Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4329)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3979)
Українці мої... (1607)
Резонанс (1957)
Урок української (1003)
"Білі плями" історії (1814)
Крим - наш дім (681)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (240)
Бути чи не бути? (169)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (143)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День триста сорок четвертий…


УКРА╥НА ЗАКЛИКА╢ СОЮЗНИК╤В ПРИСКОРИТИ ПОСТАВКИ ОЗБРО╢ННЯ
Стаття Нью Йорк Таймз авторства Лари Джейкс, Алана Юхаса ╕ Томаса Г╕ббонс-Неффа у переклад╕...


ВАЛЕНТИН БУТ: ВРАЗЛИВ╤ М╤СЦЯ ABRAMS(╤В) З ПОГЛЯДУ СЬОГОДЕННОГО КРИМСЬКОГО ПОЛ╤ТИКУМУ
Як я те бачу, головним прорахунком пут╕нсько╖ команди була недооц╕нка рол╕ укра╖нського...


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День триста тридцять сьомий…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День триста тридцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2023 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 20.01.2023
ВАЛЕНТИН БУТ: ЛЕГАЛ╤ЗАЦ╤Я

Сумн╕ под╕╖, що сталися в╕д минулого випуску КС, важким тягарем лягли на наш╕ плеч╕. Запекл╕ бо╖ за Соледар, шлях до якого Москов╕я упродовж м╕сяц╕в щедро угноювала трупами сво╖х вояк╕в та найманц╕в, забрали немало й наших житт╕в. Не в одну укра╖нську родину постукало чорне горе, не одна мати, дружина чи доня умилися г╕ркими сл╕зьми. А х╕ба легше нин╕ п╕д Бахмутом та п╕д Кл╕щ╕╖вкою, де московити тиснуть щосили? Х╕ба легше п╕д Крем╕нною, де тиснемо ми? Х╕ба просто нин╕ в будь-якому м╕сц╕ фронту, розтягнутого в╕д Херсона аж до Двор╕чно╖, що п╕д самим кордоном? Х╕ба спок╕йно на всьому сх╕дному та п╕вн╕чному покордонн╕? Х╕ба не б'ють ракетами по всеньк╕й Укра╖н╕, ц╕лячи по наших м╕стах нав╕ть тим, що й не призначене для того? 960 к╕лограм╕в кумулятивно-фугасно╖ бойово╖ частини - ось що таке ракета, яка влучила у дн╕провську дев'ятиповерх╕вку, вщент зруйнувавши 72 квартири забравши 46 житт╕в, в тому числ╕ п'ять дитячих, травмувавши, покал╕чивши ще 79 ╖╖ мешканц╕в, з яких ш╕стнадцять д╕ти.

Може то жахлива випадков╕сть? Може кляту цяцьку було нац╕лено на щось ╕нше, скаж╕мо, на м╕сцеву ТЕЦ, як вважа╓ м╕ський голова Ф╕латов? Мо' й так. Але 960 к╕лограм╕в сл╕по╖ смерт╕, нав╕ть нац╕лен╕ на щось там ╕нше, мали небагато шанс╕в оминути великий будинок. Адже основне призначення ХА-22, попри те, що деяк╕ ╖╖ п╕зн╕ш╕ модиф╕кац╕╖ були налаштован╕ ╕ на площинн╕ наземн╕ ц╕л╕, - то ав╕аносн╕ групи та велик╕ бойов╕ корабл╕, обираючи як╕ серед безмежжя морського простору, гол╕вка самонаведення так чи ╕нак вража╓ велику м╕л╕тарну ц╕ль. Випущена по м╕сту тонна смерт╕ ╕ тут, як ран╕ше й у Кременчуз╕, як до того ще у б╕льш н╕ж 200 випадк╕в, обирала велику ц╕ль…

Чи знали про згадан╕ особливост╕ ╖╖ тактико-техн╕чних характеристик т╕, хто в╕ддавав наказ на ╖╖ застосування, т╕, хто випускав ╖╖ над припорошеними сн╕гом полями Курщини? Певно, що так. Чи зупинило ╖х те, що смертоносна зброя, в умовах великого м╕ста, дуже ймов╕рно поц╕лить у щось ╕нше - у торг╕вельний центр, у житловий масив, у школу чи л╕карню? Жодного разу. А раз так, то х╕ба так╕ д╕╖ не п╕дпадають п╕д визначення во╓нного злочину, а т╕, хто ╖х вчинили, не ╓ во╓нними злочинцями? Питання, схоже, риторичне, чи не так?

