Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3683)
З потоку життя (6898)
Душі криниця (3706)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1608)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...


Н╤ХТО НЕ ЗАБУТИЙ?
“Н╕хто не забутий. Н╕що не забуто”. Це - улюблен╕ слова рос╕йських передач, та ще...


ГЕРО╥ УКРА╥НИ: ДОСТОЙНИКИ, НОМЕНКЛАТУРНИКИ ТА НЕГ╤ДНИКИ
А разом ╕з тим Героями Укра╖ни стало чимало номенклатурних д╕яч╕в, грошовитих б╕знесмен╕в,...


УКРА╥НА НЕ Б╤ДНА, А ОБКРАДЕНА ДЕРЖАВА
Коловорот конвертац╕╖ влади у ф╕нансов╕ ресурси ма╓ бути зупинений




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 03.12.2004 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 03.12.2004
ПОЕТИКИ В ПОЛІТИКІВ ЗАГРАЛИСЬ...
Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.

Перемикаючи вранці в понеділок телеканали, зупинився на передачі ДТРК "Крим", бо побачив там знайоме обличчя і почув рідну мову. Та перша радість змінилась розчаруванням, бо почув якісь дивні розмисли п. Галини Хмільовської, генерального директора Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в м. Сімферополі про те, що "ми самі зробимо революцію, якщо треба" та про американські впливи на перебіг українських виборів.
Залишалась невеличка надія на те, що накинутий на шию біло-синій шарфик ще не мав символіки провладного кандидата. Але даремно. Далі пролунала негативна оцінка кількаденної стотисячної підтримки Віктора Ющенка на Майдані Незалежності в Києві, засудження помаранчевого кольору як "чужого для української нації", позитивна оцінка  п. Хмільовською зібрання в Сєверодонецьку, яке "освятив" і висвітив (засідання в українському місті записувалося за допомогою російських ЗМІ) мер Москви Лужков без кепки. Але ж ні для душі, ні для розуму там не було ніякої поживи! Одні негативні емоції від примітивних промов політиканів і злочинних намагань роздерти нашу країну. Здається, всі кримчани назавжди вкарбували собі в пам'яті загарбницькі висловлення цього імперця, але це не насторожило нашу героїню. Очевидно, що перед цим вона вже довго говорила і ведуча через силу надала ще кілька секунд для декламації поетесою вірша, написаного в день виборів. Наводячи його нижче, сподіваюсь на те, що читачі вповні зможуть оцінити поетичний талант кримчанки.
*  *  *
Політики загралися в Месію.
Оранжевій вклонились сатані.
Кривава жовч хлюпоче на Росію,
Вся Україна - в привидах вогнів.
Народе мій!
Ти хворий на жовтуху.
Кипить в тобі жовтогаряча лють.
Ірже в містах іржава завірюха!
То не пісні - вітри пожеж гудуть...
Хто підпалив? Яка пекельна сила
Покликала молитися війні?
Вкраїно, встань!
Верни з походу сина!
Скажи пітьмі своє рішуче "Ні!"
Галина Хмільовська.
21 листопада 2004 р.

Не треба вищої освіти, ба не треба навіть бути українцем, щоб зауважити, що все у віршику відображено з точністю до навпаки. Навіть сатана у поетеси чомусь жіночого роду. Що за "кривава жовч", яка чомусь "хлюпоче на Росію"? Як народ може бути цілком хворим "на жовтуху", на основі чого використано словосполучення "жовтогаряча лють" - невже були якісь приклади, що спонукали до ужитку у вірші скількох негативних поетичних образів? Зараз увага більшості глядачів - навіть європейських на "Euronews" - прикута саме до подій у центрі столиці нашої Батьківщини, бо всі стривожені - чи переможе демократія в Україні.
І прикута саме через людяність самого процесу протесту, через те, що щодня там лунають молитви - бо Бог - це Любов, а зовсім не ненависть, через те, що протести проходять суто в правових рамках Конституції. Акцію підтримали визначні представники української еліти. Навіть не можна порівнювати цей океан добра із всуціль сердитими і агресивними обличчями людей на провладних мітингах. Розділ українців проходить нині на межі Правди і Брехні, Добра і Зла, Народу і Влади, а зовсім не за географічними ознаками. Натомість п. Хмільовська цілком в руслі Кобзона твердить про війну.
Великий і досі не осягнений всіма українцями Іван Франко поставив вічне питання для українців:
...Чому у нас відступників так много?
Чому для них відступництво не страшне?..
Розумію, що тиск, який чиниться на держслужбовців, ким є і п. Хмільовська, неймовірний. Але відомо, що справжні українці завжди мають в кишені дулю проти поневолювачів, інакше не збереглися б як нація. Тобто можна промовчати на такий тиск, а подумати і проголосувати так, як підказує совість. Але хто міг примусити написати злий і повністю неправдивий вірш талановиту поетесу Галину Хмільовську? Хто примусив її скрутити і показати дулю не тим, хто визискує наш народ, а всім кримським українцям, з якими вона роками стояла поруч у боротьбі за людські права і людське життя?

м. Севастополь.

Ще трохи "антиоранжу":
*     *     *
О Заходе стожалий, зупинись!
Вгамуй в собі загарбника і звіра!
За наш паркан отьмарено не пнись, -
Непереможні ми! І наша Віра.
Хоч сім століть нас гнали нагаєм
Й топтали, як на шумнім перехресті,
Та не здались ми!.. Україна - є!
Наш прапор майорить на Евересті!
Ми на "Зенітах" цілимось в зеніт.
В руках Оранти  - нездоланна сила.
Народ, який міцніший за граніт,
Не поведе у рабство свого сина!
Америко, Європо! За межу
Не дай вам Бог тепер переступити! -
Ми бумерангом  повернемо лжу,
Заставимо всю жовч до дна допити.
Бо Україна - це наш власний дім.
Знімайте черевики біля входу!
Якщо в гостях - не хазяйнуйте в нім,
Не вчіть, як жити нашому народу!
У нашім домі - власні кольори:
Блакить небес і сонячність зернини,
Козацтва малинові прапори
Й червоно-чорні стяги України...
Але не жовч, зомбуючо-їдка!
Не колір сатани у наших душах!
Америко, міцна твоя рука.
Та Україну вільну не задушиш!
Загарбнице! Будь проклята в віках,
Де ти ступала вогняним підбором!
Нас не поставить на коліна страх,
Ми стратимо його і переорем!
А ти іще підеш на ешафот,
Відповідати будеш перед людством!
І сльози всіх тобі ще віділлються!!! -
Зійде на нас найкраща із свобод!
25 листопада 2004 р.

*  *  *
Народе мій, одурений, прокиньсь!
Повзе пітьма столика і кривава!..
Наш поступ тільки вгору, а не вниз!
І схибити ми вже не маєм права.
Полуду скинь!
Наш час не для сліпців!
Сліпі вожді ведуть лише в безодню!
Оранжеві стрічки в твоїй руці -
Вогні пекельні! Не любов Господня!
Я заклинаю Богом: схаменись,
Народе мій!
Цей помаранч - як пута.
Розлита Україною отрута...
Та є ще вибір: вгору - або вниз!
Галина Хмільовська.
25 листопада 2004 р.
м. Сімферополь.

ТИМ ЧАСОМ, інший представник Всеукраїнського інформаційно-культурного центру у м. Сімферополі, голова Всекримського товариства вчених П. В. Вольвач (до слова, Петро Васильович нині - серед мітингуючих на Майдані Незалежності) першим поставив свій підпис під зверненням учених на підтримку української "помаранчевої" революції.
І ще про одне. Коли номер готувався до друку, до редакції зателефонувала сестра колишнього редактора "Кримської світлиці" і водночас директора ВІКЦу В. С. Миткалика, після передчасної смерті якого центром стала керувати Г. Хмільовська. "Ми бачили ту передачу... Ми обурені. Це глум над пам'яттю нашого Володимира Сильвестровича..."
"Вогні пекельні. Не любов Господня..."


Цього вірша передав з Києва до редакції наш земляк, колишній севастополець Іван Левченко, з чиїми поезіями ми вже знайомили наших читачів. І де ж та "іржа" та "жовтуха" на революційному київському Майдані? Невже із Сімферополя її видніше?

ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ

Благословилась Україна -
І помаранч квітчає стяг.
Нарешті маєм, мамо, сина,
Котрий веде в нове життя!
Злетіло "Ю-щен-ко!" крилато,
Мільйоноусто на весь світ,
Щоб із колін звелася мати
І став би нацією рід.
Нам сонце Правди засіяло,
І - день грядущий заяснів,
Щоб Україна вільна стала
Від бандовладної брехні!
Народне море - на Майдані.
І помаранчу хвиля б'є.
Ніщо не спинить вас, Титани,
Бо з вами Бог і Правда є.
Все нице зблякне в світлі сонця.
Ми ж бо - не натовп, а Народ!
І в вас, у латах охоронці,
Як і у нас - вкраїнська кров.
Братайтесь, хлопці, із народом,
Бо ви ж - народу кров і плоть.
Майдан відстоює Свободу.
Свободу ж, хлопці, не збороть!
Я серцем славлю вас, Герої!
Я славлю ваше горде "Так!"
Ніяка сила не устоїть
Супроти "Ю - щен - ко!" в устах.
Не зрадьмо ж, любі, власній Долі.
Зоставсь один-єдиний крок,
Щоб у віках жадану волю
Здобув нарешті наш народ.
Ніхто нас в світі не поділить
На Північ-Захід, Південь-Схід.
І тільки в Правді - наша сила.
Якщо ми - рід, хто зломить рід?!
Ми - рід, народ. І ми - держава.
Хто кличе лави роз'єднать,
Того Історії неслава
Поглине, як злочинну тать!
Розберемося - що й до чого:
До перемоги - крок один.
Благословенний часом, Богом
Ти - патріот-громадянин!
Сини і доньки України,
Весь світ надіється на нас.
Не посоромимо країну
І, Богом даний, слушний час.
Тож хай ніщо нас не зупинить.
Щоб не прохукати момент,
Єднаймось, браття! За Вкраїну!
І Ющенко - наш Президент!

Іван Левченко.
м. Київ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 03.12.2004 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2685

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков