Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2004 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 22.10.2004
Україно, ми ровесники з тобою!
Восьмикласники сімферопольської школи-гімназії № 25

Восьмикласники сімферопольської школи-гімназії № 25 так активно відгукнулися на конкурс 13-літніх, що довелося віднайти місце для їхніх робіт ще на одній сторінці. Отже, їм слово!

"Я б збільшила бюджет і заробітну плату!"
Мене звуть Лідія БЕШЕВЛІ. Мої улюблені предмети біологія, праця та англійська мова.
Українська мова дається мені не дуже важко, але іноді виникають труднощі.
Я вважаю, що кожен з нас повинен знати рідну мову та історію держави, у якій ми живемо.
Мені 13 років. Це вже немало, але ще й не багато. За ці роки я почала вчити декілька мов: англійську, німецьку, українську та російську. Зараз я вивчаю багато нових предметів. Я відчуваю свою самостійність, але до самодостатньої особистості мені ще треба рости.
Для держави 13 років це небагато, бо існують держави, яким вже століття. Жити в Україні мені подобається. Але дуже багато мені хотілося б змінити, а саме: щоб велику зарплату отримували ті, хто добре працює. А непрацездатні - пенсіонери, інваліди мали б пенсії, на які можна було б достойно жити.
Я вважаю, що зараз, в моєму віці, змінити щось у цьому житті, у цій державі неможливо. Це залежатиме від моєї майбутньої професії, однак я ще не вирішила, ким хочу стати.

*  *  *

Я - Катерина ПЕТРИКОВА. Мої улюблені предмети - російська література і географія. Я люблю читати про пригоди та фантастику. Українська мова мені дається легко.
Я вважаю, що історію держави я повинна знати, тому що я живу в цій державі. Країна наша молода, тільки-но почала свій шлях як держава самостійна. Мені подобається жити в Україні, тому що я в ній народилась і в ній живу. Коли б я була при владі, я збільшила б бюджет і витрати на медицину, збільшила б заробітну плату, поліпшила забезпечення ліками. Я хочу бути юристом. Буду вчитися, щоб використовувати свої знання на благо рідній країні.

*  *  *

Мене звуть Олександр ПЕКШЕВ. Я навчаюся в 7-му класі. Наша рідна Україна вже тринадцять років як здобула свою незалежність. Мені нещодавно теж виповнилось тринадцять років. Мені дуже подобається жити в Україні. Тут народилися і виросли мої батьки. Я радію, що ходжу до школи. Я там пізнаю дуже багато. Вчителі дають якісні знання, цікаво пояснюють новий матеріал. Знання, отримані у школі, обов'язково будуть потрібні у житті і допоможуть продовжити навчання, отримати професію. Для мене вчитися - найголовніше.
Мені дуже подобається українська мова. Не можна бути справжнім громадянином своєї країни, якщо ти не знаєш історії свого народу, своєї рідної мови. За допомогою мови людина виражає свою сутність, спілкується, виявляє свою волю, почуття. Але мені не подобається те, що у нас дуже мало дитячої літератури українською мовою. Мало газет і журналів для дітей. Мене турбують серйозні екологічні проблеми. Чорнобиль, спустошені землі, забруднене повітря. На мою думку, потрібні чіткі закони, які передбачали б відповідальність громадянина за будь-яку дію, що завдає шкоди природі.
Сам я вирішив присвятити своє життя медицині і стати  лікарем. Для мене справжній лікар - це людина самовіддана, творча, професійна. Професія лікаря потребує самопожертви, чистоти душі й чистоти помислів. Я готовий взятися за
відповідальну справу.

*  *  *

Звуть мене Марія БУТРОШЕНКО.
Мої улюблені предмети - це російська мова та російська література. Люблю читати фантастичні та любовні оповідання.
Я вважаю, що знати рідну мову України треба обов'язково. Недарма у школі діти вивчають українську мову, яка деяким здається дуже легкою. Через кілька років в Україні будуть усі школи та інститути з українською мовою навчання. Також треба знати історію нашої України.
13 років для мене це небагато, але для держави це немалий строк. За ці свої тринадцять років незалежності наша держава має певні здобутки. Сподіваюсь, що в наступні десятиріччя усім громадянам України стане жити краще.

*  *  *

Звати мене Ліля ДЖЕМІЛЄВА. Мої улюблені предмети - англійська та українська мови, географія. Мені подобається читати романи, фантастику, детективи. Українська мова дається мені легко, бо я вивчаю її з великою цікавістю. Я вважаю, що обов'язково треба добре знати мову та історію держави, у якій живеш.
Я успішно навчаюсь в школі. Раніше я ходила на танці, зараз займаюся спортом. Мені 13 років. Я відчуваю себе самостійною, але не самодостатньою особистістю. Я вважаю, що і для держави 13 років це небагато. Мені дуже подобається жити в Україні. Я б хотіла, щоб люди з повагою ставилися одне до одного, від цього буде краще всім.
Як виросту, я хочу бути вчителем, щоб вчити та виховувати гідних людей для нашої Батьківщини.


Україно, ми ровесники з тобою!

Тринадцятиріччя - це чудова пора у моєму житті. Вона сповнена радості і сподівань на все краще. Адже тринадцятилітні уже стоять на порозі юності. Особисто я відчуваю, що маю змогу досягнути успіхів, навчатись у стінах рідної школи села Журавлівка Сімферопольського району АРК.
Моє життя міцно пов'язане з долею моєї батьківщини - України, бо вона теж відзначила нещодавно 13-ту річницю своєї незалежності. Україно, ми ровесники з тобою! Незалежність багато значить для кожного громадянина. Святкуючи незалежність держави, ми повинні пам'ятати про ті жахливі часи, через котрі пройшла Україна зі сльозами на очах. Ми повинні пам'ятати і шанувати тих, хто закладав основу нашої країни, насамперед я хотіла вказати на роль Тараса Григоровича Шевченка - великого сина і поета України, адже це він став нашим духовним поводирем.
Мимоволі порівнюю своє життя в тринадцять років і життя тринадцятирічного Тараса Шевченка. Про своє життя того часу він яскраво написав у вірші "Мені тринадцятий минало...". Здається, нема в Україні людей, які б не знали цього вірша і не любили його. В ньому описано тяжке дитинство хлопчика 13 років, сироти та ще й наймита. Все було забране в Шевченка - матір, батька, хату. Забрали навіть рідну землю і небо над нею. Ніщо не могло втішити сиротину, бо не були тоді українці господарями на своїй землі.
І ось давня мрія народу про волю збулася. 24 серпня 1991 року здобуто незалежність. Життя стало змінюватись на краще. Ось хоча б взяти мою родину. Мої тато і мама ще зовсім молоді, хоча у нашій сім'ї троє дітей. Крім мене, є ще молодші братик і сестричка. Але ми не бідуємо. Мої батьки мають роботу, свій невеликий бізнес. Вони багато працюють і вміють знайти спільну мову з іншими людьми, стараються жити чесно і допомагають нужденним. Я пишаюсь тим, що батьки допомагають школі, де я вчуся. Мені дуже приємно чути від людей слова подяки за турботу. А ми, діти, стараємось допомагати їм. Я дуже люблю своїх рідних. Це найдорожче, що є у мене. Та в мене ще багато всього попереду. Потрібно здобути міцні знання і отримати професію, виховати в собі силу волі, щоб не лякатись труднощів. І хоч їх буде багато, разом їх можна здолати.
Ми повинні пишатись нашою тринадцятою річницею незалежності, нашою історією, нашою родючою землею та нашими громадянами, які роблять наше майбутнє кращим.
Христина КОПЧИК.
учениця 8-го класу Журавлівської ЗОШ Сімферопольського району АРК.

Нам, українцям, є чим пишатися!

Скільки тепла Тарас Григорович Шевченко вклав у слова свого вірша "Мені тринадцятий минало...". Коли згадую ці рядки, у мене тремтить серце. Адже в тринадцять років я відчула перші почуття закоханості. Серце раділо, душа співала. Та не все вічне! Проходять перші ніжні почуття, і залишається світлий смуток. Я вся
тягнулась до прекрасного: перечитувала улюблені рядки поезії, книги. У свої тринадцять маю можливість поринути у світ красивих мрій, відвідати з батьками й друзями театр, слухати музику, разом із друзями пізнавати світ. Стрімкий потік життя захоплює мене, і я вже щаслива від того, що не треба "ганяти чужі ягнята до води".
Число тринадцять.
Я вірю в його щасливу суть. Згадайте, а скільки приємних миттєвостей було у вашому житті в тринадцять років. Може, у когось здійснилася мрія?
Та чи не забули ви, що тринадцятирічною є і наша рідна Україна. Двадцять четвертого серпня 2004 року у нашої з вами Батьківщини-підлітка був день народження. Прикрашені вулиці міста, величезний салют - все це було на честь України. Вона, як і ми, тринадцятирічні, розвивається і змінюється на очах. Золота пшениця - це її волосся, блакитне небо - два океани очей, яскраве сонце - її смагляве обличчя. Нам, українцям, є чим пишатися!
Нехай всі тринадцятирічні квітнуть разом зі своєю ровесницею Україною.
Дарія ВОЛОЩУК,
учениця 9-го "у" класу СШ № 10.
м. Сімферополь.


ВІТЧИЗНУ ЛЮБИТИМУ ЗАВЖДИ

Мене звуть Олександр Ткачук. Зараз я навчаюсь у 8-му класі Журавлівської ЗОШ Сімферопольського району АРК. Народився я 24 лютого 1991 року. Як бачите, мій рік народження співпадає з роком народження нашої улюбленої держави, яка має назву Україна. Україна відновила свою незалежність через шість місяців після мого народження. Це сталося 24 серпня 1991 року. Моя держава з 1240 року була підневільною. Особливо вона зазнала горя, коли входила до складу Радянського Союзу. Та українці, які дуже любили свою країну, змогли вибороти її у комуністів, які тоді керували Радянським Союзом.
Зараз і моїй державі тринадцять років. Я живу в добрій сім'ї. Мої рідні, як і я, люблять Україну. Сім'я складається з тата, мами, брата і мене. Держава Україна і моя родина - ось здобутки за 13 років. Моє життя ще тільки починається. Досягнень ще небагато, хоча можу сказати, що я один з кращих учнів нашого класу. Буду старатися й надалі добре вчитися.
В моєму житті уже є й минуле. Воно було гарне. І мені дуже запам'яталось прощання з початковою школою, з моєю першою вчителькою Тетяною Миколаївною Ленівкиною. Ніколи не забуду її, як і інших гарних людей, яких ще зустріну в майбутньому.
Ким я буду в майбутньому, я ще не знаю. Але знаю одне: Україну буду любити завжди!
Олександр ТКАЧУК,
учень 8-го класу Журавлівської ЗОШ
Сімферопольського району АРК.

Дорослі, як слід обирайте!

Мене звуть Євген Пучков. Я навчаюсь у 7-му "д" класі школи-гімназії
№ 11 м. Сімферополя. Наша школа велика, світла і дуже гарна. В цьому році школа буде відзначати свій ювілей - 25 років. І в школі, і в нашому класі навчаються діти багатьох національностей. Мені дуже подобається навчатись в нашій школі. Найбільше подобається вивчати такі предмети, як українська та російська мови та літератури, геометрія.
7 листопада мені виповниться 13 років. Я народився в незалежній Україні. За 12 років свого життя я мандрував не дуже багато. Був лише в Ялті, Євпаторії, Бахчисараї, Генічеську та у бабусі в селі Ярке Поле Джанкойського району. Дуже хочеться якомога
більше помандрувати по Україні, адже наша Україна одна з найбільших держав у Європі.
У вільний від навчання час мені подобається читати різноманітні книжки.
У вихідні дні я їжджу в село до бабусі та ходжу до церкви.
31 жовтня будуть проходити вибори Президента України. Дуже хочеться, щоб дорослі обрали президента, який буде робити все для того, щоб наша Україна була квітучою, могутньою і найкращою державою.


Любов виростає з дитинства...

Свої роботи на конкурс "Мені тринадцятий минало" також надіслали учні 7-го "а" класу ЗОШ № 24 м. Керчі та учні з керченської школи № 25. (Творчий наставник - вчителька української мови та літератури Любов Григорівна Кисіль).
*  *  *
Моя мама, Любов Василівна Маліношевська, в тринадцять років ще грала в ляльки. Співала пісні й читала казки. Вона ввечері ходила в дитячий садок забирати додому свого братика. Мама бачила працю вихователя. Раніше їй хотілося стати учителем, але потім сподобалася професія вихователя. У тринадцять років вона вже знала, що стане вихователем. Після закінчення школи маму прийняли в педагогічне училище. Коли вивчилася, її направили працювати в наше місто Керч. Її мрія здійснилася. Мама працює вихователем вже двадцять чотири роки. Розповідала мені, що дуже любить свою професію та дітей. Бо діти люблять її та слухаються. Ось як треба досягати своєї мети.
Ганна МАЛІНОШЕВСЬКА.
*  *  *
Скоро мені виповниться тринадцять років. 24 серпня наша держава святкувала тринадцяту річницю своєї незалежності.
І я хотів би побажати нашій Вітчизні щастя, добра, процвітання у майбутньому, а також досягнення своїх мрій.
Україна - це край неймовірної краси і тяжкої недолі. Українці пишаються тим, що їхня Батьківщина не один раз переживала дні своєї слави, мужньо переносила тяжкі випробування. Через деякий час вона поставала з руїн, виховувала нові покоління, закохані у рідну землю, які прагнули правди і волі.
Народ не зможе забути кривавих років нашої рідної України. Вона зазнала стільки горя, яке буває тільки в найжахливіших снах. Я думаю, найкращим пам'ятником для тих, хто загинув за Україну, буде наше прагнення будувати незалежну державу.
Олександр СЕМЕНОВ.
*  *  *
З давніх-давен, коли хочуть підкреслити вроду чи кмітливість людини, кажуть: "Ця людина насправді козацького роду!" Запорозька Січ - це святиня українського народу. Безмежною була й залишається любов українців до козацтва. Кожен хлопчик хотів би бути козаком, а кожен козак - щоб його країна була вільна. Козаки не хотіли війни, вони бажали спокійного життя, мати родину. Але доля цього їм не дала. Незчисленні пісні, думи, легенди складено про запорозьких козаків. Які б тяжкі часи не переживала держава, народ завжди вірив у Запорозьку Січ.
Я захоплююсь історією українського козацтва. Для мене це справжня школа відваги, мужності, мудрості. З великою радістю я все частіше зустрічаю нові книжки, документальні й художні фільми, де йдеться про наших непереможних прадідів - запорозьких козаків. Сьогодні, коли Батьківщина зміцнює свою незалежність, пам'ять про українське лицарство надихає нас на нові звершення.
Василь НОВАК.
*  *  *
Хочу розповісти про тяжке дитинство моєї бабусі Євдокії Іванівни Тутової. Вона народилася у 1929 році. У її 12 - 13 років увірвалась війна - і закінчилось безхмар-не дитинство. Їхня родина евакуювалась на Кавказ. Юна Євдокія працювала нарівні з дорослими. А в 1943 році потрапила у фашистський полон, була відправлена на роботу до Німеччини. Повернулась в Україну після Великої Перемоги. Добралась до отчого обійстя, а хата зруйнована, жити ніде.
Як жаль, що в роки війни обірвалось багато людських життів, як у пеклі проходила чиясь молодість. Хочу, щоб на нашій землі ніколи не було війни.
Сергій ТУТОВ.
*  *  *
Мені і моїй державі уже виповнилося 13 років. І сьогодні перед нами відчинилися двері в новий світ. Для держави - в світ нових звершень, зміцнення, а для мене - у світ знань, мудрості, любові, доброти.
Учителі нас вчать, що людина починається з любові, а любов виростає з дитинства, з лагідного дотику маминих рук і ласкавого маминого слова, з ніжної колискової і веселки в небі, з барвистої квітки і пишної вишні під вікном, бо в квітці і в дереві так багато добра до людини.
Тож слухаймо душу природи, як душу людини, пізнаваймо її загадкове життя, любімо й бережімо її, тільки тоді збережемо світ.
Ми так повинні жити на цій святій землі, щоб бути, як сказали мудрі люди, не господарями її, а вірними захисниками, щоб чистою була криниця, зеленіло, буяло усе навколо, щоб чути поклик рідної землі.
Сергій ЄЖЕЛЄВ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2004 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2549

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков