Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4329)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3979)
Українці мої... (1607)
Резонанс (1957)
Урок української (1003)
"Білі плями" історії (1814)
Крим - наш дім (681)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (240)
Бути чи не бути? (169)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (143)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧЕРВОНЕ – ТО ЛЮБОВ, А ЧОРНЕ – ТО ЖУРБА
29 с╕чня на 94-му роц╕ життя помер Дмитро Павличко…


ЗАБУТИЙ АВТОР «ЧЕРВОНО╥ КАЛИНИ» СТЕПАН ЧАРНЕЦЬКИЙ
Його ╕м’я протягом тривалого часу не згадували, тож не дивно, що цю п╕сню вважали...


В╤ТРИЛА ДОЛ╤ ПОЕТА-МАРИН╤СТА ОЛЕГА ОЛ╤ЙНИКОВА
Його родов╕д бере початок в╕д чорноморських козак╕в...


УКРА╥НА УКРА╥НИТЬСЯ
Напередодн╕ 2023 року у Ки╓в╕ вийшла друком книга вибраних поез╕й ╤вана Низового...


В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВ╤Л БАЧИВ ДАЛЕКО, ╤ ЧАС ДОВ╤В, ЩО В╤Н НЕ ПОМИЛЯВСЯ
В’ячеслав Чорнов╕л св╕домо та остаточно перетворився на жорсткого опонента режиму…...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2023 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 20.01.2023
КОЗАЦЬКОГО РОДУ

20 с╕чня виповню╓ться 85 рок╕в ╕з дня народження знаного укра╖нського поета ╕ письменника-марин╕ста, талановитого л╕каря та громадського д╕яча Дмитра Романовича Шупти.

Дмитро Шупта народився 20 с╕чня (за паспортом), хоча насправд╕ 24 лютого 1938 року в с╕м’╖ хл╕бороб╕в ╕з древн╕х козацьких род╕в, в сел╕ Кур╕нька що на р╕чц╕ Удай Чорнухського району Полтавсько╖ област╕ — у тих краях, що й мандр╕вний ф╕лософ Григор╕й Савич Сковорода. Батько Роман Дмитрович брав участь у Перш╕й св╕тов╕й в╕йн╕, потрапив у н╕мецький полон, з якого повернувся т╕льки в 1925 роц╕. Потрапив п╕д розкуркулення, в╕дбував заслання п╕д Архангельськом. З концтабору зв╕льнений як «засуджений помилково». Побував ╕ п╕д н╕мецькою окупац╕╓ю. З приходом «визволител╕в» батька моб╕л╕зували, отримав поранення й контуз╕ю, а вл╕тку 1945 року п╕сля одужання повернувся додому. Та 1947 року знову ув'язнений, як «зрадник батьк╕вщини», в 1954 роц╕ зв╕льнений з концтабору ╕ в 1957 роц╕ реаб╕л╕тований.

 Дмитро зак╕нчив семир╕чну школу в сво╓му сел╕, а в 1956 роц╕ 11 клас╕в в сус╕дньому сел╕ Моки╖вц╕. Вже в той час почав писати в╕рш╕ та записувати ╖х в окрем╕ зошити, один з яких «пропав», там була поема «Терези», в як╕й ╕шлося про козацьку минувшину Укра╖ни та несправедлив╕сть влади. З того часу юнак став об`╓ктом стеження спецслужб.

 Спод╕ваючись уникнути пересл╕дувань, Дмитро вступа╓ до Севастопольського морського техн╕чного училища ╕мен╕ адм╕рала Макарова. Але спод╕вання виявилися марними, його й там неодноразово допитували в КДБ про поему. П╕сля зак╕нчення училища довелося деякий час попрацювати котельником на судноремонтному завод╕ № 497 в Севастопол╕.

 Дмитро спробував поступати до Кримського медичного ╕нституту, та не пройшов за конкурсом ╕ був прийнятий до С╕мферопольського медичного училища, але чек╕сти ╕ тут не залишили юнака в споко╖. Вони методично пропонували йому доносити на студент╕в, але згоди на це не отримали. Тод╕ Дмитра усунули з головування у профсп╕лковому ком╕тет╕ училища. Хоча весь терм╕н навчання Дмитро Шупта мав в╕дм╕нн╕ оц╕нки, диплома з в╕дзнакою про зак╕нчення училища не отримав. Дек╕лька рок╕в працював у р╕зних л╕карнях Криму.

 Лише за четвертою спробою, в 1962 роц╕, йому вдалося вступити до Кримського мед╕нституту на веч╕рн╓ в╕дд╕лення. Через три роки був переведений на стац╕онар. В ╕нститут╕ Дмитров╕ довелося пройти через обмовляння, нишпорення в особистих речах, провокац╕╖… Але знайшлися добр╕ люди, як╕ дали змогу зак╕нчити навчання. Проте, отримавши дипломом з в╕дзнакою, отримав «в╕льний диплом». Хоча новоспеченому спец╕ал╕сту й пропонували посаду викладача мед╕нституту та квартиру в центр╕ столиц╕ Криму, аби лише… дав згоду на сп╕впрацю з в╕дпов╕дними органами. Але «укра╖нський буржуазний нац╕онал╕ст» не звабився заманливими пропозиц╕ями.

 Ще навчаючись в ╕нститут╕, Дмитро в травн╕ 1963 року брав участь у Всеукра╖нському сем╕нар╕ творчо╖ молод╕, який проходив в Одеському будинку творчост╕ письменник╕в, де познайомився з Василем Стусом, Василем Захарченком, Богданом Горинем, Борисом Нечердою, Миколою В╕нграновським та ╕ншими молодими митцями, частина з яких, згодом, стали дисидентами-ш╕стдесятниками…

 У студентськ╕ роки Дмитро Шупта писав сатирично-гумористичн╕ твори, супроводжуючи ╖х сво╖ми власними ╕люстрац╕ями. Але переважила л╕рика. Перш╕ в╕рш╕ з’являлися в кримськ╕й ╕ республ╕канськ╕й прес╕, зокрема, в колективних зб╕рниках «День поез╕╖» (Ки╖в), «День поэзии в Крыму», «Лучи, которые горячи», «Молодые голоса», «Здравствуй, утро!». Тривалий час очолював С╕мферопольське л╕тературне об’╓днання «Гроно», котре д╕яло при обласн╕й письменницьк╕й орган╕зац╕╖. Одночасно з виходом першо╖ зб╕рки в╕рш╕в «Пров╕сники цв╕т╕ння» у ки╖вському видавництв╕ «Молодь» (1968 р.), того ж року побачила св╕т ╕ книга в╕рш╕в «Полум'я мелод╕й» у м╕сцевому видавництв╕ «Крим». Та п╕сля цього майже на 10 рок╕в друкування твор╕в Дмитра Шупти просто «припинилося».

 В пошуках роботи довелося пере╖хати в Пирятин, але й тут стеження ╕ шельмування не припинялися. Пот╕м був Яготин, куди Дмитро прибув п╕сля Харк╕вських х╕рург╕чних курс╕в. Х╕рург-ординатор активно впроваджував найпередов╕ш╕ оперативн╕ методи судинно╖ х╕рург╕╖, проктолог╕╖, водночас практикуючи з ф╕тотерап╕╖, за що адм╕н╕страц╕я райл╕карн╕ охрестила його «шаманом». Та головний л╕кар Яготинсько╖ районно╖ л╕карн╕ збирав на молодого х╕рурга «дось╓» ╕ тримав у сейф╕ так званий компромат на колегу, бо в╕н на додачу до того, що говорив укра╖нською, ще й носив вишиванку, покладав кв╕ти до пам’ятника Т.Г.Шевченков╕ й читав там сво╖ в╕рш╕ про Кобзаря.

 Наприк╕нц╕ жовтня 1983 року Дмитра Романовича заарештували й доправили в Лук'ян╕вський сл╕дчий ╕золятор. Органи держбезпеки висунули звинувачення у збер╕ганн╕ збро╖, вибух╕вки, валюти, а також у зв'язках з польською «Сол╕дарн╕стю». Утримували його то в одиночц╕, то з п╕дсадними «стукачами», щоб т╕льки п╕дписав сфабриковане звинувачення, у зв’язку з чим неодноразово п╕ддавали катуванню: «садили на бетон», завдавали удар╕в по голов╕, закладали пальц╕ в двер╕ – ╕ шк╕ра з них злазила – зн╕мали «х╕рург╕чн╕ рукавички».

 Для х╕рурга це надал╕ означало втрату профес╕йно╖ працездатност╕. Н╕яких побачень, ан╕ передач не мав. В с╕чн╕ наступного року Яготинський районний суд вин╕с вирок, за яким Дмитро Романович отримав два роки виправних роб╕т без позбавлення вол╕ з утриманням на користь держави 20% зароб╕тку за м╕сцем роботи.

 Вийшовши на волю з покал╕ченими пальцями ╕ хворим хребтом, частково втративши слух ╕ з╕р, Дмитро Шупта н╕де не м╕г улаштуватися на роботу за фахом. Вдалося влаштуватися х╕рургом-експертом ЛТЕК – Ки╖всько╖ обласно╖ л╕карсько╖ експертно╖ ком╕с╕╖. Мусив ╖здити з Яготина до Ки╓ва електричкою, витрачаючи багато часу. Змушений був покинути Яготин та перебратися до р╕дного села Кур╕ньки, а пот╕м 1988 року ви╖хати до Одеси. На зор╕ перебудови, у 1986 роц╕, Дмитра Романовича прийняли до Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни.

 Працюючи х╕рургом, пост╕йно накопичував дан╕ про л╕кувальн╕ властивост╕ ц╕лющих рослин, як╕ нер╕дко рекомендував у вигляд╕ в╕двар╕в чи настойок застосовувати х╕рург╕чним хворим з в╕дпов╕дною патолог╕╓ю для усп╕шного консервативного л╕кування ран, пролежн╕в, троф╕чних виразок, хворих ╕з суглобовою патолог╕╓ю, що не п╕ддавалися л╕куванню оф╕ц╕йними методами. Брав активну участь в науково-практичних конференц╕ях, практичних сем╕нарах. Опубл╕кував результати сво╓╖ прац╕ в наукових зб╕рниках «Винах╕дництво й рац╕онал╕зац╕я на сучасному етап╕ розвитку охорони здоров’я» та в журнал╕ «Винах╕дник Укра╖ни». Опубл╕кував сол╕дну низку нарис╕в з ф╕то╕нформоц╕лительства в р╕зних друкованих виданнях, а саме в «Урядовому кур’╓р╕», «Вечерней Одессе» тощо.

 П╕дсумковим результатом цього пер╕оду стало створення науково-популярно╖ монограф╕╖ «Х╕рург без ножа», до яко╖ потрапило близько 1000 л╕карських рослин, що усп╕шно використовувалися нашими предками ╕ можуть використовуватися нашими сучасниками для консервативного л╕кування низки х╕рург╕чних хвороб, в час, коли ми ма╓мо справу з╕ звиканням м╕кробних збудник╕в до сучасних л╕кувальних засоб╕в ╕ з’яви нових агресивних штам╕в збудник╕в хвороб, нев╕домих сучасн╕й науц╕. Така праця створена для х╕рург╕в уперше в св╕тов╕й практиц╕.

 Також Дмитро Романович створив фундаментальну працю «Р╕дна мова ╕ здоров’я нац╕╖», в як╕й науково доведено умови необх╕дност╕ користування р╕дною мовою не лише у вседержавних масштабах, а й щоденному побут╕, що створю╓ над╕йний захисний енергетичний каркас для забезпечення здоров’я вс╕х громадян. Дмитро Шупта як неперес╕чний х╕рург в╕дзначений дипломом «Майстер Золот╕ руки».

 Як поет на сьогодн╕ в╕н ма╓ понад 70 окремо виданих зб╕рок л╕рики, 20 ╕з яких – музичн╕ видання: вокальн╕ цикли та зб╕рки вокальних твор╕в для дорослих ╕ д╕тей. За висок╕ досягненн╕ в галуз╕ л╕тератури в╕дзначений низкою л╕тературних прем╕й: ╕мен╕ Г.С. Сковороди, ╤вана Мазепи, Володимира Винниченка, Леон╕да Гл╕бова, Миколи Гоголя «Тр╕умф», Степана Руданського, Яра Славутича, Василя Симоненка та ╕н., лауреат Всеукра╖нського рад╕оконкурсу «П╕сня року–2000». Заслужений прац╕вник культури Укра╖ни. Удосто╓ний почесно╖ М╕жнародно╖ медал╕ Франческо Петрарки (╤тал╕я) та М╕жнародно╖ в╕дзнаки ╕мен╕ Генр╕ха Бьоля. В с╕чн╕ 2018 року його обрано д╕йсним членом М╕жнародно╖ л╕тературно-мистецько╖ Академ╕╖ Укра╖ни. Дмитру Романовичу присво╓но звання Почесний Громадянин Чорнуського району Полтавсько╖ област╕.

 В╕н серед сучасних майстр╕в красного письменства Укра╖ни ╓ першорядним поетом-марин╕стом, написав чудов╕ поеми про геро╖в-п╕дводник╕в - земляка Олександра Коваленка «Щука з Кременчука» та Олександра Маринеска «Лицар моря», за що отримав медаль «Морська Слава Укра╖ни» та в╕дзнаку командувача ВМС ЗС Укра╖ни «За заслуги перед ВМС Укра╖ни».

 Дмитро Романович Шупта бере актину участь в робот╕ Народного Руху Укра╖ни з часу його заснування, був делегатом РУХ╕вських з’╖зд╕в та конференц╕й, ╓ членом М╕жнародно╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Конгрес захисник╕в укра╖нсько╖ мови», член Ком╕тету ╕з захисту прав та свобод громадян. Також в╕н ╓ першим заступником Польового Гетьмана Укра╖нського Козацтва ╕ головою Ради стар╕йшин Чорноморського Козацького В╕йська. За активну громадсько-пол╕тичну д╕яльн╕сть, вагомий внесок у справу в╕дродження Укра╖нського Козацтва генерал–отаман Укра╖нського Козацтва Д.Р. Шупта ма╓ низку козацьких нагород, отримав в╕дзнаку Ки╖вського м╕ського Голови та Голови Одесько╖ обласно╖ державно╖ адм╕н╕страц╕╖ та ╕нш╕ нагороди. Дмитро Романович був активним учасником Помаранчево╖ революц╕╖ ╕ Революц╕╖ Г╕дност╕. Не дивлячись на в╕к, бере активну участь у зустр╕чах з╕ школярами та студентами Одещини, часто зустр╕ча╓ться й з курсантами в╕йськових навчальних заклад╕в та вояками Збройних Сил Укра╖ни.

 Тож побажа╓мо шанованому юв╕ляру м╕цного здоров’я, творчо╖ наснаги, нових ц╕кавих твор╕в, як╕ б надихали наших во╖н╕в, моряк╕в та вс╕х укра╖нц╕в до ПЕРЕМОГИ над нашим одв╕чним ворогом!

 Василь ВЕЛЬМОЖКО,

голова Одеського м╕жрег╕онального в╕дд╕лення письменник╕в-марин╕ст╕в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2023 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24837

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков