Версiя для друку Обговорити в форумi

25 травня в Києві, в Мистецькому хабі, відбулася презентація збірки віршів Тетяни Шаповал «Обережно! Крихке!»

 Передусім учасники презентації вшанували хвилиною мовчання героїв, які полягли за свободу України.

 Війна з московськими загарбниками триває. Значна частина поезій Тетяни Шаповал, які вона написала у 2023-2024 роках, присвячена цій темі. Один з віршів присвячено загиблим у селі Гроза на Харківщині від російської ракети 5 жовтня 2023 року. В іншому вірші поетеса захоплюється подвигом рок-вокаліста сироти Вови зі Львова, який підірвав міст ціною власного життя. Ще в одному вірші Шаповал розповідає про старшину 95 ОДШБ Бориса Миколайовича Харчука.

 Тетяна Шаповал оспівує звитягу наших героїв, сумує за загиблими, закликає берегти пам'ять про них і гнівно таврує російських окупантів.

 У вірші «Не мертвим» Т. Шаповал пояснює:

 «І зводимо собі меморіал

 Хрести важкі та з каменюки плити

 В надії, що розплавлений метал

 Не дасть вікам про рідних пам'ять змити.

 Не заросте стежина бур’яном

 Не відлетять засохлі квіти в небо…

 Ми не для мертвих, їм-бо все-одно,

 Будуємо для себе, лиш для себе…»

 Поетеса закликає берегти життя: «Обережно, крихке у людини життя». Збірка отримала свою назву від однойменного вірша-заклику.

 У творчому доробку поетеси Шаповал пейзажна лірика, поезія серця, духовні і філософські вірші, казки для дорослих і гумор.

 Що для авторки поезія? Тетяна Шаповал відповіла віршем «Рятівна поезія»:

 «Рятуюся від холоду чи спеки

 В нічну тривогу, вибухів грозу.

 Не в укриття глибоке і далеке,

 В поезію, що завжди поблизу».

 Пані Тетяна народилася в Криму, але доля склалася так, що жити доводилося в різних краях нашої Батьківщини. На запитання звідки вона, поетеса відповідає віршем, який так і називається: «Ти звідки?»

 «Там народилася, де постійна спека,

 Де зранку чути крик морської чайки,

 А сонце піднімається далеко

 Щоб освітити ті маленькі зграйки.

 Там ввечері скрекочуть цвіркунята,

 Такі малі прекрасні музиканти.

 Їх там, на диво, дуже вже багато,

 Що хочеться вдягнуть мені пуанти.

 Аби під їхню музику кружити

 Танок над видноколом до світанку.

 Бо надихало тепле, світле літо,

 Та втілить не можу забаганки

 В Бердичеві закінчила навчання,

 Та універ закінчила в столиці

 І що мені ті милі цвірінчання

 Чому вночі, бува, мені не спиться?

 А ще жила у Львові та Полтаві,

 В Донецьку навіть, в Броварах бували.

 У тих містах, що мають добру славу,

 Маршрутки вічно, потяги, вокзали,

 У Харкові бувала я в садочку,

 В Полтаві – народився син у мене,

 В Донецьку дарував мені Бог дочку,

 В Іванкові було життя шалене.

 А в школу я ходила у Попільні –

 Міського типу селище таке є.

 Талановиті люди там і вільні,

 Базари, школи, паркові алеї.

 Життя тепер у Києві натхненне,

 І, може, тут нарешті відпочину.

 Коли питають: «Звідки ти» у мене,

 Що вам сказать: «Напевно, з України…»

 Так, поетеса Тетяна Шаповал з України. І Україна озивається поезією в її душі.

 Авторка прочитала власну поезію. Друзі Тетяни Шаповал декламували її і свої вірші. Тимофій Ведерник, (гурт «Артіш»), Юрій Заходякін, заслужена артистка України Вікторія Микитенко, Анатолій Рибін і Гліб Сітько виступили з піснями. Високо оцінили поезію Тетяни Шаповал письменниця, журналістка і видавчиня Аліна Шевченко та інші.

 Презентація була святом української поезії.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 31.05.2024 > Тема "Душі криниця"