Версiя для друку Обговорити в форумi

ЯК ЗУПИНИТИ ПОЛІТИЧНЕ ШАРЛАТАНСТВО В КРИМУ?
Валентина ЧЕКАЛІНА,
кавалер ордена княгині Ольги, відмінник народної освіти, вчитель історії вищої категорії.

Наступ проти українства в повоєнні роки йшов і на Поліссі. У моєму рідному Черняхові (райцентр Житомирської області) для двох десятків дітей присланих з Росії державних чиновників у приміщенні довоєнної єврейської школи відкрили російську. А оскільки для фінансування з бюджету навчального закладу необхідно мати певну кількість учнівського контингенту, то цілі вулиці мікрорайону з українськими дітьми записали до російської школи. І ніхто не мав права подати голос проти русифікації, бо зразу ж оголосили б українським буржуазним націоналістом, ворогом народу.
За навчання дітей російської мови в українських школах вчителеві платили заробітну плату на 15% більше, ніж учителю рідної мови, математики і т. д. Причому, клас ділився на дві групи, а це значить, що учитель російської мови працював з меншим навантаженням. Останнє випливало з непоодиноких постанов ЦК КПРС стосовно покращення вивчення російської мови інородцями, з котрих і формували "новую общность людей, единый советский народ с русским языком межнационального общения".
Протестуючи проти сваволі тодішньої влади (в містах масово переводилося викладання в школах і вищих навчальних закладах на російську мову), українець Олекса Гірник єдине, що міг зробити, - спалив себе заради України і збереження українського етносу з властивою йому мовою на святому для кожного українця місці - Чернечій горі у Каневі, неподалік могили Т. Г. Шевченка. Мета цього жахливого акту - "вмерти й смертю прокричать на білий світ", як "исторически складывался русский язык в Украине" уже в наш час.
Тим часом, вже у ці дні політичні сили, засновані на україноненависництві, під новобудовою школи в с. Комсомольському влаштовують передвиборні піар-акції з метою недопущення відкриття української школи (їх в Криму, нагадаю, ще немає й десяти на 480 тисяч українського населення півострова).
Як "не пущать" українське слово не тільки в школу для навчання державною мовою дітей, а й для правдивого інформування зомбованого на російській великодержавній ідеї дорослого населення АРК, вони уже мають неабиякий досвід. Так, заядлим антиукраїнцям вдалося свого часу зірвати прес-конференцію Святішого Патріарха Філарета (на допомогу прийшли віруючі Московського патріархату). На Перекопі затримали і не пустили в Крим агітаційний автопоїзд під гаслом "Так, Ющенко!". У цій ситуації брутальним лицемірством звучать заклики до відновлення Союзу. В боротьбі за депутатський мандат люди, здається, зовсім втратили глузд. З однієї сторони ненавидять все українське, а з іншої - лише в союзі трьох братніх народів бачать благо мого українського народу. Тож я не хочу реставрації Союзу!..

КРИМСЬКІ ГРАЧІ НЕСУТЬ НЕ ВЕСНУ, А УКРАЇНОНЕНАВИСНИЦТВО

Грач - птах весняний. Весні 2006 року передує ще осінь і зима, але уже влітку ц. р. занадто заметушився чільник кримських комуністів Л. Грач. Що ж так його бентежить? Звичайно ж, вибори до Верховної Ради України, які мають стати вирішальними у змаганнях за Українську державу.
Основна передвиборна карта комуністичного маніпулятора свідомості кримчан - орієнтація на північно-східного сусіда, боротьба за державний статус російської мови - стала програмою всієї п'ятої колони в Україні.
На підтримку заангажованого російською ідеєю кримського електорату розраховує головна прогресивна соціалістка, що висадила у нас не один десант, Наталя Вітренко. А скільки в Криму симпатиків Януковича показала президентська виборча кампанія. Щоб залучити голоси кримських виборців заговорив російською мовою Нестор Шуфрич, один з вождів сучасних соціал-демо-кратів (об'єднаних), кримський плацдарм для котрих досить наполегливо тримає місцевий есдек, журналіст, депутат ВР України Юхим Фікс. А партія "Союз" (керманич - голова Антимонопольного комітету держави О. Костусєв, який в розтиражованій телерекламі кожного дня тривожиться зростанням цін та погіршенням життя народу) розпочала свою передвиборну кампанію зі збирання прихильників спочилого в Бозі Радянського Союзу в Сімферополі, де завжди досягає успіхів своїми загальновідомими виборчими технологіями підприємець і депутат ВР України Лев Миримський.
Не виїжджає з Криму лідер реанімованої партії "Республіка", колишній керівник "Укрнафтогазу" України Ю. Бойко, удостоєний екс-президентом Кучмою (зрозуміло за що) звання Героя України. Нині "герой" радить, як має бути організований видобуток нафти та газу з надр Батьківщини, хоча мав можливість зробити це й сам під час багаторічної державної служби. Політичну програму "Республіки" втілює в життя непримиренний противник помаранчевої влади, відставний міністр фінансів АРК О. Гресс. Своє слово на найближчих виборах скаже і не менш авторитетний за Грача кримський політик С. Куницин з очолюваною ним Кримською організацією НДП, серйозний конкурент місцевих комуністів.
І якщо до всього цього переліку політичних сил півострова додати проросійські партії, засновані суто на російській національній ідеї великодержавного шовінізму, які під крило Грача явно не підуть, то дійсно є чого нервувати останньому. Влада, яку так любить Грач і заради якої став перевертнем, може вислизнути з рук комуністів остаточно. Передчуваючи агонію свого політичного майбуття, Леонід Грач амбіційно заявляє "На выборах меня будет невозможно остановить". На них він йде з прапором "Наследников Богдана Хмельницкого".
В ім'я нефальсифікованої, правдивої світлої історичної пам'яті національного героя України, гетьмана Богдана Хмельницького, вважаю, що патріотичні українські сили повинні зупинити зухвалого політикана Грача шляхом судового розгляду законності використання ним бренду "Наследники Богдана Хмельницкого". Оскільки професійну освіту Леонід Іванович здобув у Житомирському ПТУ-17, а вищу політичну - у партійній школі при ЦК КПРС, де акт Переяславської ради подавався в інтерпретації радянських істориків, дозволяю собі з об'єктивних людських та історичних позицій викласти суть справи, яку готова захищати як свідок і на суді.
Отже, в історії України постать Богдана Хмельницького невід'ємна від найсвятіших прагнень українського народу до волі, щастя, справедливості. Саме з Богданом Хмельницьким пов'язане становлення Української держави, формування української нації, першою характерною ознакою якої є мова народу.
Спираючись на народні маси, козацькі низи для здійсненні своєї мети - визволення українського народу від поневолення, утвердження Української держави, він говорив послам європейських королів і московського царя, що народ, ним очолюваний, "є народ волелюбний і завжди готовий умерти до єдиного за свою волю". Таким був і сам Б. Хмельницький, готовий вмерти за свій народ, піднімаючи його на національно-визвольну боротьбу в 1648 р. Як визначний політик і дипломат він немало доклав зусиль для зміцнення зовнішньополітичного становища України, майстерно використовуючи суперечності між Туреччиною, Кримом та Польщею. Після трагічних подій під Берестечком і враховуючи наміри поляків вести війну не на життя, а на смерть, Богдан Хмельницький уклав союз з Московським царством, прийнявши протекторат останнього за умови збереження Української держави - Війська Запорозького і вигнання польської шляхти та магнатів з усіх українських земель.
Умови союзного договору з Москвою були зафіксовані в так званих "Березневих статтях", але вони чомусь не збереглися. Комусь було вигідно їх знищити, оскільки не виконувалась основна мета прийняття козаччиною верховенства московського самодержця - це визволення всієї України від польського національного і соціального гніту. Після поразки московського війська від поляків між воюючими сторонами почалися переговори, на які не було запрошено гетьмана Хмельницького. Цинізм Москви потряс і надірвав здоров'я вождя української національно-визвольної боротьби. Гетьман шукає підтримки у шведів, але раптова смерть обірвала дипломатичні зусилля керманича. А тим часом московський цар, підписуючи перемир'я з поляками, погодився розділити Україну природним рубежем - Дніпром. Лівобережжя з містом Києвом стало колонією Москви. Всі землі Правобережної України залишилися у складі Речі Посполитої, що було закріплено так званим Вічним миром з Польщею 1686 року. Таким чином, єдиний український народ, розділений між двома державами, опинився ще в гіршому становищі, ніж до початку національно-визвольної війни 1648 року.
Тож заради правди запитую у грачівських "наследников" - чи могла людина стільки років воювати, пережити татарський полон заради свободи, щоб потім, аби бути навіки з російським народом, віддати виборену волю на поталу московським самодержцям, які знищили українську державність, запровадили кріпацтво, використовували українське козацтво у своїх власних загарбницьких цілях
та на будівництві військових укріплень та північної столиці імперії - Санкт-Петербурга. А з часів Петра І взагалі послідовно нищили українську мову, культуру, організовували масові вбивства їхніх носіїв (чого тільки варті різанина жителів Батурина, розправа над героями Крутів, голодомор 1932 - 1933 рр., політичні репресії, що призвели до винищення української еліти). І саме цю українофобську політику російських великодержавних шовіністів сповідує Грач зі своїми "наследниками Богдана Хмельницкого".
Претендуючи на звання видатного теоретика і знавця історії України, Грач стверджує, що у нашого народу ніколи не було національно-визвольного руху за свою державність. Що незалежність України звалилася сама по собі, з неба, цілком випадково після розпаду Союзу, а тому завдання нинішніх політиків - відновити велику союзну державу, започатковану великими предками, знищивши сучасний український суверенітет.
Як доказ україноненависництва Грача наводжу свіжий факт із заяви комуністів, озвученої в ефірі Кримського радіо з приводу відкриття школи з українською мовою навчання в с. Комсомольське Сімферопольського району, п'ятої за рахунком в автономії. І це на 24% етнічних українців півострова, тоді як російськомовних шкіл в Криму близько шестисот.
Зміст заяви такий: "Идет ползучая украинизация. В Крыму открываются новые украинские школы. Коммунисты не допустят украинизации крымской русской земли". І в даному випадку грачівці проявляють повне історичне невігластво. "Исконно русская земля" - це та територія, де сформувалася російська народність і де ця народність створила свою державу. Усім проросійськи налаштованим кримчанам нагадую, що російською землею є колишня територія Ростово-Суздальського, Володимирського, Смоленського, Тверського, Рязанського князівств, яких об'єднало у централізовану державу Московське князівство. Таким чином, російські землі - це межиріччя Оки і Волги. Решта ж земель аборигенів були насильно приєднані або завойовані, в тому числі і Крим, не без участі Війська Запорозького. То чому після Другої світової війни, в якій брали участь і українці, відторгнутий від Пруссії Кенігсберг (Калінінград) та японські Курили залишаються і далі російською територією, а Крим ну ніяк не може бути українським, хоча приєднували його до імперії, складовою частиною якої була Україна, разом обидва народи.
Заявою комуністів щодо відкриття українських шкіл, забезпечення конституційних прав кримських українців вчити своїх дітей рідною мовою колишній можновладець Л. Грач повністю розкрив своє обличчя з україноненависницьким оскалом. Разом зі своїми помічниками від освіти вони заявили, що на півострові немає бажаючих здобувати освіту українською мовою, що російська мова в Україні "сложилась исторически", не говорячи й слова про насильницьке впровадження її, видання валуєвського циркуляра і Емського указу царя Олександра ІІ.
Колись до Вас, як найвищої посадової особи в автономії, я разом з Н. І. Руденко записались на прийом з приводу вирішення проблеми приміщення для НВК "Українська школа-гімназія" м. Сімферополя, хоча й знали, що козирною картою голови Верховної Ради Криму (щоб утриматися на політичному і владному Олімпі) є позиція стародавніх римлян "Розділяй і владарюй", що веде до розпалювання міжнаціональної неприязні між росіянами і українцями. Але без надії сподівалися. Ви ж, Леоніде Івановичу, залишилися вірні своїм політичним принципам. І мізинцем не ворухнули, щоб припинити знущання над 460 школярами, які тулилися в приміщенні дитячого садочка, розрахованого на 160 дітей-малюків. Клопотання про пристойні умови навчання школярів НВК "Українська школа-гімназія" порушив ваш наступник, єврей з великої літери, Борис Дейч (дай, Боже, йому політичного довголіття), який разом з вашим політичним супротивником українським росіянином Сергієм Кунициним, справжнім патріотом України, (проявив себе під час Тузлинської епопеї російсько-українських відносин.
А якою була Ваша, Леоніде Івановичу, позиція з цієї проблеми - всім відомо). Після семи років митарств вони побудували і урочисто відкрили сучасне чудове приміщення Української гімназії.
І замість того, щоб хоч раз усвідомити, що самі родом з Кармалюкового краю - вінницького Поділля, Ви опускаєтесь до рівня каналізації. У заяві висловлюєте невдоволення з того, що створено занадто гарні умови для дітей (а там же навчаються українці, росіяни, татари) з українською мовою навчання.
Якщо Ви, Леоніде Івановичу, хочете досягти рівня видатної історичної особи, то впевнена, що такі Ваші діяння майбутні покоління українського народу поставлять в один ряд зрадницьких вчинків козацьких полковників Я. Галагана, І. Носа (перший зрадницьки ввів російські війська на Січ, за що отримав гарний подарунок від царя, а другий здав Батурин на різню) та гетьманом-перекинчиком І. Брюховецьким. Справжня велич людини і пам'ять про неї досягаються її добрими ділами. Життя і справи Богдана Хмельницького були віддані боротьбі за єдність і суверенність українського народу.
А куди кличете ви, комуністи, наш народ? На противагу вам державні діячі, які вийшли з комуністичних лав (у Польщі - Кваснєвський, Румунії - Ілієску та ін.), залишилися патріотами своїх суверенних держав. Ви ж намагаєтесь повернути Україну під верховенство Росії і в цьому вбачаєте спадковість від Богдана Хмельницького. Якби ще років з п'ятдесят проіснував СРСР з єдиним совєтським народом - новою спільнотою, виведеною комуністами, то українці як етнос зникли б так само, як поморські та полабські слов'яни під час німецької експансії на схід, бо не встигли як чехи і поляки створити свої держави.
Я не хочу, щоб зник мій народ! Як і не хочу повернення в сучасну Росію, хоча б тому, що після підвищення відсоткових ставок на ощадні вклади 86 млрд. радянських рублів, а це більше 86 млрд. американських доларів, які були вилучені з України Ощадним банком СРСР в Москву, там і залишилися. Посилаючись на заяву народного депутата України К. Фоменко, на підписання угоди з країнами СНД щодо механізму повернення Росією громадянам ближнього зарубіжжя їхніх трудових заощаджень на засідання не з'явилися російські представники. Даний аспект українсько-російських відносин замовчує наша рідна влада, яку у Верховній Раді представляєте і Ви - комуністи, друга за кількістю депутатів фракція в парламенті, хоча себе представляєте найбільшими захисниками знедоленого українського народу.
Я не хочу, щоб моя рідна земля була полігоном світових воєн, а мій народ гарматним м'ясом, як це не раз бувало в минулому ХХ столітті, відголоси якого нагадують й нині людськими жертвами.
Під час розвалу Варшавського договору чехи, угорці, поляки примусили СРСР вивезти своє озброєння, а також сплатити за забруднені земельні угіддя. Увесь цей смертоносний вантаж не повезли у Підмосков'я чи за Урал (Союз в цей час уже дихав на ладан), а складували під відкритим небом України. І тепер маємо Новобогданівку в Запоріжжі, Артемівськ на Донеччині... Тож нині роззброюйтеся українці своїм власним бюджетним коштом. Купуйте нові ізраїльські технології з ліквідації боєприпасів замість того, щоб підвищувати матеріальний добробут свого народу збільшенням пенсій та заробітної плати.
А чого варта участь Росії в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи чи повернення репатріантів, депортованих з Криму? Весь тягар ліг на плечі українців. Оцим мій народ достатньо наситився від оспіваного вами, комуністами, союзного блага.
І на останнє. Бельгія - частина колишньої французької централізованої держави, що вийшла з її складу. Там люди живуть заможно та спокійно, і немає ніякої мови про повернення в минуле, а навпаки, в столиці невеликої країни Брюсселі - центр міжнародної військово-політичної організації НАТО. А якою була б сьогодні Фінляндія, якби вчасно не скористалась ленінською "Декларацією прав народів Росії на національне самовизначення аж до державного відокремлення" і своє-часно не вийшла з імперії?
Цього літа я побувала в Анапі. В місті, де на кладовищі дві третини надмогильних пам'ятників з українськими прізвищами, неможливо в центральному банку поміняти гривні на рублі. Довелося задовольнятися послугами "середньовічного міняйли", що стояв під стінами банку і дав мені за 100 гривень 450 рублів. Цим фактом я, громадянка України, відчула приниження своєї держави і пограбування себе як молодшого брата. Проте в цілому в Краснодарському краї Росії почувалася як серед своїх. Приємно було чути в транспорті і на базарі українську мову, значно частіше, ніж в Криму. А це тому, що Кубань освоювали запорозькі козаки та їхні нащадки, яким після Полтавської битви не давали вже спокою на рідній землі. Тут немає ніякої агресивності проти українства, мабуть, тому, що тутешні "грачі" не несуть антиукраїнські яйця, серцевиною (жовтком) котрих є російський шовінізм, розбрат народів. А можливо, ще й тому, що українські школи, газети, видавництво українських книжок на теренах, политих потом нащадків легендарного Івана Сірка, державою під мудрим керівництвом комуністів знищені ще в перші повоєнні роки. Нині українське питання для місцевих жителів не актуальне. Задовольняються переглядом телепрограм з України та піснями Кубанського козачого народного хору.
Отже, я не хочу реставрації Союзу тому, що впевнена - повернеться все, як було після Переяславської ради, тільки значно швидшими темпами, витонченішими методами і ще більш трагічними наслідками, адже живемо ми нині не в XVII, а в ХХІ столітті.
Валентина ЧЕКАЛІНА,
кавалер ордена княгині Ольги, відмінник народної освіти, вчитель історії вищої категорії.
м. Сімферополь.

ДЛЯ ДОВІДКИ. 1. ГРАВЕЦЬ (учасник гри; той, хто захоплюється якоюсь грою, знавець якої-небудь гри), ГРАЧ, ГРЕЦЬ розм.; КАРТЯР (учасник гри в карти). - Та хай їм провалитися, цим картам! Який я гравець (З. Тулуб); Ляпали карти грачів (М. Коцюбинський); - Побачимо, який з тебе грець (М. Стельмах); Коваль не любив карт і... вів нещадну боротьбу з картярами (В. Земляк).
ГРАК (перелітний птах родини воронових), ГАЙВОРОН, ГРАЙВОРОН діал. По чорній лисніючій ріллі поважно ходили граки, колупаючись білими дзьобами в землі (О. Копиленко); Вечірній закурився дим, і гайворонів посідали зграї(М. Рильський); Соколи небавом десь поділись, але чимало птиці було тоді в степу й без них: і дрохви, і журавлики, і тетеруки, і горлиці, і гуси, і качки, і грайворони (О. Ільченко).
Ні грач, ні помагач, жарт. Той, хто не дуже годиться до якоїсь роботи, має невизначені здібності; ні на що не здатний. Ні грач, ні помагач [він] (М. Номис); - Так-то так, та я вам ні грач ні помагач; шукайте собі деінде поради (О. Кониський).
Несподіваний внесок у "грачину" етимологію зробило "Крымское время" (за 16 серпня ц. р.): "И этот Леонид Грач тоже не очень виноват. У него просто фамилия такая, происходящая от старого русского слова "грачить", что означает грабить. Вот и не может удержаться..." Дякуємо, колеги!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 19.08.2005 > Тема "З потоку життя"