Версiя для друку Обговорити в форумi

Театру - 50!

ДО ВІДКРИТТЯ 50-го ТЕАТРАЛЬНОГО СЕЗОНУ КРИМСЬКОГО УКРАЇНСЬКОГО МУЗИЧНОГО ТЕАТРУ
Кримський український музичний театр відкриває 50-й театральний сезон. За ці роки колектив здійснив постановку близько 350 вистав. З творчістю наших митців познайомились глядачі багатьох великих міст та республік колишнього СРСР. Чотири рази за свою історію театр змінював свій статус...
Сьогодні з радістю можу сказати, що з кожним роком активізується творчий потенціал трупи, збільшується випуск нових вистав, зростає прибуткова частина, поновилась гастрольна діяльність театру по містах Криму.
Дуже плідним для колективу був минулий сезон. Поновлено комічну оперу "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського, випущено популярну музичну комедію "Донна Люція" ("Здрастуйте, я ваша тітка!") О. Фельцмана у постановці відомого українського режисера, заслуженого діяча мистецтв УРСР В. Бегми. Дві комедії - "Одруження" М. Гоголя та "Жінки здатні на все!" Н. Птушкіної, два святкових концерти - "Весна сорок п'ятого року" та "Любіть Україну!" до Дня незалежності України поставив режисер Б. Мартинов. Керівництво театру шукає резерви у своєму колективі, надає можливість пробувати свої сили у режисурі акторам. Так, заслужений артист АРК В. Таранов здійснив складну постановку мюзиклу "Лісістрата" за однойменною комедією Арістофана (п'єса Л. Філатова, музика С. Бедусенка).
За створення комедії "Жінки здатні на все!" режисера Б. Мартинова було удостоєно премії Кримського республіканського відділення Національної спілки театральних діячів України імені народного артиста України В. А. Аносова в номінації "Краща режисерська робота".
Прикро, що в нас ще залишається чимало проблем. Не знімається з порядку денного питання фінансування закладу, нам вкрай потрібна державна підтримка.
Але, незважаючи на труднощі, театр живе, мріє, планує, творить. В ювілейному сезоні глядачі побачать комедію-жарт "Любов у стилі барокко" Я. Стельмаха за мотивами п'єси І. Карпенка-Карого "Паливода ХVIII століття" (музика Г. Зотової), рок-оперу "Ярослав Мудрий" за поемою І. Кочерги (музика С. Бедусенка), одну з кращих оперет Ф. Легара "Граф Люксембург", "До самої смерті..." Ю. Каменецького, Е. Щед-ріна, "Брехню" В. Винниченка, комедію А. Крима "Нелегалка".
Театральний сезон відкриваємо рок-оперою "Енеїда" за однойменною поемою І. Котляревського (музика С. Бедусенка). Ця вистава здобула визнання у глядачів, за високу виконавську майстерність на двох престижних фестивалях удостоєна звання лауреата, стала візитною карткою театру.
В урочистий день відкриття 50-го театрального сезону палко вітаю усіх прихильників мистецтва музичного театру, а талановитому колективу Кримського українського музичного театру бажаю натхнення та творчих злетів!
Володимир ЗАГУРСЬКИЙ,
директор театру, заслужений працівник культури України, лауреат премії АРК.

ТЕАТРУ - 50!

Театру п'ятдесят! А це - немало,
Тому сердечно признаюся всім:
Я горда тим, що в ньому працювала,
І чималенько - цілих тридцять сім!
О, тридцять сім! - гримерки, закуліси,
Гастролі вічні, виїзди в село.
Нелегко діставався хліб актриси,
Але - до серця, що б там не було!

Театру п'ятдесят! Солідна дата.
Чим старший дуб, тим більше жолудів.
На зміну нам приходять молодята,
Тож буть театру вічно молодим!
Люся ГУБРІЄНКО,
актриса.

НУ І ПАМ'ЯТЬ!

Я пам'ятаю, як у жовтні 1977 року увійшов у розчинені двері Кримського українського театру, як зустрів перших актрис - незабутню Варочку Петренко і милу усміхнену Люсю Клименко (Губрієнко), як працював над першою своєю постановкою - "Веселою вдовою"
Ф. Легара. З яким ентузіазмом грала у цій виставі майже вся трупа на чолі зі своїм лідером, справжнім лицарем театру М. Андрусенком, як весело грали у ній І. Бурменко, М. Бондаревський, О. Шейко і зовсім молодий тоді В. Тюленєв.
А якою гарною виглядала в ролі самої вдови Ганни Главарі Г. Бузовська!
Я пам'ятаю усіх і в інших виставах - С. Ботвину в "Майській ночі", Н. Жук у "Дні сюрпризів", Г. Андрусенко і Г. Ковалюк в "Моралі пані Дульської", О. Блок та Л. Січкар - цих двох красунь в "Устимі Кармелюку", прекрасних Б. Жаданівського, В. Синиченка...
А чи ж мені забути учасників знакової вистави "Аджимушкай", де так яскраво проявили себе
О. Бегас та В. Марченко, Віка Нардіна з лялькою! Не забути і лукавого Л. Никоненка, і енергійну М. Мар'яновську і її Миколу Андрійовича. Пам'ятаю і голосисту Т. Гончаренко, і здібну К. Лисяк, і Н. Багаутдинову.
Усіх пам'ятаю, і навіть керівників відділів та цехів, і якщо не називаю тут когось, то тільки тому, що мене обмежили розміром матеріалу. Але пам'ятав, пам'ятаю і буду пам'ятати! Завжди! Усіх!
Кожного!
Володимир ЯСНОГОРОДСЬКИЙ,
режисер, заслужений діяч мистецтв України.

