Версiя для друку Обговорити в форумi

Поняття свобода, в широкому значенні, було предметом роздумів не одного покоління людства. І дійшло воно висновку, що свобода - це поняття відносне, абсолютної свободи не може бути взагалі. Все і всі залежні і від сонця, і від місяця, від природи і погоди, від навколишнього середовища, від тих сородичів, що його оточують. В людському суспільстві існують правила поведінки, відхід від них небажаний, а інколи й карається. Цікаве, як на мій погляд, судження про свободу висловив російський поет і літературний критик, друг О. Пушкіна князь Петро Вяземський: "...всякая свобода какой-нибудь стороной ограничивается, той или иной обязанностью: нравственной, политической или взаимной. Иначе не быть обществу, и будет дикое своеволие и дикая сволочь" (из "Старой записной книжки"). І коли хтось вирішує, що може діяти без обмежень, та коли ще й має велику владу, тоді буває, в кращому випадку, велика чи дрібна підлість, а в гіршому - злочин перед людством. Наприклад, в часи громадянської війни Володимир Ульянов (Ленін) даючи напутню пораду своїм прибічникам, говорив: "Долой буржуазную мораль, буржуазное чистоплюйство, буржуазное законодательство! Руководствуйтесь исключительно революционной целесообразностью". Його достойний учень - Адольф Шикльгрубер (відомий нам під псевдо "Гітлер"), теж даючи напутню пораду своїм військам, говорив: "Я звільняю вас від химери совісті". Результат всім відомий - був один Нюрнберзький процес, на черзі другий. Є людці масштабом значно дрібніші, котрі не мають реальної влади, але мають можливість висловлюватись в засобах масової інформації і не обмежують себе химерою-совістю і відкидають честь і гідність як непотріб. Ось тоді і з'являються газети типу "Крымская правда" чи "Крымское время".
Перша афішує себе як незалежна. Незалежна вона від українського бюджету, та залежна від Москви і від її грошей. Головний редактор Бахарєв, вірний "клеврет" "старшого брата", запопадливо виконує настанови Москви і не гидує ніякою підлістю. Інколи дії його підпадають під дію Карного кодексу. Ось, наприклад, рядки в номері від 12 липня ц.р.: "Оккупанты бродят по пускай еще не российской, но все еще русской земле. Какой к черту ВВП? Взрывать заводы, уходить в леса" (передрук з російських ЗМІ). Та це ж не що інше, як заклик до збройної боротьби проти України! Де прокуратура? Де СБУ?
Друга - "Крымское время" декларує себе як громадсько-політична газета, її засновник нібито благодійний фонд "Центр соціального захисту і допомоги". Насправді це газета кримського осередку партії "Союз", а фактичним господарем її є нардеп Лев Миримський. Головний редактор газети Лариса Кондратенко - вірний слуга Миримського і рупор того "Союзу", котрий разом з КПУ, "регіоналами" та прогресивними соціалістами є відвертими ворогами України. А Л. Кондратенко, мабуть, і не підозрює, що існують такі поняття, як честь, гідність і порядність?
Для ілюстрації наведу цитати з двох номерів. 4 серпня ц. р., даючи оцінку виїзному засіданню українського уряду в Криму та його прем'єру, надруковано: "Пока она уехала, осчастливив крымский Совмин одобрением сразу двух программ, которые сотворят с нашим полуостровом чудо. "Нелепо, смешно, безрассудно, безумно..."... Обыкновенное чудо, как в кино... "Летит бабочка. Головка крошечная, безмозглая (цікаво, яка ж голівка у автора? - О. К.)... Ну дура дурой! Воробушек тоже не лучше, береза - тупица, дуб - осел,.. люди - мошенники!" Это я не о Юлии Владимировне и не о ее свите. Ни в коем разе.
И вообще - не я. Это Марк Захаров в фильме "Обыкновенное чудо"...
В номері від 9 серпня - такий опус, де дається оцінка дій кримського прем'єра Матвієнка: "Приходят как-то к правителю одной страны мужики и жалуются, что куры дохнут, а чем их вылечить, они не знают. Правитель задумался и говорит: а вы на стенах курятника нарисуйте красные квадраты". Ушли мужики, а спустя некоторое время опять к правителю за советом приходят: "Все стены квадратами изрисовали, а куры как дохли, так и дохнут. Задумался глава государства и говорит: а вы на стенах синие ромбы нарисуйте. Проходит неделя, опять мужики к правителю приходят: "Ромбы нарисовали, а куры все равно подохли". "Жаль, - отвечает правитель, - а у меня еще столько нереализованных идей". Однако пока наш уважаемый председатель Совета министров рожает гениальные идеи, хозяйство автономии приходит в упадок". Ось така це в їхньому розумінні свобода слова.
Читаючи ці мерзоти, я згадав інший фільм, де є такий епізод: йдуть два прочанина. Йдуть здалеку, стомились. Вирішили перепочити і пішли до першої оселі. Та там на них накинулись такі злючі та дурні собаки, ледь не розірвали. Довелось прочанам втікати. Коли відбігли, то один з них і каже: "Можна собі лише уявити, який же тоді господар тих собак". Та це я не про головних редакторів вищезгаданих газет. Ні в якому разі.
І не про їхніх господарів. Просто згадав про той фільм.
Нагадала мені газета "Крымское время" і байку І. Крилова "Слон і Моська".
...Ей Шавка говорит:
- Тебе ль с Слоном возиться?
Смотри, уж ты хрипишь,
а он себе идет вперед
и лаю твоего
совсем не замечает.
"Эх, эх!" - ей Моська
отвечает:
Вот то-то мне и духу
       придаёт,
Что я совсем без драки
Могу попасть
   в большие забияки.
Пускай же говорят собаки:
"Ах, Моська!
знать она сильна,
что лает на Слона.
Та це теж не про газету і її головного редактора. Ні в якому разі. Це про Моську. І зовсім не я, а російський байкар Іван Крилов.

с. Восход, АР Крим.

* * *

На Спаса Олександру Васильовичу Кислому виповнюється 73 роки. Бажаємо шановному імениннику здоров`я, наснаги, творчого і громадянського неспокою - щоб недругам нашим кисло було!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 19.08.2005 > Тема "Урок української"