Версiя для друку Обговорити в форумi

Статті Віктора Стуса - переможця Республіканського конкурсу "Срібне перо" в номінації "Журналістська майстерність" - тепер сміливо можна друкувати під рубрикою "Освіта": нехай вчаться початкуючі журналісти, як треба писати. Нам особливо приємно те, що "Кримська світлиця" для редактора відділу "Крымской газеты" В. Стуса стала ланом, з якого, як вважає і сам автор, також проросла його перемога.

Всі, хто приїздить до Криму, не можуть не помітити виставлені обабіч найбільш жвавих шляхів високі етажерки, з яких звисають тугі фіолетові коси. Принаймні, так здається. Коли ж придивитись ближче, то гірлянди  цибулі, та не звичайної, а унікальної, яку називають  ялтинською.  І коштує вона чимало. Якщо  звичайну цибулю на базарах республіки можна придбати максимум по 1 гривні за кілограм, то ялтинську менше ніж за 5 гривень, а то й 10 годі й сподіватись купити. Скажете, дорого? Можливо. Втім, це вартість, яку встановлюють не цибулеводи, а  посередники. Але ж де ви ще зможете запастися таким дивом, окрім як у Криму, та ще й пригостити ним друзів та родичів? У північних областях України або в Росії вона  може видатись справжнім екзотом, якого світ не бачив.

Врешті, не в грошах щастя. Хто скуштував ту цибулю, той спокійно уже не промчить мимо "фіолетових" етажерок. Бо ж ялтинська цибуля оригінальна у всьому. Не гірка, а солодка, з приємним "колючим" присмаком, хоч сліз від неї не діждешся. Не кругла, а плоска, за формою нагадує хіба що сушений інжир, тільки розміром набагато більша. І взагалі її вважають продуктом місцевості. Як, скажімо, вино "Мускат червоного каменю" чи "Чорний доктор". Може, комусь таке порівняння видасться надто сміливим, але справжня ялтинська цибуля росте лише в районі села Запрудне під Ялтою та на сусідніх крутосхилах. Бо саме там своєрідний мікроклімат, якого не знайти в інших місцях півострова. І нахил поля щодо сонця, і кількість сонячних днів, і температура вдень та вночі, і кількість опадів, і близькість моря, і "роза вітрів" - все впливає на цю тендітну культуру. Як-не-як, клімат Південнобережжя близький до середземноморських субтропіків. А особливо впливає на розвиток рослини склад  ґрунту - глинисто-піщано-шиферний... Важко й охарактеризувати. "Ялтинка" швидко сохне, добре зберігається, ніколи не гниє. І її навіть називають царицею у цибулиному сімействі.

Але ж і мороки з вирощуванням цієї культури! Ялтинські цибулеводи кажуть, що з  кожною рослиною доводиться панькатись, як з малою дитиною, неймовірна  капризуля. І водички їй  вчасно дай, і добрива поклади, і земельку підпуши... Але коли починає підростати, то від грядок очей не відвести.

Для багатьох жителів Великої Ялти, куди входять навколишні села та містечка, вирощення цієї культури стало хоч і нелегким, зате прибутковим бізнесом. Справа ця поставлена  на потік. Одні господарі вирощують насіння.

Вартість однієї склянки його коштує  до 150 гривень. Цієї кількості вистачає для двох соток. Уже в  лютому "ялтинку" починають вирощувати на розсаду у парниках на узгір'ях під південним сонцем. А починаючи з квітня,  висаджують у відкритий ґрунт. Збирають у липні - серпні, підсушують, сплітають у тугі коси чи перевесла - і... Мало кому із цибулеводів вдається самостійно продавати плоди своєї праці. Їх оптом закупляють посередники. І стараються реалізовувати не на базарах, де треба платити ринковий збір та ще й мати дозвіл, а на узбіччі кримських доріг, починаючи від Ялти і до самого Чонгара на виїзді із Криму.

Наша довідка. Цибуля відома людству з давніх-давен. Її знаходили в склепах єгипетських мумій. В піраміді Хеопса зберігся навіть напис, де  сказано, скільки коштів пішло на закупівлю цибулі для будівельників цієї гігантської споруди. До речі, цибуля була обов'язковою стравою для фараонів, її приносили в дар богам, вона використовувалася під час містерій. В античній Греції вона вважалася життєво необхідною і входила в меню воїнів, а також людей, зайнятих важкою фізичною працею, чи хворих. У Київській Русі цибуля з'явилася  в ХІІ столітті. Цю культуру почали навіть використовувати з лікувальною метою, зокрема, для покращення слуху, зору, пам'яті, проти захворювань крові, судин, різних видів склерозу тощо. Майже всі приправи до м'ясних страв не обходяться без цибулі. Наші предки по достоїнству поцінували цю культуру.

Але от що насторожує. І не стільки те, що виробництво цієї культури не оподатковується, - це справа податківців. А зовсім інше - під виглядом ялтинської цибулі нерідко продається зовсім інший продукт. На вигляд він мало чим відрізняється від справжнього. Однак спробуйте - і гіркуватий, і цукристості в ньому не вистачає, і на очі сльози навертаються. Така цибуля, яку можна вважати  "підробкою" ялтинської, вирощується в Криму де завгодно, особливо останнім часом багато її в Джанкойському районі. І не випадково. Бо він, так би мовити, є воротами Криму. А на воротях, в людському потоці, легше видати "двійника" за справжню ялтинську цибулю. Тим більше, що тут перекупники  продають цибулю майже вдвічі дешевше, ніж у курортній Ялті. Чимало гостей на це клюють. Потрапляють у сіті спритних посередників і ті, хто не придбав цибулю на Південному березі і, прагнучи виправити свій промах, бере  на привокзальній площі. Потім у вагоні скуштують - не те... Та потяг уже пішов.

А от справжня ялтинська цибуля варта того, щоб її повезти в Москву, Прагу, Париж, Берлін чи в будь-який інший край. Бо  вона справді унікальне  творіння кримської природи. І може навіть стати своєрідною рекламною карткою для кримського курорту. Тому ставлення до неї потрібне як до однієї із  цінностей автономії. І ялтинська цибуля дійсно може стати нею, якщо не буде скомпрометована фальсифікатом. Бо форма може будь-кого завести в оману, але не вона визначає зміст.

І, певно, саме проблемою збереження цього неповторного різновиду цибулі мають зайнятися владні органи. Поки що вони спостерігають і навіть самі користуються послугами продавців на трасах. Бо ті фіолетові коси нікого не залишають байдужими... Одначе, настав час захистити цю рідкісну культуру від ділків. Можливо, налагодити прийом ялтинської цибулі через заготівельні пункти. Можливо, створити кооперативи з її вирощування та реалізації. Можна не сумніватися: ті, хто вкладає в неї всю душу, відгукнуться. Бо вони знають справжню  ціну "ялтинці". 

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2002 > Тема "Крим - наш дім"