Версiя для друку Обговорити в форумi

У фойє станції Київського метро «Золоті ворота» експонується виставка малюнків дітей, чиї батьки загинули, захищаючи Україну від російської агресії. Виставку влаштував Благодійний фонд «Діти Героїв». Ця організація допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного російського вторгнення.

 Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку своїх підопічних до настання їхнього повноліття.

 Станом на липень 2024 року під опікою фонду перебуває майже 10000 дітей, але в зв'язку з тим, що війна досі триває, їхня кількість збільшується з кожним днем. 92% підопічних фонду – це діти військовиків, 8% - цивільних.

 За час своєї діяльності організація значно розширила свої програми допомоги та стала найбільшою в Україні з такою місією.

 Станом на 1 липня 2024 року фонд надав допомогу на суму 358 мільйонів гривень.

 Програми та проєкти фонду базуються на індивідуальному підході до кожної дитини з метою забезпечення їх унікальних потреб.

 Герої віддали життя за свободу нашої Батьківщини. Тепер наш обов’язок – підтримати їхніх дітей.

 Під кожним експонованим малюнком вміщено стислу характеристику життєвих обставин юної художниці. Ось деякі з них.

 8-річна Євгенія Бобуська живе з мамою на Закарпатті. Її тато, не вагаючись, з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно поїхав на фронт захищати Україну.

 26 січня 2023 року родина отримала повідомлення, що тато загинув під час бойових дій. Це стало страшним ударом для сім’ї. Але дівчинка пам’ятає слова батька про те, що потрібно бути сміливою та ніколи не здаватися.

 Цього року Женя йде в третій клас. Вона вже рік займається художньою гімнастикою, як і мріяв її тато.

 Женя й надалі планує займатися художньою гімнастикою та докладатиме максимум зусиль, щоб досягти своїх цілей заради майбутнього, за яке її батько віддав своє життя.

 10-річна Настя Великоцька разом з мамою вже двічі змушена покидати домівку через війну та шукати прихисток в інших кутках України. Нині вони перебувають в Івано-Франківську та будують життя з чистого аркуша.

 На початку повномасштабного вторгнення 14-річна Марія Подобінська з мамою та молодшою сестрою виїхала в Польщу.

 Мама Марії працювала на двох роботах, щоб забезпечити своїх дітей, а батько добровільно долучився до лав Збройних Сил України.

 Через рік після початку повномасштабного вторгнення мама з доньками повернулися до рідного Миколаєва. Згодом дізналися, що батько загинув. Його поховали в Миколаєві.

 Марія вирішила обрати фах дипломата, щоб зробити свою країну успішнішою на міжнародній арені. Марія вважає, що це є продовженням справи, за яку боролися наші полеглі герої і за яку оборонці України досі віддають свої життя на полі битви з московськими окупантами.

 11-річна Саша Грицова родом із Херсона. Одного разу російський снаряд влучив у будинок, в якому мешкала Саша. Дівчинка втратила маму, тата і рідного дядька. Зараз Саша живе в Тернополі разом зі своїм братом, старшою сестрою, а також її чоловіком і донькою.

 Дівчинка вірить в те, що одного дня Україна переможе, а вона стане художницею. Її малюнки є промінчиками надії та віри в те, що навіть після найстрашнішої трагедії завжди настає новий день, сповнений світла і любові.

 13-річна Злата Скляр разом з мамою та молодшим братиком живе в місті Лозова на Харківщині. Її життя сповнене не лише радості, але й постійної боротьби з недугою. Злата – дитина з інвалідністю, має атрофію зорового нерву, що поступово забирає в неї зір. Незважаючи на це, Злата – сильна та цілеспрямована дівчинка. Вона навчається в 7 класі та щиро захоплюється малюванням. А ще дівчинка може годинами розповідати про драконів. Тож тепер вона пише про них цілу енциклопедію.

 На жаль, війна внесла свої корективи в життя Злати. Раніше вона двічі на рік проходила лікування в Харківській лікарні, але тепер через бойові дії це стало неможливо. Сім’я Злати переживає нелегкі часи. Її мама – безробітна, а батько, який ще з 2019 року захищав Україну на фронті, загинув у ДТП в серпні 2023 року, їдучи на бойове завдання. Слідство ще триває, і родина не може отримати допомогу від держави.

 Злата намагається бути опорою для мами та братика, дарує їм свою любов і підтримку.

 Тато 13-річної Олени Матули з Одеси брав участь у боях за свободу України. Він завжди казав дітям, що робить це заради їхнього майбутнього, щоб вони могли жити в мирі та безпеці.

 Біля населеного пункту Урожайне Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу батько загинув.

 Попри трагічні життєві обставини, малюнки юних художників насичені барвами і є життєстверджуючими. Маленькі митці вірять у перемогу України.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 13.09.2024 > Тема "Душі криниця"