"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2004 > Тема "Душі криниця"
#43 за 22.10.2004
НА ЗЕМЛІ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО БОГДАНА ВІРИ РОЇК КВІТНЕ РУШНИЧОК...
.
В нашій газеті досить докладно розповідалось про виставку "Український рушничок" Віри Сергіївни Роїк та її учениць в Кам'янці Черкаської області. Повідомлялось, що потім виставка переїде до Чигирина, а згодом - до Луганська. І дійсно, з 27 серпня до 14 вересня ця чудова виставка експонувалась в музеї Богдана Хмельницького Національного історико-культурного заповідника "Чигирин". Прадавня чигиринська земля має багату історію. В XVII столітті Чигирин був центром українського державотворення та гетьманською столицею, а також одним з центрів європейської політики. З цим краєм пов'язані імена не тільки Богдана Хмельницького, але й Петра Дорошенка, Максима Залізняка, Тараса Шевченка. Відомими осередками духовного життя були церкви й монастирі у Чигирині, Суботові, Медведівці. Славилась ця земля самобутньою культурою. Велика історична і культурна спадщина Чигиринщини поступово втрачалася. І тільки після проголошення незалежності України почалося культурне відродження Чигирина. Нині заповідник є національним і займає площу 1148 га. Від стародавнього Чигирина практично не залишилося і сліду, всі старовинні споруди та фортеця на Замковій горі зруйновані. Від колись грізної фортеці лишилась тільки частина бастіону Дорошенка. На Замковій горі у 1973 році споруджено монумент на честь боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Музей імені Б. Хмельницького - це сучасна будівля, на другому поверсі якої відбувалась 86-та персональна виставка Віри Роїк "Український рушничок". Там окремими стендами були представлені роботи її учениць - Юлії Абрамової, Мері Нікольської та Аліни Роїк. Виставка у Чигирині мала великий успіх, про що свідчать численні відгуки з різних міст: Чигирина, Світловодська, Суботова, Умані, Черкас, Києва, Золотоноші та інших. Ось тільки декілька з них: "Безмежність світу, кольори життя у Ваших роботах! Вони зачаровують своєю красою, простотою, поетичністю. Коли дивишся на Ваші витвори, душу огортає тепле і радісне почуття". Ольга і Людмила Рештенко, м. Чигирин; "Шановна Віро Сергіївно! Ваші твори нагадали мені далеке дитинство, повернули до рідної оселі, до маминої хати! Дякую Вам за Вашу творчість, бажаю Вам міцного здоров'я, радості, натхнення, здійснення нових творчих задумів". Шанувальниця з Волинської області; "Віро Сергіївно! Вельмишановна берегине древнього українського мистецтва, яке несе в світ написану тонким пером вишивальницької голки поезію заримованих на аркуші полотна різнобарвних стібків! Довголіття Вам і здоров'я на благо рідної України та її вічного і неповторного мистецтва". Наталя Лебеденко, кореспондент газети "Чигиринські вісті". Урочисте закриття виставки відбулося 14 вересня. На ньому були присутні представники громадськості, адміністрації міста Чигирин, засобів масової інформації, художники, а також численні гості з Черкас, Києва. З Кам'янки приїхали не тільки директор заповідника Галина Михайлівна Таран, але й артисти, які прекрасно виконали для Віри Сергіївни декілька українських пісень. Дипломами та грамотами були відзначені всі учасники виставки, а Вірі Сергіївні були презентовані також керамічні витвори чигиринських майстрів. Цього разу Віра Роїк, яку окрім сина, супроводжувала племінниця, яка приїхала з Таллінна, Ольга Сосюрко, змогла побувати у церкві Святої Трійці Мотронинського Свято-Троїцького монастиря, ігуменом котрого був предок Віри Роїк, Мелхіседек Значко-Яворський. Голова громади "Київська Русь" Людмила Пономаренко, яка приїхала з Черкас, привезла в Чигирин свій вірш "Мости любові", присвячений Вірі Роїк, який був написаний іще в Кам'янці під впливом чудових вишивок, представлених на виставці.
МОСТИ ЛЮБОВІ Присвячую Вірі Сергіївні Роїк, народній майстрині української вишивки.
Від серця, до серця доріг так багато, Від серця до серця - Пісні з далини. Злітаю, літаю, лечу - забуваю. Про долю, про щастя оманливі сни... Від серця до серця і сміх, і страждання, Від серця до серця - за втраченим жаль, Злітаю, літаю, лечу - і долаю Небесної зірки космічну печаль. Від серця до серця мій голос лунає, Від серця до серця - Рости ж нам, рости... Злітаю, літаю, лечу - і єднаю Від серця до серця - З любові мости! Людмила ПОНОМАРЕНКО.
Чигиринці, як і громадськість інших міст Черкащини, також з великим піднесенням віднеслись до ідеї створення у Сімферополі музею української вишивки на основі творів Віри Сергіївни Роїк і також звернулись до влади Криму з проханням позитивного вирішення цього питання. Як пишуть вони в зверненні: "Музей "Український рушничок" мав би стати осередком української вишивальної творчості, з організацією практичних занять для всіх бажаючих, а також залучення домогосподарок та жінок-інвалідів до вишивання сувенірних виробів на кримську тематику". "Кримська світлиця" вже порушувала це питання і сподівається на його позитивне вирішення. Надихнута чудовими витворами невтомних рук нашої землячки з Криму, майстрині-вишивальниці Віри Сергіївни Роїк та її персональними виставками на моїй батьківщині - у славетних містах Кам'янка і Чигирин, моя душа заспівала віршами, присвяченими майстрині, якими я хочу також поділитися з читачами "Кримської світлиці".
ХРЕСТИКОМ ГАПТОВАНЕ ЖИТТЯ
Вірі Сергіївні Роїк - майстрині-вишивальниці українських рушників з нагоди відкриття її персональної виставки в славних містах Кам'янці і Чигирині на Черкащині.
Чигирин і Кам'янка кохана Пишуть знов історії рядок: Тут, в краю Хмельницького Богдана, Віри Роїк квітне рушничок.
Нитка синя, чорна і червона - Хрестиком гаптоване життя. Квіти, птахи, калинові грона - День у день напружене шиття.
Рушники, народжені із болю, З радості і тихої жури. Вишивала не рушник, а долю Сива жінка пізньої пори.
Вишивала, нитки добирала, Запівніч світилося вікно. І душі мелодію вплітала В біле домоткане полотно.
Ой, які заманливі узори, Дивишся - очей не відірвать! Хрестики яскраві, ніби зорі, А над ними голубки летять.
Розпустила пір'ячко жар-птиця, Ружі пломінкі палахкотять... Як мені на все це надивиться, Як усе до серця увібрать!
Дивне це мереживо казкове Душу переповнює мою. В ньому я уже укотре знову Рушничок матусин впізнаю.
Люба жінко, славна Берегине, З голкою у трепетній руці. Славний рід вкраїнський не загине, Доки в нього є такі митці!
Доки є в нас мати-Батьківщина, І верба, й калина, і ріка... Буде квітнуть рідна Україна На розшитих білих рушниках.
...Чигирин і Кам'янка кохана Впишуть до історії рядок: На землі Хмельницького Богдана Віри Роїк квітнув рушничок. Данило КОНОНЕНКО. На фото: В. С. Роїк серед працівників Чигиринського і Кам'янського заповідників.
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2004 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2530
|