Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХУДОЖН╢ ЗОБРАЖЕННЯ «МОВНОГО РЕЙДЕРСТВА» У ПОЕТИЦ╤ ╤ВАНА НИЗОВОГО
╤ван Низовий – один ╕з найяскрав╕ших творц╕в художнього слова друго╖ половини ХХ –...


ЛИШ ЧЕКАЛИ Б НА МЕНЕ ДИТЯЧ╤ ДОПИТЛИВ╤ ОЧ╤, ╤ ДЗВ╤НКИМ «ДОБРИЙ ДЕНЬ!» ПОЧИНАВСЯ ЩОРАЗУ УРОК…
Дякую тоб╕, вчителько, що розв╕яла м╕й смуток, що допомогла мен╕ перебороти особист╕ негаразди...


ТАРАС ШЕВЧЕНКО ╤ ВОЛОДИМИР СОСЮРА
...використовуючи образи Шевченка, Сосюра не вдавався до ╖хн╕х простих рем╕н╕сценц╕й, а творчо...


«ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВ╤ТОВА!»
Про талановитого молодого педагога — вчителя укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


«…МЕН╤ ╤ ВДЕНЬ, ╤ ВНОЧ╤ СНИТЬСЯ ОТА БЛАГОДАТЬ НАД ДН╤ПРОМ…»
ОБРАЗ УКРА╥НИ В ТВОРЧОСТ╤ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2004 > Тема "На допомогу вчителеві"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 22.10.2004
НАЗРІЛІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ
Євген РЕГУШЕВСЬКИЙ, професор Таврійського національного університету

Усі цивілізовані народи світу нині особливу увагу приділяють проблемам вищої школи, її трансформації і реформування. Нагальними і невідкладними є ці проблеми і в Україні.
Насамперед, як нам здається, наші вузи потребують реформування з погляду їх структури. В усьому світі вузи поступово перетворюються у навчально-науково-виробничі комплекси. І життя підтверджує таку доцільність. Отже, і наші вузи повинні перестати залишатись насамперед педагогічними закладами, а лише потім науковими центрами і аж нарешті виробничими одиницями. Вуз повинен мати право готувати кадри лише з тих спеціальностей, з яких наявні у цьому вузі передові, сучасні наукові школи, що реалізують свої найсучасніші наукові досягнення у процесі підготовки спеціалістів і в зразковому науково-експериментальному виробництві. Науково-експериментальне виробництво (як елемент вузу) повинне не лише бути місцем завершальної науково-практичної підготовки фахівця, не лише випускати зразкову продукцію (чи продукувати наукові ідеї), але і видавати найновіші, оригінальні, перевірені наукою і практикою рекомендації для народного господарства, які б негайно запроваджувались у життя.
По-друге: наші вузи повинні перестати залишатися лише споживачами продукції середньої школи. Ми фактично приймаємо у вузи тих, хто прийде до нас. А в дійсності вузи, щоб випускати висококласних спеціалістів, повинні готувати для себе майбутніх студентів буквально із середніх класів школи. Кожному вузу потрібно мати при собі школи, коледжі, гімназії. І ці навчальні заклади мусять існувати не лише за місцем розташування вузу, а по всьому регіону, що прилягає до вузу. Тоді до вузу будуть поступати не випадкові люди, а профзорієнтовані юнаки і дівчата, які вже
4 - 5 років жили в ідеях і проблемах своєї майбутньої професії. Вони не будуть на другому чи третьому курсі розчаровуватись у своїй професії. Такі опікувані вузами школи можна організувати без великих додаткових затрат.
Два слова ще про напрямок підготовки спеціалістів у класичних університетах, яким є і Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського. Нам слід чесно казати абітурієнтам, що лише приблизно 20 - 30% набору навчатиметься за науковим та науково-інженерним профілем, а останні стануть педагогами. І це потрібно говорити ще до (або під час) вступних екзаменів. Бо уже виникають колізії, коли випускник заявляє, що він себе готував для наукової діяльності, а не для роботи у школі. Для цього, на його думку, існують педінститути. Прикро, але факт. Таким людям потрібно зрозуміти, що більшість сучасних педінститутів не за назвою, а за навчально-науковою суттю стають педуніверситетами.
По-третє: потребують докорінного реформування навчальні плани вузів. Мені здається, що демократизація у цьому напрямку, коли кожен вуз сам готує для себе навчальний план та затверджує його у Міністерстві, породила структурно-наукову та психолого-педагогічну розбалансованість навчальних планів. Немає у нас сучасної науково обґрунтованої концепції навчальних планів з кожної спеціальності. Це особливо помітно тоді, коли студент з одного вузу переводиться до іншого на ту ж саму спеціальність. І виявляється, що він у своєму вузі не вивчав (протягом 3 - 4 років) до десятка предметів, які вивчаються з цієї спеціальності (чи спеціалізації) в іншому вузі. А чи не краще нам повернутись до практики (до речі - відомої у вузах Західної Європи), коли збирають на спеціальний семінар 15 - 20 найдосвідченіших деканів чи завідуючих кафедрами і вони протягом короткого часу створюють навчальні плани і програми, які забезпечують науково обґрунтований стандарт підготовки спеціалістів конкретного профілю. І це варто робити через кожних 4 - 5 років, за які, як відомо, проходить цикл оновлення і збагачення кожної науки. Бо лише за цих умов можна буде готувати сучасних спеціалістів.
По-четверте:  потребує удосконалення географія розташування, система і мережа вузів в Україні. Часто ми (за традицією, іноді без належного обдумування чи без урахування демографічних та інших суспільних факторів) відкриваємо по два вузи однакового профілю у географічно дуже близьких регіонах. У нас є по кілька педінститутів (поряд з університетами) чи машинобудівних, сільськогосподарських та інших вузів в одній області. Але ж є регіони, де в області взагалі наявні один-два державних вузи.
В Україні мусить бути науково обґрунтована концепція того, скільки загалом нам потрібно державних вузів, де і які саме вузи потрібно відкривати, яку кількість спеціалістів ці вузи повинні щорічно випускати. Відсутність чіткої державної програми у цьому плані породила бум і хаос у відкритті так званих приватних (комерційних) вузів. Я зовсім не проти приватних вузів. Але ж ці вузи найчастіше відкривають хитромудрі ділки, а не досвідчені вузівські працівники. Люди "зеленого" поняття не мають у цій справі, але керують підготовкою спеціалістів з вищою освітою (хоча іноді і самі вищої освіти не мають). І відкриваються ці вузи часто без урахування потреби спеціалістів у регіоні, без урахування наявності викладацьких кадрів. Тому і не дивно, що в одному райцентрі є три вузи і філіали, які готують юристів, а в засушливій степовій зоні України відкривають лісогосподарські спеціальності.
Отже, відкриття комерційних вузів потрібно серйозно контролювати на державному рівні. Багато нарікань і на філіали, які відкриваються за 500 і більше кілометрів від вузу. Хоча ці філіали прикриваються тим, що у них працюють і провідні спеціалісти базового вузу, але це тільки розмови. Професорів із базових вузів за пів-тисячі кілометрів привозять лише як весільних генералів, щоб їх хоча б побачили студенти. Про якусь тривалу працю висококваліфікованих учених не можна говорити.
Є у нас у галузі вищої школи і свої специфічні кримські проблеми. Постійно виникають питання: якою ж повинна бути вища школа в Криму? Українською, кримськотатарською, російською? Нам здається, що ми повинні підходити до цієї проблеми розумно, зва-жено, враховуючи і кримські, і за-гальноукраїнські інтереси. Я вважаю, що в Криму ми готуємо кадри не лише для Криму. Та і, враховуючи динамізм нашого сучасного суспільства, потрібно розуміти, що кримськотатарською чи російською мовою нам потрібно готувати лише тих спеціалістів, які зав'язані на національно-культурному аспекті застосування їх спеціальності. Тобто: учителів кримськотатарської мови і літератури, працівників кримськотатарської культури у широкому розумінні цього слова; учителів російської мови і літератури, працівників в галузі російської культури. Підготовку ж усіх інших спеціалістів з вищою освітою у кримських вузах потрібно поступово але послідовно переводити на українську мову. Цим самим буде розв'язано цілий ряд інших проблем, які нині виникають: і розподіл молодих спеціалістів у всі регіони України, і залучення їх до державної роботи на всій території України і т. ін. Адже володіння українською мовою є обов'язковим для державного службовця.
Отже, проблем у нашій вищій школі є ще багато. І їх потрібно розв'язувати негайно.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2004 > Тема "На допомогу вчителеві"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2531

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков