Версiя для друку Обговорити в форумi

Першого червня СБУ провела операцію «Павутина», що вже зараз претендує на окремий розділ у підручниках з військового мистецтва – одночасне ураження чотирьох ключових авіабаз РФ: «Бєлая», «Дягілєво», «Олєнья» та «Іваново». Саме звідти злітали літаки, що несли смерть і руйнування українським містам. За даними СБУ, під приціл потрапив 41 борт, серед яких не лише «робочі конячки» терору Ту-95 і Ту-22М3, але й флагманські Ту-160 та надзвичайно цінні А-50. Очільник спецслужби, генерал-лейтенант Василь Малюк заявив: «Загалом йдеться про ураження 34% стратегічних носіїв крилатих ракет на основних аеродромах базування РФ. Це був не просто нищівний удар по ворожій авіації, а серйозний ляпас по могутності й терористичній сутності РФ».

Технічні деталі цієї філігранної роботи вже розібрані по кісточках. Нас цікавить інше: чи можна наслідки цього «дружнього візиту» дронів, назвати переломом у війні?

ВПЛИВ НА СИТУАЦІЮ ТА ПИТАННЯ ПЕРЕЛОМУ У ВІЙНІ

Операція «Павутина» безперечно стала подією, що змусила багатьох заговорити про можливий злам у війні. Проте експертна спільнота закликає до зваженого оптимізму, аналізуючи реальний, а не бажаний вплив на перебіг бойових дій.

Наприклад, військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко пропонує тверезий погляд на ситуацію, розмежовуючи вплив на фронт та на терористичний потенціал ворога. Він підкреслює, що уражені борти – це не штурмовики чи винищувачі, що безпосередньо впливають на лінію зіткнення. «Я б не назвав це переломним моментом у війні, адже мова йде не про бойову авіацію, що активно застосовується на лінії фронту. Йдеться про літаки, які переважно використовувалися для терору мирного населення – обстрілів глибокого тилу України, ударів по енергетичній та цивільній інфраструктурі».

За його словами, це матиме прямий наслідок для інтенсивності ракетних атак, зокрема із застосуванням далекобійних Х-101, Х-22 чи Х-32. «Нині навіть одночасний запуск 50 таких ракет – малоймовірний сценарій», – резюмує Коваленко, вказуючи, що основний ефект відчується у зменшенні загрози для цивільного населення та інфраструктури, а не безпосередньо на полі бою.

Дещо інший акцент робить Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ». Визнаючи, що «Павутина» не зламає хребет російській воєнній машині миттєво, оскільки на полі бою домінують інші види озброєнь, а для ударів по наших тилах РФ все ще має «шахеди» та балістику, він наголошує на колосальному воєнно-психологічному значенні операції. «Потоплення флагмана Чорноморського флоту РФ стало прологом перелому на морі. Так і знищення російської стратегічної авіації може стати символом зламу на полі бою. Не сьогодні, бо Мединський ще в Стамбулі торочитиме, що, якщо не за двадцять, то за сто років вони точно дійдуть до Дніпра і нічого цьому не зможе завадити. Але, погодьтесь, його слова на наступний день після «Цусіми-2» сприйматимуться в світі вже зовсім не так, як ще позавчора».

Лакійчук вказує, що успіхи на полі бою – це фундамент для дипломатичних перемог, і саме політики та дипломати мають «закріплювати» досягнення військових на своєму «полі бою».

Отже, хоча про перелом говорити зарано, операція «Павутина» створила потужний психологічний ефект, який, за вмілого використання, може трансформуватися в реальні дипломатичні дивіденди.

МІЖНАРОДНИЙ РЕЗОНАНС: ЩО ПОБАЧИВ ЗАХІД І ЗА ЩО ВІН МАЄ БУТИ ВДЯЧНИЙ УКРАЇНІ?

Димова завіса над російськими аеродромами виявилася напрочуд прозорою для міжнародної спільноти. «Вибуховий інцидент» змусив багатьох по-новому поглянути на можливості України та, що важливіше, на вразливість Росії.

Олександр Коваленко звертає увагу на те, хто саме спостерігав за цим, без перебільшення, публічним сеансом приниження. І це не лише ті, кого російська пропаганда таврує «ворогами». «Найважливіше навіть не те, що це бачили на Заході – це бачили так звані «друзі» Росії, зокрема Китай. Пекін побачив, як у ядерної держави, яка ще нещодавно претендувала на статус глобального гравця, стратегічна авіація знищується серійно – ударами FPV-дронів».

На думку експерта, саме реакція таких «друзів», як Китай може мати найсерйозніші довгострокові наслідки для Москви, аж до прискорення її васалізації.

Політолог Сергій Таран доповнює цю картину, аналізуючи, як операція вплине на загальне сприйняття Росії у світі. Розмов про те, що Росія перемагає, поменшає, як і страхів перед її гіпотетичною війною із Заходом. «Однак, набагато важливіше, що впевненість у силах України створюватиме позитивний контекст щодо її підтримки – на Заході люблять допомагати не слабким, а тим, хто вміє перемагати». Таран з легкою іронією зазначає, що падінню військового авторитету Росії «зрадіють всі. Навіть товариш Сі зрадіє, хоча він про це нікому не скаже».

Політолог також вказує на фундаментальний зсув: «Знищення частини стратегічної авіації ядерної країни – це переосмислення ролі ядерної зброї у світі. Це тепер не дає вагомих гарантій безпеки... Шаблони холодної війни зламані... Навіть «несимпатик» України Ілон Маск вимушено прокоментував атаку України тим, що саме за дроновими технологіями майбутнє. І тут нюанс – в авангарді цих технологій – Україна. І це не метафора, це просто факт».

Тож Захід та решта світу знову отримали наочний урок: російський «Голіаф» виявився вразливим для українського «Давида» з технологічною пращею. І вдячність Україні може полягати не лише в тому, що вона стримує агресора, але й у тому, що вона руйнує небезпечні міфи та прискорює технологічну еволюцію військової справи, демонструючи, що майбутнє – за інноваціями, а не за брязканням заржавілою зброєю.

РЕПУТАЦІЙНИЙ УДАР ТА ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ: «ЦУСІМА-2» ДЛЯ РОСІЙСЬКОЇ АВІАЦІЇ?

Якщо військово-стратегічні наслідки операції «Павутина» ще будуть розгортатися в часі, то репутаційний удар по Росії є миттєвим і нищівним. Приниження такого масштабу важко знайти в новітній історії, і експерти вже шукають відповідні паралелі.

Олександр Коваленко категорично стверджує, що аналогів цій операції у світі наразі немає. За його словами, ані за масштабами, ані за результативністю, ані за співвідношенням «ціна-якість» ніщо не може зрівнятися з українським успіхом.

«Навіть знаменита ізраїльська операція «Пейджер» – так, технічно все було зроблено блискуче, але треба розуміти: Хезболла – це Хезболла, Ліван – це Ліван. А тут – зовсім інший рівень», – стверджує військовий оглядач.

Він підкреслює: коли FPV-дрон вартістю в кілька сот доларів знищує літак, ціна якого вимірюється сотнями мільйонів, а стратегічна цінність – безцінна через неможливість відтворення, це робить операцію унікальною в глобальному історичному контексті.

Павло Лакійчук відкидає порівняння з Перл-Харбором, яке тиражують російські Z-блогери, і наполягає на іншій, значно болючішій для росіян аналогії: «Це не Перл-Харбор – це Цусіма! ...Якщо навіть припустити, що в ході «Павутини» було виведено з ладу не чотири десятки російських «стратегів»... а вдвічі менше, то за повітряною компонентою «ядерної тріади» Росія опускається на третю сходинку, поступаючись не лише армії США, а й Китаю».

Це художнє зображення одного з вирішальних моментів Цусімської битви (1905), коли броненосець Російського імператорського флоту зазнає поразки та горить, а моряки рятуються на шлюпках.

Це художнє зображення одного з вирішальних моментів Цусімської битви (1905), коли броненосець Російського імператорського флоту зазнає поразки та горить, а моряки рятуються на шлюпках.

Щоб глибше зрозуміти вагу порівняння з Цусімою, процитуємо українського письменника та військовослужбовця Остапа Українця: «Цусімська битва відбулася рівно 120 років, 27?28 травня 1905 року... Тоді японський адмірал Тоґо Хейхатіро розгромив дві третини 2-ї Тихоокеанської ескадри російського флоту... Поразка у цьому бою пришвидшила революційні процеси в Російській імперії та крах монархічного устрою».

Образ «Цусіми» для російської стратегічної авіації – це не просто вдала метафора. Це символ потенційно тектонічних зсувів у сприйнятті Росії як військової потуги, удар по самій основі її імперських амбіцій.

БОЛІСНІСТЬ ВТРАТ ДЛЯ РФ: НЕЗАМІННІ «ПТАШКИ» ТА СТРАТЕГІЧНІ НАСЛІДКИ

Чому ж втрата цих, здавалося б, застарілих радянських літаків є настільки критичною для сучасної Росії? Відповідь криється в їхній незамінності та ключовій ролі у військовій доктрині РФ, зокрема як носіїв ядерної зброї.

Олександр Коваленко детально пояснює, чому ці втрати є невідновними. Йдеться про Ту-95МС, Ту-22М3, Ту-160 – літаки, серійне виробництво яких залишилося в минулому: «Так, на Казанському авіаційному заводі формально імітують «відновлення виробництва» Ту-22М3 та Ту-160, але насправді це не нові літаки. Це доробка фюзеляжів, що залишились ще з радянських часів – з кінця 1980-х, початку 1990-х... Знищено чи пошкоджено 41 літак – і Росія не здатна виготовити навіть частину з них наново».

Особливо болючим, на думку експерта, може бути підтвердження інформації про пошкодження двох із трьох боєздатних на момент операції літаків ДРЛВ А-50. Це унікальні машини, відновити які в нинішніх умовах для РФ практично неможливо. Залишитися з одним таким літаком – це «катастрофічно мало», фактично «осліплення авіаційної компоненти».

Експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк пропонує кількісну оцінку шкоди, завданої повітряній компоненті ядерної тріади ворога. Якщо раніше на авіацію припадало 10-15% ядерного потенціалу, то «Павутина», за його розрахунками, зменшила цю частку до 5-7%. «Стратегічна авіація фактично втратила здатність забезпечувати масований перший удар – її роль зменшилася удвічі... Втрата частини Ту-95МС особливо болісна: це носії ракет Х-102 з ядерними боєголовками з дальністю пусків до 5500 км, які були основою масованого удару по США та Європі», – каже він.

Кевлюк також підкреслює вражаючу асиметрію удару: якщо вартість атаки (250 FPV-дронів по $1000 на кожен з чотирьох аеродромів) становить близько мільйона доларів (без логістики), то втрати ворога – у дві тисячі разів більші. «Отакий вигляд має асиметрія в сучасній війні», – зауважує експерт.

Доповнює картину Валерій Романенко, авіаційний експерт, який наголошує, що росіяни втратили не просто літаки, а «ілюзію безпечності»: «У Росії просто немає багато аеродромів, які можуть приймати такі літаки... Теоретично вцілілі борти можуть бути перекинуті в Оленью, Моздок чи Сєришево (авіабаза Українка), але й там від атак вони не застраховані. Безпечної бази більше не існує». За його словами, операція «Павутина» – це руйнування міфу про невразимість, адже «війна прийшла в Енгельс, у Бєлаю, у Владивосток». Україна продемонструвала здатність завдавати точкових ударів, що змінюють геополітичні розклади».

Таким чином, масштаб для РФ – це не лише цифри знищених бортів. Це довгостроковий підрив боєздатності, втрата унікальних технологій, крах міфу про безпеку глибокого тилу та демонстрація приголомшливої економічної неефективності перед обличчям сучасних асиметричних загроз.

МІЖНАРОДНА РЕАКЦІЯ: ЗАХОПЛЕННЯ, АНАЛІЗ ТА ЗАКЛИКИ ДО ДІЙ

Спецоперація СБУ викликала справжній шквал коментарів на міжнародній арені, де захоплення українською винахідливістю межувало з глибоким аналізом наслідків для глобальної безпеки.

Як влучно зауважив колишній прем'єр-міністр Швеції Карл Більдт: «Навіть фільми про агентів 007 не спроміглись вигадати щось подібне».

Колишній командувач Сухопутних військ США в Європі Бен Годжес схвалив українську стратегію ємким військовим афоризмом: «Краще вбити лучника, ніж намагатися збивати стріли!»

Доктор філософії Лондонської школи економіки та політичних наук Майкл МакКей, який документує російську агресію, прямо заявив про внесок України у глобальну безпеку: «Знищивши велику кількість стратегічних бомбардувальників, здатних нести ядерну зброю, які використовує російська терористична держава, українські сили зробили світ набагато безпечнішим. Поки решта світу відсторонено спостерігає й відмовляється боротися, українці роблять те, що необхідно. Дякуємо вам, захисники!»

Американський республіканець Дон Бейкон вдався до біблійної мудрості: «Путін посіяв вітер – тепер жне бурю».

Міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс нагадав, що Україна дивує світ не вперше: «Україна неодноразово дивувала нас за останні три роки. Ось лише кілька прикладів: потоплення «Москви» (2022), контрнаступ (2023), Курськ (2024) і тепер – атака дронами на російські бомбардувальники. Продовжуймо підтримку – можна не сумніватися, Україна ще не раз нас здивує!»

Відомий політичний коментатор Брайєн Крассенштайн: «Україна щойно здійснила одну з найзухваліших атак у сучасній воєнній історії... Наслідки – колосальні».

Експрем'єр Великої Британії Борис Джонсон: «Вітаємо Україну з блискучим ударом по російських військово-повітряних силах. Українці – незламні та технологічно блискучі... Настав час для Великої Британії та ЄС підтримати законопроєкт Ліндсі Ґрема щодо вторинних санкцій проти Росії. Пора стискати лещата навколо Путіна й завершувати цю війну».

Канадсько-американський політичний коментатор Девід Фрум побачив у цьому епізоді зміну динаміки у відносинах Києва та Вашингтона: «Ми дійшли до того моменту, коли Україні потрібно дуже ретельно обміркувати, чи готова вона надати НАТО гарантії безпеки України (...) Допомога Байдена Україні купила США право вето на дії України. Зрада України Трампом-Венсом анулювала вето США, і українці доводять, що вони цілком здатні проводити важливі операції, на які США хотіли б накласти вето, якби могли».

Журналіст Wall Street Journal Ярослав Трофімов лаконічно підсумував: «Росія відмовилася від пропозиції України про повне або повітряне припинення вогню. Трамп відхилив прохання України про надання протиповітряної оборони та відмовився запровадити санкції проти Росії за смертельні ракетні обстріли українських міст. Україна знищила літаки, що використовувалися для цих ракетних обстрілів. Все просто».

Ірландський журналіст Каолан Робертсон вказав на глибинний символізм атаки: «Цього ранку світ став свідком одного з найблискучіших асиметричних ударів у сучасній війні. Україна не просто вразила російські літаки. Вони вдарили по гордості Росії. Вони вдарили по ілюзії контролю. Світ побачив, що Росія слабша, ніж вона вдає».

Такий хор голосів свідчить: «Павутина» СБУ – це не просто військовий успіх. Це потужний сигнал світові про стійкість, технологічність та стратегічне мислення України, здатної змінювати правила гри.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ

Спецоперація СБУ «Павутина» не просто стала черговим епізодом російсько-української війни, а подією, що має багатовимірні наслідки. Вона суттєво знизила терористичний потенціал Росії щодо ударів по українському тилу, завдала нищівного репутаційного удару по Кремлю та продемонструвала всьому світу, включно з так званими «союзниками» РФ, її військову та технологічну вразливість.

Хоча називати цю операцію одномоментним переломом у війні було б передчасно, вона, безперечно, є важливим кроком на шляху до зміни стратегічного балансу. «Павутина» вкотре довела високий професіоналізм українських спецслужб та здатність України завдавати асиметричних ударів, що мають глобальний резонанс. Світ побачив, що українці не лише захищаються, але й активно формують нову реальність на полі бою та в геополітиці, змушуючи переосмислювати застарілі уявлення про військову міць та безпеку.

Мирослав Ліскович

https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2025 > Тема "Резонанс"