Версiя для друку Обговорити в форумi

П’ятдесят років тому шестеро лідерів найрозвиненіших демократій світу зібралися в замку Рамбуйє під Парижем, щоб «біля каміна» поговорити про економіку. Мета тієї зустрічі полягала в уникненні глобальної дестабілізації, просуванні спільних цінностей і демонстрації світові єдності демократичних сил. Саме задля досягнення цих цілей було наступного року офіційно засновано Групу семи. І саме ці принципи виявились під загрозою на цьогорічному саміті в Канаді.

На тлі нової війни на Близькому Сході, глобальної нестабільності, зміцнення авторитарних режимів – і особливо повернення Дональда Трампа до великої політики – Сімка постала перед екзистенційним викликом. Саміт у Кананаскісі не об’єднав демократії світу, а, навпаки, продемонстрував глибину розколу між ними.

УПЕРШЕ ЗА БАГАТО РОКІВ G7 НЕ ПОГОДИЛА СПІЛЬНЕ КОМЮНІКЕ

Головна «сенсація» саміту – достроковий від'їзд президента США Дональда Трампа, який вилетів у Вашингтон, не дочекавшись ключових сесій і зустрічі з Володимиром Зеленським. Формальною причиною стала ескалація на Близькому Сході. Однак рішенню Трампа точно посприяла його нелюбов до багатосторонньої дипломатії і небажання грати за правилами клубу, заснованого на консенсусі.

«Уперше за багато років G7 не змогла погодити навіть базове підсумкове комюніке, – зазначає канадський політолог Метью Рівз. – Натомість ухвалили шість тематичних заяв, жодна з яких не згадує ні Україну, ні Росію. Це промовисто».

Йдеться про такі теми: постачання критично важливих мінералів, розвиток штучного інтелекту, інновації в галузі квантових технологій, боротьба з лісовими пожежами, протидія іноземному втручанню та перешкоджання торгівлі людьми. Усі ці напрями важливі, однак повне ігнорування теми повномасштабної війни в Європі лише підкреслює кризу фокусу в межах Сімки.

З усіх підсумкових документів саміту лише «заява головуючого» стосувалася України, але її одноосібно оприлюднив прем?єр-міністр Канади Марк Карні, тому документ не репрезентує погоджений підхід Групи семи в цілому.

Попри це, Україна була запрошена на саміт, Володимир Зеленський долучився до обговорень у другий день і провів низку двосторонніх зустрічей. Щоправда, заплановане спілкування з президентом США не відбулося.

«Це симптоматично, – вважає Рівз. – Трамп уникає говорити про Україну не лише з політичних, а й з особистих причин. Після провальної спроби «домовитися» із Зеленським раніше українське питання стало для нього токсичним. А ще – надто складним».

США БЛОКУЄ ПРОПОЗИЦІЮ ЄС ЗНИЗИТИ «ЦІНОВУ СТЕЛЮ» НА РОСІЙСЬКУ НАФТУ

G7 була елітарним клубом, де членів єднав не лише високий рівень розвитку економік, а й спільні ліберальні цінності: демократія, права людини, відповідальне врядування. Цьогорічний саміт показав, наскільки цей клуб тепер дезорієнтований.

«Коли США не готові захищати ті самі цінності, що й ЄС, Британія чи Канада, виникає запитання: а чи існує ще G7 як політичне ціле? – риторично запитує німецький експерт із трансатлантичних відносин Мартін Шефер. – І відповідь наразі невтішна».

Саме ця фрагментація паралізує здатність G7 ухвалювати стратегічні рішення, зокрема й щодо України. Скажімо, пропозиція Євросоюзу знизити «цінову стелю» на російську нафту наштовхнулась на опір США й була заблокована.

«Треба бути реалістами, – зазначає колишній канадський дипломат Джефрі Борон. – Якщо у G7 не залишилося інструментів впливу, окрім гучних заяв, то очікувати від неї нових санкцій чи проривів на українському напрямі не варто».

ТРАМП: ЕМОЦІЇ ЗАМІСТЬ ПОЛІТИКИ

Саміт також став майданчиком для низки суперечливих заяв американського президента. Зокрема, Трамп озвучив свою версію подій: нібито російську війну проти України спровокувало виключення Росії з G8 у 2014 році за ініціативи Джастіна Трюдо та Барака Обами. Щоправда, у 2014 році Трюдо ще не був прем’єром Канади. А Росія втратила своє членство у G8 саме через агресію в Криму та початок окупації українського Донбасу.

«Це не просто помилка – це навмисна спроба змінити наратив, – наголошує Рівз. – І якщо раніше такі заяви сприймалися як нісенітниця, то тепер – як потенційна політика адміністрації США у майбутньому».

Цю думку підтримує й колишній радник прем?єр-міністра Великої Британії Кріон Батлер. «G7 втрачає сенс, коли зникає довіра. І саме довіри тепер немає до США як стабільного партнера. У таких умовах, можливо, ефективніше проводити зустрічі G6 без участі Вашингтона», – стверджує він.

А ЩО Ж УКРАЇНА?

Попри очевидну кризу всередині G7, Київ ефективно використав саміт як черговий дипломатичний майданчик. Президент Зеленський провів продуктивні двосторонні зустрічі та заручився твердою підтримкою Канади, яка оголосила про новий пакет військової та фінансової допомоги.

«Маємо конкретні рішення про збільшення військової підтримки, нові транші допомоги коштом заморожених російських активів та додаткові санкції проти того, що живить російську війну. Важливо, що партнери готові не лише підтримувати нашу оборону зараз, а й разом відбудовувати Україну після закінчення війни», – підбив Зеленський підсумки саміту.

Та водночас головного – демонстрації єдності G7 навколо України та очікуваних спільних рішень щодо посилення тиску на Росію – досягнуто не було. Як стало відомо, жорстку заяву щодо Росії було заблоковано саме США – нібито через побоювання, що це ускладнить перспективи майбутніх перемовин, які, щоправда, наразі не ведуться.

Самі ж підсумкові заяви, попри свою технологічну значущість, не містили жодної згадки про головну загрозу на східному фланзі НАТО – російсько-українську війну. І ця мовчанка б’є не лише по Україні, а й по репутації G7 як реального глобального гравця.

КЛУБ ОДНОДУМЦІВ ЧИ ПОЛІТИЧНИЙ АНАХРОНІЗМ?

«Поки ще не все втрачено, – резюмує Мартін Шефер. – Але G7 мусить вирішити: або це клуб однодумців, або випадкова коаліція з різноспрямованими інтересами. У другому випадку ефективність цієї групи дорівнюватиме нулю».

G7 починалася як неформальна платформа, місце для відвертої розмови між однодумцями у період економічної турбулентності. Та сучасна турбулентність глибша: вона охоплює не лише фінанси, а й геополітику, екологію, ставить під загрозу саму суть демократії. Якщо у цій реальності G7 не здатна сформувати спільний фронт, її майбутнє як глобального лідера опиняється під сумнівом. І тоді питання вже не тільки про Україну, а про архітектуру усього світу.

Максим Наливайко, Оттава

https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2025 > Тема "Резонанс"