Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4329)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3979)
Українці мої... (1607)
Резонанс (1957)
Урок української (1003)
"Білі плями" історії (1814)
Крим - наш дім (681)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (240)
Бути чи не бути? (169)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (143)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧЕРВОНЕ – ТО ЛЮБОВ, А ЧОРНЕ – ТО ЖУРБА
29 с╕чня на 94-му роц╕ життя помер Дмитро Павличко…


КОЗАЦЬКОГО РОДУ
До юв╕лею л╕каря, поета й письменника-марин╕ста Дмитра Шупти.


В╤ТРИЛА ДОЛ╤ ПОЕТА-МАРИН╤СТА ОЛЕГА ОЛ╤ЙНИКОВА
Його родов╕д бере початок в╕д чорноморських козак╕в...


УКРА╥НА УКРА╥НИТЬСЯ
Напередодн╕ 2023 року у Ки╓в╕ вийшла друком книга вибраних поез╕й ╤вана Низового...


В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВ╤Л БАЧИВ ДАЛЕКО, ╤ ЧАС ДОВ╤В, ЩО В╤Н НЕ ПОМИЛЯВСЯ
В’ячеслав Чорнов╕л св╕домо та остаточно перетворився на жорсткого опонента режиму…...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2023 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 20.01.2023
ЗАБУТИЙ АВТОР «ЧЕРВОНО╥ КАЛИНИ» СТЕПАН ЧАРНЕЦЬКИЙ

 У с╕чн╕ традиц╕йно згаду╓мо Степана Чарнецького – укра╖нського поета, перекладача, журнал╕ста, актора, режисера, автора патр╕отичного г╕мну укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в «Червона калина».

 Народився Чарнецький 21 с╕чня 1881 року в сел╕ Шманьк╕вц╕ (тепер Чортк╕вський району Терноп╕льсько╖ област╕). Початкову осв╕ту здобув у м╕ст╕ Стан╕славов╕ (нин╕ ╤вано-Франк╕вськ). Дал╕ була льв╕вська г╕мназ╕я та реальна школа, пот╕м – ╕нженерний факультет Вищо╖ пол╕техн╕чно╖ школи (нин╕ – Нац╕ональний ун╕верситет «Льв╕вська пол╕техн╕ка»). Деякий час в╕н працював за спец╕альн╕стю – ╕нженером, пом╕чником начальника д╕льниц╕ на зал╕зниц╕. Проте з юних рок╕в Степана вабив св╕т мистецтва, в╕н був усеб╕чно обдарованою особист╕стю. П╕д псевдон╕мом Тибер╕й Горобець писав поез╕╖, новели та фейлетони.

 Кр╕м того, Чарнецького вабив св╕т театру; в╕н був художн╕м кер╕вником ╕ режисером театру «Руська Бес╕да» – першого укра╖нського профес╕йного театру, що д╕яв у Львов╕ з 1864 року.

 П╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни Степан Чарнецький присвятив щемлив╕ поетичн╕ рядки укра╖нським воякам, яким довелося битися на фронтах, захищаючи ╕нтереси ╕мпер╕й-поневолювач╕в – Австро-Угорсько╖ та Рос╕йсько╖. В╕йна несла горе та смерть воякам та мирному населенню, тож поет не м╕г залишитися байдужим: «╤ване без роду, ╤ване без дол╕//Куди не ходив ти, кого не видав?// У спеку, у стужу, у л╕с╕ ╕ в пол╕// Ти гинув, а славу сус╕д добрий взяв…»

 Л╕тературн╕ критики, анал╕зуючи творчий доробок Степана Чарнецького, називали його «майстром жовн╕рсько╖ тематики», л╕риком та творцем диптиху «╤ванов╕» - «╤ тебе мен╕ жаль…» Нав╕ть для «ворожого в╕йська» поет знайшов слова сп╕вчуття: «╤ тебе мен╕ жаль, с╕рий сину п╕вноч╕//Що ╕деш день ╕ н╕ч, ╕ не зна╓ш куди // Ржа утоми лягла на тв╕й голос ╕ оч╕//╤ чоло вкрила т╕нь не достатк╕в, б╕ди…» Поет глибоко в╕дтворив трагед╕ю Укра╖ни, сини яко╖ з Полтави ╕ Карпат мусили загинути за ╕нтереси чужо╖ ╕мпер╕╖. Талановитий поет, обдарований митець, Степан Чарнецький був серед тих небагатьох льв╕вських митц╕в, який намагався провадити богемний спос╕б життя. За словами поета Петра Карманського, для Степана Чарнецького «ф╕нансових проблем не ╕снувало». Якщо було «в що одягнутися – добре, нема – об╕йдеться». Також Степан Чарнецький був в╕домий також як сп╕вавтор (разом ╕з Богданом Весоловським) п╕сн╕-танго «Прийде ще час». ╤сну╓ нав╕ть верс╕я, що текст до танго написав сам поет Степан Чарнецький, який був п╕д час одного з виступ╕в «Ябцьо-джаз» у льв╕вському клуб╕ «Бес╕да». Степану Чарнецькому так сподобалася мелод╕я танго, що за п╕вгодини в╕н написав до не╖ слова й подарував Богданов╕ Весоловському з умовою, що в╕н почне писати сам тексти до сво╖х п╕сень.

 Як кажуть, нема╓ сприятливих час╕в для поет╕в. Митц╕ не обирають час, проте здатн╕ зм╕нити св╕т на краще сво╖ми творами. Степан Чарнецький – автор зб╕рок поез╕й «В годин╕ сумерку» (1908), «В годин╕ задуми» (1917), «Сумн╕ ╕дем» (1920), прозових новел ╕ фейлетон╕в «Дикий виноград» (1921), «Кв╕ти й бодяче» (1922); з п╕дзаголовком – «Нариси й зам╕тки з дороги життя». ╤ все-таки в ╕стор╕ю Степан Чарнецький ув╕йшов як автор п╕сн╕ «Ой у луз╕ червона калина», яка з часом стала неоф╕ц╕йним г╕мном укра╖нц╕в. Усе почалося 1914 року, коли Степан як режисер льв╕вського театру «Руська бес╕да» оновив виставу свого товариша й однодумця Василя Пачовського «Сонце ру╖ни». Зд╕йснивши постановку ц╕╓╖ трагед╕╖, присвячено╖ Петру Дорошенку, Чарнецький був не задоволений ф╕нальною п╕снею «Чи я в луз╕ не калина була». Чарнецькому здалося, що к╕нц╕вка ма╓ бути б╕льш оптим╕стичною. Так у драм╕ з’явилася народна п╕сня “Розлилися крут╕ бережечки». Поет дещо переробив слова, щоб п╕сня орган╕чно прикрасила виставу. Вже тод╕ поет сказав пророч╕ слова: «Це буде сильна п╕сня». ╤ в╕н не помилився. Виставу з усп╕хом показали у Самбор╕, Дрогобич╕, Стрию, Черн╕вцях, Стан╕славов╕. За словами самого Чарнецького, «Ой у луз╕…» облет╕ло «ц╕ле Под╕лля».

 У серпн╕ 1914 року в Стрию «Ой у луз╕…» вперше почув чотар УСС Григор╕й Трух в╕д стр╕льця ╤ваницького. Той почув п╕сню в╕д артист╕в льв╕вського театру ╕ в╕дразу запам’ятав. Григор╕й Трух до першо╖ строфи «Ой у луз╕…» додав ще три, як╕ й склали текст патр╕отичного г╕мну укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в «Червона калина». П╕сня стала символом визвольно╖ боротьби укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в. За спогадами сучасник╕в, «де були стр╕льц╕, там була й п╕сня»: «Ой у луз╕ червона калина похилилася// Чогось наша славна Укра╖на зажурилася// А ми тую червону калину п╕д╕ймемо//А ми нашу славну Укра╖ну, гей-гей, розвеселимо!» П╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни п╕сня стала духовним г╕мном укра╖нц╕в, наснажуючи вояк╕в в╕рою в щасливе прийдешн╓ р╕дно╖ держави. П╕дхопили духовний г╕мн укра╖нц╕в ╕ вояки УПА: «Марширують наш╕ добровольц╕ на кривавий лан/ /Визволяти наших укра╖нц╕в з московських кайдан//А ми наших брат╕в-укра╖нц╕в визволимо//А ми нашу славну Укра╖ну, гей-гей, розвеселимо!» П╕сня стала наст╕льки популярною, що нав╕ть найв╕дом╕ший в╕йськово-╕сторичний часопис, що видавався у м╕жво╓нному Львов╕, мав назву «Л╕топис Червоно╖ Калини». А видавничий кооператив, заснований вояками УСС ╕ Галицько╖ арм╕╖, називався «Червона Калина». Лише для окупант╕в – радянського режиму «Ой у луз╕ червона калина» була небезпечною; ут╕м, як ╕ сам автор Степан Чарнецький. Його ╕м’я протягом тривалого часу не згадували, тож не дивно, що п╕сню «Ой у луз╕…» вважали народною. У 2005 роц╕ у Львов╕ письменниця Над╕я Мориквас видала книгу «Меланхол╕я Степана Чарнецького», в як╕й просл╕дкувала житт╓вий та творчий шлях поета.

 До 1990 року про поета не чули нав╕ть його земляки у Шманьк╕вцях. Вперше вчител╕ м╕сцево╖ школи почули про Чарнецького в╕д тум╕вц╕в (член╕в Товариства укра╖нсько╖ мови) з Чортк╕вського педагог╕чного училища, як╕ навесн╕ 1990 року при╖хали, щоб посадити перш╕ калинов╕ кущ╕. Вони розпов╕дали людям, що знали: «У вашому сел╕ народився автор стр╕лецько╖ п╕сн╕ «Ой у луз╕ червона калина…», в╕н син м╕сцевого священника; в╕н написав книжку про ╕стор╕ю театру «Руська бес╕да».

 Земляки вперше почули про в╕домого поета-патр╕ота. Згодом до член╕в Товариства укра╖нсько╖ мови долучилася ╕нспектор районного в╕дд╕лу культури Галина Сушельницька, яка була родом з╕ Шманьк╕вц╕в. Першим несм╕ливим кроком була спроба м╕сцевих вчител╕в увести «Червону калину» до репертуару шк╕льного хору «Забута п╕сня». Але м╕сцеве кер╕вництво не радило брати п╕сню до репертуару. Проте поступово пам’ять про забутого поета почала в╕дроджуватися. 26 травня 1991 року, за к╕лька м╕сяц╕в до проголошення Незалежност╕ Укра╖ни, у Шманьк╕вцях в╕дкрили пам’ятник Степанов╕ Чарнецькому. П╕д час фестивалю на стад╕он╕ вперше з’явилися синьо-жовт╕ прапори. До 110-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження поета було висаджено 110 кущ╕в калини. Вже п╕сля перших святкувань тривалий час фестиваль не проводився. Лише в 2011 роц╕ за сприяння м╕сцево╖ влади в╕дбувся обласний фестиваль мистецтв «Червона калина». У 2016 роц╕ в рамках фестивалю «Червона калина» було встановлено рекорд з «наймасов╕шого виконання г╕мну Укра╖ни». Час все розставив по сво╖х м╕сцях. ╤м’я Степана Чарнецького повернулося з небуття, а уривок п╕сн╕ було виконано в ст╕нах Верховно╖ Ради 24 серпня 1991 року п╕д час проголошення Незалежност╕ Укра╖ни: «А ми тую червону калину п╕д╕ймемо// А ми нашу славну Укра╖ну, гей-гей, розвеселимо!»

 Натал╕я Осипчук, письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2023 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24835

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков