|
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 12.08.2005 > Тема "З потоку життя"
#33 за 12.08.2005
ХТО РОЗГОЙДУЄ ПОЛІТИЧНИЙ ЧОВЕН В УКРАЇНІ?
Петро ПІДГОРОДЕЦЬКИЙ, професор.
У наш буремний, реформаційний етап життя країни, у період боротьби за такий же прогресивний склад нової Верховної Ради велике значення має інформування широкими масами населення, насамперед, інтелігенцією, про своє ставлення до всього, що відбувається у державі. У демократичних країнах при цьому особлива роль в об'єктивному інформуванні, а головне - у формуванні прогресивних, консолідованих устремлінь суспільства належать засобам масової інформації (ЗМІ). У нашій країні велика частина ЗМІ, опинившись у власності представників старої влади, олігархів, загалом більше грає регресивну, деструктивну роль, розгойдує політичний човен у державі.
Україна, як справедливо стверджують, має надзвичайну потребу в консолідації свого суспільства. Умовою такої консолідації виступає насамперед формування політично відповідальної влади. Влада - це не тільки команди Президента, уряду, Верховної Ради, а і політичних партій, громадських організацій. Вона також включає правові норми і політичні стандарти (правила гри), у рамках яких названі суб'єкти діють і взаємодіють.
Під час Помаранчевої революції основний акцент робився на моральний аспект влади. Він виявився недостатнім у нинішніх умовах через відсутність сталих демократичних традицій, політичної культури в суспільстві України.
Міністр юстиції України Роман Зварич часто повторює, що "демократія - це процедура". Основною рисою демократії виступає акцент на принцип визначеності процедур при невизначеності результатів.
У плюралістичних режимах Заходу переможець, як правило, не відомий. При авторитаризмі й олігархічних режимах, навпаки, вдаються до маніпулювання нормами процедури для досягнення заздалегідь визначених результатів. З цієї причини було так багато маніпуляцій на виборах Президента України.
Через таку природу демо-кратії - невизначеність результатів, навіть у частини учасників помаранчевого руху формується незадоволеність підсумками революції. Обраному Президенту вони пред'являють особисті і групові претензії з різних приводів. Вони обвинувачують його в тому, що не справджуються їхні надії, на які розраховував кожний з них окремо. У свою чергу Віктор Ющенко справедливо стверджує, що він не відступає у своїх діях як Президент від демократичної процедури в дусі Майдану.
І це так.
У суспільстві, зокрема і у стані недавніх переможців, під впливом у тому числі ряду деструктивних ЗМІ, посилюється процес "броунівського руху". Усе це унеможливлює як досягнення владою соціально значущих результатів, так і консолідації суспільства.
Так, низка політичних партій, що брали участь у блоці "Наша Україна" на виборах до Верховної Ради України в 2002 році, нині відокремлюється через незадоволення тим, що вони не одержали тієї кількості і виду посадових призначень, на які претендували. Це позначається на проходженні в парламенті законопроектів, необхідних новому уряду.
Групи студентів-медиків деяких навчальних закладів України відмовляються від символів помаранчевої революції, тому що нова влада, мовляв, не виправдала їхніх надій. Студенти протестують проти наказу міністра охорони здоров'я країни, відповідно до якого частина їх, що навчалася за бюджетні кошти, зобов'язана відпрацьовувати три роки лікарями в сільській місцевості. Для цього студенти зобов'язані отримати більш широку медичну підготовку, а не бути, як нині, фахівцем, наприклад, тільки з бородавок та ін. У радянські часи кожен випускник спеціальних середніх і вищих навчальних закладів був зобов'я-заний відпрацювати не менше трьох років за місцем державного розподілу на роботу.
Особливе місце посідає, зокрема, скандал, який влаштувала група журналістів, насамперед, зі складу провідних телеканалів країни, проти В. А. Ющенка. Суть скандалу полягає в тім, що Віктор Андрійович назвав неблагозвучним словом журналіста С. Лещенка, який підготував явно на замовлення, а інтернет-видання "Українська правда" розповсюдило на весь світ провокаційний матеріал, що дискредитує родину Віктора Андрійовича. Мене, професора з більш ніж п'ятдесятилітнім педагогічним стажем, обпекла та підлість з педагогічної точки зору, що була зроблена С. Лещенком і "УП". Хто безкорисливо вийде в інтернет з таким матеріалом, що, до того ж, стосується глави держави? Не можна виправдати ці дії нібито благими намірами. Для їхньої реалізації був більш простий і людяний шлях. На самому ранньому етапі розвитку подій за участю Андрія Ющенка варто було б обговорити тему з В. А. Ющенком як главою родини. Напевно, що він, одержавши, наприклад, лист з цього приводу, висловив би С. Лещенку щиру вдячність. Жага скандалу виявилася важливішою від подяки.
Скандал затіяли в розпал жнив, підготовки країни до зими. Головним же приводом, без сумніву, є період активних фаз судових розглядів у справі реприватизації великих об'єктів країни. На жаль, багато журналістів, потоптавши свою честь, продовжують виконувати замовлення представників старої влади, олігархів. Ті володіють майже усіма провідними телеканалами, багатьма іншими важливими ЗМІ. Щоб відвернути владу від вирішення насущних проблем життя країни, такі журналісти шукають будь-який привід, щоб улаштувати скандал проти Президента, уряду, дискредитувати їх. Особливою популярністю у них користується вбивання клинів у будь-які щілини взаємин між членами нової влади, щоб посіяти ворожнечу між ними та ін. Команді реформаторів доводиться долати ще й деструктивний тиск, здійснюваний цими журналістами.
Природними, на думку даних журналістів, є їхні вимоги. Віктор Андрійович зобов'язаний вибачитися перед С. Лещенком і відзвітувати перед ними про доходи і витрати президентської родини. Хоча, хто вони такі, хто їх уповноважував вимагати такий звіт? Є офіційні декларації з цього приводу, нехай вони їх читають, обговорюють. Не дивно, що 67% з майже восьми тисяч респондентів, що подзвонили на 5-й телевізійний канал, відповіли, що В. А. Ющенку не слід вибачатися перед С. Лещенком. Проте ці журналісти не вгамовуються, продовжують розкручувати маховик скандалу. Вони обіцяють швидкість його обертання постійно збільшувати в міру наближення дати виборів у Верховну Раду в 2006 році.
У свою чергу скандал показав, що усупереч твердженням даних журналістів, що вони захищають право на свободу слова, насправді вони практично домагаються виправдання свого скандального поводження.
Хід подій, навпаки, підтвердив, що нова влада вірна ідеям Майдану, вона прозора і при новій владі є свобода слова. Жоден міжнародний орган не ставить під сумнів цей факт.
А от корпоративним організаціям журналістів краще б зайнятися вихованням своїх побратимів по перу, щоб вони не дискредитували професію журналіста, не зловживали правом на свободу слова.
Для прикладу звернемо увагу на те, як державна (а не звичайна жовта) парламентська газета нещодавно відгукнулася статтею "Грошей немає. Усі щасливі" про важливе засідання уряду, присвячене підсумкам роботи за перше півріччя.
У засіданні взяли участь Президент, Голова Верховної Ради країни. Як відомо, спікер парламенту постійно закликає до дій з консолідації суспільства. А от як на практиці підвідомча йому газета реалізує його заклик. У відповідь на заяви Президента про те, що він задоволений діяльністю уряду, а Прем'єра - що Україна стала країною успіху, автор стверджує, що "Уряд... може деякий час обманювати народ, але не так же нагло!" Треба думати, що журналіст і редакція газети більш компетентні з теми, ніж усі ті, хто брав участь у семигодинному засіданні уряду. Наступні заяви такі: "Статистика свідчить, що чи не вперше у світовій історії податківці "зарізали" економіку власної країни... наш "уряд народної довіри", який до нитки обібрав вітчизняного виробника". Цікаво, як це можна реалізувати на практиці, якщо не менше половини підприємств країни працює в "тіні", тобто їхні власники не платять податки?
В одному з недавніх телеінтерв'ю на каналі "1+1" віце-прем'єр Анатолій Кінах заявив, що за висновком міжнародних експертів в Україні 53 - 55% підприємств працюють в "тіні". Він вважає великим успіхом уряду, який за минуле півріччя скоротив це число на 7,0%.
А. Кінах також повідомив, що загальний обсяг коштів, що надходять у бюджет Польщі, у 6 разів більший, ніж в Україні. Кількість же населення в Польщі на 10 млн. менша, ніж у нашій країні. Варто додати, що ВВП у Польщі більший, але далеко не в тому ступені як різниці надходжень коштів у бюджети країн. Як же при всьому цьому наш уряд "умудрився" до нитки обібрати вітчизняного виробника? Усі наступні твердження у згаданій вище статті нічим не відрізняються від попередніх.
Ми передплачуємо парламентську газету (яка, до речі, свого часу морально й матеріально підтримала нашу "Кримську світлицю", за що кримчани щиро вдячні редактору й колективу), сподіваючись одержувати доброякісну інформацію. Нам же часто-густо на злободенні теми пропонують статті, образливі за стилем викладу і тенденційні за підбором фактів, їхньою оцінкою. Не цього ми хочемо від газети.
Адже у нової влади є багато чого, що варто обговорювати і щодо чого підбивати підсумки. Незважаючи на відволікання з приводу всякого роду штучних і природних криз на ринку, їй вда-лося усього за півроку виконати титанічний обсяг робіт. Як справедливо відзначає В. Говгаленко ("Правда України", 28.07 2005 р.), нова команда реформувала прогнилу, корумповану владу, здійснивши усього за два місяці близько 18 тисяч нових призначень. Змінена повністю також робота міліції, СБУ, митниці, податкової служби, Міноборони, переверстаний і обґрунтований новий бюджет, що нині успішно виконується, виведені з "тіні" величезні фінансові і товарні потоки. При цьому, природно, були допущені деякі помилки, прорахунки, недоробки.
Ось предмети для доброзичливого обговорення, колективного вироблення пропозицій з удосконалення діяльності всіх ланок державного апарату для підвищення якості життя в країні. Провідне місце в цьому процесі по праву належить українським (за покликанням!) ЗМІ.
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 12.08.2005 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3249
|
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
