлениях"), а також книги з теорії літератури "Лекции по теории словесности", "Из лекций по теории словесности". З особливою увагою і прихильністю ставився О. О. Потебня до української літератури і культури, до української мови та фольклору, до української історії. Першим відомим дослідженням вченого, яке він виконав під час навчання на останньому курсі університету, була праця "Перші роки війни Хмельницького". Звернення О. О. Потебні до Хмельниччини було не випадковим. Воно показує прогресивні переконання і настрої молодого вченого. У жодній зі своїх визначних праць О. О. Потебня не обминав факти з української літератури, мови, усної народної творчості. Поряд зі сказаним вище ще хочеться назвати такі його праці: "Малорусская народная песня по списку ХVІ ст.", "Объяснения малорусских и сродных народных песен" (два томи), збірка "Українські пісні", записані Потебнею. З передмовою та за редакцією О. О. Потебні вийшло у світ перше 6-томне видання творів Г. Квітки-Основ'яненка, твори П. Гулака-Артемовського, І. Манжури. О. О. Потебня більше, ніж будь-хто до нього, зробив для вивчення української мови - її звуків, форм, синтаксису. Відстоюючи права української мови на вільний і всебічний розвиток, великий учений-патріот у всіх своїх творах та спеціальних дослідженнях про українську мову широко і вміло використовував факти української мови. Багато уваги приділяв О. О. Потебня розвиткові української культури, поширенню освіти українською мовою серед українського народу. Беззаперечним доказом цього є відомий український буквар. Цей буквар учений написав у 1861 - 1862 роках. Він призначався для слухачів недільних шкіл, які виникли у цей період. Рекомендуючи буквар до друку, відомий харківський професор (сучасник Потебні) Зернін високо оцінив підручник для початкового навчання рідної мови. На титульній сторінці букваря Зернін написав: "Нахожу весьма полезным и сообразным с целью". Але буквар тоді надрукувати не вдалось, видання було заборонене. Лише в 1899 р. буквар побачив світ і зіграв важливу роль у справі створення українського підручника для початкової школи. Усі наступні українські букварі якоюсь мірою віддзеркалюють вплив книги О. О. Потебні. Як прогресивний діяч, О. О. Потебня зазнавав утисків з боку царизму та процаристської реакційно налаштованої професури. Певний час він навіть змушений був жити та працювати у Воронежі. Але життєвий і творчий шлях великого українського вченого закінчився у Харкові. Життя О. О. Потебні - це творчий подвиг. Його наукові праці відомі в усьому світі, вивчаються і будуть вивчатись з неослабною увагою. Наукова діяльність великого вченого була високо поцінована його сучасниками. За свої твори він одержав повну Ломоносівську премію і три золоті медалі, а в 1877 році був обраний членом-кореспондентом Російської Академії наук та трохи пізніше - дійсним членом Товариства любителів російської словесності при Московському університеті. З глибокою повагою та уважність ставився до наукової діяльності О. О. Потебні І. Я. Франко. Він прорецензував усі найвідоміші праці вченого з фольклору та літературознавства. Нині в Україні активізується робота по систематизації та опрацюванню рукописної спадщини О. О. Потебні з тим, щоб до 170-річчя від дня народження ученого видати повне зібрання його творів. В історії українського мовознавства О. О. Потебня посідає таке ж місце, як Т. Г. Шевченко в історії української літератури. Тому й не випадково, що саме іменем О. О. Потебні названо один із найбільших лінгвістичних центрів України - Інститут мовознавства Академії наук України.
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
