Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2004 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 22.10.2004
Тринадцять - щасливе число!
учні Сімферопольської української школи-гімназії

Так вважають учні Сімферопольської української школи-гімназії, які на 13-му році Незалежності України отримали можливість навчатися в новому сучасному примі-
щенні. Пропонуємо вашій увазі надіслані на конкурс їхні роздуми про власне та державне 13-ліття.

Мене звуть Христина Яцків.
Я навчаюся в 7-му "в" класі. Мої улюблені предмети - українська мова та література, алгебра, малювання, музика. Люблю читати наукову та художню літературу.
Тринадцять років - достатній вік, щоб розуміти, що твоя держава - найпрекрасніша перлина світу. За ці роки я уже встигла скуштувати гіркий смак розчарувань і солодкий мед перемог. Тринадцять років для держави - це дуже мало, але Україна за цей час зробила більше, ніж деякі країни за весь час свого існування.
Я горда з того, що я - українка. У свої 13 років я почуваюся самостійною, бо вже можу відстоювати своє право і доводити свою думку дорослим. Впевнена, що до своєї мети треба йти наполегливо і рішуче.
*  *  *
Мене звуть Ганна Лачихіна, я навчаюся у 8-му "в" класі. Мої улюблені предмети - англійська мова, зарубіжна література, хімія.
Як виросту - хочу стати політичним діячем або людиною, яка пов'язана з політичним життям своєї країни, наприклад, журналістом.
Усі дівчатка мого віку мріють про принца на білому коні, красиве кохання. Я теж не виняток. Мені подобаються книги "Пурпурові вітрила", "Перше кохання, або Дикий собака Дінго" та інші твори такої тематики.
Мені здається, що українську мову я знаю з народження, мені вона легко дається і дуже подобається: вона м'яко ллється з вуст і лине, як пісня. А ще мені здається, що Українська держава буде процвітати лише тоді, коли її всі громадяни будуть об'єднані одною метою. А її дуже добре висловив наш письменник Юрій Яновський у своєму романі "Вершники": "Тому роду не буде переводу, в якому браття милують згоду!".
*  *  *
Мене звати Олеся Колодяжна. Я учениця 8-го "в" класу. Мої улюблені предмети - іноземні мови та історія. Люблю читати твори класиків - Шевченка, Гоголя, Пушкіна.
Мені подобається жити в своїй Україні, але нині я ніяк не можу поліпшити життя своїм співвітчизникам. Це - у майбутньому, тому як виросту і вивчуся, я хочу працювати у парламенті і буду все робити, щоб моя держава розвивалася і процвітала.
*  *  *
Мене звуть Юля Лук'янчук. Навчаюся у 8-му класі. Мої улюблені предмети - українська мова та література, історія, іноземна мова, алгебра та геометрія. Люблю читати романи на історичну тематику. Пишаюсь тим, що народилася й живу в Україні. В майбутньому я хочу мати дві вищі освіти, щоб бути вокалісткою і психологом. Хочу серйозно
займатися музикою.
*  *  *
Мене звуть Ганна Хом'як, я навчаюся у 8-му "в" класі.
Тринадцять років - це ще зовсім небагато! Мені дуже подобається мій вік, у мене все ще попереду! Моя мрія - стати добрим економістом, відкрити свою власну фірму, тим самим дати людям роботу та зробити
внесок у розбудову Української держави.
Я дуже люблю свою рідну мову та українські давні звичаї, обряди. Дуже люблю рідну природу, свою країну, своїх людей.
*  *  *
Мене звуть Маргарита Харичева, я навчаюся в 7-му "в" класі. Мої улюблені предмети - українська мова та історія України, українознавство, інформатика. Люблю читати фантастику. Я вважаю, що кожна людина, ким би вона не була, повинна намагатися стати кращою. Моя мрія - стати вчителем англійської мови. Усі свої сили я буду віддавати тобі, моя рідна Вітчизно!
Фото Ю. ЖАГЛІНА.

ОЙ, РОДЕ МІЙ КРАСНИЙ!
Я Максим Замятин, навчаюсь в 7-му класі Журавлівської школи Сімферопольського району в АРК. Хоч я не доросла людина, але вважаю себе багатим. Не дивуйтесь. Справа не в грошах, а в моїй великій родині. Мій рід зараз налічує до 30 осіб. У мого дідуся та бабусі 5 дочок. І четверо з них - учителі. Самі бабуся та дідусь прості люди, а зуміли виростити цілу династію учителів. Всіх їх, моїх тіточок і мою маму, я щиро вітаю зі святом - Днем учителя. Всі вони заслуговують на те, щоб я розповів про них більш детальніше.
Найстарша з них - моя тітонька Наталя Василівна Краєва. Для мене вона не лише перша вчителька, а й моя друга мама. Скільки себе пам'ятаю, вона завжди поряд зі мною, бо я тривалий час жив в її сім'ї. Вона мені допомагає в усьому. Наталя Василівна - старший вчитель початкових класів, її знає і любить кожен в нашому селі: саме вона дала приклад своїм молодим сестрам Ользі Василівні, Ірині Василівні та моїй мамі - Світлані Василівні. Ольга Василівна - учитель української мови. Зараз вона закінчує Полтавський педуніверситет за спеціальністю "Вчитель української мови та літератури". Ірина Василівна недовго працювала викладачем математики, а з цього навчального року вона - директор Краснофлотської школи в Совєтському районі АРК. Я дуже пишаюся цим. Пишаюсь також і своєю мамою Світланою Василівною. Її знають усі в селі, бо вона працює в Будинку культури, де займається з дітьми. Моя мама теж вчиться в Полтавському педуніверситеті за спеціальністю "Психолог".
Ось серед таких людей я живу. Навіть моя двоюрідна сестра вчиться на вчителя. Всі - вчителі. Я вже звик до цього, тому весь час тримаю себе в формі, щоб не підвести нікого.
Поздоровляю всіх моїх рідних учителів, всіх учителів моєї школи зі Святом учителя і хочу через газету сказати всім учителям, що я їх шаную і щиро їм дякую за їхню нелегку роботу.


ЯК Я БУЛА ВЧИТЕЛЬКОЮ

Найріднішими людьми для мене є мої мама, тато, сестра, бабуся, дідусь, друзі. Але поряд з ними в моєму житті є ще інші люди, які допомагають мені жити, допомагають розібратись в складних ситуаціях. Це - мої вчителі. В нашій школі багато гарних вчителів, особливо добрі стосунки у мене з моєю вчителькою української мови та літератури Антоніною Іванівною Подгорбунських. Вона для мене не тільки вчителька, а й менеджер, бо вчить самостійно орієнтуватися і приймати рішення. З нею можна говорити на різні теми, ділитися секретами. Вона бачить у мені свого маленького друга.
А нещодавно я сама була вчителькою, як Антоніна Іванівна.
Я брала участь у проведенні уроку позакласного читання. Цей урок був присвячений творчості нашого кримського українського поета Данила
Андрійовича Кононенка. Справа в тому, що мені пощастило особисто познайомитися з цією чудовою людиною, коли я стала призером конкурсу, який проводила газета "Джерельце". Цей конкурс був присвячений зимовим канікулам та Різдву. Мене запросили в редакцію газети, де нас привітно зустрів Данило Андрійович. Під час уроку учителька готувала газети, книги, плакати про поета
Д. А. Кононенка. Всім були роздані книги "Земле моя кримська". З цієї книги ми читали вірші Данила Андрійовича, розповідь про його життя. Ось саме після цього я і розповіла, як зустрічалась з ним, як він проводив екскурсію по редакції газети "Кримська світлиця", бо він там працює. Особливо мені запам'ятався його робочий стіл, який був завалений листами, малюнками. Скільки йому пишуть зі всіх куточків Криму і України! Мені теж хочеться стати журналістом. Я думаю, що коли-небудь ще зустрінусь з Данилом Андрійовичем і дізнаюсь про нього більше. А поки що він допоміг мені, вчительці, провести урок. Спасибі за допомогу.
До побачення!
З повагою -
Тетяна КОРОПОВА,
учениця 6-го класу Журавлівської ЗОШ  Сімферопольського району АРК.


А ці роботи на конкурс "Мені тринадцятий минало..." надіслали учні Ярківської загальноосвітньої школи Джанкойського району.

СОРОМ НЕ знати історію та мову своєї держави!

Мене звати Марина Кашуба. Я вчусь у 8-му класі Ярківської загальноосвітньої школи Джанкойського району. Особливо мені подобаються українська та іноземна мови, музика та математика. У вільний час я люблю читати твори Т. Г. Шевченка, Остапа Вишні, Марка Вовчка та вивчати історію своєї країни. Я вважаю, що треба знати історію своєї держави та її мову, тому що соромно жити в своїй країні і не знати рідну мову. Мені вже 13 років, і я гадаю, що це небагато. За ці роки я встигла пізнати свій край та вивчити його історію. Я хочу, щоб наша незалежна Україна стала високорозвиненою європейською країною.


*  *  *

Звуть мене  Христина. Я навчаюсь у Ярківській загальноосвітній школі у 8-му класі. Наша школа дуже гарна, в ній працюють добрі вчителі. Мої улюблені предмети - це історія й англійська мова. Також я люблю читати книги на історичну тематику. Українська мова дається мені неважко. Історію і мову своєї держави, я гадаю, повинен знати кожен громадянин. Хоча я живу у Криму і розмовляю російською, я дуже люблю українську. Взагалі, я люблю свою державу і могла б похвалитися нею будь-кому. Для мене 13 років - це дуже мало. За ці роки я встигла зробити вже немало, але самодостатньою особистістю себе не відчуваю. Для держави 13 років це теж небагато. З кожним роком Україна росте, процвітає. Я пишаюсь тим, що живу в такій прекрасній державі.

Я - Артем Олійник. Навчаюсь у Ярківській загальноосвітній школі. Мені дуже подобаються уроки музики, географії, фізкультури. Я дуже люблю читати науково-популярні книжки. Герої цих книжок дають мені гарний настрій. Українська мова дається мені не дуже легко. Іноді я не можу вимовити якесь слово чи перекласти, але я постараюся обов'язково її вивчити. Адже українська мова - це слава українського народу. А історію нашої держави, як і мову, ми повинні теж учити, тому що це наше минуле.
Мені 21 жовтня виповнилося 13 років. Коли я народився, незалежній Україні теж було лише кілька місяців. Я дуже люблю Україну. У цьому році будуть вибирати Президента України. Я хочу, щоб ним став добрий і мужній чоловік. Щоб піклувався про Україну, допомагав людям. І тоді наша країна стане однією з найкращих держав у світі. Я на це сподіваюсь.

Доброго дня, "Джерельце"! Мене звуть Павло Чеглаков. Я вчусь у 8-му класі Ярківської загальноосвітньої школи. Я люблю українську мову, українську літературу, математику, біологію, фізкультуру, музику. Мені подобається читати художню та наукову літературу. Мені українська мова дається легко. 13 років це небагато, але я встиг зробити багато: прочитати немало книжок, побувати в різних містах і допомогти різним людям. Я навчився добре ставитись до людей, знаходити з ними спільну мову, допомагати рідним. Коли я був зовсім маленьким, навчився все робити самостійно.
В майбутньому я хочу мати свою фірму, допомагати своїй державі: побудувати багато нових шкіл і для сиріт великий хороший будинок, щоб їм було там добре жити.

Мене звати Анастасія Кравчук. Я вчусь у восьмому класі Ярківської загальноосвітньої школи. Мені подобаються уроки української та англійської мов, математики та музики. Найбільше мені подобається читати твори Т. Г. Шевченка, М. Вовчка, О. С. Пушкіна. Українська мова - це державна мова України. Кожна людина повинна знати державну мову та історію своєї Батьківщини. Мені нещодавно виповнилось 13 років, і я починаю дивитися на світ іншими очима.
В нашій країні є багато проблем. Але ми намагаємось їх вирішувати якомога швидше. Україна - одна з наймогутніших країн Європи. І кожен українець повинен любити і шанувати її.

Якщо Вітчизну любити - вона процвітатиме!

Всім привіт! Мене звуть Настя Ступникова. Вчуся в 7-му класі Ковильненської ЗОШ Роздольненського району. Мені 13 років виповниться 23 листопада. Я кримчанка, і вважаю, що Крим - це один з чудових країв, перлина нашої України. Я була з друзями біля водоспаду Учансу, в Севастополі, в Ялті, в Євпаторії. І скрізь бачила неповторну красу нашого півострова.
Прекрасний і наш куточок - Роздольненський район - це безмежні степи, що квітують різнотрав'ям весною, а восени сиві від тирси. Вийдеш за село - і небокрай далеко-далеко. Такий безмежний наш степ.
Наша школа має екологічний напрямок. Учні та вчителі вирощують силу-силенну кімнатних квітів, рідкісних рослин. В нашому живому куточку живуть косуля, фазани, павичі, породисті кури. А ще є папуги, акваріумні рибки. Звичайно, все це вимагає догляду, роботи.
В майбутньому я хочу стати ветеринарним лікарем і лікувати тварин. Вже зараз я готуюсь до цього: цікавлюсь біологією, доглядаю тварин. А ще я люблю читати літературні твори, писати невеличкі оповідання.
Коли я виросту, то буду намагатися довести, що я справжня громадянка своєї країни. Для мене головне - любити свою Україну, працювати для неї, тоді вона буде процвітати.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2004 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2538

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков