Версiя для друку Обговорити в форумi

5 липня, за церковним календарем, вшановуємо преподобного Атанасія Атоського, просвітителя, батька впорядкованого чернечого життя у монастирі на горі Атос. Помер 1003 року.

Вважали, що після цього дня вже не варто косити сіно, а тільки забирати його, складеного у копиці (стіжки) і привозити з далеких луків додому. З косовицею господарі мали впоратися завчасно. Сіно косять, сушать і складають у копиці відразу після Трійці. Адже пізніше, у липні, на піку літа трава «горить» під палючим сонцем, пересихає, стебла стають цупкими, твердими. Таке сіно не кожна корова (особливо вибаглива) схоче їсти. Тоді і косовиця марна. Доведеться очікувати на отаву, хоч вона «мала для сіна приправа».

Народні прикмети:

-Нескошена трава пересохла – сіна не варто збирати.

-Перестояна трава – голод для корови.

-Висохли ранкові роси – перекидай сіна покоси.

-Покоси люцерни перекидають тільки з ранковими росами; так само складають у копиці.

-Перестигла трава – не буде молока.

ЧАС СЕРПА ДО РУК ВЗЯТИ...

8 липня – день вшанування великомученика Прокопія.

Відразу ж після цього свята на більшості терен України масово розпочиналися жнива. На саме свято люди намагалися не працювати у полі. Через марновірство боялися, щоб «Прокіп не спалив кіп», не наслав грозу з громом і блискавками.

Цієї пори також збирали чорниці і лісові суниці. Заготовляли не тільки для себе, а й на продаж. Цим особливо займалися мешканці віддалених сіл, де було важко знайти додаткову оплачувану роботу. Реалізовували зібраний «ягідний врожай» у містах на ринках. Прагнули добратися у великі міста, де було багато грошовитих покупців.

З чорниць і суниць готували джеми, варення, відтискували і консервували соки з них... Усе це добро допомагало від багатьох недуг. Із засушених ягід готували цілющі узвари. Звісно, найкорисніші свіжі ягоди. Тому під час сезону насичувалися ними досхочу.

Неодмінно заготовляли «чорничник» - усю наземну частину з ягодами, інколи з корінцями. Його в’язали у пучечки і сушили на горищі чи в іншому добре провітрюваному приміщенні. Відвар з «чорничника» лікує шлункові захворювання. Аналогічно заготовляли «суничник», який корисний при погіршенні зору. Ним промивали очі і вживали внутрішньо.

Народні прикмети:

-У цей день сонце палить – скоро поспіє кріп.

-Прокіп любить заготовляти кріп.

-Зранку хмарно, вдень спекотно – ввечері може бути гроза, і то затяжна.

-Прийшли жнива – прийшла білих грибів пора.

-Перепілка перестала співати – жито дозріло.

ГНІЗДО ДЛЯ ПЕРЕПІЛКИ

Стверджуюь, що як тільки починаються жнива, то перепілка втікає зі своїми пташенятами з поля, переховується у густих чагарниках, високих травах. І тільки при світлі місяця, коли на полі стає безлюдно,виводить їх на прогулянку. Насправді вони швидко ростуть і стають самостійними, однак тривалий час таки тримаються свого гурту.

Перепілка – птах обачний. У неї багато ворогів – яструби, соколи, лисиці... Не менш небезпечний ворог на двох ногах з мисливською рушницею. Крім того, розставляє на неї сітки, сільця.

Все ж, наш народ полюбив перепілку. Ні, не тільки за смачне дієтичне м’ясо, а, насамперед, за мудрість, кміливість, хитрість, дбайливість та турботу за дітей. Увечері годі не зачаруватися її співом, хоч, можливом, не таким уже й артистичним, але є у ньому щось привабливе.

Завершуючи жнива, господар чи господиня залишати на полі жмут незжатих хлібних злаків. З нього, не зриваючи стебел, плели вінок, прикрашали польовими квітами, поряд клали окраєць хліба і ставили горнятко з водою. Це – на гніздо для перепілки. Інколи його називали «Спасовою бородою».

У народі кажуть:

-Перепілка кричить – буде дощ.

-Перепілка лагідно співає увесь вечір – наступного дня буде суха погода.

-Перепілка мовкне, коли колос дозрів.

...Гарну дівчину порівнюють з перепілкою. І навіть є український народний танець – Перепілочка. Та не кожна дівчина вправно станцює його...

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2025 > Тема "Душі криниця"