СПОГАДИ ОЧЕВИДЦЯ ЯЛТИНСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ Сьогодні виповнюється 60 років від дня відкриття Кримської (Ялтинської) конференції глав урядів держав антигітлерівської коаліції СРСР, США та Англії. Мені пощастило бути учасником охорони цієї конференції, що відбулася в Лівадійському палаці, бути свідком тих давніх подій. У перших числах січня 1945 року з кількох московських частин НКВС було відібрано кращих солдатів, сержантів, офіцерів, котрих розмістили в казармах Окремої московської дивізії особливого призначення для підготовки до виконання важливого урядового завдання. До цієї команди потрапив і я. На той час мені вже йшов 21-й рік, я був єфрейтором третього року служби. Уже двічі брав участь у фронтових операціях. Причину нашого збору тримали у великому секреті, нас не відпускали у звільнення в місто. Розпочались посилені заняття по 10 - 12 годин на добу із стройової та фізичної підготовки. Двічі на тиждень на стрільбищі відпрацьовували вогневі вправи. Особливу увагу приділяли стройовій виправці, зовнішньому вигляду, чіткому виконанню всіх прийомів віддавання військової честі одного бійця і в строю. Марші-кидки, переходи, прикладні види фізичної підготовки, зокрема прийоми рукопашного бою відпрацьовували щодня. Проводили заняття з пошуку і затримання невідомих осіб. Навантаження було таким великим, що до часу відбою ми ледь діставались до своїх ліжок, аби тої ж миті заснути. 23 січня ми склали заліки з усіх видів військової підготовки. Видали нове поліпшене обмундирування, офіцерські ремені, чоботи, кашкети. Озброїли гвинтівками СГТ (самозарядна гвинтівка Токарєва) зі зйомними багнетами-кинджалами. Видали сухий пайок. Наступного дня всіх посадили у пасажирські вагони, де кожному було виділено окрему полицю. Табличок із зазначенням маршруту поїзда на вагонах не було. По ходу поїзда ми помітили, що їдемо на південь. І лише 24 січня поїзд прибув на станцію Сімферополь. Тут на нас очікували вантажівки, вкриті брезентом. Повантажившись, ми вирушили на Південний берег Криму. Крим лежав ще в руїнах, повсюди було помітно сліди жорстоких боїв - підбиті танки, гармати, зруйновані шляхи, мости, житло. Дорога на Ялту скидалася на путівець. Тільки місцями було тверде покриття. Після дощу машини буксували в багнюці. Єдиною доброю ділянкою дороги був так званий "Марусин поворот", який зберігся й понині. Обстановка в Криму була напружена. Минуло десять місяців після його визволення, а тут продовжували діяти, особливо в гірсько-лісовій місцевості, окремі бандзагони, залишені ворогом, або ті, котрі не встигли утекти від наших військ, диверсійні групи, що робили напади на невеличкі підрозділи і населені пункти. Нас попередили, щоб ми були в постійній бойовій готовності. Крим ще перебував в радіусі дій німецької авіації, що базувалася на аеродромах Північної Італії та в Австрії. Не було й гарантії того, що в Чорному морі нема військових кораблів противника. Тому питанню безпеки учасників конференції приділялась велика увага. В охороні учасників конференції брали участь 4 полки військ НКВС, Окремий дивізіон бронепоїздів, 1200 оперативних працівників, які прибули з Москви та з місцевих органів, мотоциклетний загін в кількості 120 осіб. Було сформовано авіаційну спецгрупу для прикриття Ялти. Зенітна артилерійська група південного берега складалася з 108 гармат (це стільки, скільки мала вся головна база ППО Чорноморського флоту). На відрізку узбережжя від Ялти до Сімеїзу додатково було вста-новлено чотири батареї берегової оборони. Для безпеки суден союзників у Чорному морі була сформована військово-морська група у складі крейсера "Ворошилов", есмінців, великих і малих мисливців, підводних човнів. Для стоянки кораблів було виділено порт "Севастополь", а для прийняття літаків союзників надано найсучасніший аеродром біля м. Саки з двома злітно-посадковими смугами. Кілька союзницьких бойових кораблів перебували в акваторії Чорного моря. Їхню охорону забезпечував Окремий Балаклавський дивізіон прикордонних катерів. В місті Саки ще за два місяці до початку конференції були розквартировані частини англійської авіації. На аеродромі базувався 11-й гвардійський двічі Червонопрапорний авіаполк ВПС, який забезпечував щодня готовність близько 170 винищувачів. На відстані 30 кілометрів від місця дислокації делегацій з більшості населених пунктів було виселено місцевих жителів. Узбережжя і прилеглу територію до Лівадійського, Воронцовського і Юсуповського палаців охороняв Сімферопольський Червонопрапорний прикордонний загін, який прославився в боях під Сталінградом. Його командир полковник А. М. Шеломагін за зразкове забезпечення охорони конференції нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора. Для пересування американської і англійської делегацій, які складали понад 700 чоловік, було виділено окремий автотранспорт з 20 "віллісів", 15 легкових і вантажних автомобілів. Машини, надані гостям, було виготовлено на спецзамовлення броньованими з бронесклом. Ними керували наші кращі військові водії. В короткий термін американці проклали кабель від Лівадії до Севастополя, де на якорі стояло судно зв'язку ВМФ США "Катоктін". Потужні РС миттєво зв'язували Рузвельта з Америкою. В Юсуповському палаці, де розташовувалась радянська делегація, вузол зв'язку через станцію "ВЧ" і телеграф "Бодо" забезпечував зв'язок з Москвою, фронтами і всіма важливими пунктами СРСР. Все це свідчить про те, як чітко і злагоджено працювала охорона конференції, взаємодіяла з усіма родами військ, силовими структурами і союзниками. Побоювання наших керівників були недаремними. Незважаючи на особливу секретність і дезавуювання справжніх цілей підготовки опе-рації, німцям вдалося встановити приблизне місце її проведення. Вони висадили парашутний десант в передгірних районах Ялти, але наші війська вчасно засікли, оточили і повністю знищили його. Більше вони не намагалися висаджуватися. 25 січня 1945 року, під кінець дня, проминувши Ялту, нашу групу привезли в Лівадію і розмістили в корпусі санаторію профспілок, за 200 метрів праворуч царського палацу. Санаторій було перетворено на казарму і караульне приміщення. Поруч розташували дві польові кухні для приготування їжі. Того ж вечора наша рота взяла Лівадійський палац під охорону. Погода на Південному березі Криму тоді стояла чудова - тепло, сонячно. 3 лютого з прибуттям американської делегації охорона вибудовувалась в кілька ліній. Всередині палацу порядок забезпечували самі американці. Біля входів і в дворі несли службу змішані парні наряди. А прилеглу територію парку охороняла наша рота. Мій пост в третьому ешелоні охорони розташовувався на відстані метрів 50-ти напроти центрального входу в Білий зал, де проходили основні засідання і зустрічі делегацій. Звідси відкривався добрий огляд під'їзних шляхів до палацу, до ґанків внутрішнього двору. Охорона провадилася візуально по периметру ділянки завдовжки 50 метрів розташування постів. Відстань від караульного приміщення до місця несення служби проходили стройовим кроком, тримаючи гвинтівку "На плече!" Служба була дуже напруженою, по 12 - 14 годин на добу. Вперше я побачив американців 3 лютого, в день їхнього прибуття. Та, оскільки стояли вечірні сутінки, розгледіти когось з них я не зміг. Наступного дня моя зміна припала з 14-ї до 18-ї години. Усю церемонію приїзду радянської делегації на чолі зі Сталіним і англійської на чолі з Черчіллем я спостерігав від початку до кінця. 7 лютого Сталін і Черчілль разом відвідали президента Америки Рузвельта. У другій половині дня спочатку до під'їзду палацу під'їхав Сталін. Він вийшов з машини, ні на кого не дивлячись, якось знехотя підніс руку до кашкета, певне, зображуючи віддавання честі, підійшов до ґанку. Буквально за хвилину під'їхав Черчілль, зазвичай з восьмидюймовою сигарою в зубах. Привітавшись, вони пішли до двору, де на колясці вивозили на прогулянку Рузвельта. Потиснувши один одному руки, про щось поговорили без перекладача, а затим попрямували до палацу. Всього, за різними джерелами інформації, в Лівадійському палаці відбулося 12 різних засідань і зустрічей глав урядів, начальників військових штабів, міністрів іноземних справ. З них мені вдалося побачити, та й то побіжно, не відриваючись від служби, лише три зустрічі. На щастя, нам не довелося застосовувати зброю чи когось затримувати. Не було допущено жодного порушення служби або надзвичайного випадку. Всі рядові учасники цієї відповідальної події добре розуміли, що наша скромна праця - це внесок у велику, дуже важливу справу розгрому ворога. Ми пишались виявленою довірою. Наказом Народного комісара внутрішніх справ всім учасникам охорони Конференції було оголошено подяку. Важко переоцінити значення Ялтинської конференції. Головним було те, що було скорочено строки розгрому фашистських військ, а затим і мілітаристської Японії, чим врятовано від загибелі сотні тисяч людських життів. Досягнуто домовленості про мир в Європі, який проіснував понад 50 років. Це був зразок співпраці різних систем, гідний наслідування і в наш час. Петро ГРИЩЕНКО, ветеран війни, учасник Параду Перемоги в Москві, підполковник у відставці. м. Сімферополь.
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
