Версiя для друку Обговорити в форумi

У приміщенні Національного музею історії України в Другій світовій війні експонується виставка «З молитвою за військо». Вона висвітлює діяльність українських капеланів.

 Рік тому в Україні військові капелани набули офіційних посад, визначених новим законодавством, і отримали перші мандати на право своєї діяльності. Багато хто розпочав капеланське служіння в ЗСУ ще в 2014 році, дехто прийшов до війська з початком широкомасштабної війни. Силою віри, молитви та благодаті Божої капелани піклуються про українського воїна. Їхня місія завжди бути поруч. Із бійцями та їхніми родинами, на позиціях і в шпиталях, у тилу й на передньому краї. Під обстрілами й у часи затишшя, у спеку й мороз, у бліндажах і шанцях, у наметах і напівзруйнованих будівлях, коли за вівтар – звичайний ящик від боєприпасів, на якому – ікони й свічки, а за чашу для святої води слугує шолом, Воїни Духу виконують свою душпастирську місію.

 На виставці представлено фото капеланів із стислими характеристиками їхньої діяльності та їхні речі.

 Капелани від різних конфесій і навіть від різних релігій, але їх об’єднує почуття милосердя до захисників Батьківщини і прагнення відстояти Незалежність України.

 Священник Православної церви України Дмитро Поворотний – лейтенант капеланської служби Військово-медичного клінічного центру Східного регіону в місті Дніпро. Він здобув освіту в Дніпровській духовній семінарії. Служив у храмах Св. Петра і Павла та Різдва Пресвятої Богородиці. Від 2014 року капелан і волонтер. Здійснював душпастирську опіку в підрозділах ЗСУ. Був капеланом полку ПСПОП «Дніпро-1». Одним із перших священників України отримав мандат на капеланське служіння.

 Сергій Дмитрієв – офіцер капеланської служби Командування сил територіальної ЗСУ, заступник голови синодального Управління соціального служіння помісної православної церкви. До 2014 року – настоятель храму Святої Великомучениці Варвари Української православної церкви в місті Херсоні. Патріотична українська позиція привела його на Майдан та спонукала до переходу разом із громадою єпархії під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату. Із початком війни здійснював душпастирську опіку 79-ї ОДШБр, 128-ї ОГШБр та 30-ї ОМБр. Нині – один із організаторів навчання «Вишкіл капеланів Сил територіальної оборони.

 Священник Православної церкви України Мар’ян Дюс молодший лейтенант капеланської служби 138-ї Дніпровської зенітної ракетної бригади ЗСУ. Він закінчив Дніпровську духовну семінарію і став кліриком Дніпропетровської єпархії. З початком російсько-української війни став волонтером і капеланом, допомагав в облаштуванні блокпостів біля міста Дніпро, готував їжу бійцям, підтримував їх молитвою та одним з перших священників отримав мандат на душпастирське служіння у війську. Помер 12 липня 2023 року.

 Священник Православної церкви України, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Розважів на Київщині Максим Козачина з початком російсько-української війни неодноразово їздив на схід країни як волонтер і капелан. У парафії опікувався багатодітними родинами та людьми з інвалідністю. 26 лютого 2022 року на виїзді із Розважева був розстріляний російськими окупантами. Отець Максим став першою жертвою новітньої російської агресії серед православних священників.

 Василь Вирозуб в числі перших священників запроваджував капеланську службу в українській армії. У 2015 році виконував обов’язки капелана в одному з підрозділів 72-ї ОМБр, перебував разом із військовими в місцях виконання бойових завдань на Маріупольському напрямку. 25 лютого 2022 року в складі команди судна “Сапфір» о. Василь вирушив на захоплений росіянами острів Зміїний забрати тіла, як вважалося, загиблих прикордонників. Потрапив у полон. Зазнав допитів і катувань. 6 травня 2022 року звільнений під час обміну полоненими. Нині – настоятель Свято-Троїцького храму Одеської єпархії Православної церкви України.

 Капелани Андрій Зелінський і Тарас Коцюба – священники Української греко-католицької церкви.

 Священник Римо-католицької церкви в Україні Павло Гончарук від 2016 року – капелан і волонтер Християнської служби порятунку на сході України. Надавав душпастирську підтримку бійцям, організовував діяльність капеланів, відкрив кілька каплиць, знаходив час для спілкування з місцевими жителями. Нині – єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії. Нагороджений відзнакою імені священномученика Омеляна Ковча.

 Духівник Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів Олег Марінченко – капелан, медик 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Надавав душпастирську підтримку захисникам Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Київ, у Миколаївській і Херсонській областях. Загинув 18 серпня 2022 року на Херсонщині внаслідок прямого влучання російської міни у бліндаж, де надавав допомогу пораненим побратимам.

 Духівник Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів, учасник Революції Гідності Андрій Полухін у грудні 2014 року став духівником Міжконфесійного батальйону військових капеланів і виїхав у зону бойових дій. Надавав душпастирську підтримку й медичну допомогу захисникам Донецького аеропорту. Здійснював богослужіння для військових різних бригад. У 2019 році повернувся до мирного життя. З початком широкомасштабного вторгнення Полухін знову в армії, служив санітаром медичної роти, нині – у пресслужбі 24-ї ОМБр імені Короля Данила ЗСУ.

 На одному фото шейх Саїд Ісмагілов під час намазу з бійцями 25-ї ОДШБр в промзоні міств Авдіївка на Донеччині в 2015 році. Ісмагілов навчався в Московському ісламському університеті та Державному університеті інформатики і штучного інтелекту в Донецьку. Брав участь у Революції Гідності. Виступив одним із ініціаторів створення спілки імамів-капеланів у ЗСУ – Управління військового капеланства мусульман України. Упродовж 2014-2021 років виконував місію імама-капелана в зоні бойових дій на всій лінії зіткнення. З початком широкомасштабного вторгнення склав із себе обов’язки муфтія Духовного управління мусульман України «Умма» й капелана та пішов добровольцем на війну. Нині Ісмагілов – водій-стрілець в медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри».

 Імам Мурад Путілін навчався в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» і в мусульманській школі. Путілін – голова мусульманської громади «Милість» у Харкові. Під час Революції Гідності був учасником українських патріотичних мітингів у Харкові. Згодом імам Путілін працював з бійцями-мусульманами роти ПСМОК «Крим» (нині батальйон ПСПОП «Крим»), Міжнародного миротворчого батальйону імені Шейха Мансура, інших підрозділів.

 Нині Мурад Путілін – молодший лейтенант капеланської служби, голова Управління військового капеланства мусульман України.

 Наша битва за свободу та життя ведеться не лише зброєю, а й силою віри, надії, любові.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 20.09.2024 > Тема "Душі криниця"