Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3683)
З потоку життя (6898)
Душі криниця (3706)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1608)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: МОВНЕ НЕВ╤ГЛАСТВО ЧИ ЗЛИЙ НАМ╤Р?
Для нас, укра╖нц╕в, останн╕ дев’ятнадцять рок╕в виявилися нелегкими роками випробовувань...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: «УКРА╥Н╤-НАЦ╤╥ ПОТР╤БНА НОВА ДЕРЖАВА-УКРА╥НА»
Виника╓ питання, а хто ж пров╕дники нац╕╖, що здатн╕ очолити процес реал╕зац╕╖ ц╕╓╖ нац╕онально╖...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: УКРА╥НСЬКА Л╤ТЕРАТУРА ╤ НАЦ╤ОНАЛЬНА ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
Я не лише письменниця, а й читачка. Мен╕ пощастило в дитинств╕ в╕дчути смак ╕ запах слова р╕дною...


ПОВЕРНЕМО В ШКОЛУ ВИВЧЕННЯ ТВОР╤В С. РУДАНСЬКОГО «НАУКА» ТА «ПОВ╤Й, В╤ТРЕ, НА ВКРА╥НУ…»
Шанобливе ставлення до р╕дно╖ земл╕ у п╕дростаючого покол╕ння вихову╓ться в школ╕ зокрема у...


ШАХТАР ОШТРАФОВАНО ЧЕРЕЗ ОГОЛОШЕННЯ НА СТАД╤ОН╤ РОС╤ЙСЬКОЮ МОВОЮ
Про це пов╕домля╓ сайт "Футбол 24".




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 03.12.2004 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 03.12.2004
"Плач не дав свободи ще нікому, а хто борець - той здобуває світ!"
Сергій Савченко

Віктор Андрійович Ющенко на мітингу у Києві висловив думку, що "ми зараз робимо те, що повинні були робити в 1991 році".

Згадаємо 1991 рік.
Після провалу судомної спроби імперських кіл у Москві зберегти імперію шляхом введення військової диктатури, Л. Кравчук скористався фактичним двовладдям у Москві, де молоді російські можновладці на чолі з Борисом Єль-циним боролися зі старою імперською номенклатурою. Досвідчений шахіст Леонід Кравчук май-стерно скористався цією боротьбою і Україна свій шанс використала. На референдумі 1 грудня 92% ті, хто взяв участь у ньому (а таких було більше 80%), проголосували за незалежність України. Резуль-тати імперського референдуму, на якому (давайте не забувати про це) 80% виборців підтримали Декларацію про державний  суверенітет України, було подолано. Від 1 грудня 1991 року наша Державність, наша Незалежність, наша територіальна єдність захищені результатами Всенародного Референдуму.
Історія чи не вперше за півтори тисячі років посміхнулася українцям. Одна з найстародавніших націй світу почала підводитися з колін.
Президентом в першому ж турі голосування обрано Леоніда Кравчука, всі націонал-демократичні кандидати у президенти набирають менше 30% голосів. Попри те, що колишні в'язні сумління та деякі представники демократичної інтелігенції отримали посади в уряді та місцевих органах влади переважно в західних областях та у Києві, фактично всю владу перебирає на себе колишній партійний та радянський апарат Української РСР. Все, що відбулося потім, пояснюється саме цим.
Чи могло бути інакше? Очевидно, ні. На відміну від Прибалтики, яка перебувала у складі СРСР трохи більше 40 років і була фасадом імперії, Україна перебувала у складі СРСР понад 70 років і була наріжним каменем імперії. Україн-ці після закінчення вищих на-вчальних закладів у масовому порядку скеровувалися у середньоазійські республіки та у східні регіони Російської Федерації. Тим самим імперська Москва вбивала відразу двох зайців: по-перше, використовувала українців як знаряддя русифікації неросійських республік та залюднювала ними Сибір, а з іншого боку надсилала на їхнє місце сотні тисяч випускників з Росії. Діяв диявольський механізм  денаціоналізації, позбавлення українців історичної пам'яті. В межах УРСР тримався режим духовного поневолення значно жорсткіший, ніж у Москві, що примушувало найталановитіших митців від'їжджати до Білокам'яної, де їм давали можливість реалізуватися в якості радянських, тобто, фактично, російських митців, тим самим вони відривалися від власного народу. Народ втрачав духовних провідників. Партійний апарат у масі своїй був заляканий постійними ідеологічними кампаніями проти націоналізму. Найуспішніші представники партапарату також забиралися для роботи в імперському центрі. Директорат військово-промислового комплексу в Україні був переважно російським і здобуття Україною незалежності зустрів, м'яко кажучи, без ентузіазму. Достатньо згадати, що Л. Кучма, народний депутат України і директор "Південмашу", був одним із чотирьох народних депутатів, які 24 серпня 1991 року не голосували за незалежність України.
Партійно-господарська номен-клатура УРСР на чолі із Л. Кравчуком досить вправно перебрала формальні гасла українського національного відродження. Ситуація погіршилася переходом керівництва Народного Руху України в опозицію до Л. Кравчука. Тим самим було швидко втрачено й так невеликі кадрові здобутки, які отримала демократична опозиція відразу після здобуття незалежності. Подальші події добре відомі. Майже щорічна зміна слабких урядів, зубожіння значної частини населення, яке звикло у всьому покладатися на державу. Під диктатом червоного директорату на Сході України Л. Кравчук погоджується на дострокові президентські вибори, які програє Л. Кучмі. Зміна Президента дала Україні паузу, такий необхідний час для зміцнення державних механізмів та подолання свавілля червоного директорату на Сході України, чия протидія ставала небезпечною для держави. Оскільки демократичні сили було остаточно усунено від владних структур, то зміцнення державних механізмів відбувалося паралельно із посиленням русифікації України. Культурно-інформаційний простір було віддано російському шоу-бізнесу.
На виборах в 1999 році Л. Кучма вимушений був для перемоги над П. Симоненком спертися на патріотично налаштованих жителів Києва, Центру та Заходу України. В якості тимчасової плати було призначено прем'єр-міністром В. Ющенка. Вперше за роки незалежності уряд очолила людина, яка не належала до радянської партноменклатури. До уряду В. Ющенка увійшло декілька представників націонал-демократів. За неповні півтора року уряд В. Ющенка спромігся подолати скочування економіки у прірву, виплатив багатомісячні борги по пенсіях та зарплатах бюджетникам, повер-нув біля двох мільярдів гривень державного боргу України. Але такий уряд не потрібний був олігархічній системі, яка склалася на той час в Україні, і В. Ющенка було усунено.
Проте попри все процес реанімації народу повільно відбувався. За 11 років незалежності підросло покоління, яке не знало радянської системи, крім олігархічного, з'явився український національний капітал. В. Ющенко виявився саме тією фігурою, яка об'єднала розрізнені сили української націонал-демократії та національного капіталу. На виборах 2002 року постав блок "Наша Україна", який за партійними списками вперше в історії України здобув перемогу над комуністами, які посіли друге місце. Провладний блок "За ЄдУ" на виборах за партійними списками зазнав болючої поразки. Але в мажоритарних округах завдяки застосуванню адмінресурсу представники влади отримали більшість мандатів. Зусиллями адмінресурсу у Верховній Раді було сформовано більшість без блоку "Наша Україна".
В 2004 році під час підготовки та проведення виборів Президента України з'ясувалося, що в Україні сформувалася якісно нова політична ситуація. Формально юридично кандидат від влади та В. Ющенко отримали фактично однакову підтримку громадян. Але якщо взяти до уваги, що здобуток В. Ющенка отримано попри небувало шалений тиск адмінресурсу, можна зробити висновок, що громадськість на його боці. Події, які розгорнулися після другого туру виборів, це підтверджують. Кажуть, що опозиція вивела людей на вулиці. Дійсно, керівники блоку "Сила народу" звернулися за підтримкою до народу, і така підтримка була надана у безпрецедентних для України масштабах. Розмах мітингів на захист свого вибору в багато разів перевищує розмах мітингів навіть 1989 - 1991 років. Новим є те, що масові мітинги на захист свого вибору проходять не тільки у Києві та на Заході України, а й у Харкові, Запоріжжі, навіть у Сімферополі та малих містах Криму. Ще в 2002 році під час кампанії виборів до Верховної Ради "Наша Україна" не наважувалася проводити масові мітинги на свою підтримку у Сімферополі, а зараз робить це через день. Тобто ситуація якісно змінилася. В підтримку
В. Ющенка у Сімферополі висловлюються не тільки і не стільки представники національно-демократичних партій та організацій. На підтримку опозиційного лідера висловилися багато відомих у Криму політиків, наприклад, депутат Верховної Ради АРК Андрій Сенченко. Один із приватних телевізійних каналів подає об'єктивну, виважену інформацію, що також нове явище для Криму. З'ясувалося, що для прибічників демо-кратичного вибору не мають значення мовні та національні питання, тобто ті ознаки, за якими під час цих виборів політтехнологи основного суперника В. Ющенка намагалися поділити Україну.
Можна стверджувати, що зараз в Україні відбувається другий етап національно-визвольної революції. Причому ця революція відбувається виключно мирним шляхом. Тобто В. Ющенку вдалося на українському ґрунті повторити те, що зробив в сорокових роках минулого століття Махатма Ганді, який ненасильницьким шляхом здобув незалежність Індії. З моєї точки зору, це цілком природно, адже в українців та народів Індії спільні предки, спільна пракультура, спільна генетична пам'ять. Не випадково колишній прем'єр-міністр Індії Раджив Ганді, свого часу відлітаючи з України, подав телеграму: "Я пролітаю над землею, яка є моєю прабатьківщиною". Покійний Раджив добре знав історію свого народу.
Події листопада-грудня 2004 року засвідчили: Україна остаточно піднялася з колін. Процес народження новітньої української нації, що об'єднала представників всіх народів, які живуть на території України, набув незворотного характеру. Жодні спроби залишків колишньої партноменклатури та олігархічного капіталу зупинити цей процес нічого не дадуть. Світ дивиться на Україну. Ми в центрі всіх світових новин. Українці не стерпіли наруги над собою і довели, що є великим європейським народом, гідним поваги. Віщими стали слова бойового маршу повстанців сорокових років: "Плач не дав свободи ще нікому, а хто борець - той здобуває світ!"

Сергій Савченко,
голова Всекримського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, кандидат фізико-математичних наук.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 03.12.2004 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2679

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков