Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4500)
З потоку життя (7297)
Душі криниця (4191)
Українці мої... (1689)
Резонанс (2201)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1854)
Крим - наш дім (1190)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (246)
Бути чи не бути? (395)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (234)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
88% УКРА╥НЦ╤В НА РЕФЕРЕНДУМ╤ П╤ДТРИМАЛИ БИ ВСТУП ДО ╢С, 86% - ДО НАТО
Про це св╕дчать результати соц╕олог╕чного опитування, яке провела соц╕олог╕чна служба Центру...


«НА ПОСАД╤ ГЕТЬМАНА КУЛЬТУРИ Я Д╤ЯВ БИ РАДИКАЛЬНО»
Олег Скрипка, музикант, л╕дер гурту «ВВ»…


СЬОГОДН╤ ДЕНЬ ТИХ, ЗАВДЯКИ КОМУ НАСТА╢ ЗАВТРА
Президент прив╕тав захисник╕в ╕ захисниць Укра╖ни…


«ВАШ╤ ПЕРЕМОГИ ВКОТРЕ ДОВЕЛИ: НАШ╤ ЛЮДИ ЗДАТН╤ ДОЛАТИ АБСОЛЮТНО ВС╤ ПЕРЕШКОДИ ТА СКЛАДНОЩ╤»
Президент в╕дзначив укра╖нських парал╕мп╕йц╕в та ╖хн╕х тренер╕в державними нагородами…


СВ╤ТЛА ПАМ’ЯТЬ ВАСИЛЕВ╤ ОВЧАРУКУ…
В╕н справжн╕й бо╓ць, укра╖нський лицар, який н╕чого не шкодував задля в╕ри в Бога ╕ Укра╖ни…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 04.10.2024 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 04.10.2024
СЕРГ╤Й ШЕЛУХ╤Н — ОБОРОНЕЦЬ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤ОНАЛЬНО╥ ╤ДЕ╥

В жовтн╕ в╕дзначатиметься 160-р╕ччя видатному укра╖нському ученому-правнику та громадському ╕ пол╕тичному д╕ячев╕ Серг╕ю Павловичу Шелух╕ну. Сучасники називали його оборонцем укра╖нсько╖ нац╕онально╖ ╕де╖, а досл╕дники життя ╕ творчост╕ вважали д╕яльн╕сть ученого сво╓р╕дним «правовим вим╕ром» процесу державотворення. Житт╓вий шлях та творчу д╕яльн╕сть досл╕джували одеськ╕ ╕сторики Анатол╕й Мисечко, Олександр Музичко, Георг╕й Зленко та ╕нш╕ досл╕дники.

Серг╕й Шелух╕н народився в сел╕ Деньги Золотон╕ського пов╕ту Полтавсько╖ губерн╕╖ (тепер Золотон╕ський район Черкасько╖ област╕). С╕м'я Шелух╕них мала глибоке укра╖нське кор╕ння. Одна з г╕лок родоводу бере св╕й початок з XVIII ст. в╕д полковника Панькевича, соратника Богдана Хмельницького. Батько Павло Якович був оф╕цером в рос╕йськ╕й арм╕╖, але з╕ зм╕неним на рос╕йський лад пр╕звищем Шолуха — Шелух╕н. П╕сля тяжкого поранення кап╕тан П.Я. Шелух╕н у 40-р╕чному в╕ц╕ одружився з деньг╕вчанкою Явдохою Григор╕вною Демченко, а невдовз╕, (6)19 жовтня 1864 року у них народився син Серг╕й. 

 Першим вчителем хлопчика був неб╕ж Т.Г. Шевченка ╤ван Бойко. Здобувши початкову осв╕ту, Серг╕й вступив до Лубенсько╖ г╕мназ╕╖, яку очолював на той час в╕домий укра╖нський д╕яч та письменник М.Т. Симонов (Номис). Серг╕й уже в г╕мназ╕╖ виявляв неабияк╕ зд╕бност╕ — у восьмому клас╕ в╕н склав п╕дручник з тригонометр╕╖, схвалений в╕домим математиком А. В╕нклером, про що було зроблено запис в атестат╕ зр╕лост╕, який в╕н отримав у 1883 роц╕.

 В тому ж роц╕ юнак вступив до ун╕верситету св. Володимира в Ки╓в╕, де два роки навчався на ф╕зико-математичному факультет╕, але в 1885 перейшов на юридичний факультет, щоб здобути профес╕ю правника, яка «...припала до душ╕ незалежн╕стю судово╖ роботи ╕ становища судд╕». П╕д час навчання в ун╕верситет╕ Серг╕й Павлович був активним учасником нац╕онального в╕дродження, членом «укра╖нсько╖ громади» та захищав ╕де╖ незалежно╖ соборно╖ Укра╖ни.

 В 1888 роц╕ Серг╕й був св╕дком та грав на скрипц╕ на вес╕лл╕ ╤вана Франка в Ки╓в╕, надал╕ п╕дтримував з поетом дружн╕ стосунки, а в 1909 роц╕ тепло приймав ╕ орган╕зував л╕кування ╤вана Яковича в Одес╕.

 У 1888 роц╕ С. Шелух╕н зак╕нчу╓ навчання, оск╕льки обставини примушують його шукати зароб╕ток, а не займатися наукою. В ╢лисаветград╕ ста╓ кандидатом на судов╕ посади в окружному суд╕, обира╓ спец╕ал╕зац╕ю - цив╕льне право ╕ проходить ус╕ посади з крим╕нального права. Додатково вивча╓ медицину ╕ виступа╓ на зас╕данн╕ Медичного товариства з допов╕ддю, яку було надруковано в «Л╕тературно-Науковому в╕снику» в 1902 роц╕. Працюючи в ╢лисаветградському окружному суд╕ С. Шелух╕н був почесним мировим суддею Кам'янець-Под╕льсько╖ мирово╖ округи, головував на зас╕даннях з'╖зду мирових судд╕в, згодом став прокурором Кишин╕вського окружного суду. В Кишинев╕ Серг╕й Павлович знайомиться з г╕мназистами Натал╕╓ю та Вадимом Богомольцями, як╕ згодом стали активними д╕ячами визвольних змагань.

 У 1902 роц╕ Серг╕й Павлович пере╖жджа╓ з родиною до Одеси, де 15 рок╕в служить членом Одеського окружного суду, пот╕м — Генеральним суддею, ╕ нарешт╕ — сенатором з цив╕льного департаменту.

 В Одес╕ в╕н продовжу╓ досл╕дницьку та наукову роботу, доводить необх╕дн╕сть повно╖ реорган╕зац╕╖ суду. Його було обрано д╕йсним членом «Одеського юридичного товариства». С. Шелух╕н доводить, що велик╕ штрафи, в'язниця та заслання слугують не держав╕, а пол╕тичному свав╕ллю пан╕вних груп ╕ парт╕й, позбавляючи свободи пригн╕чених. Це, на думку автора, легал╕зований терор.

 Працюючи в Одес╕, Серг╕й Шелух╕н ста╓ сп╕вроб╕тником петербурзького журналу «Право» та «Одеського листка», у яких друку╓ к╕лька юридичних статей щодо права ж╕нок бути захисниками в крим╕нальних та пов╕реними в цив╕льних процесах, зокрема «Права женщины быть присяжным поверенным по судебным уставам 1864 г.», «Еврейские метрические записи» тощо.

 В Одес╕ Серг╕й Павлович активно включа╓ться в укра╖нське громадське життя. Часто виступа╓ в «Народн╕й аудитор╕╖», ста╓ членом ╕сторико-ф╕лолог╕чного товариства при Новорос╕йському ун╕верситет╕, де також виступа╓ з допов╕дями. Його статт╕ та зам╕тки часто друкують одеськ╕ газети «Одесские новости» та «Одесский листок», а у ки╖вських та галицьких виданнях в╕н друку╓ться п╕д псевдон╕мом С. Павленко.

 С.П. Шелух╕н також був д╕яльним членом низки одеських культурно-осв╕тн╕х товариств: «Одеського товариства ╕стор╕╖ ╕ старожитностей», Одеського юридичного та б╕бл╕ограф╕чного товариств, Одеського в╕дд╕лення Рос╕йського техн╕чного товариства, яке в 1911 року орган╕зувало в Одес╕ м╕жнародну виставку, де низку медалей ╕ приз╕в завоювали проекти ╕ товари з Галичини, як╕ експонувалися в укра╖нському пав╕льйон╕.

 У 1905 роц╕ в╕н став одним з╕ сп╕взасновник╕в одесько╖ «Просв╕ти», де активно працював, часто читав лекц╕╖ та реферати — переважно з укра╖нсько╖ тематики. Упродовж 1906 р. в╕н виступав на зас╕даннях «Просв╕ти» 18 раз╕в. Кожен з його реферат╕в був ╜рунтовною розв╕дкою в царин╕ укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ та укра╖нсько╖ л╕тератури. У 1905 роц╕ виступа╓ перед двотисячною аудитор╕╓ю з лекц╕╓ю про злучення Укра╖ни з Москвою. Це була перша в ╕стор╕╖ Рос╕╖ лекц╕я, прочитана правником укра╖нською мовою, ╕ перший укра╖нський м╕тинг в Одес╕. Шелухин виступав з приводу автоном╕╖ Укра╖ни.

 У серпн╕ 1908 р. в Черн╕гов╕ в╕дбувся XIV Всерос╕йський археолог╕чний з'╖зд. Запрошеною на це з╕брання була також наукова секц╕я одесько╖ «Просв╕ти». С. Шелух╕на в╕дрядили на з'╖зд, де в╕н виступив з допов╕ддю «Про стародавност╕ ╕ державно-правове значення назви «Укра╖на»». Вперше на науковому з'╖зд╕ допов╕дь було проголошено укра╖нською мовою ╕ вона мала величезний усп╕х, бо це засв╕дчило р╕вень укра╖нсько╖ мови не як «наречия», а самодостатньо╖ мови в науц╕ на форум╕ вчених. Був ще один виступ — допов╕дь «Голос╕ння на похоронах».

 П╕сля цього його було обрано д╕йсним членом Одеського археолог╕чного товариства. В ус╕х сво╖х виступах, працях, статтях в╕н доводив, що внесок укра╖нства у загальнослов'янську ╕стор╕ю, культуру величезний.

 У 1909 р. в Одеському ун╕верситет╕ в╕дбулося свято на честь Миколи Гоголя. С. Шелух╕н виступив з допов╕ддю «М.В. Гоголь и украинское общество», що була видана ще й окремою брошурою, написав статтю «Р╕дна душа ╕ народн╕сть». С. Шелух╕н наголошував, що в уславленого рос╕йського письменника укра╖нська душа, в╕н вбол╕вав «3а укра╖нську душу, що вона виявлялась у Гоголя в мов╕, ╕ в сюжетах, ╕ в творчост╕ багато ставились до нього нав╕ть з презирством».

 В╕рним пом╕чником ╕ соратником С. Шелух╕на у громадськ╕й робот╕ стала його дружина Любов Шелух╕на. Вона була одним ╕з ╕н╕ц╕атор╕в проведення Р╕здвяних свят для д╕тей в Одес╕, як╕ зрештою перетворилися на добру традиц╕ю. Так у 1907 р. на Р╕здвяну ялинку в помешканн╕ «Просв╕ти» (Соф╕╖вська, 30) з╕бралося близько трьохсот д╕тей, як╕ сп╕вали ╕ декламували укра╖нською мовою в нац╕ональних костюмах. Любов Шелух╕на була й редактором одн╕╓╖ з перших в Одес╕ укра╖нських газет у 1906 р. «В╕ст╕». У 1908 р. С. Шелух╕н разом з ╤. Луценком були серед орган╕затор╕в «Товариства об'╓днаних слов'ян» в Одес╕. П╕сля закриття «Просв╕ти» в Одес╕ в 1909 р. С. Шелух╕н став одним ╕з д╕яльних член╕в «Укра╖нського клубу», товариства «Укра╖нська хата». Проживав на Херсонськ╕й, 36 (тепер вул. Пастера). С. Шелух╕н ще був ╕ одним з орган╕затор╕в збору кошт╕в для в╕дкриття укра╖нського ун╕верситету у Львов╕. П╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни в╕н був редактором журналу «Листок Пчеловода» Одеського товариства с╕льського господарства.

 У родин╕ С. Шелух╕на зростало тро╓ д╕тей: перв╕сток Юр╕й, 1893 року народження, син Павло (1896 р. н.) ╕ донька Ксен╕я (1898 р. н.). В╕домо, що Юр╕й проживав у с. Деньги, був в╕домим пас╕чником, утримуючи понад 1000 вулик╕в. У сел╕ його знали за автентичним родинним пр╕звищем Шолуха (Шелуха). Вт╕м, незабаром йому довелося покинути сво╓ село та сп╕шно ви╖хати на Кавказ. Там ╕ загубився його сл╕д. Дочка Ксен╕я Серг╕╖вна до 1917 р. навчалася на ╕сторико-ф╕лолог╕чному факультет╕ Одеського ун╕верситету як в╕льна слухачка, подальша ╖╖ доля нев╕дома. В╕дсутн╕ в╕домост╕ й про сина Павла.

 В╕домо, що активним членом укра╖нського руху Серг╕й Павлович став ще в 1905 р. У сво╖х спогадах в╕н пише, що, маючи в╕дзнаки та чини за судову службу, «я через мою любов до р╕дного народу не м╕г на Укра╖н╕ стати нав╕ть членом судово╖ палати, коли Одеська судова палата дв╕ч╕ обрала мене в сво╖ члени, то м╕н╕стерство пов╕домило, що я… можу одержати цю посаду в Московщин╕, а н╕як на Укра╖н╕».

 П╕сля Лютнево╖ революц╕╖ Серг╕ю Шелух╕ну, який був в╕домий ╕ сво╖ми друкованими працями з с╕льського питання, запропонували посаду в Петроград╕, «позаяк я маю прац╕ по селянському праву, не хот╕в би я перейти в Петроград в сенат по крестьянському департаменту». Але в╕н в╕дмовився, в╕н був обраний головою Кер╕вничого укра╖нського ком╕тету, однак залишив Одесу, одержавши в╕д товариш╕в по служб╕ «3олотий альбом» з 80 п╕дписами та емблемою «Служб╕ закону Рос╕╖ ╕ Укра╖н╕», пере╖хав до Ки╓ва й поринув у законодавчу роботу в Укра╖н╕. Незабаром став Генеральним суддею в добу Центрально╖ ради, а з перейменуванням генерального суду в Укра╖нський сенат — став сенатором.

 Серг╕й Павлович брав активну участь у робот╕ Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради. Так, на зас╕данн╕ 15 червня 1917 р. в╕н виступив з промовою щодо закону про вибори до Укра╖нських Установчих збор╕в. Головною хибою цього закону, на його думку, був дозв╕л голосувати вс╕м громадянам Рос╕╖: «Скликати Установчу раду ма╓ право т╕льки незалежний (суверенний) народ, яким ╕ ╓ народ укра╖нський».

 На початку грудня 1917 р. С. Шелух╕н очолював у Центральн╕й Рад╕ фракц╕ю самост╕йник╕в. Р╕зко критикував ╕де╖ автоном╕ст╕в та федерал╕ст╕в, наголошуючи на тому, що Укра╖на не могла бути частиною Рос╕йсько╖ федерац╕╖, оск╕льки тако╖ федерац╕╖ не ╕снувало. Промови С. Шелух╕на в Центральн╕й Рад╕ в грудн╕ 1917 р. проти п╕дм╕ни укра╖нсько╖ самост╕йност╕ автоном╕╓ю прискорили участь УНР у мирних переговорах в Брест-Литовську. Активний в укра╖нському рус╕, починаючи з 1905 року: голова Революц╕йного ком╕тету в Одес╕ (1917), д╕яч УПСФ, член Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради, генеральний суддя УНР, м╕н╕стр судових справ в уряд╕ Всеволода Голубовича (лютий-кв╕тень 1918).

 В пер╕од гетьманату — член Державного сенату та голова делегац╕╖ на переговорах з РРФСР. За Директор╕╖ — виконуючий обов'язки м╕н╕стра юстиц╕╖ в уряд╕ Володимира Чех╕вського (1919), член укра╖нсько╖ делегац╕╖ на мирн╕й конференц╕╖ в Париж╕ (1919).

 Найпл╕дн╕ший пер╕од державотворчо╖ роботи Серг╕я Павловича Шелух╕на — часи Гетьманату. 3 серпня 1918 р. наказом № 149 Генеральний суддя С. Шелух╕н призначений сенатором.

 Вагомий внесок С. Шелух╕на п╕сля революц╕╖ ╕ в укра╖нську культуру, зокрема в утвердження укра╖нсько╖ мови. Питанням мови та осв╕ти в╕н займався ще до революц╕╖. У 1911 р. в педагог╕чному журнал╕ «Св╕тло» (Ки╖в) опубл╕кован╕ його роботи «3начення р╕дно╖ мови для народност╕ ╕ творчост╕», як╕ було випущено окремими брошурами. У 1918 р. в часопис╕ «Шлях» вийшла його розв╕дка «Наша п╕сня», згодом також надрукована окремою брошурою.

 Серг╕й Шелух╕н ще в 1887 р. ступив ╕ на укра╖нську л╕тературну ниву. Друкувався в «3ор╕», «Батьк╕вщин╕», «Д╕л╕», «Л╕тературно-Науковому В╕сников╕», «Ки╖вськ╕й старовин╕», «Укра╖н╕» та ╕нших виданнях п╕д сво╖м пр╕звищем та п╕д псевдон╕мами Серг╕й Павленко, Денезський, С. Полтавець, Подорожн╕й, Кондратенко, Просв╕тянин. У зб╕рнику «Укра╖нська муза» — доб╕рка його в╕рш╕в, серед яких головне — громадянська л╕рика.

 Розум╕ючи значення мови для утвердження державност╕, Шелух╕н 5-6 вересня 1918 р. пода╓ прем'╓р-м╕н╕стров╕ Ф. Лизогубу записку, яка була першим оф╕ц╕йним документом про державний статус укра╖нсько╖ мови пори Гетьманату. 

 За вс╕х уряд╕в укра╖нсько╖ державност╕ С. Шелух╕н як досв╕дчений фах╕вець брав найактивн╕шу участь, без огляду на парт╕йний св╕тогляд та особист╕ амб╕ц╕╖. В╕н був буд╕вничим державност╕, а не ╖╖ руйн╕вником. 1918 року за сумл╕нне виконання обов’язк╕в ╕ служ╕ння нац╕ональн╕й ╕де╖ в╕н отримав чин генерала.

 ╤з 1921 р. Серг╕й Шелух╕н живе за кордоном, спочатку у В╕дн╕, а пот╕м у Праз╕. Там ста╓ професором карного права Укра╖нського в╕льного ун╕верситету й Укра╖нського педагог╕чного ╕нституту ╕м. М. Драгоманова у Праз╕ (1924-1925). Ста╓ проректором, а з 1929 року деканом факультету права ╕ сусп╕льних наук, виклада╓ теор╕ю та крим╕нальне право, пол╕тичну ╕стор╕ю Укра╖ни протягом 1921-1938 рр. В╕н був членом Укра╖нського ╕сторично-ф╕лолог╕чного товариства; головою Укра╖нського ком╕тету у Чехо-Словаччин╕ (Прага) та Укра╖нського правничого товариства в Чех╕╖. Був членом численних наукових товариств.

 12 лютого 1921 р. виникла Всеукра╖нська нац╕ональна рада (В╕день), яку очолив приб╕чник гетьманського правл╕ння С. Шелух╕н. Засновники ц╕╓╖ орган╕зац╕╖ мали нам╕р об'╓днати в сво╖х лавах представник╕в-однодумц╕в з Наддн╕прянщини, Галичини та Кубан╕. Проте майже в╕дразу виявилися серйозн╕ суперечност╕, а тому д╕яльн╕сть ВНР виявилася недовготривалою.

 С. Шелух╕н в ем╕грац╕╖ ста╓ автором численних праць з ╕стор╕╖ Укра╖ни, в яких анал╕зу╓ визвольну боротьбу та боротьбу за державн╕сть, звинувачу╓ в траг╕чному ф╕нал╕ боротьб╕ укра╖нську ╕нтел╕генц╕ю.

 25 грудня 1938 року в Праз╕ перестало битися серце правознавця й ╕сторика, громадського й пол╕тичного д╕яча, одного з перших Генеральних судд╕в та Генеральних прокурор╕в Укра╖ни, палкого поборника Укра╖нсько╖ державност╕. Поховано С. Шелух╕на у Праз╕.

 За час╕в Незалежност╕ в Укра╖н╕ вшановано ╕мена багатьох геро╖в, як╕ боролися за свою державу ╕ як╕ сьогодн╕ надихають сво╖ми подвигами та вчинками сучасних укра╖нц╕в, що в╕дстоюють незалежн╕сть сво╓╖ Батьк╕вщини у рос╕йсько-укра╖нськ╕й в╕йн╕. Ч╕льне м╕сце серед борц╕в за незалежн╕сть Укра╖ни в 1917-1921 роках належить ╕ Серг╕ю Павловичу Шелух╕ну. На батьк╕вщин╕ С.П. Шелух╕на в сел╕ Деньга на Черкащин╕ на честь свого земляка в 2023 роц╕ в╕дкрито пам’ятник, а в Ки╓в╕, Черкасах, Кропивницькому, Одес╕, Золотонош╕ та Лубнах його ╕менем названо вулиц╕.

Василь Вельможко,

член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 04.10.2024 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=26416

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков