Версiя для друку Обговорити в форумi

 2 вересня на могилі Миколи Міхновського на Байковому кладовищі в Києві Історичний клуб «Холодний Яр» і Видавництво Марка Мельника встановили пам’ятний знак. Урочисту церемонію відкриття провів президент «Холодного Яру», відомий дослідник національно-визвольної боротьби українського народу, письменник Роман Коваль.

 Микола Міхновський - син православного священника, нащадок старовинного козацького роду, адвокат і ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття. Він народився в селі Турівка (нині Згурівського району на Київщині) 31 березня 1873 року. Ще навчаючись у Прилуцькій гімназії Міхновський керував там таємним українським націоналістичним гуртком. Згодом Микола Міхновський став членом таємного Братства тарасівців. Гаслом тарасівців було: «Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!» Адвокат Міхновський проводив велику патріотичну роботу в Харкові. Він боровся за вшанування діячів української культури і встановлення їм пам’ятників, за автокефалію української церкви. У 1900 році у Львові вийшла друком брошура Миколи Міхновського «Самостійна Україна», де він вперше сформулював необхідність створення Української держави і збройної боротьби за неї. М. Міхновський писав: «Війна провадитиметься усіма засобами, і боротьба культурна вважається також відповідною, як і боротьба фізичною силою». Він пророкував: «Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий».

 Спадщина Миколи Міхновського надзвичайно актуальна в наш час. Ось ці рядки із «Самостійної України» адресовані тим, хто ще силкується довести, ніби українці і росіяни братні народи: «Коли б навіть було доведено, що ми тільки різноманітність російської нації, то й тоді нелюдські відносини росіян до нас освячують нашу до їх ненависть і наше моральне право убити насильника, обороняючись від насилля. Кров, коли вона пролита братньою рукою, ще дужче благає о помсту, бо то братня кров! Нехай вчені розшукують, хто був кому родичем, - ображене чуття нації і кривда цілого народу гидують визнати моральні зв’язки з російською нацією! Через те ми можемо обсуджувати тільки засоби і способи боротьби!»

 А ось рядки із відозви заснованої Міхновським у Харкові Української народної партії з приводу російсько-японської війни: «Москалі, одібравши в нас волю, посилають нас, своїх рабів, одбирати волю в чужих народів і кидати ті народи під ноги московського царя. Коли вже ми мусимо воювати, коли вже маємо своїм трупом добувати для «русского» нові землі, коли має наша кров пролитися, то пролиймо її за наше визволення з неволі».

 Не треба думати, що в разі загарбання Москвою України кровопролиття закінчиться. Ні, Москва воює не за те, щоб продавати нам газ дешевше. Москві потрібні українські солдати, щоб загарбувати нові землі. От зараз буряти, які не спромоглися відвоювати у Москви свою незалежність, гинуть за те, щоб Москва загарбала Україну і надалі визискувала і їхній народ.

 Микола Міхновський вкладав зароблені адвокатською практикою гроші в господарчу, підприємницьку діяльність. Під його впливом деякі підприємці стають національно свідомими.

 Адвокат Міхновський обстоював право українців розмовляти в суді українською мовою, отримувати освіту рідною мовою. У 1905 році він надіслав голові ради міністрів Російської імперії Сергієві Вітте телеграму із закликом скасувати Емський указ, який забороняв українську мову. Слідом за Міхновським цю вимогу підписали майже сто представників харківської інтелігенції – професори, інженери, вчителі, лікарі, правники, архітектори та громадські діячі, серед них не лише українці, а і євреї та росіяни.

 Сучасники залишили спогади про особистість і діяльність Миколи Міхновського. Процитуємо кількох харків’ян. Василь Ємець: «Коли намагались тоді нас, студентів та гімназистів міста Харкова, полонити Карлом Марксом, Міхновський по наших таємних студентських і гімназійних гуртках наснажував нас традиціями Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Павла Полуботка».

 Катерина Серебрякова-Антонович: «В Харкові ми, тодішня молодь, читали і знали його «Самостійну Україну», зачитувалися нею».

 Юрій Коллард: «Микола Іванович Міхновський у ті часи був у Харкові центром українського національного руху і, як палкий патріот, привертав до себе українську молодь, що визнавала потребу боротися за власну державу».

 Після Лютневої революції Міхновський почав організовувати українську регулярну армію, щоб оголосити вслід за тим самостійність України і зробити сепаратний мир з центральними державами. Але робота Міхновського з відродження українського війська наразилася на ворожість з боку Винниченка, Грушевського і Петлюри.

 Під час служби в армії в 1917 році Міхновський деякий час перебував у Болграді (нині Одеська область), де читав військовикам лекції з українознавства. На початку 1920-х років Микола Міхновський викладав історію, українську мову та літературу у Кубансько-Чорноморському українському педагогічному технікумі в станиці Полтавській, потім був його директором. І за допомогою своїх учнів українізував місцеву церкву. Згодом викладав українську літературу на Катеринодарських учительських курсах і в Краснодарському інституті. Згодом він повернувся в Україну і, зазнавши переслідувань з боку чекістів, повісився в Києві 3 травня 1924 року.

 Друг Миколи Міхновського Сергій Шемет згадував: «Найбільшою його заслугою було надання великого творчого розмаху українським національним почуванням. Малесеньку любов до пісень, вишивок і соціалістичних брошурок він розпалив серед українців в полум’я любові до Великої, Вільної, Самостійної України. Оце захоплення національних почувань великим, достойним великої нації, ідеалом забезпечило Миколі Міхновському почесне місце в історії України навіки».

 Підполковник Армії УНР Вартоломій Євтимович згадував у 1937 році: «Якби не було Міхновського на початку нашого століття, то не було б і його наступників від 1917 р. й до наших днів. Адже самі ті ідеї, які він обстоював з такою відданістю, дають силу сьогодні тим, хто себе за українців має».

 Учасник Визвольної боротьби українського народу Ананій Волинець так оцінював Міхновського: «Покійний був завеликий для своєї епохи, і своїми діями і своїми помилками він переріс її на ціле покоління!»

 Поетка Олена Теліга ставила Миколу Міхновського в один ряд з Тарасом Шевченком, Оленою Пчілкою, Іваном Франком і Лесею Українкою, «сучасники яких, - і то не темна маса, а найближче оточення, інтелігенти… не розуміли цілої їхньої величі».

 За могилою тривалий час доглядав син члена Центральної Ради Ждан Шемет. Напередодні своєї смерті у 2007 році він показав місце могили Романові Ковалю і письменнику, шевченківському лауреату Леонідові Череватенку. Але згодом працівники кладовища змінили ландшафт. Не стало орієнтирів, за якими знаходили місце могили. Проте 5 травня цього року Роман Коваль, Марко Мельник і директор видавництва Markobook Оксана Герасим’юк, завдяки світлині 2007 року, віднайшли точне місце поховання видатного українця. На добровільні пожертвування було виготовлено пам’ятний знак. На гранітній плиті розміщено QR-код з посиланням на “Самостійну Україну» та деякі інші твори Миколи Міхновського.

 На відкритті виступили майор ЗСУ Юрій Юзич, голова ОУН Богдан Червак, письменники Лариса Ніцой та Василь Ковтун і засновник видавництва Markobook, ветеран “Азова» Марко Мельник. Бандурист Святослав Силенко виконав патріотичні пісні. У почесній варті стояли брати Карпенки – пластуни 37-го куреня ім. Миколи Міхновського, сини козака Історичного клубу «Холодний Яр» Владислава Карпенка.

 Потім учасники урочистості поклали квіти до пам’ятника Миколі Міхновському на центральній алеї кладовища, а також провідали могили козаків «Холодного Яру» Олега Куцина і Андрія Жованика, які торік улітку полягли за Україну. Вшанували букетом квітів і поховання Тамари Здоровецької, дочки козака Армії УНР Олексія Здоровецького.

 Хто цікавиться величною і трагічною постаттю Миколи Міхновського, раджу прочитати книгу «Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи». Видавництво Марка Мельника випустило два видання цієї праці. Роман Коваль і Юрій Юзич зібрали тут велику кількість творів Миколи Міхновського та про нього. Вони зазначають про Міхновського: «На його святому прикладі служіння Батьківщині десятиліттями виховувалося покоління української молоді – в Канаді, США, Аргентині, Бразилії, Австралії».

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 15.09.2023 > Тема "Українці мої..."