Версiя для друку Обговорити в форумi

18 вересня в читацькому клубі в київській книгарні видавництва «Наш формат» відбулася зустріч з теми «Слова, що мають значення: суспільні комунікації та творчість у складні часи».

 На зустріч прийшов військовослужбовець, письменник, психолог Олександр Бабінський (також пише книги під псевдонімом Олександр Завара). Він народився 20 листопада 1983 року в селищі Велика Новосілка на Донеччині, закінчив філологічний факультет Мелітопольського педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького. Згодом працював у журналістиці. Нині живе в Києві. В його творчому доробку кілька науково-популярних і художніх книжок, зокрема, «Коли мова має значення». Олександр Бабінський упродовж кількох років досліджує вплив мови на людину. Він поділився спогадами: «Коли мені було 6-7 років, я знав, що виросту, в мене буде борода, і я писатиму книжки. У книгах мене особливо цікавив психологічний аспект. От у творах Стівена Кінга на головного героя є досьє. Читаючи книгу розумієш, чому його герой, персонаж чинить так, а не інакше. Так я вийшов на скріботерапію — психологічну допомогу письмом”.

 Письменник Бабінський запропонував присутнім перекласти російською мовою «Я переможу». Російською мовою таке сказати неможливо. Можна тільки в множині: «Мы победим». Мова відображає психологію народу. Росіяни не можуть воювати, коли їх мало. В них психологія гопників. І вони гопники. Вони можуть перемагати тоді, коли їх більше. Так, як гопники накидаються всією зграєю на беззахисну жертву, так діють і росіяни.

 Ще одне дивне поняття «велика російська культура». Якось одного француза, який просторікував про «велику російську культуру» запитали: «А чому у вас немає великої французької культури? Чому немає великої англійської культури? Поняття великої культури немає в інших народів. Чомусь тільки росіяни хваляться, що в них велика російська культура.

 Нині війна вийшла на когнітивний рівень. Це війна культур. В агресії спочатку приходить культура. Якщо культурою не вдається підкорити народ, тоді приходить зброя.

 Когнітивний рівень війни – це протиборство, де головною мішенню стає людське мислення, сприйняття та воля до опору, а полем бою – свідомість цілого суспільства. У когнітивній війні прагнуть змінити поведінку людей, зруйнувати довіру до інституцій та змусити противника добровільно відмовитися від захисту.

 Росії вдалося захопити своєю культурою Білорусь. Якось на одному зібранні культурних людей, хтось запропонував виконати народні пісні своєї нації. Білоруси, на відміну від українців, спромоглися виконати лише дві пісні свого народу.

 Росіяни вміють використовувати пропаганду. Наприклад, Бородінську битву російська армія не виграла, але її подають, як перемогу росіян.

 Ще не так давно шоу, різні програми на українському телебаченні вели росіяни, які приїхали в Україну із Росії.

 За виконавцем стоїть певний асоціативний ряд. Наприклад, російський співак Шаман – це рупор Кремля серед підлітків. Третину бюджету телесеріалу «Слово пацана» внесло Міністерство оборони РФ. Вони знають, що Росія там, де є російська мова.

 У нас є популярним контент культури країни, яка намагається нас знищити сотні років.

 - Коли я слухаю «Бітлз», - говорить Бабінський, - то я знаю, що Британія не намагається нас знищити. Цього не можна сказати про Росію.

 Ми не програємо. Ми гарно тримаємось. Але треба більша залученість суспільства. Держава може давати гроші. Але треба, щоб більше залучалося суспільство.

 Ситуація почала змінюватися в 2015-16 роках. У 2015 році в книгарнях ще говорили, що в разі вилучення російської літератури, з магазинів зникне третина книг. Але через 1-1,5 роки в книгарнях був повний асортимент літератури і жодної російської книги.

 Олександр Бабінський розповів, що деякі його знайомі перекладали зарубіжних авторів і клали свої переклади в шухляду. Раніше близько 70-80% відсотків книжкового ринку належали росіянам.

 Така ж ситуація і з шоу-бізнесом. Коли з’явилися квоти на україномовну продукцію, то багато популярних у вузьких колах гуртів виросли назовні.

 Книжки на фронті потрібні. Нині, на прохання бійців, книжки на позиції доправляють дронами разом з їжею і водою. Таких випадків небагато, але вони є.

 Книги допомагають перезавантажитися, вийти на деякий час із реальності, відпочити.

 Один колишній штурмовик радить писати щоденник. Це терапевтична дія.

 Письменник і психолог Бабінський зазначає, що в соціумі немає розуміння того, наскільки нам потрібна мілітарна, комбатантська література.

 Платформа “Культурні сили” створила проєкт “Реєстрові автори” для підтримки військовослужбовців і ветеранів, які пишуть або хочуть писати книги. Проєкт стартував у квітні, але вже є кілька авторів-військовослужбовців, з якими видавництва уклали договори про видання їхніх книг.

 Захід був організований Департаментом інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України разом із Вищою школою публічного управління в партнерстві з Фондом Ганса Зайделя та Проєктами ОБСЄ в Україні.

 Модератором зустрічі виступила працівниця Департаменту Тетяна Андрійчук.

 Анатолій Зборовський

На фото: Тетяна Андрійчук і Олександр Бабінський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2026 > Тема "Душі криниця"