Версiя для друку Обговорити в форумi

22 травня в київській книгарні «Є» відбулась зустріч із поетом-військовиком Павлом Вишебабою.

 Він належить до покоління дітей Чорнобиля (народився 28 березня 1986 року в місті Краматорську на Донеччині), для яких економічна криза 90-х була школою, а Помаранчева революція університетом. Проте Павло закінчив з відзнакою факультет журналістики Маріупольського державного університету у 2012 році, після чого переїхав до Києва. Ще під час навчання в університеті він протягом трьох років здобував практичний досвід за фахом у редакції газети «Приазовский рабочий». Під час Революції гідності Вишебаба брав активну участь у роботі Прес-центру Штабу національного спротиву. Після повалення режиму Януковича Павло Вишебаба два роки працював у прес-службі Кабінету Міністрів України, займаючись міжнародною комунікацією та зв’язками між міністерствами. Коли Росія розпочала гібридну війну проти України і рідне місто Вишебаби Краматорськ окупували росіяни зі словами: «Мы с вами разговариваем на одном языке», Павло принципово перейшов на українську. «Це точно символ держави, з якою воює моя країна наразі, - сказав він в одному інтерв’ю про російську мову. – Це символ держави, через яку загинули мої друзі, і я не хочу мати нічого спільного з цим символом зараз». Відтоді він незмінно спілкується українською, а серед його текстів мотив Краматорська набув болісно-особистого звучання.

 Зі зміною мови стрімкі перетворення у житті Павла не закінчились. У 2013 році він став вегетаріанцем, у 2015-му – веганом, відмовившись від морепродуктів і одягу з тварин. Окрім того, в 2016 році виступив співзасновником екологічної та зоозахисної організації «Єдина планета», співорганізатором низки масштабних фестивалів Kyiv Vegan Boom, а на додачу відкрив перше в Україні веганське кафе One Planet і створив власний рок-оркестр One Planet Orchestra, котрий виявився настільки популярним, що зумів зібрати суму, достатню для запису дебютного альбому на одній з найкращих студій в Україні. Його пісні за мотивами поезій самого Павла (трохи джазу, трохи інді, трохи фольку та фанку), присвячені темі кліматичних змін, вимиранню видів, урбанізації, бідності та боротьбі за права, стали своєрідним символом нової української молоді, котра свідома своєї відповідальності, як за світ, так і за стан справ у власній державі.

 Окрім переліченого, в той самий період великих змін, що почалися у 2013-му, Павло Вишебаба став батьком, помандрував трохи по світу, заснував невеличкий ювелірний бізнес (авторські прикраси), побував на зустрічі з далай-ламою і отримав від його святості кілька життєво важливих відповідей на запитання, пов’язані з війною на Сході України. Водночас Павло займався йогою. Своїми виступами перед різними аудиторіями на Сході та Заході України Павло Вишебаба заохочував розколоте війною суспільство до взаємоповаги та порозуміння.

 У перші дні повномасштабної війни Вишебаба відвіз своїх рідних у безпечне місце, а сам долучився до лав ЗСУ, був призначений командиром відділення 68-ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Там за свою тактовність і веганство отримав позивний «Капелан». Оскільки капелана не було, то Павло виконував його функції. Потім приїхав капелан, схожий на Вишебабу, теж високий, з рудою бородою. Воїни їх плутали. У Вишебаби запитували, де буде сповідь, а до капелана приходили по книги.

 На зустрічі в книгарні Павло Вишебаба презентував друге видання своєї дебютної книги «Тільки не пиши мені про війну». Так називається вірш-лист поета до доньки, який увійшов у книгу. Вишебаба пише вірші на фронті, сюжети та ідеї бере із воєнних буднів. Так, він познайомився з однією 18-річною дівчиною, яка зізналася, що переписує вірші Павла Вишебаби із тік-току. В тому селі із 200 хат вціліло 20-30. Поет-воїн почав умовляти дівчину евакуюватись. Вона пообіцяла, але через місяць Вишебаба знову зустрів її. Знову умовляв виїхати, знову дівчина пообіцяла, а за місяць Павло знову зустрів її там. Виявилося, що дівчина зустрічається із розвідником Іллею. Повертаючись із завдання в тилу ворога Ілля рве квіти і дарує букет коханій. Удвох Павло та Ілля таки умовили дівчину евакуюватися. Нині вона перебуває в Києві. І їхній з Іллею роман перетворився на епістолярний: вони листуються. У вірші про цей роман Павло зазначив: «Ти не бачила стільки життя, скільки він бачив смерті».

 В іншому вірші Вишебаба пише: «Якщо ти читаєш це українською, значить ми бились гідно». Поет настроєний оптимістично: «Український світанок зійде над Донецьким кряжем».

 За висловом поета і редактора збірки «Тільки не пиши мені про війну» Івана Малковича, небагато поетів так стрімко вривались в літературу, як Павло Вишебаба.

 На зустрічі в внигарні «Є» проводився збір коштів на придбання ударних дронів для 68-ї окремої єгерської бригади. Війна триває.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 26.05.2023 > Тема "Українці мої..."