Версiя для друку Обговорити в форумi

Із інтерв`ю з головою Української Народної Партії Юрієм КОСТЕНКОМ

- Юрію Івановичу, минуло вже кілька місяців після революційних подій. Відчуття перемоги ще є чи воно уже витиснуто іншими почуттями - може, розчаруванням чи образою? Усе-таки ваша партія одержала "призові" посади непропорційно внескові в перемогу.
- Насамперед ми щасливі, що Україна отримала демократичну перспективу, і це - перемога нашої рухівської програми
1989 - 1991 років. Тому я дивуюся, коли мені говорять, що я маю оцінювати політичні події з погляду кількості отриманих посад. Шановні друзі, це ж перемогла наша, рухівська ідея - ідея незалежної і демократичної України! Хіба можна це порівнювати навіть із усіма посадами в уряді чи інших
органах влади?
Але все-таки є підстави і для певних розчарувань. Коли ми, ледь закінчивши важку президентську кампанію, говоримо переважно про вибори 2006 року, чуємо пропозиції знову ділити списки, визначати, хто в якому блоці, отут я хочу сказати щиро і відверто: не тим займаються деякі мої колеги, разом з якими ми обстоювали ідеали демократичної революції. Не цього від нас очікують люди, які підтримали зміни, а очікування - величезні!
Розчаровує ще одне... Не встигли закінчитися політичні баталії, як ми бачимо: хтось там з жовтогарячим шарфом, хтось з жовтогарячим носом, хтось просто, вибачте, у білизні помаранчевій уже вишикувалися і говорять: "Так ми ж найближ-чі друзі Віктора Андрійовича, а ви хто такі?!" Ми боролися за ідею, а не за посади цим перефарбованим учорашнім кучмістам, деяким нашим пруд-кеньким політичним партнерам, що встигли в останні дні Помаранчевої революції застрибнути в ющенківський потяг і використовують політичний тиск на Ющенка, щоб одержати максимальну кількість посад... Тому я так різко негативно ставлюся до всіх цих перебіжчиків, які й нині, щоб опинитися серед перших при новій владі, відштовхують ліктями тих, які усі ці роки перли демократичного плуга.

- Але, можливо, саме щоб не пустити таких людей у перші ряди влади Українській Народній Партії варто було активніше поборотися за посади в державній ієрархії? Не з якихось мер-кантильних міркувань, а для користі демократії...
- У дерибані посад ми не конкуренти тим, які усе своє життя, ходячи по головах, домагалися свого. Мені боляче слухати питання: "А чому в Секретаріаті Президента з'явився пан Ікс? А чому пан Ігрек обійняв посаду губернатора?" Якщо подивитися на політичне обличчя цих панів, там же живого місця немає: на чолі - червоний прапор обов'язково, на одній щоці жовто-блакитний у 1991-му намалювали, на іншій - синьо-білий, а тепер і помаранчевий - це типовий портрет українського політика. І в мене виникає логічне запитання: "Шановні добродії, а де ви були у 1989 році, коли ми створювали Народний Рух? Де ви були в 1991 році, коли проголошували Акт про незалежність?" Я вже не кажу навіть про те, що нині стало дуже багато родичів і персональних друзів Віктора Андрійовича. Де вони були в 1993 році, коли Іван Плющ запропонував кандидатуру Ющенка на посаду голови Нацбанку? І багато років націонал-демократія захищала Віктора Андрійовича від того, щоб його як патріота і професіонала не зжерли.

- Але ж Ющенко не може не розуміти, що людей-перевертнів небезпечно мати поруч: можна в будь-який момент одержати ножа у спину. Ви попереджаєте його про таку небезпеку? Коли ви востаннє зустрічалися з Президентом?
- Перед нашим партійним з'їздом, саме була можливість привітати його з днем народження. Що ж до перевертнів, УНП завжди буде поруч з Ющенком і ніколи не дозволить, щоб хтось завдав йому удару в спину. Серед наших першочергових завдань - створення пропрезидентської більшості. Крім того, партія готує законопроект, що регулюватиме порядок призначення на державні посади.

- В Україні з'явилося стільки політичних сил зі словом "народний" у назві! Не загубитеся серед них?
- Трансформація згаданих вами партій у народні свідчить про відсутність політичної культури, принаймні європейського рівня. Наприклад, Володимир Литвин говорить, що його Народна партія - колишня Аграрна - це центристська партія. Але в європейському звучанні центристська партія ніколи не може бути народною! І "Народний Союз Наша Україна" теж не є народною партією в європейському розумінні, тому що там є соціал-демократична "Солідарність" Порошенка, ліберал Пинзеник зі своєю партією. А ми завжди були і залишаємося політичною силою, що відображає інтереси тієї частини українських громадян, для якої національні інтереси є пріоритетом. Нас називають в Україні націоналістами, отож я вам скажу: наш націоналіст порівняно з патріотом з Народної партії Голландії або Швейцарії - це як дитина поруч з бегемотом. У Європі - а я член фракції європейської Народної партії у Парламентській асамблеї - народні партії нині домінують і визначають політику ЄС. Наприклад, навіть у Євросоюзі національні уряди знаходять дуже хитрі способи підтримки національного виробника. А в нас деякі урядові реформатори говорять, що слід відразу відкрити всі кордони, і той, хто переможе в конкурентній боротьбі, і буде європейським виробником...

- І все-таки, не боїтеся йти на майбутні вибори окремою від "Нашої України" колоною?
- Не боїмося. По-перше, ми обов'язково підемо разом з Народним Рухом - наша мета, щоб інтереси патріотично налаштованих громадян виражала єдина політична сила. По-друге, на майбутніх виборах я не очікую якоїсь особливої адміністративної чи ідеологічної боротьби. Віктор Ющенко, який на собі відчув, що таке адміністративний терор, не дозволить владі перстом указувати, за кого голосувати. Ідеологічна опозиція слабенька і представлена переважно комуністами. Реваншу адміністративно-олігархічної опозиції - Партії регіонів і так званих соціал-демократів - не буде: народ ще не забув, яке "щастя" йому дали Янукович і Кучма. Мова здебільшого йтиме про перерозподіл голосів між Блоком Юлії Тимошенко, тим, що сьогодні називається Народним Союзом, а вчора було коаліцією "Наша Україна", і право-центристськими політичними силами. При цьому, по суті, усі ми ющенківці, і серйозних розбіжностей у нас немає.

"Газета по-київськи".

NO PASARAN!

У м. Тростянці Сумської області представниками місцевої громади приблизно на дві години  було блоковано транспортний рух на трасі "Суми - Харків". Як повідомив голова Тростянецької районної організації Української народної партії Микола Борденюк, жителі Тростянецького району вимагають негайної відставки голови Тростянецької районної ради Миколи Березіна та міського голови Сергія Киричка, які були причетні до масових порушень виборчого законодавства України, відзначилися особливим тиском на людей під час виборчої кампанії та значними фальсифікаціями під час голосування. В разі відсутності реакції на вимоги місцевої громади, її представники заявляють про продовження радикальних акцій до повного виконання їхніх вимог.

*  *  *

Негайного звільнення з посад заступників голови Карлівської райдержадміністрації Полтавської області Михайла Гайдая і Наталії Єременко вимагає у прийнятому зверненні політична рада району. Під час президентських виборів М. Гайдай, який тоді обіймав посаду заступника начальника Карлівського районного сільгоспуправління, координував збір підписів за В. Януковича, роботу агітаторів. Н. Єременко, тодішній начальник управління праці та соціального захисту, під час виборів проводила агітацію в робочий час, виступала на місцевому телебаченні на підтримку В. Януковича, чинила тиск на підлеглих. Політрада вимагає від голови райдержадміністрації розглянути рекомендовані нею кандидатури на посади заступників.
Прес-служба УНП.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 15.04.2005 > Тема "З перших уст"