Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
З╕ смертю Дмитра не стало ╕ явища Брат╕в Капранових…


УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 05.01.2024 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 05.01.2024
СВ╤ТИ ГАЛИНИ ЖУРБИ

П╕сля проголошення незалежност╕ нашо╖ держави в укра╖нську л╕тературу почали повертатися ╕з забуття численн╕ ╕мена майстр╕в слова. Багато з них були замордован╕ б╕льшовицькою владою, а т╕, кому вдалося вирватися за зал╕зний паркан, хоч ╕ вижили, але залишалися нев╕домими на р╕дн╕й земл╕. До когорти останн╕х належить ╕ талановита письменниця Галина Журба, житт╓вий шлях яко╖ був пов’язаний з Одесою. Саме в нашому м╕ст╕ в 1908 роц╕ вона випустила свою першу зб╕рку «З життя».

Народилася Галина Журба (д╕воче пр╕звище Домбровська) 11 с╕чня 1889 року на хутор╕ Олександр╕я поблизу села Собол╕вка В╕нницького району на В╕нничин╕ (колись Под╕льсько╖ губерн╕╖). Походила ╕з заможного роду польського шляхтича Маврик╕я Домбровського, який служив керуючим у ма╓тку графин╕ Олександри Потоцько╖. Мати ╤забелла була з ополяченого за час╕в ун╕╖ укра╖нського роду Копистенських. ╤забелла ╤ван╕вна дбала про те, щоб ╖╖ д╕ти добре знали польську та французьку мови, а також не цуралися укра╖нсько╖ та вм╕ли грати на фортеп╕ано.

У с╕м’╖ майбутню письменницю називали Оленкою. Вона була найстаршою, згодом народилися ще три сестри (Устина, Ядв╕га, Соф╕йка) та брат Стан╕слав. Д╕ти в с╕м’╖ Домбровських розмовляли польською й укра╖нською мовами, але справжньою вчителькою р╕дно╖ мови та народних звича╖в стала проста с╕льська д╕вчина — братова нянька Тетяна. В╕д не╖ Оленка отримала «чимало житт╓во╖ мудрост╕ й укра╖нського фольклору», згадувала письменниця в автоб╕ограф╕чн╕й пов╕ст╕ «Далекий св╕т». До д╕тей приходила справжня вчителька Зоф’я Пьонтровська, яка знайомила сво╖х учн╕в з ╕стор╕╓ю, граматикою, арифметикою, географ╕╓ю та р╕зними мовам. Саме вона прищепила д╕вчинц╕ любов до ╕стор╕╖ та гарного писання, першою в╕дкрила в Галинц╕ талант творчост╕, про що стало в╕домо родин╕. Мудрий батько пояснив «юному обдарованню», що майбутня письменниця ма╓ бути високоосв╕ченою людиною. Тож продовжила навчання в найближч╕й ж╕ноч╕й г╕мназ╕╖ в Уман╕, де формувалися ╖╖ характер та св╕тогляд. Про умови навчання в г╕мназ╕╖ можна д╕знатися з╕ спогад╕в майже ровесниц╕ Галини — також укра╖нсько╖ письменниц╕ та громадсько╖ ╕ пол╕тично╖ д╕ячки Над╕╖ Суровцево╖ — «Спогади про навчання в уманськ╕й ж╕ноч╕й г╕мназ╕╖».

Двадцятир╕чною студенткою Галина пере╖здить до Одеси, де, за наявними в╕домостями, досить випадково потрапля╓ у л╕тературн╕ кола. З╕ спогад╕в письменниц╕ д╕зна╓мося, що в Одес╕ мешкала ╖╖ прабабця по материн╕й л╕н╕╖ ╤забела Св╕нтковська, до яко╖ дек╕лька раз╕в ╖здила ран╕ше мати на л╕кування. На жаль, спогад╕в про ╖╖ життя у нашому м╕ст╕ збереглося обмаль, але в╕домо, що свого нареченого Андр╕я Н╕ковського з Галиною Домбровською (Журбою) познайомила слухачка вищих ж╕ночих курс╕в в Одес╕ красуня Натал╕я Христо. Прочитавши рукописи, Н╕ковський попросив сказати й сво╓ слово ╤вана Липу та ╢вгена Чикаленка. Отримавши схвальн╕ реценз╕╖, передав твори до друкарн╕ сво╓╖ тещ╕ Соф╕╖ Христо. Невдовз╕ (власним коштом) вийшла друком перша зб╕рка опов╕дань Галини Журби «З життя», в основу яких лягли спостереження авторки. ╤. Липа, рецензуючи цю зб╕рку опов╕дань, в╕дзначив гарну мову та вм╕ння письменниц╕ компонувати. Один з прим╕рник╕в книжечки можна почитати в Одеськ╕й нац╕ональн╕й науков╕й б╕бл╕отец╕. Там же збер╕га╓ться ╕ № 5 часопису «Укра╖нська хата» за 1909 року з реценз╕╓ю ╤вана Липи. Саме через Андр╕я Н╕ковського Журба почина╓ сп╕впрацю з «Укра╖нською хатою», на стор╕нках яко╖ з’явилося опов╕дання з циклу «Цв╕тучий сад». Невдовз╕ у тому ж виданн╕ були надрукован╕ ╖╖ «Сильветки на тл╕ неба».

У с╕чн╕ 1912 року, якраз п╕сля появи опов╕дання «Коняка», весь наклад «Укра╖нсько╖ хати» було конф╕сковано. У лист╕ до Журби Н╕ковський похвалив молоду письменницю за це опов╕дання: «Вона («Коняка» - В.В.) не т╕льки по-мистецьки написана, — вона см╕ла, революц╕йна. Цензор не м╕г поступити ╕накше. Будучи цензором, я зробив би те саме».

Саме в цей час Галина Журба залиша╓ Одесу (в ╖╖ уяв╕ м╕сто «спалаху╓ полум’яно-червоне, як кв╕т амарил╕су») ╕ пере╖здить до Ки╓ва, де майже без перерви живе до червня 1920-го, до моменту в╕дступу польських та укра╖нських в╕йськ. Серед причин, через як╕ молода письменниця покинула Одесу, можна назвати к╕лька. Це, зокрема, закриття Одесько╖ «Просв╕ти», внасл╕док чого до Ки╓ва ви╖хав ╢вген Чикаленко, який запропонував Андр╕╓в╕ Н╕ковському тимчасово очолити газету «Рада». Ще одн╕╓ю з причин могло послугувати зак╕нчення або припинення навчання на Одеських вищих ж╕ночих курсах, адже саме до 1912 року вони не мали права вищого навчального закладу. В 1912-у тут отримали дозв╕л складати ╕спити за курс ун╕верситету, але скористатися ним змогли т╕льки чотири курсистки.

Упродовж 1912—1917 рок╕в Галина Домбровська працювала у виданнях «Нова рада» ╕ «Ки╖вська газета». П╕сля революц╕╖ 1917-го — в секретар╕ат╕ польських справ при Центральн╕й Рад╕ в Ки╓в╕ як перекладач. У 1920-у ви╖здить спочатку до Варшави, згодом — у Тарн╕в, де до 1922-го працю╓ референтом у справах преси при М╕н╕стерств╕ закордонних справ УНР. П╕зн╕ше потрапля╓ в Р╕вне, де до с╕чня 1923-го була сестрою милосердя в одному з тамтешн╕х шпитал╕в, а до 1 листопада того ж року — б╕бл╕отекарем у сеймику. У березн╕ 1924-го пере╖хала в Здолбун╕в, де була вимушена давати приватн╕ уроки та отримувала л╕тературну стипенд╕ю в╕д Укра╖нського громадського ком╕тету (Прага). Брала активну участь у робот╕ Здолбун╕всько╖ «Просв╕ти», яку заснував ╕ деякий час очолював ╖╖ чолов╕к Антон Нивинський.

1925 p╕к прин╕с родин╕ тяжк╕ випробування: Галину Журбу та ╖╖ чолов╕ка заарештувала польська пол╕ц╕я за звинуваченням у належност╕ до КПЗУ. На це письменниця заявила, що до ц╕╓╖ парт╕╖ не належить, а ╓ укра╖нською патр╕откою, прагненням яко╖ «╓ осв╕домлення мас, що вони ╓ укра╖нцями, ╕ спрямування ╖х до утворення в майбутньому незалежно╖ укра╖нсько╖ держави». Врешт╕ сл╕дство було припинене, але подружжя опинилося п╕д наглядом пол╕ц╕╖.

Пересл╕дуване польською владою за нац╕онально-патр╕отичну д╕яльн╕сть, у 1933 роц╕ подружжя було змушене ви╖хати до Львова. Саме тут з’явився друком великий прозовий тв╕р Галини Журби «Зор╕ св╕т запов╕дають» (перша частина, в як╕й опов╕да╓ться про трагед╕ю волинського села на тл╕ Першо╖ св╕тово╖ в╕йни, з епопе╖ «Хрон╕ка одного села»). Як згадувала письменниця Оксана Керч, вих╕д книг «Революц╕я ╕де» (друго╖ ╕ третьо╖ частин ц╕╓╖ епопе╖ про пер╕од нац╕онально-визвольних змагань 1917—1921 рок╕в на Волин╕. — В.В.), став значною под╕╓ю в л╕тературному житт╕ Львова: «...Без переб╕льшення можна назвати Галину Журбу пров╕сником процес╕в, що починали добу культурного в╕дродження й одночасно добу криваво╖ московсько╖ розправи з нашою культурою».

Ц╕кава деталь: у Радянськ╕й Укра╖н╕ Наталя Ужв╕й дебютувала в к╕но у пропагандистському ф╕льм╕ «П.К.П.» («П╕лсудський купив Петлюру»), де з╕грала роль «шпигунки Дефензиви» (польсько╖ розв╕дки) Галини Домбровсько╖. У польському табор╕ для репатр╕ант╕в з Укра╖ни справд╕ була Галина Журба, от т╕льки займалася там не вербуванням шпигун╕в, як у ф╕льм╕, а написанням книг про Укра╖нську революц╕ю.

Активна громадянська позиц╕я подружжя спонука╓ шукати св╕й шлях у становленн╕ незалежно╖ укра╖нсько╖ держави. Роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни позначаються ╕ на дол╕ родини. Незабаром Галина Журба хоронить свого чолов╕ка. За словами Оксани Керч, Галина, «вдаючи ╕з себе несповна розуму жебрачку», була змушена перейти «...п’ять кордон╕в з ц╕пком у руц╕ й торбою рукопис╕в на плечах, щоб опинитися на вол╕». П╕сля тяжких понев╕рянь письменниця потрапля╓ до США, де продовжу╓ л╕тературну працю. Вона була серед засновник╕в Об’╓днання укра╖нських письменни-к╕в «Слово» (Нью-Йорк). Виходять друком автоб╕ограф╕чна пов╕сть «Далекий св╕т» (1955) та роман «Тод╕р Сок╕р» (1957), чимало опов╕дань, статей, спогад╕в.

Серед укра╖нц╕в у д╕аспор╕ 1950—1970 рок╕в Галину Журбу читали чи не найб╕льше. Сенсац╕йно сприймалося видання автоб╕ограф╕чного твору «Далекий св╕т», який в╕дзначили л╕тературн╕ критики ╢вген Маланюк, Юр╕й Шерех, Леон╕д Рудницький.

Померла Галина Журба у Ф╕ладельф╕╖ на 91 роц╕ життя у н╕ч з 8 на 9 кв╕тня 1979-го. Похована на мемор╕альному комплекс╕ у Савт-Бавнд-Бруку. На ╖╖ могил╕ поставлено символ╕чний пам’ятник у вигляд╕ книги, на якому викарбувано: «Далекий св╕т. Галина Журба. Письменниця. 1888—1979».

Напередодн╕ святкування 125-р╕ччя видатно╖ землячки Теплицькою районною владою В╕нницько╖ област╕ засновано л╕тературну прем╕ю ╕мен╕ Галини Журби за поширення укра╖нсько╖ нац╕онально╖ ╕де╖ у св╕т╕ засобами художнього слова ╕ культури. Останн╕м часом видано ╖╖ твори «Дектор Кач╕он╕» ╕ «Далекий св╕т». П╕сля довгих рок╕в вимушеного замовчування Галина Журба поверта╓ться в пам’ят╕ ╕ слов╕ на р╕дну землю.

Василь ВЕЛЬМОЖКО, кра╓знавець

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 05.01.2024 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25734

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков