"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2023 > Тема "Українці мої..."
#2 за 13.01.2023
В╤ТРИЛА ДОЛ╤ ПОЕТА-МАРИН╤СТА ОЛЕГА ОЛ╤ЙНИКОВА
14 с╕чня сповнилося б 85 рок╕в в╕домому укра╖нському поету-марин╕сту, п╕снярев╕, проза╖ку ╕ кра╓знавцю, генерал-хорунжому Чорноморського козацького в╕йська Олегов╕ Семеновичу Ол╕йникову.
Його родов╕д бере початок в╕д чорноморських козак╕в, як╕ п╕сля захоплення Хаджибею не подалися на Кубань, а залишилися розбудовувати морський порт майбутнього м╕ста. Мати Олега Семеновича походила з╕ славного рибацького роду рибалок та моряк╕в з Великого Фонтану. Дядько матер╕, Микола Альбик╕вський, був в╕домим театральним д╕ячем, актором ╕ драматургом, а Олегова мат╕нка теж залищила акторський сл╕д в к╕но, коли ще навчалася в 2-й Мар╕╖нськ╕й г╕мназ╕╖ знялася в дек╕лькох ф╕льмах з В╕рою Холодною.
Народився Олег на старий новий р╕к, 14 с╕чня 1938 року на Великому Фонтан╕. П╕сля школи зак╕нчив Одеську мореходку (тепер училище ╕мен╕ Маринеска) ╕ два роки плавав по Чорному та Середземному морях. Згодом потрапив на в╕йськову службу на в╕йськових кораблях П╕вн╕чного флоту. Перед демоб╕л╕зац╕╓ю над╕слав до ╤нституту фольклору та етнограф╕╖ АН Укра╖ни з╕бран╕ ним укра╖нськ╕ п╕сн╕, за що був прем╕йований фотоапаратом «Ки╖в» та отримав рекомендац╕ю в╕д директора ╕нституту Максима Рильського для вступу на ф╕лолог╕чний факультет Одеського ун╕верситету.
Писати в╕рш╕ почав ще в шк╕льн╕ роки, продовжив це захоплення, плаваючи в п╕вденних морях ╕ в Заполяр’╖. П╕сля повернення додому, готуючись до вступу в ун╕верситет, тимчасово працював у порту ╕ сво╖ перш╕ в╕рш╕ надрукував у газет╕ «Одеський портовик», яка тод╕ виходила укра╖нською мовою. Ставши студентом Одеського державного ун╕верситету ╕мен╕ Мечникова, активно друкувався на шпальтах ун╕верситетсько╖ багатотиражки «За науков╕ кадри».
Саме в студентськ╕ роки почав шл╕фуватися письменницький хист Олега Ол╕йникова. Його художн╕ твори почали з’являлися на стор╕нках республ╕канських часопис╕в «День поез╕╖», «Горизонт», «Самоцв╕ти», «Дн╕про», «Укра╖на», «В╕тчизна», а також газет «Молодь Укра╖ни», «В╕ст╕ Укра╖ни», «Л╕тературна Укра╖на», «Культура ╕ життя», «Укра╖нське слово» та в одеських газетах — «Чорноморськ╕ новини» та «Думська площа».
В 1968 роц╕ в одеському видавництв╕ «Маяку» мала вийти перша зб╕рка опов╕дань ╕ новел Олега Ол╕йникова «Хвил╕ життя». Однак молодого автора викликали до видавництва й запропонували виступити з критикою редактора ц╕╓╖ зб╕рки Володимира Гетьмана. Олег в╕дмовився це зробити, ╕ зб╕рку було вилучено з плану. Лише через 11 рок╕в ця книжка побачила св╕т п╕д назвою «П╕д крилом шторму», головним редактором «Маяка» був В╕тал╕й Колод╕й.
Через дев’ять рок╕в (1988) вийшла друга зб╕рка пов╕стей «Солон╕ в╕три», в як╕й розпов╕далось про життя рибалок, моряк╕в та педагог╕в. Через два роки вийшла третя книга «К╕нець отамана Чорного», в як╕й розпов╕далося про укра╖нських геро╖в, як╕ допомагали ╕ншим народам у ╖х визвольн╕й боротьб╕: захищали В╕день в╕д турк╕в, разом з польськими повстанцями боролися проти Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, разом з греками боролися за незалежн╕сть Еллади.
П╕сля здобуття незалежност╕ р╕дно╖ Укра╖ни у 1992 роц╕ видав брошуру «Укра╖на ╕ Чорноморський флот». На зор╕ незалежност╕ в╕н уже тод╕ добре розум╕в, як т╕сно пов’язан╕ ц╕ два поняття: Укра╖на ╕ флот. В╕н стверджував, що в╕дновлен╕й Укра╖н╕ потр╕бна не нова, а саме укра╖нська концепц╕я моря — з власним флотом, який сприяв би цьому в╕дновленню сво╓ю м╕ццю. Але пол╕тикам було не до поет╕в з ╖хн╕ми концепц╕ями та передбаченнями, результатом чого стала втрата значно╖ частини сво╓╖ морсько╖ над╕╖, яку закладали ще козацьк╕ адм╕рали. ╤ сьогодн╕ ми бачимо, до яких катастроф╕чних насл╕дк╕в призвела ця втрата.
В 2004 роц╕ вийшли нов╕ досл╕дницьк╕ книги «Стор╕нки ╕стор╕╖ Укра╖нського в╕йськово-морського флоту» та «Укра╖нц╕ в Кримськ╕й в╕йн╕». За ц╕ видання Олега Семеновича було в╕дзначено медаллю «Морська слава Укра╖ни» ╤╤╤ ступеня.
Захопившись ╕сторичними досл╕дженнями, Олег Семенович видав низку роб╕т, присвячених ╕стор╕╖ укра╖нського козацтва та р╕дного краю: «Стор╕нки ╕стор╕╖ Чорноморського козацького в╕йська», «Козацтво, народжене на Одещин╕», «Стор╕нки ╕стор╕╖ Одеси та Чорноморського краю», «Дивовижна доля Чорноморського краю», «Чорноморщина чи Новорос╕я?» та багато ╕нших.
Як педагог-ф╕лолог, в 2005-му видав книгу «Велич ╕ багатство укра╖нсько╖ мови», яка на Всеукра╖нському конкурс╕ «Укра╖нська мова — мова ╓днання» була в╕дзначена дипломом першого ступеня, а автора нагороджено почесною в╕дзнакою — «Хрест Пантелеймона Кул╕ша».
Всього у творчому доробку письменника б╕льше трьох десятк╕в видань, ╕ перш за все – це поез╕я, значна частина його твор╕в присвячена морськ╕й тематиц╕. Як зауважував в╕домий укра╖нський письменник Анатол╕й Кол╕сн╕ченко з нагоди виходу «Антолог╕╖ укра╖нсько╖ морсько╖ поез╕╖», укладено╖ поетом Анатол╕╓м Глущаком: «Давно ╕ не мною п╕дм╕чено, що св╕т поез╕╖ ╕ море — дв╕ надзвичайно спор╕днен╕ стих╕╖». Морська тематика в творах Олега Семеновича т╕сно по╓днана з життям народу, з темою ╕сторичного минулого, з боротьбою за свободу Укра╖ни.
То не хвил╕ в мор╕ грають,
не штормлять лих╕ роки.
У пох╕д то виступають
чорноморськ╕ козаки.
У пох╕д не помста кличе,
ан╕ злото, ан╕ лють.
А над╕╖ щир╕ й в╕чн╕,
наче прапори, цв╕туть.
Кличе ╖х козацька доля,
а не слави пишна мить —
р╕дних визволять з невол╕,
Укра╖ну боронить.
Морська тематика пронизана любов’ю до р╕дно╖ земл╕, до Укра╖ни, до пробудження в укра╖нц╕в таких рис, як╕ дозволяють ╖м усв╕домити себе нац╕╓ю, д╕йовою особою ╕стор╕╖ й сучасного св╕ту. Ц╕ слова були сказан╕ задовго до под╕й на обох майданах. Г╕рке в╕дчуття р╕дно╖ йому Укра╖ни як земл╕ «не сво╓╖» звучить й у в╕рш╕ Олега Ол╕йникова «Не виходь у море п╕д чужим в╕трилом».
Не виходь у море п╕д чужим в╕трилом.
Там сво╖ закони ╕ незримий шлях.
Як нема╓ в╕тру, не потр╕бн╕ й крила.
Тут не допоможе небо ╕ земля
В╕трила його дол╕ були завжди наповнен╕ в╕тром боротьби, але 2 вересня 2018 року Олег Семенович Ол╕йник╕в назавжди покинув р╕дний берег. В╕н був моряком ╕ педагогом, письменником ╕ фольклористом, поетом-марин╕стом ╕ кра╓знавцем. В╕н був порядною ╕ високоосв╕ченою людиною, патр╕отом, громадським д╕ячем. Таким в╕н ╕ залишиться у пам’ят╕ колег та учн╕в, такий спогад про нього залишать прийдешн╕м покол╕нням патр╕от╕в, шанувальник╕в його поетичного слова.
Василь Вельможко,
голова Одеського м╕жрег╕онального об’╓днання письменник╕в-марин╕ст╕в
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2023 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24812
|