Версiя для друку Обговорити в форумi

Грудневі СВЯТКИ

Введення, або Видення, третя Пречиста (4 грудня). Вважають, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому і свято називають Виденням.

На Закарпатті на третю Пречисту ніхто не перевідує сусідів; якщо помітять, що до хати йде односелець, то намагаються примкнути двері. Особливо боялися жіночих навідин, бо "обов'язково принесуть нещастя".

У цей день не можна дерти коноплі, бо гроза влучить у копи.

Як Введення мостить мостки, а Микола (19) забива гвіздки, то люта зима буде.

Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома.

Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія - трава.

Прокопа (5). У давнину в цей день на шляхах ставили віхи, щоб путівники не збилися з дороги. Тому казали: "Прийшов Прокіп - розбив розміт, по снігу ступає - дорогу копає".

Канун святої Катерини (6). З цього вечора дівчата починали ворожити. Робили це в такий спосіб: крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розквітне, то того ж року дівка вийде заміж.

Катерини (7). Дівчата роблять те, що і на Канун. Брали стільки гіллячок, скільки членів сім'ї. Які галузки не розвивалися, то начебто стільки чоловік помре в родині.

Ворожили і в такий спосіб. Дівчата насипали в миску каші і йшли гуртом надвір кликати судженого на вечерю, б'ючи по воротах макогонами по черзі, приказуючи: "Іди, іди, суджений, кашу їсти!"

Звідки загавкає пес, туди й заміж піде.

З приходом Катерини сподівайся на люті морози.

На святу Катерину ховайся під перину. Катерина по воді, то Різдво по льоді. Як на Катерини холодно, то буде голодно.

Матвія, Симеона-Юди (7). Остаточно замерзає земля.

На Симеона-Юди кінь боїться груди. На Симеона горобці збираються в табунці.

Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія, Юріїв день (9). Це друге після весняного (5.V) свято, яке ще називають "холодним Юрієм". З ним, на одміну від травневого, не пов'язано якихось значущих обрядів. Лише на Поліссі, як переповідали літні люди, у давнину відзначали свято вовків. Селяни звечора міцно закривали стайні, не ходили до лісу й остерігалися вирушати в дорогу, вважаючи, що в цей день небезпечно зустрічатися із звірами. Ось яка побутує на Рівненщині романтична легенда, пов'язана з юрівським "святом вовків".

Якось один гончар віз на ярмарок продавати свої вироби. Дорогою серед лісу його застала ніч. З усіх боків чулося тривожне виття вовків, котрі відзначали своє свято. Щоб убезпечити себе і коня, він взяв глечика і погукав у нього різними голосами, щоб у такий спосіб одлякати хижих звірів.

Як тут з'явилося кілька вовків.

- Чого ти нас кликав? - запитав найстарший звір.

- Я вас не кликав, - відповів гончар. - Я лишень звірів одганяв...

- Але ж ти не людським, а вовчим голосом кричав, - оскалив зуби вовк. - Пішли з нами!

Путівникові нічого не лишалося, як підкоритися наказові.

Невдовзі він опинився серед лісу на великій галяві, де горіло багаття і грілися вовки. Серед них був і чоловік з довгою бородою.

Путівника також запросили до товариства.

- А тепер розказуй, - звернувся до нього старець, - навіщо ти кликав моїх братів?

Чоловік розповів йому все, як було. Тоді бородань мовив:

- Оскільки ти порушив наш спокій, то мусиш почастуватися вовчою їжею, щоб стати членом нашого товариства. - І, наклавши у миску конячого м'яса, подав гончареві.

Путівник слізно почав відмовлятися, посилаючись на те, що він не їсть конини.

Старець знову нагадав:

- Але ж ти порушив наш спокій, за що мусиш спокутувати. Коли ж ти відмовляєшся від нашого звичаю, то вовки з'їдять твого коня або тебе.

Чоловік, бачачи безвихідь, почав слізно проситися, що він бідний, має велику родину і малих дітей. Вовки порадились і вирішили одпустити мандрівника, але коняку таки загризли. При цьому наказали горопасі, щоб він оповістив усіх людей, аби ті на холодного Юрія ніколи не турбували вовків, бо то їхнє свято.

Який день на Юрія, така й зима.

Парамона, або Передандрія (12). Молодь увечері збиралася на калиту. Дівчата випікали великий корж, підв'язували його до сволока, а хлопці мали проїхати на коцюбі і відкусити шмат. Присутні намагалися розсмішити "коцюбника" - так називали того, хто "їхав на коцюбі".  Якщо такий розсміявся чи не зумів посмакувати калитою, то невдаху обмащували сажею.

Пізно ввечері дівчата збиралися в окремий гурт для ворожінь. Більшість сюжетів подібні до тих, якими користувалися напередодні Нового року. Але деякі були й "андріївські".

Взявши вдома борошна, сходилися до однієї з подружок. Щоб замісити тісто, тричі ходили до річки; воду приносили лише в роті. Зачерпнувши долонею із дна джерелиці, дивилися, що потрапило до рук: якщо камінець - майбутній чоловік буде муляром, земля - хліборобом, скіпка - столяром...

Пампушки ("балабушки") випікали в печі й клали на ослінчик.

Господиня впускала до хати зголоднілого пса - чий виріб з'їдав найперше, та юнка найшвидше вийде заміж.

У деяких районах, зокрема на Поліссі, влаштовували своєрідне дійство - "сіяти льон". Дівчата вибігали на вулицю, імітували посів льону (деінде - конопель) й волочили "ниву" спідницями, приказуючи: "Святий Андрію, на тобі конопельки сію, дай же мені, Боже, знати, з ким їх буду брати!"

В цей день стежили і за погодою.

Якщо вода на річці тиха - на рівну зиму, шумовита - на завірюхи.

Якщо вдень йшов сніг, то бути хурделицям цілий тиждень.

Якщо до цього дня сніг не випав - зима буде теплою, а як з'явився - довгою і холодною.

МОЛОКО - ЦЕ КАЛЬЦІЙ

Для всіх вікових груп рекомендується щоденно вживати кальцій. Для людей від 25- до 65-річного віку -1 000 мг на добу,

а старшим - 1 500 мг.

Недостатнє надходження кальцію призводить до зростання ризику переломів кісток, прискореного розвитку остеопорозу.

Вагітним і молодим матерям рекомендується до 1 200 мг кальцію.

Молочні продукти - головне й найкраще джерело кальцію.

У літрі молока його міститься приблизно - 1 - 1,3 г.

Харчовими джерелами кальцію є й овочі - всі різновиди капусти, ріпа, боби, а також риба, горіхи.

У хлібі та кашах відносно мало кальцію, але вони сприяють кращому його засвоєнню з іншими продуктами.

Щоб задовольнити потреби організму в кальцію, необхідно вживати молочні продукти 2 - 3 рази на день та овочі 3 - 5 разів.

ГОРОБИНУ - НА ЗИМУ

Сік із свіжих ягід горобини рекомендується у разі зниженої кислотності шлункового соку. А настої та відвари сприяють швидкому відновленню сил.

Настій: 400 г ягід потовкти, залити 2 л окропу, настояти 4 години, процідити крізь марлю, додати мед чи цукор на смак.

Для поліпшення зору рекомендовано протягом двох тижнів щодня вживати сік 10 ягід або пити 3 - 4 рази на день по 2 столові ложки відвару плодів.

Народні цілителі рекомендували лікувати геморой горобиною: пити по 75 - 100 мл соку горобини тричі на день, можна з медом чи з цукром, запиваючи водою кімнатної температури. Вважалося, що тривале вживання соку горобини виліковує навіть внутрішній геморой.

Ягоди горобини мають сечогінну дію, тому їх корисно вживати у будь-якому вигляді при сечокам'яній хворобі, циститі, хворобах серця, печінки.

Як вітамінний протизапальний засіб горобину вводили до складу чаю. Особливо корисний полівітамінний напій: чайну ложку сухих подрібнених ягід горобини та шипшини (1:1) залити двома склянками окропу, витримати на водяній бані 10 хвилин, настояти добу, підсолодженим вживати по чверті склянки 3 - 4 рази на день.

СКОРИСТАЙТЕСЯ ПОРАДАМИ

Алюмінієвий посуд - тільки для приготування їжі. Не тримайте в ньому квашеної капусти, маринадів, борщів, томатів, киселів. Алюміній окислюється і продукти втрачають смак, запах, колір. Крем чи бісквіт у такому посуді набуває сіруватого відтінку й металевого присмаку. Потьмяніла зсередини каструля посвітлішає, коли прокип'ятити в ній воду з оцтом.

Зручний у вжитку емальований посуд. Але в гарячу каструлю не наливайте холодної води, не шкребіть її дротяними мочалками, мийте водою з милом або гірчицею.

Свічки не капатимуть, не чадітимуть і повільно горітимуть, коли їх поставити на годину в міцний солоний розчин.

Столові ножі, виделки, ложки, які потемніли, кілька хвилин потримайте у воді, в якій варилася картопля. Потім протріть їх сухим рушником. Столові прибори знову стануть блискучими.

Посуд легко відмити від олії розчином марганцевокислого калію, кавовою гущею або додавши у воду оцту.

Щоб ножі й виделки не пахли рибою, протріть їх перед миттям вершковим маслом або свіжою цедрою лимона.

Щоб легше вимити м'ясорубку, пропустіть крізь неї сиру картоплину або скибку черствого хліба. Не мийте ножі гарячою водою і не сушіть на гарячій плиті.

Щоб шкіряні підошви ваших чобіток не ковзали під час ожеледиці, час від часу проводьте по них грубим наждачним папером.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2002 > Тема "Порадниця"