Версiя для друку Обговорити в форумi

Цим титулом під час однойменного конкурсу вроди у Сімферополі, а ще вишитими львівськими народними майстринями весільними рушниками, пошановано Олену Шуригіну - студентку Кримського училища культури. Звання віце-міс завоювали Неля Гончар з цього ж навчального закладу й Олена Денисенко - студентка Кримського інженерно-педагогічного університету. Голови переможниць уквітчали спеціально виготовленими ошатними українськими віночками.
Перемогти в нетрадиційному святі краси було нелегко. Учасниці мали продемонструвати не лише чарівну зовнішність, а й дотепність, досконале володіння українською мовою, багатий внутрішній світ, начитаність, знання народних традицій й культури, уміння елегантно носити традиційний український одяг, знати історію свого краю, читати вірші сучасних поетів, майстерно співати давні народні пісні й сучасні вітчизняні шлягери. Усі одинадцять учасниць нагородили дипломами й цінними призами організатори й спонсори конкурсу - Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді, Всеукраїнський інформаційно-культурний центр у Сімферополі, національні товариства, Кримська організація Національної спілки письменників України, салон моди "Гульнар". Красуні-переможниці в грудні стануть учасницями гала-концерту національного конкурсу культури й краси "Кримська красуня", разом з переможницями аналогічних вірменських, російських, німецьких конкурсів, які вже відбулися, та тих, які ще пройдуть у всіх національно-культурних товариствах Криму. Відтепер такі свята краси стануть традиційними, адже мета конкурсу - показати знання молоддю своєї культури й культури сусідів та сприяти зміцненню дружніх стосунків у багатонаціональному Криму.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ

КРАСА ПОТРЕБУЄ ОПРАВИ...

Сьогодні конкурсом краси вже нікого не здивуєш. "Українська красуня" претендує на оригінальність, несхожість з іншими. Критерії, за якими тут буде визначено найкращу, це не параметри на кшталт 90-60-90. За це, якщо десь більше або десь менше, хвилюватись не доведеться. "Брати" членів журі юні красуні будуть розумом, обізнаністю з народними звичаями українців та, що є найголовнішим, це знанням української мови.
Ось так виглядала вступна частина статті, яку я розпочала готувати одразу ж після прес-конференції, проведеної організаторами конкурсу "Кримська українська красуня". Все виглядало досить обнадійливо та багатообіцяюче. Але...
Якщо згадати перші конкурси краси, які почали з'являтись у СРСР ще на початку 80-х років, погодьтеся, але нічого, окрім сорому та сміху, вони не викликали. "Сколько гордости при такой бедности" - напрошувалися слова, коли ми "лицезрели" часом незграбних або вульгарно вихляю-чих стегнами з непереконливими, нещирими посмішками "дівуль". "Совкове виховання" породило жалюгідну подобу "західних королев", яких почали вибирати мало не на кожному хуторі.
На прес-конференції голова журі, генеральний директор Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в Сімферополі Галина Хмільовська та організатори свята запевняли журналістів, що цей конкурс змінить уявлення про традиційні конкурси краси, бо тут основними критеріями будуть не якісь фізичні параметри, а знання мови, дотримання національних традицій та внутрішня чарівність дівчат.
Конкурс "Кримська українська красуня", у якому взяли участь одинадцять претенденток, проходив у сімферопольському "Зеленому театрі". Спочатку дівчата виходили у сучасному одязі, який підготували самі, згодом розповідали про традиції, яких дотримуються в сім'ях, далі демонстрували національне українське вбрання, відповідали на запитання членів журі та наостанок дефілювали у вечірніх сукнях, які надав учасницям салон моди "Гульнар".
Претендентки на звання української красуні, зізнаюся, вразили, і навіть більше... Але далеко не так, як хотілося б. Бо працюючи майже впродовж місяця над "тілами" дівчат, хореографу конкурсу (до речі, у минулому теж "красуні"), на жаль, не вдалося позбутися у одних - вульгарних рухів (хоч у нічному клубі виступай), в інших - здерев'я-нілості й скованості. Якщо ж говорити про одну з найголовніших вимог до учасниць конкурсу - знання української мови, то, очевидно, під час відбору дівчат це майже не враховувалося. Це підтвердили, до речі, й деякі члени журі. Бо як тоді ще пояснити, наприклад, слова заступника міністра культури АРК Леоніда Білого, з якими він звернувся до однієї з конкурсанток: "Ось тут усі намагаються перекладати все з російської мови на українську, а я буду говорити з вами зрозумілою вам мовою!" - і... перейшов на російську.
До честі конкурсантки, до якої ось так звернувся заступник міністра, вона не розгубилася і зауважила, що українська мова є для неї рідною і відповідати вона буде лише українською. Але такими принциповими були не всі. Тож не дивно, що навіть після 13 років незалежності держави молодь в Криму ще комплексує спілкуватися українською.
А загалом ідея проведення конкурсу "Українська красуня" заслуговує
на увагу та підтримку. Адже, в ідеалі, він дає поштовх до відродження національних традицій, української самосвідомості серед молоді, майбутнього держави. Недостатні фінансування та спонсорська підтримка, сподіваємося, у майбутньому не будуть на заваді у підготовці таких заходів. Бо ж наші україночки споконвіку славилися як красою, так і розумом в цілому світі. Згадайте хоча б Роксолану, княгиню Анну, Євпраксію...Але до всякої краси треба ще й достойної оправи.
Юлія КОВАЛЕНКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 19.11.2004 > Тема "Крим - наш дім"