Версiя для друку Обговорити в форумi

20 серпня минуло 80 років загибелі від рук більшовиких катів Юрія Липи, одного із ідеологів українського націоналізму, громадського діяча, письменника, лікаря, автора української геополітичної концепції.

 Про нього влучно висловився професор Олег Гринів: «Життя Юрія Липи підтверджує соборність наших земель. Уродженець Полтавщини Георгій Геращенко з одинадцяти літ жив у Одесі, в роки національно-визвольних змагань боровся за волю України в Кам’янці-Подільському, а загинув як лікар УПА на галицькій землі».

 Тривалий час між дослідниками біографії Юрія Липа точилася дискусія стосовно місця його народження. Одеська дослідниця життєвого та творчого шляху Ю. Липи Світлана Кучеренко на підставі архівних документів встановила, що Юрій (Георгій) Липа народився в селі Старі Санжари на Полтавщині в родині священника Геращенка Андрія Андрійовича та Єлизавети Іванівни (в дівоцтві Булдовська). Влітку 1909 року, після смерті рідної матері, хлопчик був усиновлений хрещеним батьком, лікарем Іваном Львовичем Липою. Після цього йому змінили прізвище, ім'я та по батькові.

 Понад 100 років зберігалася родинна таємниця про те, що Іван Липа був рідним батьком Юрія — Григорій Геращенко (Юрій Липа) насправді був рідним сином Івана Липи від Єлизавети Геращенко, але народженим в сім'ї Андрія Геращенка.

 Іван Липа був одним із засновників політичної організації «Братство тарасівців», яке мало на меті визволення здобуття українського народу з-під московського ярма. В 1917 році батько був комісаром Одеси від Центральної Ради. В 1919 році — міністр віросповідань УНР. Із серпня 1920 року входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР, деякий час обіймав посаду міністра охорони здоров’я в Уряді Української Народної Республіки в екзилі. Помер Іван Львович 13 листопада 1923 року. Похований у містечку Винники під Львовом.

 На початку 1910 року Юрія привезли до Одеси, де він зростав в інтелектуальному середовищі української еліти. Частими гостями родини Лип були М. Коцюбинський, О. Маковей, Б. Грінченко, В. Самійленко, О. Олесь, М. Вороний та інші. Часто — із власними дітьми. Середню освіту Юрій здобув в Одеській 4-й чоловічій гімназії, після закінчення якої в 1917 році вступив до місцевого університету на юридичний факультет.

 В той самий час юнак робить свої перші кроки на літературній ниві – він пише перші брошури: «Союз визволення України», «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа», котрі побачили світ у заснованому батьком видавництві «Народний стяг».

 Під впливом батька Юрій сформувався як палкий патріот України. Уже наприкінці 1917-го юнак вступив до Гайдамацької дивізії, брав участь у боях з більшовиками на вулицях Одеси. Був членом одеської патріотичної організації «Січ». Пізніше він приєднався до куреня Морської піхоти УНР, разом із яким брав участь у війні за незалежність аж до вимушеного відступу за Збруч та інтернування в Польщі.

 Міжвоєнний період біографії Юрія Липи тісно пов’язаний з життям української політичної еміграції в Польщі. Юрій тісно співпрацював з поетом Євгеном Маланюком, професором Іваном Шовгенівим – батьком Олени Теліги. Спочатку він прагнув реалізувати себе як поет, прозаїк і критик. Опублікував поетичні збірки «Світлість», «Суворість», «Вірую», три томи новел, роман «Козаки в Московії». Загалом з-під його пера вийшли понад дві сотні різноманітних творів.

 Але головною працею всього життя для Юрія Липи стала філософсько-політологічна трилогія «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) і «Розподіл Росії» (1941). В цих працях Юрій Липа виступає як теоретик сучасної української геополітики, сформулювавши геополітичну доктрину про необхідність створення Антиросійського блоку причорноморських країн – України, Туреччини, Грузії, Болгарії, Румунії, Дону, Кубані. Лідером такого об’єднання, на думку автора, мала стати Україна, враховуючи велику площу її території, чисельність і працьовитість населення.

 1937 року Юрій Липа одружився з молоденькою галичанкою (уродженкою села Рахиня на Івано-Франківщині) художницею Галиною Захарясевич, невдовзі у молодят народилися дівчатка Іванна й Марта.

 Із початком німецько-польської, а фактично, Другої Світової війни Юрія Липу було мобілізовано як лікаря, однак він скоро повернувся до Варшави, де став фундатором Українського Громадського Комітету, – організації, яка опікувалася українськими біженцями зі східних районів.

 У складний час воєнного лихоліття Юрій Липа разом із Левом Биковським та Іваном Шовгенівим у 1940 році утворюють у Варшаві Український Чорноморський інститут – науково-дослідну установу вивчення політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття Незалежності. Протягом 1940–1942 років ними було видано 40 актуальних праць.

 Постать Юрія Липи була настільки значущою, що в 1943 році на його діяльність звернули увагу у вищому державному проводі фашистської Німеччини. За наказом Гітлера Ю. Липу привезли до Берліна, тому що, на думку правителів Німеччини, він був найбільшим українським ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий уряд України. Однак Юрій з гідністю відкинув цю ганебну пропозицію. І, на диво, залишився живим.

 Але небезпека виникла з того боку, де її найменше чекали. З огляду на українську патріотичну позицію та активну публіцистичну діяльність у травні 1943 командування Армії Крайової надіслало Юрію Липі ультиматум: негайно залишити територію Польщі.

 Тож влітку 1943-го патріот-інтелектуал залишив Варшаву та вивіз родину до Яворова (Львівська область), на батьківщину дружини, де активно долучився до українського руху Опору. Тут Юрій Липа почав працювати лікарем, організував підпільні курси з підготовки медичних кадрів для УПА, писав тексти листівок та відозв до населення і німецьких солдатів. Від липня 1944 року Ю. Липа — курінний лікар в повстанському шпиталі в селі Іваники на Яворівщині, а також лікар куреня УПА «Переяслави» (Яворівщина). Імовірно, незадовго до загибелі призначений крайовим лікарем УПА-Захід. Коли в липні 1944-го радянсько-німецький фронт наблизився майже впритул, Юрій категорично відмовився евакуюватись і залишився разом з родиною в селі Іваників Яворівського району.

 19 серпня 1944 року до будинку, де мешкав Юрій, під'їхала бричка з двома офіцерами НКВС та двома бійцями. Липа був у саду з дружиною і донечками. Лікарю було сказано: «Собирайтесь, вы нам нужны», а також наказано взяти медичний інструмент. Дружина Галина запитала, куди його забирають. Жінку запевнили, що чоловік невдовзі повернеться. Офіцер сказав: «Даю вам честное слово советского офицера, что через час-два ваш муж будет дома».

 Однак він більше не повернувся... 21 серпня вдосвіта дружина після тривалих пошуків знайшла страшенно скалічене тіло чоловіка, недбало присипане будівельним сміттям у Шутовій. Похований в селі Бунів, Яворівського району. Місцевий священик, злякавшись, відмовився відправити в останню путь померлого, а люди силою змусили його відслужити службу в храмі. Труну несли дівчата – в селі були тільки жінки і старі чоловіки. Люди самі відслужили Службу Божу на його могилі.

 Галина Липа й дочка Іванна залишила Іваники й перебралася до Львова, де, як вдова «ворога народу» зазнала поневірянь та переслідувань. Лише після смерті Сталіна відновила творчу діяльність і стала відомою мисткинею, мала звання народної художниці України. Півторарічну Марту добрі люди врятували. Довгий час дівчинка носила чуже прізвище і батьком вважала пана Олексія, який виховав її.

 І лише після відновлення Незалежності України було встановлено пам'ятний хрест на місці загибелі Юрія Липи в селі Шутова, пам'ятник в селі Іваники, і в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1989 року на могилі Юрія Липи в селі Бунів був поставлений хрест і блакитно-жовтий Прапор України, а згодом пам'ятник. Через рік наказом Головного військового штабу УПА 10 жовтня 1945 року Юрію Липі посмертно присвоєно звання полковника УПА.

 На честь героя названо вулиці в багатьох містах України – Києві, Одесі, Львові, Кропивницькому, Сумах та інших містах і селах. Ім’я Юрія Липи носять і бібліотеки в Одесі, Хмельницькому та Яворові. Від 2000 року до 24 лютого 2024 у різних містах України проводились Липівські читання благодійним фондом імені Івана та Юрія Лип. Цього року такі читання відбулися в Яворівській міській бібліотеці імені І. Липи 20 серпня до 80-ї річниці загибелі Івана Липи.

Василь Вельможко

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 23.08.2024 > Тема "Українці мої..."