З ДОВІЧНОЮ ШАНОЮ

В день відкриття 50-го театрального сезону в нашому театрі, а мого 25-го кримського сезону, хочу згадати добрим словом моїх педагогів. Першою назву незрівнянну Валентину Миколаївну Чистякову, народну артистку УРСР, дружину Леся Курбаса, одну із засновниць славнозвісного харківського театру "Березіль".  Ця  актриса була для мене еталоном акторської майстерності, худож-нього смаку, вимогливості до себе, уміння вибудовувати систему відносин з колегами й достойно жити попри драматичні обставини своєї долі. Валентина Миколаївна "висікала" і з нас, студентської молоді, незалежний власний погляд на речі...
Хай буде благословенна пам'ять про неї і про моїх викладачів
М. Набокова, К. Суковську, народного артиста УРСР М. Покотило, професора А. Горбенка, професора О. Бабишкіна. Я вдячна їм за те, що вони підтримували мої поривання, любили мене, допомогли упевнитися в правильності вибору професії, яка дала мені чимало "відкрить чудесних", подарувала спілкування з визначними людьми і можливість розповісти про них в нарисах та творчих портретах, допомогла знайти себе у дивовижному світі театрального мистецтва, навчила не вимірювати щастя лише матеріальними категоріями...
Світлана ЧОЛКА,
завідуюча літературно-драматургічною частиною театру, заслужений  працівник культури АРК.

ЖИТТЯ ТРИВАЄ

У світлий радісний день відкриття 50-го сезону хочу згадати хоча б деяких акторів, які велику частку свого життя віддали Театру, здобували йому славу і в Криму, і далеко за його межами. Одні поруч, а когось вже нема... Це любимі колегами і глядачами багатьох міст і сіл, де виступали, заслужена артистка України Марія Мар'яновська і народний артист України Микола Андрусенко. А як співали і грали Ганна Ковалюк, Ганна Кашперська, Людмила Сахарова, Ганна Бузовська, Сергій Малютін! Як танцювала Ніна
Багаутдинова! Завжди буду пам'ятати прекрасного партнера Валентина Іожицю... Не можу забути "головного помічника режисера Кримського півострова" Віктора Нардіна. Оце були дисципліна і порядок під час вистав! Було, було... Але час не стоїть на місці. І зараз на нашій сцені звучить прекрасна музика. Глядачі люблять, обожнюють дивитись і слухати незрівнянного Валерія Карпова, заслуженого артиста України! Звучать прекрасні голоси заслуженого артиста АРК Владислава Чернікова, заслуженої артистки АРК Тамари Гончаренко. А як гарно співають Наталя Красовська, Олег Яровий, Зарема Меджитова!
Життя продовжується.
Живе Театр!
Валентина БОЙКО,
народна артистка України.

ТЕАТР - ЦЕ МІЙ ДІМ!

У 1959 році мене було направлено в Кримський український театр на практику бухгалтером. З того часу я тут і працюю. За роки роботи виросла до головного бухгалтера.
Із задоволенням згадую часи, коли театр мав фінансову змогу виїжджати на гастролі у Воркуту, Барнаул, Новосибірськ, Магнітогорськ, Кострому, Петрозаводськ та інші міста. На наші вистави вишиковувались довгі черги в касах театрів, ми виконували подвійний план, часто глядачі просили нас продовжити показ вистав ще хоча б на два тижні, як це було у Твері та Вітебську.
Я мрію, щоб у нас знову з'явилась можливість показувати вистави не лише в Криму, а й в ближньому і далекому зарубіжжі. Це стало б стимулом у творчості.
Іда КУЗНЕЦОВА,
заступник головного бухгалтера театру.

СПІВДРУЖНІСТЬ

На моєму письмовому столі, під склом, лежить фотографія. Уважний, розумний, теплий, сумний погляд. Це Володимир Андрійович Аносов.
Ми прийшли в український музичний театр майже одночасно - у 1980 році. Я - головним хормейстером, він - головним режисером. З того часу минуло багато років. Скільки разом зроблено!
Всяке було - образи, прикрощі й радощі... Але все це - заради випуску цікавих вистав, таких, як "Гусарська балада" (його перша вистава у нашому театрі), "Дім" Ю. Трифонова, "Камінний господар" Лесі Українки, "Повія" П. Мирного. Як диригент я зробив з ним свою першу в житті виставу - "Американську комедію" В. Самойлова.
Так склались обставини, що я пішов з театру, а він перейшов у російський драматичний театр
ім. М. Горького, але ми не розсталися. Часто зустрічались на набережній Салгиру, коли я йшов на роботу в музичне училище, а він гуляв з собакою. Багато розмовляли, в основному про театри. Він - про свій, я - про свій та про здоров'я. Два інфаркти підряд - є про що поговорити. Тепер його нема з нами, а на серці незагойна рана. Важко втрачати друзів.
На моєму письмовому столі лежить фотографія: уважний, розумний, теплий, сумний погляд. Це Володимир Андрійович Аносов. Кожного дня, коли я приходжу на роботу, вітаюсь з Другом.
Олександр КОВАЛЕНКО,
головний диригент театру, лауреат премії АРК.

ДАРУВАТИ ЛЮДЯМ СВЯТО
Я в цьому театрі працюю 25 років. Закінчивши навчання в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, стала артисткою театру і кіно (так написано у дипломі), а зараз я - заслужена артистка АРК. Це дав мені театр.
Наш театр - маленький соціум, де проходить все наше життя. Усі ми - одна сім'я. Всі рідні і близькі. Ось тільки хочеться, щоб в рідному місті наш театр був любимою дитиною, щоб ми відчували увагу з боку міської адміністрації, щоб не забували батьки міста, що культура - це обличчя нації. А наш театр - осередок української культури. Ювілярам звичайно дарують подарунки, і ми з нетерпінням будемо чекати, що нам подарують
мікроавтобус та "Ікарус" і ми зможемо нести українську культуру в маси. Адже в селах, далеких районах люди чекають артистів. Для них наш приїзд - завжди свято.
А як приємно дарувати людям радість!
Лілія ЄГОРОЧКІНА-ЧЕРТОВА,
заслужена артистка АРК.

СИЛЬНІ ДУХОМ
Я прийшов до театру, коли йому виповнилося два роки. Дитячий вік. Але мене вразили монолітність трупи, наполеглива праця, взаєморозуміння.
Театр створив цікавий репертуар і швидко завоював повагу глядача як Криму, так і в багатьох куточках Радянського Союзу. Такі вистави, як "Трембіта" Ю. Мілютіна, опера "Катерина" М. Аркаса, "Титарівна" за Т. Шевченком, "Правда" О. Корнійчука, "Острів твоєї мрії" М. Зарудного, "Балада про хлопчаків" А. Горіна та С. Лаврського, "Голубий слід" Л. Никоненка були свого часу відзначені дипломами і грошовими преміями на республіканських оглядах вистав.
А заслужений артист УРСР В. Жаданівський та актриса А. Петрова визнавалися кращими виконавцями чоловічих та жіночих ролей року.
Не подумайте, що ми розкошували на лаврах. Радянська влада коштами не розкидалась. Покривала нам постановочні затрати та іноді оплачувала наші відпустки. На все інше заробляли самі. Часто виїздили до найдальших куточків Криму в неохайні, неопалювані клуби. І так двадцять чотири рази на місяць. Звідси недоспані ночі, три жахливих нічних автокатастрофи з людськими жертвами. Тільки люди, закохані в театр, в свою професію були спроможні здолати це.
Серед тих, хто тяг віз Мельпомени довгі 50 років народні артисти України М. Андрусенко, В. Бойко, В. Навроцький, заслужені артисти України В. Веремієнко, Н. Сороката, В. Франчук, О. Григораш, Г. Семененко, Ж. Фадєєва, Б. Жаданівський, М. Бондаревський, М. Новик, М. Мар'яновська, І. Аносова, С. Вандалковська, І. Бурменко, В. Карпов та багато інших.
Тільки третина з них дожила до 50-річного ювілею театру. Хай їхня наполеглива праця буде зразком для покоління, яке нині трудиться на сцені Кримського українського музичного театру.
Леонід НИКОНЕНКО,
колишній актор театру, драматург.

ТЕАТР - МОЯ МРІЯ,  МОЯ СІМ'Я!

У 1957 році мене прийняли в акторську сім'ю Кримського українського музичного театру, яка залишалась для мене рідною на все моє акторське життя, навчила майстерності, любові до прекрасного, до праці.
У 1972 році мені було присвоєно почесне звання "Заслужений артист України", а в 1979-му - "Народний артист України". І все це завдяки моїй акторській сім'ї. Дякую всім колегам за допомогу, доброзичливість, сердечність.
Моїми університетами стали гастролі театру, під час яких я побував в багатьох містах і республіках колишнього Союзу. І скрізь намагався побувати в музеях, убирав у себе, як губка, народну мудрість, народні звичаї, казкову красу нашої прекрасної Батьківщини.
Хіба це не народні університети?
І все це завдяки театру і моїй акторській сім'ї.
Микола АНДРУСЕНКО,
народний артист України.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 15.10.2004 > Тема "Душі криниця"