Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановні читачі, друзі, колеги, прихильники, співчуваючі... Не хапайтеся за серце і постарайтеся стримати ті емоції, які зараз вас переповнюватимуть. Ліпше... засмійтеся, прочитавши це повідомлення, бо те, що діється з нашою газетою, тепер уже більше схоже на комедію. (Не забули ще "підвальну" січневу драму під назвою "Темниця для "Світлиці"?)
Може, й не варто було б виносити комедію оцю на широку публіку, бо, схоже, вже й автори її розуміють, що спекли рака, і тепер докладають зусиль, аби виправити ситуацію. Та шила в мішку не утаїш. Знову розриваються в редакції телефони, і стривожені гості прямо з порога запитують: "Невже ж то правда, що "Світлицю" знову виселяють?!"
Правда. На початку місяця редакція отримала від адміністрації бази-готелю МДЦ "Артек" листа, у якому повідомляється: "В связи с тем, что база-гостиница МДЦ "Артек" закрывается для проведения реконструкции, прошу вас считать договор арен-ды №369 от 30 мая 2002 г. расторгнутым с 1 января 2003 года. До 1 января 2003 года необходимо освободить арендованное вами помещение и сдать его по акту приема-передачи".
Ось так. Ні вибачень (підписана нами орендна угода, між іншим, діє до 1 липня 2003 року, але не вистачало редакції ще судових клопотів), ні співчуття: зима ж в Криму, добрий хазяїн, в народі кажуть, собаку на вулицю в таку погоду не вижене. А ще люди говорять, що "два переїзди - то одна пожежа". Ледве, здавалося б, оговталася редакція після літньої епопеї з переселенням, стяглася на такий-сякий ремонт, вдихнула життя в артеківські стіни, і дух "світличний" зануртував на Гагаріна, 5: дитячі конкурси, презентації, нам стало де приймати гостей. Люди з вокзалу прибігали на хвилинку (через дорогу ж!) того духу "світличного" (це їхні слова) вдихнути. "Боже, - раділи нашим п'ятьом світлим кімнатам, - нарешті-таки допоміг Президент газеті! І дивіться ж, як добре вийшло: Крим з вокзалу починається, а тут - українська "Світлиця"!
Це був єдиний пункт березневого Доручення Президента України Леоніда Кучми про допомогу нашій газеті, який до отримання нами згаданого вище листа можна було вважати виконаним. Комп'ютерною технікою, телефонним зв'язком (а понад те - ще й Інтернетом) "Кримська світлиця" забезпечила себе на американські гроші, отримавши грант за програмою підтримки демократичної преси. Чи уявляють собі автори артеківської "перестройки", яку підніжку підставили вони Президенту? Не щодня ж Леонід Данилович підписує Доручення про допомогу конкретній газеті. "Світлицею" я особисто займуся!" - невже ці слова Президента, що прозвучали на всю Україну навесні, під зиму вже нічого не значать для його підлеглих? Тим більше, що за словами цими бачиться стурбованість Глави держави не лише про долю окремої газети, а й увага до тієї непростої українотворчої місії, яку вона покликана виконувати в такому непростому регіоні, як Крим.
Перший всекримський конкурс української авторської пісні, який організувала і провела у червні "Кримська світлиця", виграла... росіянка Ірина Єрмолова. Щоб взяти участь у ньому, вона переклала свої російські пісні українською мовою! (Сподіваємося, насильницькою українізацією це не назве ніхто.) Подивіться на наше дитяче "Джерельце" - українознавчий "полігон" для діточок усіх кримських народів (куди ще вони пришлють свої перші українські віршата чи розповіді про маму - у "Крымскую правду"?). А мовно-літературно-історично-пісенно-комп'ютерний конкурс для школярів "Аладдін", відзначений у республіканському конкурсі журналістської майстерності "Срібне перо" як акція року? І його - на вулицю?! "Безпрецедентна справа!" - так на недавній прес-конференції відгукнувся про наш український конкурс заступник міністра освіти Криму В. Каврайський. То що ж тепер він і ті міністерські працівники з міністром О. Борисовим на чолі, які із ентузіазмом упродовж року допомагали газеті цей конкурс організовувати, котрі разом з нами зустрічали в редак-ції дітей із далеких сільських безкомп'ютерних шкіл і раділи, що у всіх нас є тепер така редакційна комп'ютеризована хатина, - що вони тепер подумають про оцей довкологазетний абсурд?
А батьки, вчителі, діти? Нам, світличанам, перед ними соромно. А щоб хоч на крапельку стало соромно нашій владі (яка, ще раз повторимо, таки шукає зараз виходу з цієї делікатної ситуації), ми й відважились на цю публікацію. Може, перед тим, як у черговий раз переступати через многотерпиму "Кримську
світлицю" і усіх тих, хто у неї ще вірить, влада спершу старанно зважить кожен свій крок?
А "Світлиці", між іншим, 31 грудня - 10 років. Як би це до ювілею встигнути повеселішати?..

На світлині:

А затишно в "Світлиці"! Мовно-комп'ютерній команді семикласників із с. Олександрівки Красногвардійського району ще пощастило погостювати в редакції.

Продовження "кримськосвітличної" теми слухайте сьогодні о 20-й годині на Кримському радіо в передачі "Два кольори".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 13.12.2002 > Тема "З потоку життя"