Сумно, що разом з╕ словами сп╕вчуття родинам загиблих та постраждалим, ми вибухнули гн╕вом не ст╕льки на таврованих убивць, як на дурну обмовку громадського радника ОП та в╕домого блогера п. Арестовича, який, коментуючи ту трагед╕ю у Дн╕пр╕, на зауваження свого сп╕введучого п. Фейг╕на про те, що "под╕бн╕ ракети неможливо збити", з якогось дива, скор╕ш за все з надм╕ру амб╕ц╕й (наск╕льки в╕домо авторов╕, в╕н не ╓ експертом з ракетних озбро╓нь чи ППО), заперечив тому, кажучи, що "цю таки збили, що вона вже п╕сля того впала на будинок ╕ вибухнула". Дурна обмовка. Попри нев╕льний прив╕д дзвонарям запоребрикових телешоу ненавист╕ калатати ледь не про те, що виною трагед╕╖ була, мовляв, укра╖нська ППО, будь кому, в кого на плечах голова, а не нафаршований п╕дозрами гарбуз, було абсолютно зрозум╕ло, хто тут злод╕й, на кому горить шапка. На жаль, той н╕кчемний, не вартий ви╖деного яйця запоребриковий подзв╕н був умить п╕дхоплений, п╕днесений ледь не до хмар нашою суперпатр╕отичною публ╕кою. Арестовичу було пригадано все: суперамб╕тн╕сть, незм╕нний апломб, зверхню манеру мовлення, московомовн╕сть, справжн╓ чи гадане московоф╕льство, об╕цянки завершення в╕йни за два тижн╕ ╕ нав╕ть фото в╕с╕мнадцятил╕тньо╖ давнини, де в╕н та п. Корчинський (тод╕шн╕ заступник та голова "Братства") сидять у презид╕╖ якогось там зб╕говиська разом з в╕домим "укра╖ноф╕лом" п. Дуг╕ним. Водночас, були начисто забут╕ валер'яно-анальгетичн╕ п'ятихвилинки початку вторгнення, коли до невиразного шепот╕ння клятого "агента Кремля" дослухалися, затамувавши подих, в над╕╖ почути, що трима╓мося, що б'╓мо ворога, що всто╖мо ╕, попри все, переможемо. Це тод╕, нагадаю, коли багато знаних патр╕от╕в - тепер╕шн╕х Арестовичевих батожител╕в - швиденько перем╕стилися до Львова, а чи й куди подал╕. Справедливо? Як на мене, н╕. Але значно г╕рше те, що зд╕йнята хвиля несприйняття геть закрила в╕д очей критикан╕в одну дуже важливу, як на мене, обставину. А саме те, що так завзято батожений нин╕ "зрадник-московоф╕л", разом з неприхованим московитом Фейг╕ним - тим самим, що захищав свого часу не лише Над╕ю Савченко, але й ╤льм╕ Умерова та Романа Сущенка (за що й був позбавлений адвокатсько╖ практики, змушений, зрештою, ем╕грувати), вже р╕к тягне на соб╕ марафон на YouTube канал╕ Фейгин Live-Алексей Арестович, де лише оф╕ц╕йних п╕дписник╕в б╕льше двох м╕льйон╕в ╕ який ╓ одн╕╓ю з небагатьох альтернатив вже згадуваним ш╕стдесятихвилинкам ненавист╕ для московит╕в. Зважаючи на те, що контент стр╕м╕в Фейг╕н-Арестович ╓ правдивим, позиц╕я автор╕в проукра╖нською, а реальне число глядач╕в в рази б╕льшим за число п╕дписник╕в, маю просте питання: в ц╕й запекл╕й ╕нформац╕йн╕й в╕йн╕ нас справд╕ не ц╕кавить можлив╕сть донесення сво╓╖ позиц╕╖ та правдиво╖ ╕нформац╕╖ до к╕лькох м╕льйон╕в мислячо╖ москов╕йсько╖ публ╕ки? Справд╕?

Щодо можливост╕-неможливост╕ збиття под╕бних ракет. Попри те, що на ф╕нальному в╕др╕зку свого шляху ХА-22 поводить себе як типова бал╕стична ракета, ╖╖ збиття ц╕лком п╕д силу ракетам Iris T та NASAMS. Теоретично, нав╕ть комплекс С-300 здатний збивати так╕ ракети. Критичним тут ╓ наявн╕сть згаданих зен╕тно-ракетних комплекс╕в у потр╕бному м╕сц╕, у потр╕бний час та ╖хня готовн╕сть до негайно╖ д╕╖. Випущен╕й, скаж╕мо, в межах Курщини ракет╕ цього типу достатньо всього лише в╕д 6 до 5 хвилин на досягнення ц╕л╕ в Дн╕пр╕, тож нав╕ть за умови вчасного виявлення пуску, що з багатьох причин вельми непросто, час, в╕дведений на ╖╖ знищення, спресований у к╕лька дуже коротких хвилин, де критичною ╓ кожна секунда. Не варто й казати, що ще вужчий часовий сегмент реагування практично унеможливлю╓ збиття зен╕тних ракет комплексу С-300, переналаштованих на завдання удар╕в по наземних об'╓ктах.

Саме тому, без вир╕шально╖ поразки Москов╕╖, без зм╕ни ╖╖ людиноненависницького режиму, не матимемо н╕ миру, н╕ спокою нав╕ть вибивши московит╕в за меж╕ сво╖х м╕жнародно визнаних кордон╕в.

А все ж, ╓ шанс, що останн╓ якраз ╕ зможе привести до згадано╖ зм╕ни. Але для того треба, аби укра╖нське в╕йсько було у найкоротший час повною м╕рою забезпечене вс╕╓ю необх╕дною збро╓ю та бо╓запасом. Надто пов╕льне реагування колективного Заходу на виклики в╕йни, не повне усв╕домлення безповоротност╕ розвитку под╕й, неможливост╕ повернення до попереднього стану справ для вс╕х, найперше, для самого агресора, може призвести до надто тяжких, а то й фатальних насл╕дк╕в, ╕ тод╕ вже не для одн╕╓╖ Укра╖ни.

Безжальна в╕йна, криваве, висотуюче сили ╕ саме життя протистояння на ╖╖ фронтах, а тепер ще й бол╕сн╕, траг╕чн╕ под╕╖ у Дн╕пр╕ та Броварах, забирають всю увагу, лишаючи небагато часу для огляду под╕й у Криму. Все ж, бодай, к╕лька поб╕жних спостережень. Поз╕рно, тут небагато зм╕нилося: 18 с╕чня перед погруддям гетьмана Хмеля в центр╕ С╕мферополя звично потупцяла прикрашена триколорами купка рекрутованих "нащадк╕в Хмельницького", мляво восславляючи мудр╕сть воз'╓днувача, як ╕ в╕с╕м рок╕в тому, так само впевнено лунають об╕цянки скорого заходу на п╕востр╕в Сб╓рбанку, а в етер╕ м╕сцевих рад╕останц╕й все той же безперервний пот╕к бравурно╖ музички, походженням, здеб╕льшого, з "загниваючого" Заходу, з вкрапленнями timeless есересер╕вських шлягер╕в 80-х та коротких, 3-5 хвилинних новин "Маяка" з незм╕нним прес-хенералом, бадьоро зв╕туючим про чергов╕ десятки знищених бандер╕вських артсистем, дрон╕в, ╕, зв╕сно ж, самих бандер╕вц╕в. А дал╕ знову спортивн╕ огляди, обговорення мод, московських перуанських ресторан╕в, теор╕╖ Ферма та новинок ╕грового св╕ту. За вс╕м тим обл╕злим мотлохом одне: метушлива спроба в╕двернути думки люду в╕д нев╕дворотност╕ все ближче гримаючо╖ в╕йни. А як ╖х в╕двернеш...

В╕йна вже наклала руку на м╕й Крим. Все част╕ше ╕ густ╕ше пророста╓ бавовна, все дал╕ розтягуються уздовж узбережжя, густо "прикрашеного" блок-постами та табличками "м╕ни", транше╖, не припиняються намагання, як не миттям, то катанням, забрити нових "добровольц╕в" на в╕йну. Притому, не лише до в╕йська, а й до в╕дверто нелег╕тимних формувань, на кшталт сумнов╕домого Вагнера. ╤ то не лише погов╕р. Он, нав╕ть у мо╓му маленькому селищ╕ вже поховали двох др╕бних злодюжок, як╕, не добувши сво╖х строк╕в, були спокушен╕ заслужити волю, воюючи проти "нацик╕в". Заслужили…

В цьому сенс╕, цин╕зм кремл╕вських та ╖хн╕х попихач╕в не менш показовий, н╕ж в ╕нших ╖хн╕х справах. Ось один лише приклад. К╕лька дн╕в тому, на пленарному зас╕данн╕ Держдуми, депутат Серг╕й Миронов запропонував легал╕зувати групу Вагнера, б╕льш в╕дому як ПВК Вагнер. Мовляв, чимшвидше це зроблять, тим краще, адже "компан╕йц╕" на д╕л╕ довели свою ефективн╕сть, беручи участь у СВО. Неймов╕рна актуальн╕сть тако╖ пропозиц╕╖ пана Миронова заслугову╓, як на мене, бодай, на поб╕жну увагу. Ще б пак! Найперше, проз╕рливий депутат, схоже, нарешт╕ пом╕тив, що ота "приватна" компан╕я - то н╕який не примарний фантом: ╕сну╓ в природ╕, ╕ то не де-╕нде, а в його власн╕м от╓ч╓ств╕, закони якого (яка непередбачлив╕сть!) категорично забороняють в╕йськове найманство, себто заробляння грошей участю у во╓нних д╕ях, не будучи частиною в╕йськових формувань держави.

╤ тут вже не зна╓ш, з чого дивуватися. Припустити, що держдумець Миронов лише тепер д╕знався про ╕снування ц╕╓╖ нелегально╖ групи? Так наче ж н╕. Он же, каже: "довела свою ефективн╕сть". На "доведення ефективност╕" у специф╕чних справах, якими займа╓ться та група, потр╕бен був час, чи не так? Отже, знав про не╖ не в╕дучора. Власне, важко було не знати, адже один з неформальних л╕дер╕в то╖ групи, в╕д позивного якого, кажуть, ╕ п╕шла ╖╖ назва, засв╕тився ще в час╕ т.зв. "Кримсько╖ весни". Пот╕м цей же в╕дставний п╕дполковник ГУ ГШ орудував з нею на Донбас╕, десь там поряд з╕ ще в╕дом╕шим полковником, щоправда, ╕ншого в╕домства. Дал╕ ту групу використовували в Сир╕╖ та для забезпечення ╕нтерес╕в московських д╕лк╕в у Африц╕. Хтось довгий час пов'язував ╖╖ з таким соб╕ п. Пригожиним, але той незм╕нно в╕дхрещувався в╕д будь яко╖ причетност╕ до не╖, аж поки у вересн╕ минулого року не визнав, що таки ╓ ╖╖ засновником. Власне, приховувати те дал╕ було вже чи й можливо, бо несучи важк╕ втрати в боях на Донеччин╕ - хтось здивувався, що вона знов опинилася в Укра╖н╕? - саме з минулого вересня в╕н розгорнув небачену кампан╕ю з вербування крим╕нальних злочинц╕в для в╕йни в Укра╖н╕.

- Неймов╕рно, - скажете ви. - Нелегальне, заборонене законами в╕йськове формування - приватна арм╕я, на озбро╓нн╕ яко╖, за заявами того ж пана Пригожина, ╕ артилер╕я, ╕ бронетехн╕ка, ╕ нав╕ть бойова ав╕ац╕я - без р╕шень суд╕в, без жодних законних п╕дстав, вигр╕ба╓ з численних в'язниць та колон╕й Москов╕╖ засуджених, аби кинути ╖х у пекло в╕йни! Де закон?

Справд╕, де в╕н, той закон, коли йдеться про ╕нтереси верх╕вки Кремля, тим паче там, де на к╕н поставлена ╖хня доля. Тож, з огляду на реал╕╖, запоб╕глив╕ придихання держдумака Миронова чи й мають якийсь сенс.

Та чи могли не в╕дреагувати на них в Криму? Зв╕сно, що н╕. Ось думка, висловлена т.зв. головою "Громадсько╖ палати Криму", пол╕тологом Олександром Форманчуком: «Останн╕ под╕╖ щодо зв╕льнення Соледара п╕дтвердили ╖хню ефективн╕сть. Тому, щоб вони в╕дчували себе повноц╕нно в сенс╕ постачання, соц╕альних п╕льг, як учасники СВО, ╖х потр╕бно зр╕вняти в правах. Так, ╓ частина хлопц╕в ╕з колишн╕х ув'язнених, але вони викуповують кров'ю свою провину. Потр╕бно враховувати, що вони самов╕ддано та патр╕отично виконують бойов╕ завдання. Це моя однозначна думка, ╕ я думаю, що ╖х легал╕зують», - сказав Форманчук.

Та певно ж легал╕зують. Вже ж ╓ досв╕д "легал╕зац╕╖" нав╕ть чужих територ╕й, не те, що сво╖х по духу, плот╕ ╕ вершлягу. Це вам не попл╕чники укронацист╕в, як╕ то СВО в╕йною обзивають, то поливають фекал╕ями могили геро╖в, а то й мають нахабство виходити на антиесвеошн╕ п╕кети з таким соб╕ невинно-промовистим пустим плакатиком. Ц╕ - сво╖. Дубасиш ╖х омоном - мовчать, саджа╓ш на нари - мовчать, витяга╓ш зв╕дти й кида╓ш на в╕йну - йдуть ╕ воюють. Гр╕х не легал╕зувати такий поц╕нний матер╕ал. Ото, лишень, не випередили б бандер╕вц╕ з╕ сво╓ю легал╕зац╕╓ю...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2023 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24840

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков