"Кримська Свiтлиця" > #11 за 15.03.2024 > Тема ""Білі плями" історії"
#11 за 15.03.2024
ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
П╕сля оголошення вироку в травн╕ 1847 року, Тараса Шевченка в╕дправлено до м╕сця в╕дбування покарання — спочатку в Оренбург, а згодом в Орську фортецю.
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний зв’язок — укра╖нський громадський д╕яч Андр╕й Лизогуб та княз╕вна Варвара Р╓пн╕на. Вони першими п╕дтримали свого знайомого.
В 1850 роц╕ до Одеси при╖хав товариш Шевченка по засланню Аркад╕й Венгжиновський, який тривалий час п╕дтримував зв’язок з поетом ╕ художником.
В 1856 роц╕ повернувся з Севастополя до Одеси земляк ╕ на засланн╕ ровесник Тараса Григоровича священник Арсен╕й Лебединцев, родина якого також п╕дтримувала Тараса.
Варвара Репн╕на
Донька Полтавського генерал-губернатора М. Р╓пн╕на, ╖╖ мати була онукою останнього гетьмана Укра╖ни Кирила Розумовського. Познайомилася з Тарасом Шевченко п╕д час його перших в╕дв╕дин Укра╖ни в 1843 роц╕ в Яготин╕.
Варвара Микола╖вна з розум╕нням ╕ глибокою симпат╕╓ю поставилась до творчост╕ Шевченка, сприяла поширенню перших естамп╕в його «Живописно╖ Укра╖ни», п╕зн╕ше допомагала у влаштуванн╕ вчителем малювання в Ки╖вському ун╕верситет╕. Вона була закохана в молодого Тараса.
Коли Т. Г. Шевченко потрапив на заслання, В. Р╓пн╕на докладала зусиль, щоб полегшити долю поета, писала листи, надсилала книги, фарби, аж доки 1850 року граф Орлов (кер╕вник III в╕дд╕лу) брутально пригрозив ╖й, ╕ в╕дтод╕ зв’язок м╕ж ними припиня╓ться.
П╕сля смерт╕ батька в 1845 р. Варвара Микола╖вна з мат╕р’ю та сестрами Олександрою та Глаф╕рою Псьол мешкали в Одес╕. Спочатку це був будинок Молодецького б╕ля Сабан╓╓вого мосту, згодом на Херсонськ╕й вулиц╕, а на початку 1850-х - на вулиц╕ Садов╕й в будинку Бальша, де зараз розташована буд╕вля головпоштамту. П╕д час Кримсько╖ в╕йни будинок було зруйновано ╕ Р╓пн╕ни перебралися спочатку на Молдаванку, а згодом в Яготин. Коли Тарас Григорович повертався з заслання в 1858, вони бачилися з Варварою в Москв╕, але роки тривало╖ розлуки зробили сво╓…
Андр╕й Лизогуб
Друг Т.Г. Шевченка, пом╕щик з м╕стечка Седнева на Черн╕г╕вщин╕. Тарас Григорович ╕ Андр╕й ╤ванович познайомилися в лютому 1846, коли поет подорожував по Черн╕г╕вщин╕ за завданням Археограф╕чно╖ ком╕с╕╖.
Разом з╕ сво╖м братом ╤ллею Андр╕й Лизогуб морально ╕ матер╕ально п╕дтримував поета на засланн╕: листувався з ним, надсилав пап╕р, малярське приладдя, книжки й грош╕. Згодом збер╕гав твори л╕тературно╖ та образотворчо╖ спадщини Шевченка.
В Одес╕ Андр╕й Лизогуб мешкав на вулиц╕ Садов╕й.
Сини Андр╕я Лизогуба
Дмитро Лизогуб був прихильником народницького руху та спонсором пол╕тичного тероризму в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖. За вироком суду був страчений в Одес╕ у 1879 роц╕.
Фед╕р Лизогуб став активним учасником укра╖нського пол╕тичного руху, а в 1918 роц╕ об╕ймав посаду голови Ради м╕н╕стр╕в Укра╖нсько╖ Держави.
Аркад╕й Венгжинський
Секретар канцеляр╕╖ Одеського градоначальництва з 1851 року. Познайомився з Тарасом Шевченком в 1849 р, будучи урядовцем Прикордонно╖ ком╕с╕╖ в Оренбурз╕. На його адресу приходили листи в╕д друз╕в Шевченка. В 1850 зв╕льнений з╕ служби ╕ в 1851 роц╕ замешкав в Одес╕. В╕н прив╕з з заслання автопортрет Тараса Григоровича для Варвари Р╓пн╕но╖, але не зм╕г його вручити.
В 1875 роц╕ цей портрет був представлений на виставц╕ Товариства красного мистецтва в Одес╕. Вочевидь, Аркад╕й подарував цей портрет родичам, Владиславу ╕ Володимиру Коженьовським, кузенам в╕домого письменника Джозефа Конрада. Сьогодн╕ цей портрет збер╕га╓ться у Львов╕, в Державному музе╖ укра╖нського мистецтва. В 1920 роц╕ д╕ти й онуки Аркад╕я Венгжинського розстр╕лян╕ б╕льшовиками в Одес╕ як польськ╕ шпигуни
Арсен╕й Лебединцев
Дитинство брат╕в Лебединцевих т╕сно пов’язане з Тарасовим. Коли сестра Тараса Катерина вийшла зам╕ж, то пере╖хала до свого чолов╕ка Антона Красицького в Зелену Д╕брову, то велика родина священника Гаврила Лебединцева була ╖х сус╕дами.
П╕сля смерт╕ матер╕ та одруження батька Тарас часто т╕кав в╕д мачухи до сестри. У кв╕тн╕ 1825 р. батько помер, а Тарас найнявся до керел╕вського священика Григор╕я Кошиця, який був добре знайомий з Лебединцевими. От ╕ привозив Тарас господаря в гост╕ до сус╕д╕в. У цей час Тарас годував кобилу, водив ╖╖ на водоп╕й до ставка.
На т╕й сам╕й кобил╕ привозив в╕н сина о. Григор╕я Яся разом з братами Арсен╕╓м та Петром Лебединцевими на навчання в Богуслав до духовного училища, а згодом ╕ в Ки╖в.
Останн╕й раз Арсен╕й бачив Тараса п╕сля зак╕нчення Духовно╖ академ╕╖ в 1843 роц╕, а через 10 рок╕в евакуював дружину ╕ д╕тей з обложеного Севастополя в Зелену Д╕брову до матер╕.
Брати Лебединцеви
Брати Петро та Феофан Лебединцеви п╕дтримували т╕сн╕ зв’язки з Тарасом Григоровичем п╕д час його в╕дв╕дин Укра╖ни (1843-1845). Проводжав Шевченка з Зелено╖ Д╕брови в село Княже на поштову станц╕ю Арсен Лебединцев.
Вл╕тку 1859 року в Ки╓в╕ Шевченко не раз зустр╕чався з Петром ╕ Феофаном Лебединцевими. У Корсунi жив наймолодший брат, священик Андрiй Лебединцев, з яким Шевченко зустр╕чався, коли гостював у брата Варфолом╕я.
Остання дорога Кобзаря
На похорон╕ Тараса Шевченка у Петербурзi був присутнiй один ╕з молодших брат╕в Лебединцевих — Данило. Коли у травн╕ 1861 р. труна з т╕лом Тараса прибула до Ки╓ва, значну частину клопот╕в з поховання узяв на себе Петро Лебединцев. 19 травня у церкв╕ Р╕здва Христового на Подол╕ отець Петро в╕дслужив панахиду за пок╕йним Тарасом. 20 травня брати Петро ╕ Феофан проводжали земляка в останню путь до пароплава, який доставив прах Шевченка до Канева.
Нащадки Лебединцевих
Арсен╕й Арсен╕йович Лебединцев – син Арсена Лебединцева, учений г╕дрограф, в╕дкрив шар с╕рководню в глибинах Чорного моря.
Всеволод Лебединцев – онук Арсена Лебединцева, астроном ╕ рос╕йський терорист, страчений за участь у замаху на м╕н╕стра юстиц╕╖
Георг╕й (Джордж) Гамов – онук Арсена Лебединцева, всесв╕тньо в╕домий ф╕зик-теоретик ╕ астроф╕зик. Автор модел╕ Гарячого Всесв╕ту.
Василь Вельможко,
член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни
Одеса
Використан╕ джерела:
Г. Зленко, Автопортрет (З книги життя Тараса Шевченка) – Шевченк╕ана Одещини: Зб. наук.-кра╓знавчих статей. Одеса «Друк», 2006
О.В. Жул╕цька. Тарас Григорович Шевченко в л╕топис╕ мистецького життя Одеси Х╤Х – ХХ╤ cт:. «Вiсник Одеського художнього музею» – 2014
Тарас Максим’юк. «Тарас Шевченко та Одеса» - https://biblioteka.od.ua/taras-shevchenko-ta-odesa-lektsiya-tarasa-maksym-yuka/
Василь ВЕЛЬМОЖКО, Тарас Григорович ╕ його земляк-ровесник Арсен╕й Лебединцев. «Слово Просв╕ти». №9, 07.04.2014
Василь ВЕЛЬМОЖКО, ╤з славного роду Лебединц╕в. «Чорноморськ╕ новини». №35, 19.04.2018.
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 15.03.2024 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25911
|