Версiя для друку Обговорити в форумi

Думки з приводу

Чи думали ми, щирі вболівальники за нашу державність, що рівно через десять літ знову постане болюче гамлетівське "бути чи не бути" українській мові? Тоді, - пам'ятаєте? - у 1994 році після перших виборів, Президент України Л. Кучма пообіцяв поставити перед парламентом питання про надання російській мові статусу офіційної, себто ще одної державної. Це привело б до остаточного знищення мови корінної української нації, мови, яку впродовж віків, як і сам народ, топтала, мов той барвінковий цвіт, Російська імперія. Обіцянка, слава Богу, так і не трансформувалася в реальність. А могла б набути цілковитої конкретики, якби більша половина так званого "простого люду" - від письменників аж до робітників, селян - у тисячах зібраних підписів, з теле-екранів, радіо, зі сторінок газет в один голос не сказали рішучого "ні!" І "гарант" спіймав тоді облизня.
І ось... усе починається знову. Якраз перед інавгурацією народного Президента, - і не раніше, і не пізніше, - коли на Майдані ще вирувала Помаранчева революція, а в Донецьку було вчинено спробу влаштувати наметову революцію з гаслами федералізації та надання російській мові статусу державної, тобто зміни конституційного ладу в Україні, - саме в такий напружений час у Верховній Раді зареєстровано законопроект № 3410-В "Про внесення змін до Закону України "Про мови в Українській РСР". Основний зміст документа: українська мова, як і раніше, є державною, але запроваджується також статус офіційних мов, що ними на всій території України мають бути українська й російська. Отакої! А в областях, районах, де поширені інші національні мови, допускається на підставі рішень місцевої влади використовувати як офіційні також і ці мови. Або ж "мову, прийняту для населення даної місцевості".
Іншими словами, це слід розуміти так: вирішили мешканці (під тиском, звісно, певних сил) якоїсь, приміром, Іванівки чи Іванівського району Києва чи Полтави, що прийнятна для них не українська, а російська мова, - і,
отже, офіційною тут може бути російська. Це та макуха, на яку може "клюнути" майже половина, якщо не більше, зросійщених, позбавлених національної свідомості людей, не кажучи вже про Крим, Донбас чи Луганщину, де вірус українофобії особливо живучий. Під інтереси та амбіції саме цієї частини нашого суспільства якраз і підлаштований законопроект, ця міна уповільненої дії, цей, за влучним висловом письменника В. Захарченка, вирок Україні, вирок народній ментальності, конкретне вираження якої - в мові. Надання російській статусу офіційної підписує нашій мові, нашому народові смерть. Бо загине мова, - загинемо й ми.
Хто ж закладає цю міну уповільненої дії? Хто автор законопроекту? Не хто інший, як лідер соцпартії, один зі сподвижників В. Ющенка в недавніх президентських перегонах. Пише українські вірші. Цитує з пам'яті Т. Шевченка та інших поетів. Одне слово, не байдужий до своєї рідної мови. І на тобі - таке "відколювання номерів".  Невже йому, мудрій людині, не прийшло в голову під час творення підступного документа якась друга чи третя державна мова - це все одно, що дві матері в людини, два президенти в державі, два язики в роті і таке інше. Невже забуто статтю 10 Конституції, де чорним по білому вказано: "Державною мовою в Україні є українська мова". Невже не відає, що чинить?
А може, попався на гачок політичних пройдисвітів, які галасують про надумані утиски російської мови, відвертаючи тим самим увагу співвітчизників від справжніх проблем. Вони, пройдисвіти, й породили членування матері-України на Схід, на Захід чи інші землі...
Що далі? Відповідь може бути найкоротшою: прошу  Вас, Олександре Олександровичу, відкликати законопроект з мовних питань, що перебуває у Верховній Раді. Тим паче, опісля недавнього Майдану - Помаранчева революція в наших душах і серцях, їй не має кінця, і вже точно знаємо, що "ми разом, нас багато і нас не подолати".
Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
вчитель-україніст, письменник, лауреат премії імені О. Гірника.
с. Пруди, Совєтський р-н в Криму.

P. S. Як свідчить газета "Україна молода" від 2 лютого ц. р. в статті Марії Остерської "Мову переМОРОЗило?", лідер соціалістів передумав патронувати російську мову. Обурення громадськості, відкриті листи на неприйняття недавньої ініціативи щодо російської мови як другої державної подіяли на лідера соціалістів Олександра Мороза. "Він доручив своїм помічникам переглянути законопроект щодо мов", - повідомляє сайт "Майдан".

*  *  *
Сивина посріблила мене,
Все життя я служу золотій моїй мові,
Та ніколи-ніколи ніхто не збагне
Всю глибінь і безмежність
моєї до неї любові.

МОВА

Промінням з нами сонце розмовля,
Духмяне слово шле нам квітка,
Дощем та снігом мовить нам здаля
Хмариночка - небесная сусідка.
Але в складнім безмежжі світовім
Живе потреба більш глибока -
Потреба дати слово всім-усім,
Здолать щоб темінь крок за кроком,
Щоби збагнути таїнство буття,
Щоб досвід предків передати,
Щоб кращим стало сонце і  життя,
Щоб скрізь була лиш радість свята.
Про мову мріє весь довкільний світ,
Бо все в природі дума,
хоч й не мовить,
А ми, природи мудрий рід,
Усіх навчить повинні мови.

*  *  *

О Боже наш милий! Чи є в світі мова
Така нездоланна, така молода,
Така вічно юна,  така повносила,
Така буйноплинна, як весен вода?
О Боже наш милий! Чи є в світі мова,
Яку так безжально ламали віки,
Яку так хотіли позбавить основи,
Зробити струмочок із мови-ріки?
Шануймо ж, любім, як життя, нашу мову -
Вона ж бо прекрасна, велика, свята:
Твориться, росте і щоденно, і знову
Крислатая крона та одіж її золота.
Є. С. РЕГУШЕВСЬКИЙ.
м. Сімферополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 11.02.2005 > Тема "Урок української"