|
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 19.11.2004 > Тема "Резонанс"
#47 за 19.11.2004
Неправда.ru
Тетяна Мельник.
Звісно, було б дивно, аби близьке зарубіжжя та й не привітало українців зі святом. Отож 9 листопада, у День української писемності та мови, одне з російських інтернет-видань вкотре порушило болюче для себе запитання "Как защитить русский язык на Украине?" (див. http://www.pravda.ru). Замість того, щоб спрямувати енергію на вивчення норм отієї самої мови, Роман Мельников заповзявся відповідати, аргументуючи це так: "Ведь если я родился и большую часть жизни прожил на Украине, то, очевидно, я принадлежу к народу Украины. И именно потому, что я - представитель этого народа, для меня родным является русский язык".
Тим часом кожна добре освічена людина і в Україні, і в Росії добре знає, що правильно слід говорити і писати російською "в Украине". Слід зауважити, що у другому виданні книги "Грамматическая правильность русской речи: Стилистический словарь вариантов" (М., 2001) автори (Л. Граудіна, В. Іцкович, Л. Катлінська) акцентують увагу на тому, що "в современном русском языке рекомендуется употреблять выражение в Украину при сохранении в устной разговорной речи традиционной литературной нормы: "на Украину" (для порівняння: у першому виданні згаданого словника зазначалося, що "употребление союза "на" с названиями административных единиц является исключительным и встречается только в сочетаниях на Украине, на хуторе, на Харьковщине и подобных им").
До речі, саме згідно з рекомендаціями мовознавців вживає це в офіційних виступах і Президент Російської Федерації, як-от: "2003 год примечателен тем, что он стал годом России в Украине"; "...Реальные успехи в культурном сотрудничестве двух государств. Самое же главное в том, что результаты этих контактов востребованы. Отдача от них есть, и они нужны людям в России и в Украине"; "Леонид Данилович упомянул о закрытии Года России в Украине. Но мы в России помним и о Годе Украины в России" (Усі цитати взято з сайту http://president.kremlin.ru - Т. М.).
"Зачастую аргументы содержат подмену понятий, - пише далі землячок, - обнаружить которую не всегда под силу даже искушённому в таких вещах человеку (це, мабуть, автор таким себе скромно вважає. - Т. М.). И народ "проглатывает". Споря о языковой проблеме, часто можно услышать: "Если Вы приехали, например, в Польшу или во Францию, Вы же не будете требовать придания русскому языку официального статуса, а выучите польский или французский язык. Так почему же Вы не хотите на Украине говорить по-украински?" Это типичный пример практического применения подмены понятий. Да, действительно, приехав во Францию на постоянное место жительства, я выучу французский, и буду говорить на нём, но только я никуда не приезжал. Я родился и вырос на Украине, и мой родной язык - русский".
Отакий "искушённый", а простих речей не розуміє: ніхто ні в кого в Україні право на рідну мову не відбирає, оскільки йдеться тільки про державну мову. Офі-ційне тлумачення поняття "державна мова" вперше було дано у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року, винесеного у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови), відповідно до якого "під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя".
Важливо також зауважити, що в згаданому Рішенні наголошується, що "Конституцією України статус державної мови надано українській мові (частина перша статті 10). Це повністю відповідає державотворчій ролі української нації, що зазначено у преамбулі Конституції України, нації, яка історично проживає на території України, складає абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі.
Положення про українську мову як державну міститься у розділі I "Загальні засади" Конституції України, який закріплює основи конституційного ладу в Україні. Поняття державної мови є складовою більш широкого за змістом та обсягом конституційного поняття "конституційний лад". Іншою його складовою є, зокрема, поняття державних символів. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові (частина третя статті 5 Конституції України). Положення статті 10 Конституції України, як і інших статей розділу I "Загальні засади", можуть бути змінені тільки у порядку, передбаченому її статтею 156, шляхом прийняття закону, який затверджується всеукраїнським референдумом".
Нагадаю також визначення поняття "державна мова" у "Юридичній енциклопедії" (К., 1999): "ДЕРЖАВНА МОВА - 1) мова офіц. спілкування гр-н певної держави; 2) офіц. мова діяльності органів держ. влади та місц. самоврядування; 3) мова, обов`язкова для вивчення у закладах освіти, що існують на тер. певної д-ви;
4) мова держ. ЗМІ; 5) основна мова в діяльності політ. партій та ін. громад. об`єднань; 6) офіц. мова політ., осв., наук та ін. форумів (зборів, зібрань, з`їздів, конференцій тощо)".
Поняття ж "рідна мова", згідно з класичним визначенням, це материнська мова, перша мова, яку засвоює дитина в родинному спілкуванні. Відчуваєте різницю між двома поняттями? Так хто ж плутає та підміняє їх?
Нагадаю: згідно з даними останнього всеукраїнського перепису населення 2001 року (див. www.ukrstat.gov.ua ) українську мову вважали рідною 67,5% населення України, що на 2,8 відсоткового пункту більше, ніж за даними перепису 1989 року. Українську мову як рідну назвали 71 відсоток поляків, понад 22 відсотки німців і понад 21 - циган, які проживають в Україні. Частка інших мов, які були вказані як рідна, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 відсоткового пункту і становила 2,9%. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,2 відсоткового пункту.
"Вызывает большие сомнения, - пише далі пан, даруйте, "гаспадін" Мельников, - что при официально оформленном двуязычии украинский постепенно умрёт. Те, кто выдвигают такой аргумент, подспудно утверждают, что русский сильнее украинского, что людям будет удобнее общаться на русском, чем на украинском. Неправда всё это. Если даже поверить "национально свидомым" и допустить, что 300 лет на Украине действительно проводилась целенаправленная политика уничтожения "мовы", а она не только не умерла, но и (опять прислушаемся к "свидомым") является очень богатым и развитым языком, то почему украинский должен умереть при равноправии двух языков? Нет ли здесь противоречия?"
Звичайно, аби згаданий автор знав історію власного народу та розплющив очі на реалії не "телевізійної України" (Наталка Сняданко), а справжньої, то не переймався б подібними запитаннями, тому що, скажімо, академік Іван Дзюба, якому підстав довіряти набагато більше, бачить глибше: "Русифікація України, - пише він, - сягла такої глибини, що загрожує самому існуванню української нації як рівноцінної серед націй світу" (див. "День", 24 грудня 2002 р.). Проект "збереження і захисту російської мови та культури" в Україні, зауважує Юрій Андрухович є "проектом реального збереження і дальшого функціонування імперії в її найсуттєвішому вимірі" (див. "Урок української". - 2001. - № 7. - С. 3). Звичайно ж, дописувач до російського видання не слухає авторських програм Анатолія Погрібного на Національному радіо, а то б дізнався відповідь на своє запитання з численних листів співгромадян на адресу професора. Ось тільки два уривки (цитую за виданням: Погрібний Анатолій. Поклик дужого чину. -
К., 2004. - С. 285, 288): "Але ж я примусово російськомовний у своєму місті. Адже нема у ньому жодної української школи, з усіх динаміків звучить "Русское радио", вже й малята дитсадівського віку співають: "Убили негра, суки, замочили..." (Григорій Поляков, м. Слов`янськ); "І ось я думаю: якщо дитина виховується російською мовою з дитинства, якщо вона перебуває у російськомовному оточенні 12 шкільних років, а потім 5 років у зросійщеному вищому закладі, усього на все це йде десь 22 роки, а плюс до цього - щоденно російські телебачення, радіо, кіно, преса, художня література, то в зрілому віці такій особі, навіть українцеві, українська мова та культура буде чужою, а чужа, російська, - рідною. Хіба ж це не страхітлива міна підриву не тільки під українську мову, а й під саму Українську державу?".
"На многих людей производит воздействие такой аргумент: "украинизация общества лично никому не мешает". Мол, чего вам стоит в общественных местах говорить на "мове"? А дома можете общаться на том языке, на котором вам удобно. Да, действительно, на Украине можно найти немало русскоязычных граждан, которым пока не мешает политика "поддержки украинского языка", - пише російськомовний дописувач до Москви. - Но на это можно возразить, что и государственный статус русского языка в советское время тоже особенных проблем у людей не вызывал. А в быту на русском даже фашисты во время войны не запрещали говорить".
Вкотре змушена повторити загальновідоме: російська мова у Радянському Союзі мала не державний статус, а статус офіційної мови і навіть цей статус було надано тільки 24 квітня 1990 року, коли було прийнято Закон СРСР "Про мови народів СРСР" (частина друга статті 4): "З урахуванням умов, що склалися історично, і з метою забезпечення загальносоюзних завдань російська мова ви-знається на території СРСР офі-ційною мовою СРСР і використовується як засіб міжнаціонального спілкування". В Україні ж статус російської мови як мови міжнаціонального спілкування було визначено, до речі, навіть раніше - Законом "Про мови в Українській РСР" 1989 року: "Стаття 4. Мови міжнаціонального спілкування.
Мовами міжнаціонального спіл-кування в Українській РСР є українська, російська та інші мови". Цей Закон ніхто не скасовував, а отже й нині російська мова має статус мови міжнаціонального спілкування. А, як показало опитування киян, саме представникам російських одномовців властиві прояви агресивності щодо носіїв української мови, що зайвий раз свідчить про незахищеність державної мови. На запитання: "Чи доводилося Вам стикатися із проявами дискримінації в Києві за мовною ознакою?" 39 із 42 експертів відповіли ствердно. Причому, понад половина з них досить часто стикалася з проявами нетерпимості саме до української мови. 88% відповідей фахівців засвідчили, що вони ніколи не стикалися з дискримінацією російськомовних громадян (цит.: Залізняк Ганна. Мовний конфлікт у столиці в оцінках фахівців // Мовний конфлікт
і гармонізація суспільства (Матеріали наукової конференції). - К., 2002. - С. 107). Більш ніж половина російськомовних киян вважають, що "українська мова є атрибутом державності України" і "вживання її в усіх сферах мовлення столиці не відповідає її статусу державної", а "її престиж має бути вищий, ніж тепер". Ті, хто має протилежну думку, лишилися в меншості, частка їх становить близько 30% (див. Залізняк Ганна. Масенко Лариса. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній. - К., 2002. - С. 27). Як справедливо зауважує Оксана Забужко, "Київ не тільки на рівні чуттєвості українське місто. На рівні самосвідомості Київ теж українське місто. Політична самосвідомість тут українська. Навіть результати всіх виборів це показують" (цит.: Забужко Оксана. Інший формат. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 21).
Тим часом дописувач до російського інтернет-видання завершує так: "P. S. Приведённые контраргументы в защиту русского языка были испытаны автором в многочисленных дискуссиях с простыми гражданами Украины в городе Киеве. Они работают, порой оставляя оппонентов по спору в растерянности". У його розумінні це, напевне, написано російською. Однак не уявляю, яким чином можна "испытать" "контраргументы", хоч і тішу себе надією, що автор не вдавався до тілесних тортур, обмежившись ґвалтуванням мови. Коли б автор цитати заглянув до "Толкового словаря русского языка", прочитав би, що "ОППОНЕНТ, а, м. (книжн.). Лицо, к-рое оппонирует кому-н.". Отже, "оппонент по спору" - це стилістичний ляп, так само, як і початок другого речення "Они работают". Хто саме - "граждане Украины" чи "приведённые контраргументы"?
От і виходить, що голосніше за всіх про шкоду державної мови галасує той, хто неспроможний опанувати навіть рідну.
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 19.11.2004 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2642
|
ПАР╢ УХВАЛИЛА РЕЗОЛЮЦ╤Ю ПРО П╤ДТРИМКУ В╤ДНОВЛЕННЯ УКРА╥НИ
ФОРТЕЦЯ МАР╤УПОЛЬ
ЗАКОН ПРО МОБ╤Л╤ЗАЦ╤Ю ПРИЙНЯТО: ДО НЬОГО ╢ ПРЕТЕНЗ╤╥, АЛЕ В╤Н П╤ДСИЛИТЬ ЗСУ
НАША БАТЬК╤ВЩИНА ╢ НАЙЗАМ╤НОВАН╤ШОЮ КРА╥НОЮ В СВ╤Т╤
