Версiя для друку Обговорити в форумi

10 лютого в київській книгарні «Рідіт» відбулася презентація книги «Популярна економіка» відомого економіста і політика Віктора Пинзеника. Підзаголовок видання: «Як зрозуміти і полюбити економіку».

 У передмові автор пояснює: «Спочатку хотів обмежитися розповідями про загальні економічні речі. Але в ході викладу зрозумів необхідність прив’язки матеріалу до реальних процесів нашого економічного життя, оцінки наявних у нас проблем і з’ясування причинно-наслідкових зв'язків. Бо ми є свідками й учасниками підручникових речей, того, що треба робити, і, на жаль, того, що не тільки не треба, а й не можна робити. Тому довелося використати багато фактичних даних із нашого життя. Неможливо було уникнути спроб дати відповідь на запитання, що принципово має бути зроблено в нашому домі, щоби почати стабільно економічно зростати, дати кожному з нас таке потрібне відчуття майбутнього? Воно не викладено в певному структурованому плані дій. Однак логіка необхідних дій викладена. Найбільше привернуто увагу до проблеми, яка так і не полишила нас, - досягнення незворотності фінансової стабільності. До тієї фундаментальної проблеми, без остаточного й незворотного розв’язання якої розмови про інвестування в наше економічне піднесення так і залишаться розмовами. А нам потрібні інвестиції, а не багаторічні розмови про них».

 Далі Віктор Михайлович пише: «У цій книжці я хотів дати поштовх читачеві відчути економіку, зрозуміти її як живий організм, усі системи якого пов’язані та взаємодіють між собою, невпинно знаходити логіку в економічних процесах, оцінювати причинно-наслідкові зв’язки й набути розуміння необхідності усунення причин, а не вестися на наслідки. Подібне розуміння й мислення не приходять відразу. Не прийшло воно відразу й до мене. На це пішли роки. Сподіваюсь, що ця книжка комусь допоможе скоротити час на досягнення такого розуміння. Сподіваюся також, що багато з нас стане дещо інакше дивитися на все довкола, пробуючи збагнути чи все, до чого ми звикли є правильно організованим, чи не можна знайти кращі рішення, навіть, якщо таких рішень ніде більше не застосовують».

 Після прочитання цієї книжки в читача відкриється новий погляд на такі запитання: Що таке гроші? Що таке ринкова ціна? Чому ростуть ціни? Для чого потрібен НБУ? Міжнародний валютний фонд – руйнівник чи помічник? Як упоратися з бюджетним дефіцитом? Чим заробляють та чому хворіють і помирають банки? Податки: покарання чи оплата послуг? Що таке податок на додану вартість?

 Віктор Пинзеник знаходить підстави для оптимізму в недалекому минулому: «Дивлячись на переповнені прилавки українських магазинів, багато кому з нас важко повірити, що були часи, коли ці прилавки були порожніми. Тим, хто народився пізніше, це можуть підтвердити старші покоління наших родин. Важко повірити, що ще не так давно намагалися будувати заправки за кошти бюджету. Важко повірити, що від замовлення держави колись сахалися, як чорт від ладану. У голови нового покоління важко вкладається інформація про те, що за операції з обміну валюти була кримінальна відповідальність і навіть найвища міра покарання. І не нинішня найвища – 15 років, а розстріл. Розстріл за те, що сьогодні є буденним елементом нашого життя. Країна змінилася. І ми багато в чому змінилися. Ми навіть не допускаємо думки про потребу тримати в наших домівках місячні запаси продуктів, а в гаражах – сотні літрів пального. За деякими винятками, ми не робили цього навіть в умовах воєнного часу. Бо ледь не цілодобово можемо придбати все необхідне, не потребуючи звичного колись слова «блат». Адже ми знаємо, що на прилавках наших магазинів щодня знайдемо хліб, молоко, м'ясо, сіль, каву й багато такого, про наявність чого колись ми навіть гадки не мали. І все це робить не держава, не державні чиновники. Це робимо ми самі, і робимо добре. Навчилися це робити, хоча більшість із нас ніколи не проходила спеціальної підготовки. Що для цього було потрібно від держави? Увімкнути світлофори, які вкажуть кожному із нас, куди кому їхати, що й скільки везти. І ці «світлофори» (компромісні ціни, або ціни рівноваги), особливо, коли вони «горять» більш-менш стабільно, є гарним орієнтиром для поведінки усіх нас, забезпечуючи наповненість прилавків усім, чого душа забажає. Перша вкрай важлива частина здорової економічної ситуації в нас є. Треба тільки «по руках бити» тих, хто не покидає спроб «поправити» світлофор, а насправді – зіпсувати орієнтири для правильної поведінки людей».

 Але потрібні гроші – ті «квитанції», які дають можливість побачити в магазині на них не вищу ціну, а більшу кількість потрібного товару. І тут інвестором може бути кожний із нас. Це не означає, що кожний повинен стати бізнесменом. Для організації і ведення бізнесу необхідні особливі якості. Віктор Пинзеник є пасивним інвестором, тримаючи депозити в банку. До таких інвесторів Віктор Михайлович зарахував навіть тих пенсіонерів, які отримують мінімальні пенсії, якщо їхня пенсія на кілька днів затримується в банку, формуючи ресурс для кредитування національної економіки. Тут я не погоджуся з доктором економічних наук. Якщо пенсіонерам затримувати мінімальні пенсії, то це означає виморювати цих пенсіонерів голодом. Якщо вже треба затримувати виплату пенсій, то це треба робити з тими пенсіонерами, які отримують по кілька десятків тисяч.

 В. Пинзеник наголошує, що інвестором стає і той, хто купує невелику суму акцій українських компаній.

 Далі Віктор Михайлович стверджує: «Нам не треба боятися тих, хто інвестує в економіку велику суму коштів. Маємо не забувати, що зрештою на вивісці якоїсь новоствореної великої приватної компанії є тільки прізвище власника. Але така компанія виробляє національний продукт, дає роботу й заробіток нашим громадянам, сплачує податки до українського бюджету. Що більше виникає в Україні нових компаній (великих, середніх, дрібних), то більше нових робочих місць. Більший попит на залучення працівників. А це те, що має наслідком заробітки. Бо потреба в залученні нових працівників веде до позитивної динаміки в оплаті праці. Веде, адже в людей з'являється вибір роботи, а відповідно й рівня оплати».

 Але необхідно усунути ризики, пов’язані з нестабільністю, з надмірним втручанням державних органів в економічну діяльність, із зарегульованістю економіки, корупційні ризики, ризики із можливістю отримання справедливого судового захисту в разі порушення інтересів.

 Віктор Пинзеник впевнений в перемозі України, а отже в швидкому розвитку нашої Батьківщини. До цього треба готуватися. Для цього він і написав «Популярну економіку».

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2024 > Тема "Резонанс"