Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2004 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 22.10.2004
БІЛЬ ЄДИНОЇ ЗБРОЇ
поети

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.
Леся Українка

Півні кричать
У мегафони мальв -
аж деренчить
полив'яний світанок...
Мій рідний краю,
зроду ти не мав
нейтральних барв,
тих прісних пуританок.

Червоне й чорне
 кредо рукава.
Пшеничний принцип
сонячного степу.
Такі густі смарагдові слова
жили в тобі
 і вибухали з тебе.
Слова росли із грунту,
 мов жита.
Добірним зерном
колосилась мова.
Вона як хліб.
 Вона мені свята.
І кров'ю предків
 тяжко пурпурова.

А хтось по ній
 прокопував рови.
Топтав, ганьбив
нам поле найдорожче.
І сниться сон:
 пасуться корови -
сім тучних,
 але більше тощих.
Скубуть озиме,
 нищать ярину,
ще й гидять, гудять,
ратицями крешуть.
Трагічна мово!
Вже тобі труну
не тільки вороги,
а й діти власні тешуть.

Безсмертна мово!
Ти смієшся гірко.
Ти ж в тій труні
й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні,
вони ж знімали мірку
з твоїх принижень -
не з твоєї величі!

Твій дух не став
приниженим і плюсклим,
хоч слала доля
чорні килими -
то од Вілюйська
 до Холуйська,
то з Києва до Колими.

З усіх трибун -
аж дим над демагогом.
Усі беруть в основу
 ленінізм.
Адже ніхто так
не клянеться Богом,
як сам диявол -
той же шовінізм.

Як ти зжилася
 з тугою чаїною!
Як часто лицемірив
 твій Парнас!..
Шматок землі,
Ти звешся Україною.
Ти був до нас.
Ти будеш після нас.

Мій предковічний,
мій умитий росами,
космічний,
вічний,
зоряний, барвінковий...
Коли ти навіть звався -
Малоросія,
твоя поетеса була
 Українкою!
Ліна КОСТЕНКО.


НЕ НА ТЕ РЯТУВАЛИ ДІДИ

Спонукав нас імперський Прокруст
до невірності рідному слову.
В українця зринає із вуст:
"Я, ты знаешь, забыл свою мову!"

Як цього зрозуміть молодця,
що не здатен свого розкумекать,
коли навіть заблудла вівця
не забуде по-своєму мекать?

Нашу мову в час горя-біди,
не одної тяжкої навали,
не на те рятували діди,
щоб онуки її забували.
Дмитро БІЛОУС.


ДВІ ДЕРЖАВНІ МОВИ

Я знаю десять мов,
 та за одну-єдину
Як бойовик, помру!
 За ту, що дух дає,
Що вийняла мене
 й Вітчизну-Україну
З ніщоти, я помру
 за мислення своє!
Бо мова - то не звук,
 а думка боготворна,
Зерно, що хліб дає
 й життя снагу святу.
Тому й мололи нас
тяжкі московські жорна,
Щоб обернути в спуз
духовну повноту.
Я вам скажу, брати,
 при сяєві Оранти,
Що з двох державних мов -
дорога в смерть одна:
Нас винищать раби -
 законні окупанти,
До мови рідної
 ненависть потайна.
Перевертень іде
 писать універсали
Чужою мовою -
 втішайся, брате мій.
Він прагне, щоб його
 за те пошанували,
Що двоязикий він,
 гнучкий, неначе змій.
Братерство, дружба, честь
і рівність -
Ні до чого!
Потопче все й поб'є
шовіністичний шал...
Востаннє я прошу
і Пушкіна, й Толстого:
Прийдіть і вирвіть з рук
двомовності кинджал!

Дмитро ПАВЛИЧКО.


МОВА І ЯЗИК

Розмовляє наша Мова
З Русскім Язиком.
- Мы с тобой,
- Язик говорить, -
Не в ладах живем.
Опечален мой двуглавый,
Мой родной орел
Тем, что ныне в Украине
Мало русских школ.
Малышей русскоязычных
Надобно беречь.
Ты же знаешь, как их портит
Неродная речь.
- Отакої, - каже Мова. -
Я ж сестра твоя,
То чому ж російським діткам
Шкодитиму я?
І чого тоді сваритись
Мові з Язиком?
- Да пойми,
- Язик говорить, -
Речь же не о том.
Ты же знаешь,
 сколько русских
В Украине есть.
И других русскоязычных -
Всех не перечесть.
- А вони, - питає Мова, -
Звідки прибули?
Ми сюди їх вербували
Чи за чуб тягли?
Чом твої російськомовні
Прагнули весь час,
Щоб не стали їхні дітки
Схожими на нас?
Від столиці України
До найдальших сіл 
Залишилось менше й менше
Українських шкіл.
- Ну, так что ж?
- Язик питає, -
Я для всех родной.
Я - Тургенев, Достоевский,
Пушкин и Толстой.
- Не хвилюйся,
- каже Мова, -
Ми шануєм їх.
Ти поглянь на руськомовних
Діточок своїх.
Подивися на модерну
Молодь у містах
Та послухай краєм вуха,
Що в них на устах.
Що їм Пушкін?
 Що Тургенєв?
Що для них Толстой?
Та для них уже й Чапаєв
Більше не герой.
Знаєш, скільки тут про нього
Наплели гидот?
Петька, Анка і Чапаєв -
Пошлий анекдот.
Про Тургенєва й Толстого
Навіть річ пуста.
Де ти бачиш їхні книги?
Хто тут їх чита?
Від еротики й порнухи
Аж тріщать ларки.
Все ж то творять доморослі
Наші "русаки".
Ти у нас російськомовну
Пресу переглянь,
Чим натоптана й набита
Та газетна дрянь?
Уяви, що твій Тургенєв
Прочитав би те,
Що братва російськомовна
Про жінок плете,
Як смакує походеньки
Безсоромних дам.
Він сказав би:
- Это мерзость!
 Это стыд и срам!
- Ты права,
 - Язик промовив. -
Слушай мой ответ.
Мне от этих щелкоперов
Тоже жизни нет.
Прикрываясь русской речью,
Этот гнусный сброд
Презирает в равной мере
Мой и твой народ.
Я скажу тебе по-братски,
Истину любя:
Ты, сестра, от этой мрази
Береги себя.
Защищайся, отбивайся,
А не то - капут.
И тебя они угробят,
И меня сожрут.
- Ну, спасибі,
 - каже Мова, -
За такі слова.
Триста літ мене давили,
Але я - жива.
Бо мене оберігає
Божа благодать.
Правду кажуть:
- Бог не видасть,
Свині - не з'їдять...
Павло ГЛАЗОВИЙ.

*  *  *

...А откуда на Ладоге
украинская мова,
Задушевное, мягкое
 и певучее слово?
Украинская мова?
 Едва ли, едва ли!..
Не поверите мне,
 так поверите Далю!
Впрочем, с давнего времени
начинается речь.
Как-то царь разорил
 Запорожскую Сечь
И сослал двадцать тысяч
 украинских сынов
Рыть Петровский канал.
Мало видели снов
Запорожские хлопцы
 о своей Украине,
Засыпая в болотах,
 на камне, на глине,
На холодном ветру
 замерзая, вмерзая
В темный камень-валун
иль в граниты вгрызаясь,
Чтоб легла на костях
 возле моря дорога
По болотам, забытым
 и чертом и Богом!
...Не всегда небо в тучах -
бывают просветы.
Не всегда же зима -
 наступает и лето,
И под ладожским ветром,
 а может, балтийским,
Не дремало родное
 Запорижское вийско!
Захмелев от простора,
 от радости плача,
Обнимало в рыбацких
 селеньях рыбачек.
Не встречали отпора
 запорожцы, пожалуй,
И в уста целовали
 моих ладожанок,
И дарили им песен
 заветное слово,
Вместе с песнями -
всю украинскую мову...
Александр ПРОКОФЬЕВ.
1959.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2004 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2532

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков