Версiя для друку Обговорити в форумi

 З цієї нагоди в містах України відбулися траурні заходи.

 28 липня в Києві в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану відбувся захід-реквієм “Оленівка — біль, який не згасне”, а на Майдані Незалежності презентовано виставку “Оленівка. Квінтесенція жорстокості”.

 Виступили азовці, родичі азовців, журналісти, громадські діячі, представниця Офісу Генерального прокурора України.

 Оборона Маріуполя навесні 2022 року тривала 86 днів, з яких 82 — у повному оточенні. З метою збереження життів особового складу вище військово-політичне командування України наказало близько 2500 бійцям Маріупольського гарнізону, серед яких було близько 1000 військовослужбовців 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України, вийти з території заводу “Азовсталь” у полон. Всі вони спочатку потрапили до колишньої Волноваської виправної колонії № 120 у тимчасово окупованій Оленівці Донецької області.

 Для азовців виділили два бараки. Всередині не було ні ліжок, ні матраців. Спали на підлозі. Комусь пощастило — їм залишили каремати. Дехто з військовополонених спав на подвір’ї біля бараку, тому що місця для всіх бракувало.

 На початку липня 2022 року одне з приміщень на території промзони колонії почали переобладновувати.

 26 липня 193 азовців перевели в новостворений барак, а п’ятьох етапували в Донецьке СІЗО.

 Всередині новоствореного бараку, який до цього був цехом металообробки, щільно стояли двоярусні залізні ліжка. Матраци та подушки надали згодом. Готувався барак нашвидкоруч.

 Увечері охорона не дозволила ночувати на подвір’ї.

 Приблизно о 23.30 28-го липня пролунав перший вибух. О 23.45 прогримів другий вибух. Одразу пролунав третій вибух.

 За словами азовців, з бараку був один вихід — через вибиті вибухом ворота й двері поруч з ними. Та ще в стіні утворилася діра. Спалахнула пожежа.

 6 годин після вибухів поранені азовці не отримували медичної допомоги.

 Більшість отримали осколкові поранення. У тілах були частини даху, ліжок. Пізніше з тіл витягали навіть пружини та мінвату. Багато азовців отримали опіки.

 Автомобілі швидкої допомоги стояли за воротами. Вони приїхали за 30 хвилин після вибуху. Азовці протягнули їм під парканом пораненого в спальнику. Але ці “лікарі” повернули його, хоча він був ще живий. Сказали, що шансів немає. На запитання азовців: “Когось ще передавати?”, відповідь: “Ні”. Хлопці просили для побратимів голку, щоб зробити декомпресію тим, у кого було поранення грудної клітки. Не дали. Просто перекинули через ворота ганчір’я, воду, кілька джгутів Есмарха, щось схоже на турнікети та радянські перев’язувальні пакети.

 29 липня на алею вздовж зовнішньої стіни колонії пустили інших полонених - медиків. Полонені з інших бараків зібрали все, що в них було: трохи турнікетів, перев’язувального матеріалу, знеболювального.

 Уся алея була залита кров’ю. У декого були відірвані кінцівки, глибокі рани черевної порожнини, пошкодження голови, численні осколкові поранення. Люди помирали.

 За словами медиків, деякі з постраждалих не мали видимих пошкоджень, але в них був слабкий пульс і низький тиск. Вони зазнали серйозних внутрішніх травм. Але без належного обладнання та препаратів медики не могли їм допомогти.

 Вони робили, що могли. Комусь зупинили кровотечу, наклали турнікет, комусь зробили перев’язку. Під час того, як полонені медики надавали допомогу, деякі з охоронців кидали їм через паркан ганчір’я. Накидали досить багато, воно заздалегідь було порване.

 Керівництво колонії байдуже стояло за парканом, не хвилюючись через можливі повторні влучання.

 Поранених сортували за ступенем тяжкості для евакуації. Найважчих клали біля паркану, ближче до виходу, середнього ступеня тяжкості — посередині, з легкими пораненнями перебували в кінці алеї.

 Медики вже готові були віддавати людей на евакуацію, але керівництво колонії не квапилось. Вони почали роздруковувати списки та фото, звіряти всіх. Поки вони це робили — п’ятеро азовців померли від крововтрати.

 Кожного впізнавали за фото, які були зроблені під час приймання в колонію. Спочатку чекали, коли принесуть фото, потім підходили до кожного та заглядали в обличчя. Мало збігатися все: зовнішність, прізвище, татуювання, позивний. У декого через больовий шок було перекошене обличчя, було темно, тому упізнання затягнулося.

 Згодом охоронці побачили, що роздрукували не всі фото, і побігли додруковувати.

 Лише о 5-й годині ранку відбулась евакуація. На територію заїхали КАМАЗи. Важкопоранених почали вивозити до донецької лікарні № 14 саме вантажівками, а не автомобілями швидкої допомоги.

 В результаті терористичного акту загинуло 54 бійці, близько 130-ти отримали поранення.

 30 липня 2022 року родини військовополонених вийшли на Софійську площу в Києві із закликами до міжнародної спільноти визнати Росію державою-спонсором тероризму і домогтися обміну полоненими. Вони наголосили, що коли захисники “Азовсталі” склали зброю та вийшли за наказом у полон, ООН та Міжнародний комітет Червоного Хреста запевняли, що їхньому життю нічого не загрожуватиме.

 До перших роковин теракту була створена петиція (№ 22/198728 — еп) про започаткування на державному рівні днів скорботи та вшанування пам’яті захисників, підступно вбитих в Оленівці. Вона набрала необхідну кількість підписів, але, на жаль, не отримала зворотного зв’язку від української влади.

 Було створено місію ООН зі збору фактів загибелі українських військовополонених, але оскільки Росія відмовила спостерігачам ООН у доступі до місця теракту, то ця група була розформована.

 У липні нинішнього року Асоціація родин захисників “Азовсталі” надіслала листа до ООН із закликом поновити місію.

 Офіс Генерального прокурора України проводить розслідування злочину в Оленівці. Попередня правова кваліфікація — ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення законів і звичаїв війни). Під час досудового розслідування слідчими опитано 47 осіб, з яких 13 — це військовослужбовці, які перебували в бараці.

 11 жовтня 2022 року Україна повернула тіла 62-х загиблих українських захисників. Серед них - тіла військових, які загинули в Оленівці.

 Міжнародні експертизи тривають. Ідентифікацію тіл у деяких випадках майже унеможливлює значний ступінь ураження, погіршений умовами зберігання в перші місяці після теракту.

 Росія одразу після теракту озвучила власну версію: українська сторона обстріляла Оленівку з використанням американських реактивних артилерійських систем HIMARS. Мовляв, азовці, які були відокремлені у бараці, ставали незручними для української влади, оскільки почали давати свідчення “про злочини київського режиму”. Росіяни демонстрували нібито уламки HIMARS, які лежали на лавці.

 Проте українські і міжнародні експерти цю версію спростували. У серпні 2022 року фахівці, опитані CNN, зазначили, що Росія, швидше за все, бреше, стверджуючи про застосування HIMARS. По-перше мали би бути сліди на місцевості, а їх на фото не видно. По-друге, HIMARS на такій невеликій відстані — колонія розташована лише за 15 кілометрів від лінії фронту — використовувати недоцільно, бо це — далекобійна зброя. Помітно, що внаслідок вибухів виникла пожежа — на фото видно обгорілі тіла.

 Тому есперти говорили, що в Оленівці росіяни використали термобаричну зброю. Її зазвичай застосовують для руйнування фортифікаційних споруд під час вуличних боїв. Тоді всередині приміщення все дуже швидко випалюється.

 У серпні 2022 року генпрокурор України Андрій Костін заявив, що приміщення колонії було знищене не ракетами, а термобаричною зброєю.

 Наявні в мережі відео засвідчують, що в окремих приміщеннях колонії повністю вціліли вікна. Це підтверджує, що епіцентр вибуху був у середині знищеної будівлі, а її стіни “погасили” вибухові хвилі та “вберегли” сусідні приміщення. Попередній аналіз відео також засвідчує, що такі сліди від вибуху на стінах найімовірніше могли залишитися саме через “внутрішнє джерело” вибуху.

 31 липня 2022 року аерокосмічна компанія Maxar оприлюднила супутникові фото в’язниці за 27 липня (до вибуху) та 30 липня (після вибуху). На фото видно, що внаслідок вибуху пошкоджена лише одна будівля — та, в якій перебували українські полонені. Усі решта приміщень — цілі та без явних ушкоджень.

 Італійський військовий експерт Томас Тейнер зробив висновок, що, ймовірно, росіяни замкнули двері, вистрілили всередину через вікна термобаричними боєприпасами РПО-А “Шмель” або МРО-А, а потім чекали, коли всі загинуть. Ця зброя є в незаконних військових формуваннях “ДНР”.

 СБУ оприлюднило перехоплену розмову бойовиків “ДНР”, у якій йшлося, що росіяни розмістили реактивні системи залпового вогню БМ-21 “Град” поблизу місця розташування колонії, звідки здійснювали обстріл позицій українських сил, проте не отримали вогню у відповідь. Крім того, бойовики висловили припущення, що вибух у бараці могли влаштувати всередині будівлі, про що свідчить характер руйнувань. Жоден із очевидців не чув, щоб до колонії підлітала ракета. Не було характерного свисту. Відразу лунали вибухи.

 Один із військовополонених Богдан, якого повели в барак впізнавати загиблих, бачив, як охорона виймала з мішків уламки снарядів.

 ГУР повідомило, що виконавцями теракту є ПВК “Вагнер” (нині ПВК “Ліга”). Росіяни від початку не мали наміру обмінювати полонених українських військовиків, а натомість піддавали їх тортурам. У катуваннях брали участь бойовики терористичного угруповання “ДНР”, найманці ПВК “Вагнер”, ФСБ РФ. Тож вибух, який стався в Оленівці в ніч на 29 липня, був способом приховати неналежні умови та злочинні форми допиту.

 Починаючи із 6 травня 2023 року, в списках на обмін азовців немає. Наша влада вимінює дезертирів, боягузів, які кинули зброю. Виміняли навіть двох зрадників, які катували наших полонених. На щастя, їх викрили ті, хто повернувся із полону.

 А азовці досі гинуть у полоні.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 02.08.2024 > Тема "Резонанс"