Версiя для друку Обговорити в форумi

ДО ПІДСУМКІВ 8-го ЛІТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ШКОЛЯРІВ КРИМУ "МИ ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО!"
Відкривати таланти завжди приємно, до того ж таланти юні, молодесенькі. Адже талант, як засвідчує тлумачний словник української мови - це видатні природні здібності людини, хист до чогось, уміння робити щось. Оце "щось"
в даному випадку стосується літературних здібностей дітей - школярів українських кримських шкіл та класів. І виявляти ці здібності до творчої праці, до написання художніх творів - віршів, оповідань, казок, нарисів покликаний саме літературний конкурс "Ми діти твої, Україно!", започаткований навесні, напередодні Великодніх свят 1998 року.
Хто ж у Криму став ініціатором такої дуже відповідальної і дуже почесної місії - відшукувати юні українські таланти? Можливо, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим чи Комітет у справах дітей, молоді та юнацтва? Зовсім ні. Опіку за пошуки юних українських талантів виявили організації і люди, котрим проблема українства на теренах Криму болить, хвилює їхні душі і серця. Бо їм хочеться, щоб українці, і в першу чергу юні, почувалися і тут, в зросійщеному Криму повноправними громадянами своєї держави України, щоб молодь усвідомлювала, що без знань державної мови вони почуватимуться дискомфортно у своїй державі.
Отож, ініціатором проведення конкурсу "Ми діти твої, Україно!" виступило Канадійське товариство приятелів України, а спонсором - пані Марія Фішер-Слиж, за що ми їм дуже вдячні. Ідею проведення літературного конкурсу радо підтримали Суспільна служба України міста Сімферополя, Кримське товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, Кримська організація Національної Спілки письменників України, видавництво "Доля" та всеукраїнська громадсько-політична і літературна газета "Кримська світлиця". Зазначу, що, окрім дипломів, переможці отримують призи та незначні грошові суми. Головне, звичайно ж, не гроші, а відчуття перемоги, відчуття того, що те "щось" - уміння робити творчо, проявляти свій хист - помічено, поціновано, підтримано. Отож потрібно докладати ще більше зусиль, аби стати в рівень з іншими творчими особистостями. Серед наших дипломантів уже є й професійні письменники, як-от учасниця 2-го конкурсу (1999 рік) Світлана Тараторіна, котру нещодавно прийнято до лав Національної Спілки письменників України, є й студенти-філологи престижних вищих навчальних закладів України: Тетяна Кисіль, Катерина Стасюк, Катерина Осадца та вже чимало інших.
І той, хто говорить, що в  Криму не хочуть вчити чи не знають українську мову, нехай перечитає твори переможців попередніх семи конкурсів, видруковані на сторінках "Кримської світлиці", "Джерельця" та в колективних збірочках, що їх випустило в світ видавництво "Доля". Якби зібрати усе докупи, то вийшов би солідний том творів переможців-дипломантів нашого конкурсу. І, сподіваюсь, що так воно колись і буде, можливо, після проведення десятого туру. А поки що повернемось до 8-го конкурсу, котрий щойно завершився. Нагородження переможців за вже усталеною традицією відбувалося в пречудовій світлиці-музеї Сімферопольської школи-інтернату № 1 (вул. Гагаріна, 18).
У чудово оформленому музеї зібрались переможці 8-го конкурсу, їхні вчителі-наставники, члени журі.
Гостей радо вітала господиня музею, одна з його організаторів, колишній педагог цієї школи, кавалер ордена княгині Ольги Валентина Іванівна Чекаліна. Її виступ був пронизаний закликом любити і шанувати свою рідну державу Україну, знати і вивчати її історію і культуру. Привітали переможців і члени журі - журналіст, автор українських телевізійних передач на кримському телебаченні Олександр Польченко та письменник і видавець Валерій Басиров. А потім голова журі конкурсу, автор цих рядків, назвав цьогорічних переможців.
Слід зазначити, що на конкурс завжди надходить немало рукописів, і журі доводиться добре попрацювати, аби визначити найкращі. Так було й цього року.
В номінації "Проза" перше місце посіла учениця 9-го "а" класу навчально-виховного комплексу "Школа-ліцей" № 2 м. Красноперекопська Ольга Стадник за ліричну новелу "Батьківщина в серці назавжди". Оля й торік, у 7-му конкурсі, здобула перемогу в номінації "Публіцистика" і була нагороджена поїздкою у Канів на могилу Т. Г. Шевченка. Цьогорічний її твір уже переріс у новелу, в якій юна авторка хвилююче і надзвичайно поетично описує подорож своєї ліричної героїні у квітуче село на Сумщину, де живуть її родичі і, зокрема, бабуся, туди, де виростала її мама. І село, справжній райський куточок, і столітні верби над тихоплинною річкою, і люди, котрі тут живуть, - усе те зветься малою батьківщиною, котра дає сили і наснагу усім, хто приїздить сюди.
Не стримаюсь, аби не процитувати бодай кілька рядочків з твору Олі. "Город у бабусі, мов намальований. Обабіч городу по межі височіє рядами кукурудза, зеленим килимом розіслалася картопля, поміж якої рівні рядки синього цвіту квасолі, а ближче до хати - огірочки, морквочка й буряки.
Біля берізки бабуся насадила соняшників. Вони - дивне творіння природи - схожі на сонечко, до осені прикрашатимуть подвір'я, а гарбузиння розклало свої великі помаранчеві м'ячі прямо біля хати. Город доглянутий, ні бур'янинки. Бабуся говорить, що земля в неї така - бур'яни не ростуть. Але ми знаємо, що то в неї руки такі, золоті...".
Друге місце в номінації "Проза" виборола Надія Гневко, учениця 9-го "б" класу
Сімферопольської гімназії № 1 ім. К. Д. Ушинського. Її ліричний етюд "Пізнай самого себе" - то щира сповідь ліричного героя у своєму ставленні до навколишнього світу, до людей, що його оточують. Авторка вміє живописати словом, вона спостережлива і, головне, має хист. А це - найголовніше. Отож, будемо сподіватися на її нові гарні твори.
З-поміж поетів переважають учні сакських шкіл. Перше місце в номінації "Поезія" посіла Ганна Волянюк, учениця 8-го "а" класу гімназії № 1 м. Саки. Її вірші перейняті щирою любов'ю до України, до її далекого минулого і сьогочасного, до матері, до школи, до рідного міста.
Друге місце у цій же номінації в Яніни Щербань, уче-ниці 9-го "в" класу ЗОШ
№ 6 м. Саки. А третє поділили Марина Шевкопляс, учениця 8-го "а" класу НВК "Школа-гімназія" № 1 м. Саки та Діляра Черкес, учениця 11-го класу Азовської загальноосвітньої школи Джанкойського району.
Як бачимо, серед тих, хто пробує своє поетичне перо, не лише корінні українці, а й представники кримськотатарського народу, котрі добре володіють державною мовою, не лише розмовляють нею та вивчають її, а вже й пишуть художні твори. І пишуть, як бачимо, щиро і просто:
Летять у небі журавлі
Прекрасним
і величним клином.
Ми - діти рідної землі,
Твої ми діти, Україно!
Оце відчуття юної авторки, що усі ми - діти України, дає надію на подальше процвітання рідної країни, на монолітну дружбу усіх народів, котрі її населяють.
Серед переможців у номінації "Публіцистика" перше місце журі присудило Ганні Крамаренко, учениці 9-го "а" класу ЗОШ ім. Горького смт. Леніне. Свої публіцистичні роздуми юна авторка присвятила подіям Помаранчевої революції, що відбувалася в Україні в кінці минулого, 2004 року. Дівчина не була на Майдані, але душею вона була в столиці нашої держави. Разом з іншими вона скандувала "Нас багато, нас не подолати!" "Пригадую народну мудрість: "У веселій хаті живуть веселі люди", - пише Ганна Крамаренко. - Хата, родина, громада, толока, майдан... Колись толока об'єднувала громаду в спільній праці. Одна біда єднала, одна доля зводила докупи людей. Нині Майдан Помаранчевої революції свідчить про небачену раніше єдність народу, єдність національних, демо-кратичних цінностей. Так, ми не раби! Ми - нація! Ми - держава! Я вірю, що в моїй країні не буде знедолених і бідних. Мій дідусь, в'язень Освєнціма, буде захищеним, а батьки, лікарі за фахом, одержуватимуть гідну заробітну плату".
Хочеться, аби квіти оцих теплих, по-юнацьки щирих надій не зів'яли, аби не були розтоптані байдужістю тих, на кого усі наші сподівання. Дай, Боже, усім нам такої віри на наше світле майбутнє, в якому вже не раз ми розчаровувались у минулі часи. "Я плекаю у серці надію, що зможу читати літературні журнали, газети українською мовою, бо нині позбавлена цього; зможу поглиблено вивчати державну українську мову, брати участь у мовно-літературних конкурсах, здобути якісну вищу освіту. Я вірю в те, що мої мрії здійсняться, бо Майдан запалив іскру надії.
Я вірю в світле майбутнє твоє, Україно!". Ось так промовляють молоді серця тих, кому жити в Україні, кому її розбудовувати.
Друге місце в номінації "Публіцистика" поділили між собою Артем Головко, учень 10-го "а" класу Гвардійської ЗОШ № 2 Сімферопольського району та Тетяна Хоменко, учениця 8-го "в" класу школи-ліцею № 2 м. Красноперекопська. Слід зазначити, що й Артем, і Тетяна - давні автори дитячої газети "Джерельце". Вони почали дописувати до газети з п'ятого класу і нині дуже переживають, що "Джерельце" вже півроку не виходить. Тетяна Хоменко посіла одне з перших місць і в конкурсі "Мені тринадцятий минало", останньому конкурсі "Джерельця". А третє місце в номінації "Публіцистика" здобула Динара Аблаєва, учениця 11-го класу Журавлівської ЗОШ Сімферопольського району. Ця тендітна, чорноока татарочка написала зворушливий нарис про свою родину, котру у травні 1944 року було разом з іншими співвітчизниками депортовано з Криму на схід, про те, як її рідні жили в місцях депортації, як їх виселяли і як вони повернулися в рідний Крим, як нині живуть і працюють, як сподіваються, як і тисячі інших людей, на добре життя в оновленій Україні. Нарис написаний гарною українською мовою, щиро і задушевно. Та й сама дівчина у відповідь на нагороду говорила гарною українською мовою про своїх друзів, про свою школу, про свою любиму вчительку Антоніну Іванівну Подгорбунських, дякувала "Кримській світлиці", котра вже друкувала її матеріали і котра, сподівається, вийде з економічної скрути і продовжуватиме виходити у своєму повному форматі.
Такі ж самі слова подяки "Кримській світлиці" - єдиній україномовній газеті Криму промовляли всі переможці конкурсу за ту просвітницько-виховну роботу, яку проводить вона серед дітей та молоді.
І як не тішитись, як не радіти від того, що і в Криму підростає ось таке патріотично-українське талановите покоління, котре буде у своїх віршах, піснях, нарисах славити свою батьківщину, свій народ.

Друзі любі! Великі й малі,
Переможці мої й дипломанти!
Хто сказав, що на кримській землі
Не ростуть українські таланти?!
Хто сказав, що в нас мови нема,
Що вона нами тут призабута?
Подивіться, як крила здійма
Рідна мова, прекрасна, розкута.
Молоді соколята її
У великий політ піднімають.
Голосисті оці солов'ї
Скільки нам ще пісень проспівають!
Юна зміна іде, рідне слово веде
По квітучому нашому Криму,
Тут я радо вигукую в риму:
- Як це плем'я люблю молоде!
Друзі любі, батьки, вчителі,
Я звертаюсь до вас,
Хай всі знають,
Молоденькі таланти оці
В нас, на кримській землі, розквітають!

А на закінчення хочу подякувати всім організаторам і спонсорам конкурсу, учителям, котрі по-батьківськи опікуються своїми вихованцями, які супроводжували їх і були присутні на церемонії нагородження. Хочу усім, хто кохається в рідному слові, сказати: "До нових зустрічей, друзі, до нових конкурсів і нових перемог!"
Данило КОНОНЕНКО,
голова журі літературного конкурсу школярів Криму "Ми діти твої, Україно!".

На фото: переможці літературного конкурсу школярів Криму "Ми діти твої, Україно!". Голова журі Д. А. Кононенко вручає нагороду Тетяні Хоменко, переможниці в номінації "Публіцистика".
Фото А. САНІКА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 15.04.2005 > Тема "Урок української"