Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4305)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3957)
Українці мої... (1597)
Резонанс (1912)
Урок української (1003)
"Білі плями" історії (1811)
Крим - наш дім (633)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (149)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (133)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАЛЕНТИН БУТ: ВИСТОЯТИ ╤ ПЕРЕМОГТИ
В цьому пекельному протистоянн╕ все залежить в╕д нас, в╕д нашо╖ здатност╕ залишатися собою,...


╢ НАПРЯМКИ, НА ЯКИХ ГОТУ╢МО ПРОСУВАННЯ ВПЕРЕД
Президент - про ситуац╕ю на фронт╕…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ с╕мдесят четвертий…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ ш╕стдесят сьомий...


ВАЛЕНТИН БУТ: ВИКЛИКИ ДЕВ'ЯТОГО М╤СЯЦЯ В╤ЙНИ
Сусп╕льство, яке допуска╓/приводить до влади виродк╕в, трактуючи ╖х як ел╕ту, навдивовиж швидко...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 18.11.2022 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 18.11.2022
ВАЛЕНТИН БУТ: ПРО НАДУМАНУ САКРАЛЬН╤СТЬ ╤ ПОСТУП ╤СТОР╤╥

Щоочевидн╕шим ста╓ той факт, що ц╕л╕ т.зв. "спец╕ально╖ во╓нно╖ операц╕╖" не можуть бути досягнут╕ в принцип╕, що н╕ про яку дем╕л╕таризац╕ю-денациф╕кац╕ю Укра╖ни год╕ й мр╕яти, як ╕ про переможн╕ паради по Хрещатику, що знаменували б повернення "заблудло╖" "Хохлянд╕╖" в р╕дногаваньське лоно ╕мпер╕╖, то все лют╕ший в╕дчай стиска╓ темн╕ душ╕ кремл╕вських. ╤ ╓ в╕д чого, бо ж виходить якось так, як у т╕й приказц╕, коли п╕шли за вовною, а повертатися доводиться стриженими. Постриг той, як не прикривай його "жестами добро╖ вол╕", бравурними реляц╕ями генерал-говоруна чи п╕ною квасного патр╕отизму на ш╕стдесятхвилинках ненавист╕, вже наст╕льки показовий, що непом╕тний х╕ба сл╕пому. ╤ тут вже не про широкий св╕т, тут зберегти б яке не яке лице в очах власно╖ пастви, бо он вже й вона почина╓ спроквола протирати оч╕, розкл╕пуватися та мукати. А для того - кров з носа - потр╕бне хоч щось схоже на переможне завершення цього злощасного походу за укра╖нською вовною. Власне, "визволена" елдеенер╕я вкуп╕ з суход╕льним пут╕вцем до Криму ц╕лком згодилася б на ту роль, так н╕ ж, клят╕ нацики, на д╕л╕ переконавшись, чого варта "друга в св╕т╕ арм╕я", залупилися ╕ тепер, схоже, не зупиняться, доки й не заберуть все, з Кримом включно. З Кримом, в╕д якого ще в березневому ╤станбул╕ ╖хня верх╕вка була практично готова в╕дступитися! З Кримом, сакральн╕стю якого москов╕йську публ╕ку годували так довго, що вона, зрештою, ув╕рувала в його абсолютну нев╕д'╓мн╕сть, нев╕длучн╕сть в╕д сво╓╖ ╕стор╕╖!

О, та сакральн╕сть! Ск╕льки раз╕в в ╕стор╕╖ нею прикривали найтемн╕ш╕, найогидн╕ш╕ д╕яння та одверту олжу. Кримська сакральн╕сть, в цьому сенс╕, вигляда╓ ледь не хрестомат╕йно показовою. Аби переконатися в тому, погляньмо, бодай, на к╕лька найб╕льш розп╕арених приклад╕в. Перший, поза всяким сумн╕вом, стосу╓ться виток╕в християнства. Саме тут, кажуть нам, хрестився руський князь Володимир. Саме зв╕дси, з Корсуня, як звали тод╕ на Рус╕ Херсонес, прин╕с в╕н християнство на Руську землю. Он, севастопольськ╕ г╕ди ╕ сьогодн╕ покажуть вам куп╕ль, в яку преславний князь ступив поганином, а вийшов християнином. Не ч╕пляючись до питання автентичност╕ то╖ купел╕, не можна не задатися питанням, а який такий стосунок ма╓ руський, ки╖вський князь, виходець з Новгорода, до Москов╕╖, яка, нав╕ть в ╕постас╕ Великого княз╕вства Московського, з'явилася трьома стол╕ттями п╕зн╕ше? Х╕ба що той, що християнство поширилося на терена Москов╕╖ таки з Рус╕ - ранньосередньов╕чно╖ держави з центром у Ки╖в╕. Але ж, за тою лог╕кою, можна тод╕ засилати зелених марс╕ян у ще сакральн╕ший ╢русалим, а чи в ╤станбул, бо колись звався Константинополем ╕ витоки корсуньського християнства якраз зв╕дти.

До слова, така афектована "шаноблив╕сть" до виток╕в християнства вигляда╓ довол╕ сумн╕вною, оск╕льки упродовж сво╓╖ ╕стор╕╖ Москов╕я не надто зважала на християнськ╕ ц╕нност╕, не кажучи вже про ╕нтереси самих християн. Досить згадати, як в час╕ царювання Петра Романова пересл╕дували старов╕р╕в, як п╕сля завоювання Криму зв╕дти, п╕д надуманим приводом захисту в╕д можливих утиск╕в з боку мусульман, було виселено в Приазов'я, на земл╕, з яких попередньо з╕гнали укра╖нц╕в, чи не половину тамтешн╕х християн - етн╕чних грек╕в та в╕рмен, чи як, уже в час╕ ц╕╓╖ в╕йни, безжально винищують тисяч╕ мирних людей, невинних д╕ток в тому числ╕, завдаючи систематичних ракетних удар╕в по наших м╕стах, б'ють з гармат по храмах, влаштовують в них в╕дхож╕ м╕сця…

То, може, сакральн╕сть мого Криму для Москов╕╖ в тому, що в╕н ╓ символом ╖╖ во╖нсько╖ слави - ота вся ╕стор╕я про "легендарний" Севастополь, який щоразу, попри весь геро╖зм його захисник╕в, укра╖нц╕в у тому числ╕, здавали ворогов╕? Може, сакральн╕сть в пам'ят╕ про посланий на смерть Евпатор╕йський десант чи про в╕йсько, ганебно кинуте "геройським" адм╕ралом Октябрьським на явну погибель? Н╕? То в чому ж та його сакральн╕сть, його неперевершена принадн╕сть, його незам╕нн╕сть для Москов╕╖, заради яких сьогодн╕шн╕й верховода Кремля забира╓ життя в десятк╕в тисяч людей, сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в зокрема, ладен пустити п╕д в╕дк╕с, бодай, ╕ свою кра╖ну. Невже в одному лише прим╕тивному бажанн╕ наживи, коли за вельми короткий час найкраще в Криму так чи ╕нак перетекло до рук найближчого оточення? Певно, що н╕. Тут, схоже, первинною ╓ все ж ота патолог╕чна ностальг╕я за ╕мпер╕╓ю, частиною яко╖ Крим, безперечно, був, бо ж тут, он, ╕ царськ╕ палаци, ╕ в╕лли вельмож, ╕мена яких нев╕дд╕льн╕ в╕д ╖╖ ╕стор╕╖. Але ж частина його входила колись ╕ до складу Османсько╖ ╕мпер╕╖, х╕ба н╕? А проте, н╕кому в сьогодн╕шн╕й Анкар╕ ╕ на думку не спада╓ п╕дгр╕бати п╕востр╕в п╕д себе. Було та й минуло. Ганьбитися на весь св╕т, доводячи, що якийсь там паша свого часу поставив св╕й п╕дпис з п'яних очей, а в╕дтак, укладена в останн╕й москово-турецьк╕й в╕йн╕ мирна угода зовс╕м не означала в╕дмову в╕д Криму - себе не поважати.

А ще якось так замовчу╓ться те, що до москов╕йського завоювання п╕востр╕в був частиною могутнього Кримського ханства, осередком формування автохтонно╖ на його теренах нац╕╖ кримц╕в - тих самих, яких, по завоюванню Криму, московити вичавлювали за його меж╕ не раз ╕ не дв╕ч╕. ╤ то так старанно, що лише за одне стор╕ччя - з 1783 по 1880 р.р. - прокотилися три хвил╕ м╕грац╕╖, здеб╕льшого до Туреччини. Останн╓, притому, вже в╕дверте виселення, було вчинене за розпорядженням глориф╕кованого нин╕ в Москов╕╖ Йосипа Стал╕на наприк╕нц╕ Друго╖ св╕тово╖. Тод╕ весь кримський люд було вивезено за меж╕ п╕вострова, без будь-яких перспектив повернення на батьк╕вщину. Чи ж дивно, що повернувшись, зрештою, напередодн╕ розвалу Есересер╕╖, ледь облаштувавшись за час╕в Незалежно╖ Укра╖ни, кримц╕ з таким несприйняттям поставилися до вторгнення на п╕востр╕в нащадк╕в сво╖х гонител╕в?

М╕ж тим, нема╓ н╕чого в╕чного п╕д цими зорями. Розвалюються ╕мпер╕╖, на прах перетворюються гр╕зн╕ диктатори, в╕тер часу без сл╕ду розв╕ю╓ дурн╕ амб╕ц╕╖. П╕д ударами укра╖нського в╕йська очищено вже п╕вн╕чн╕ терени Краю - Ки╖вщину, Черн╕г╕вщину, Сумщину, виметено в╕д окупант╕в майже всю Харк╕вщину, Правобережжя Херсонщини, у важких боях викурюють зайд з Луганщини ╕ он вже хтось заговорив, що Крим ма╓ шанс повернутися п╕д жовтоблакитн╕ знамена ран╕ше за Донбас. Чи справд╕ так станеться - побачимо. Нараз╕ ж запорукою тому - ╓днання демократичного св╕ту у п╕дтримц╕ Укра╖ни, тверда позиц╕я само╖ укра╖нсько╖ влади повернути всю без виключення загарбану територ╕ю ╕ - найголовн╕ше! - нев╕дпорний поступ нашого славного в╕йська.

М╕ж тим, Москов╕я зад╕яла, зда╓ться, всю свою зах╕дну агентуру в намаганн╕ добитися - н╕, не миру, бо де це видано люто винищувати мирне населення, розводячись про мир! - тимчасового перемир'я. ╤ он вже засп╕шили на Печерськ╕ пагорби саливани, забубн╕ли про найкращу перемовну позиц╕ю м╕лл╕, гн╕вно тупають н╕жками патентован╕ трамп╕сти, погрожуючи зробити все, аби Укра╖на не отримала ╕ пенса допомоги. ╤ все те - хто б мав який сумн╕в! - п╕д гаслами якнайшвидшого припинення кровопролиття. Хтось, мо', й справд╕ сприйма╓ заклики Кремля до перемир'я за чисту монету. Таким не зайве було б задуматися над причиною нещодавнього посп╕ху Москви з оголошенням анексованими ще чотирьох укра╖нських територ╕й. Комусь той посп╕х може видатися дурним, недалекоглядним, але ж х╕ба то не очевидна закладка на майбутн╕й пох╕д п╕сля передиху, якого Кремль так нараз╕ потребу╓? Х╕ба то не св╕дчення того, що сакрально-нев╕д'╓мними для Москви ╓ не лише ╕ не ст╕льки Крим, як вся Укра╖на?

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 18.11.2022 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24671

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков