Версiя для друку Обговорити в форумi

10 травня – день Святого апостола Симона Зілота.

Загалом, це дуже давнє язичницьке свято східних слов’ян. Але із запровадженням християнства на Київській Русі воно було встановлене саме на його честь.

До свята Зілота дозрівають деякі лікарські трави. Тому традиційно цього дня знахарки (виключно жінки!) йшли до лісу збирати цілюще зілля. (Тут ототожнюються слова «Зілота», «зілля»). Заготовляти чудодійні рослини слід «правильно»: спочатку перед рослиною стати обличчям до сходу сонця, а потім обернутися на захід і зірвати рослину, супроводжуючи усі дії певними примовляннями. Їх знатні знахарки нікому не розголошували, лише усно передавали своїм надійним послідовницям. Часто це було родинне ремесло і табу. І тільки тоді, як вважали знахарки, зібране зілля та ще й належно засушене і збережене стане помічним. Ще одна умова: збирати зілля потрібно до того, як впала роса, бо опісля воно вже не матиме лікувальної сили.

Повернувшись з лісу з цілющим добром, знахарки спільно сідали до святкового столу. Увечері влаштовували купіль. У воді запарювали частку зібраних трав.

Народні прикмети:

- Якщо на Симона Зілота багато болота (падає дощ), то дощова погода збережеться надовго.

- Сухий Симон Зілота – на тривалу суху погоду.

ГЛИКЕРІЯ З ГЛЕКОМ

13 травня – вшановують праведну дівицю, святу мученицю Гликерію, яку язичники стратили за сповідування Христової віри. Це сталося наприкінці ІІ століття, у часи правління імператора Марка Аврелія. Дівиця мужньо прийняла смерть, чим надихнула багатьох язичників стати християнами.

У народі, спостерігаючи за цим днем (власне, за погодою, змінами у природі), казали:

- Якщо Гликера проллє воду (випаде дощ), то на тривалу недобру погоду.

- Якщо Гликера виллє глек води, то не оминути біди; дощова погода встановиться надовго.

- Якщо на Гликерії добра трава, то корова додасть ще один глек молока.

- Рояться комарі і сухо – на тривалу теплу погоду.

- У Карпатах. Якщо на Гликери випаде сніг, замете сім доріг і ще вдарить мороз, тоді на врожай садовини не сподівайся.

- Мокра Гликерія – буде багато ранніх печериць.

- Цвіте багато фіалок – буде добре літо.

- Ознака доброї погоди на прийдешнє літо, коли цвіте багато конвалій.

- Травневі дощі оновлять природу, але якщо вони затяжні, то на негоже літо.

- Перед дощем замовкають соловейки і шпаки.

- Ластівки не літають, ховаються у гніздах – на грозу.

ЩЕБЕЧУТЬ ПІД ВІКНОМ…

Щовесни з нетерпінням чекаємо на повернення з вирію ластівок. Прилітають вони здебільшого в третій декаді квітня – на початку травня. Відразу ж беруться до справи – будують гнізда під стріхами, у хлівах, ліплять їх на стінах балконів чи повертаються до старих і обновлюють їх, ремонтують. Добра, чуйна людина ще й дощечку прикріпить під гніздечком, щоб не впало. І тільки берегові ластівки селяться та виводять потомство у виритих на високих крутих берегах водойм нірках.

Ластівка давно стала для нас одним із символів України. Вона оспівана у піснях, віршах (насамперед дитячих). Українці взагалі люблять пернатих. Матір порівнюють з ластівкою (часто і з голубкою) за її любов, ніжність, лагідність, турботу про дітей, невтомну працю.

Ці птахи безкорисливі, крихти хліба чи зернятка не попросять, харчуються виключно комахами – дошкульними шкідниками.

У народі кажуть:

- Рано прилетіли ластівки – на тепло; пізно – будуть похолодання.

- Прилетіли ластівки і встановилася прохолодна погода – тепло невдовзі повернеться.

- Прилетіли ластівки – весна остаточно встановилася (прийшла справжня весна).

- Чим вище берегові ластівки облаштовують свої нірки – тим вище підніметься вода у річці.

- Ластівки літають низько – на дощ; високо – на погоду.

- Під час грози ластівки не ховаються – гроза невдовзі вщухне.

- Ластівки сідають на дроти «живою вервечкою» - віщують про наближення осені, готуються до відльоту.

- Чим пізніше відлітають ластівки – тим довше триватиме тепла осінь.

- Ранній відліт ластівок – на холодну й дощову осінь.

- Ластівка – пташка Богородиці!

Колись дітей застерігали (радше – лякали): «Зруйнуєш гніздо ластівки – корова не дасть молока!..». Але так їх виховували берегти ластівок, любити усе живе.

І тільки марновірні люди стверджували: «Якщо ластівка залетить у хату, стане битися об шибку, то принесе нещастя…».

Та ця мила пташка хіба може принести нещастя?!.

У народі кажуть…

НЕМА ТРАВНЯ КРАЩЕ ТРАВНЯ…

-Травень – найгарніший місяць року.

-Краще травня тільки травень.

-Нема травня краще травня!..

-У травні земля вологи просить.

-Травневі дощ і роса на вагу золота.

-Суха земля зерна не прийме.

-Сухий травень – хліб негожий.

-Прийшов май – до праці ставай!

-Травневий холодок – хліба візок.

-У маю не спиться і не сниться.

-Хоч і май, але кожуха далеко не ховай.

-Що й травні буяє – те у червні дозріває.

-Травень зеленню багатий а червень копицями сіна.

-Весна швидкокрила не любить сонного Кирила.

-У травні дуб одягається – худоба наїдається.

-Хлюпоче у травні дощ сердито – добре вродить жито.

-Рано конвалія зацвіла – на раннє літо.

-З мокрим травнем голоду не буде.

-Травень землю висушить, то літо не допоможе.

-Травень дерева пишно одягає, бо літо у гості чекає.

-Зозуля почала кувати – морозам більше не бувати. Зозуля кує – морозам прийти не дає.

-Іволга плаче у травні на дощ.

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 10.05.2024 > Тема "Душі криниця"