Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4305)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3957)
Українці мої... (1597)
Резонанс (1912)
Урок української (1003)
"Білі плями" історії (1811)
Крим - наш дім (633)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (149)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (133)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОНАД 60% УКРА╥НЦ╤В П╤ДТРИМУЮТЬ ЗАБОРОНУ УПЦ МП
Про це св╕дчать результати соц╕олог╕чного досл╕дження…


ЩЕ ОДНА КРА╥НА ВИЗНАЛА ГОЛОДОМОР ГЕНОЦИДОМ УКРА╥НСЬКОГО НАРОДУ
Депутати обох палат румунського парламенту на сп╕льному зас╕данн╕ 23 листопада п╕дтримали...


ПАРЛАМЕНТСЬКА АСАМБЛЕЯ НАТО ВИЗНАЛА РОС╤Ю ДЕРЖАВОЮ-ТЕРОРИСТОМ
Ус╕ 30 кра╖н НАТО п╕дтримали пропозиц╕╖ укра╖нсько╖ делегац╕╖.


╢ВРОПАРЛАМЕНТ ВИЗНАВ РОС╤Ю ДЕРЖАВОЮ-СПОНСОРОМ ТЕРОРИЗМУ
«╢вропарламент… р╕шуче засуджу╓ во╓нн╕ злочини та акти терору проти цив╕льного...


РОС╤Я НЕСЕ В╤ДПОВ╤ДАЛЬН╤СТЬ ЗА ПАД╤ННЯ РАКЕТИ У ПОЛЬЩ╤
У польському сел╕ неподал╕к в╕д укра╖нського кордону внасл╕док вибуху ракети загинули дво╓ людей.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 18.11.2022 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 18.11.2022
ХЕРСОН ЩАСЛИВИЙ, БО В╤ЛЬНИЙ

До в╕йни з Микола╓ва до Херсона хорошою дорогою можна було до╖хати за годинку з гаком. Нин╕ це забира╓ вдв╕ч╕ б╕льше часу. Але на це не зважа╓ш - ╖демо ж у щойно зв╕льнене в╕д рос╕йських окупант╕в м╕сто.

ДОВГА ДОРОГА З БЛИЗЬКОГО МИКОЛА╢ВА

Значна частина основано╖ траси виявилася непро╖зною – там ╕ще працювали сапери, тому довелося пересуватися польовими дорогами. Але в цьому було ╕ щось особливе. Адже бачити на вулицях зруйнованих в╕йною с╕л людей з укра╖нською символ╕кою, як╕ повиходили з будинк╕в, щоби прив╕тати нас, було до сл╕з щемливо. Водночас тут скр╕зь видно сл╕ди ворожих «прильот╕в». Боляче дивитися на розбит╕ хати, пос╕чен╕ осколками снаряд╕в паркани, заросл╕ бур’янами городи, де давно не ступала нога господаря. ╤ зовс╕м розчулив дбайливо вирощений, але так ╕ не з╕браний урожай болгарського перцю на к╕лькагектарному пол╕ з крапельним зрошенням! Червон╕ ╕ жовт╕ перчинки, яких вродило тут дуже рясно, ╕ яких так бракувало ц╕╓╖ осен╕ на столах мешканц╕в укра╖нських м╕ст, ще раз нагадали, як раптово селяни змушен╕ були залишити сво╖ дом╕вки ╕ господарство, рятуючись в╕д смертоносного зал╕зяччя рос╕йських «асвабад╕т╓л╓й».

Врешт╕ за╖хали в Херсон. На щастя, м╕сто не зазнало великих руйнувань п╕д час окупац╕╖. Хоча брудних сл╕д╕в д╕яльност╕ московит╕в тут вистача╓. В╕дступаючи, вони залишили м╕сто без електрики, води ╕ зв’язку, вив╕вши з ладу об’╓кти критично╖ ╕нфраструктури.

Н╤ НА МИТЬ НЕ СУМН╤ВАЛИСЯ, ЩО ЗСУ НАС ЗВ╤ЛЬНЯТЬ

…Головний майдан, попри вс╕ правила безпеки прифронтового м╕ста, вщент заповнений людьми, як╕ прийшли святкувати зв╕льнення р╕дного м╕ста в╕д рос╕йських окупант╕в. Багато хто трима╓ жовто-блакитн╕ прапори та ╕ншу укра╖нську символ╕ку, люди сп╕вають, щиро рад╕ють, об╕ймаються, вигукують «ЗСУ! ЗСУ!», «Херсон – це Укра╖на»!» У цей день у них був особливий г╕сть – Президент Укра╖ни Володимир Зеленський. В╕н при╖хав у зв╕льнене м╕сто, щоб власноруч п╕дняти над ним прапор Укра╖ни.

Звучить г╕мн, ╕ херсонц╕ не стримують емоц╕й, як╕ накопичили за довг╕ в╕с╕м м╕сяц╕в окупац╕╖… Вони пам’ятають кожен день, проведений в оч╕куванн╕ укра╖нських во╖н╕в. А у тому, що це станеться, б╕льш╕сть не мала жодного сумн╕ву.

Столична делегац╕я покида╓ головну площу м╕ста, але херсонц╕ не розходяться. Тут п╕дключили пересувну станц╕ю моб╕льного зв'язку, щоб м╕сцев╕ мешканц╕ змогли зателефонувати сво╖м р╕дним, друзям ╕ сказати, що жив╕, що в╕льн╕! Чолов╕к п╕д╕йшов до журнал╕ст╕в ╕ попросив телефон, щоби подзвонити до Н╕меччини, куди ви╖хала його с╕м’я. Вони вперше розмовляли з╕ зв╕льненого Херсона, ╕ це розчулило вс╕х…

Загалом херсонц╕ дуже в╕дкрит╕ ╕ погоджуються розпов╕дати про сво╓ перебування в окупац╕╖. У них тиждень нема╓ електрики, води, зв’язку та опалення, але вони, без переб╕льшення, щаслив╕.

Знайомлюсь ╕з вчителькою ф╕зики та астроном╕╖ м╕сцевого л╕цею Ольгою Наб╕т. Вона мати двох д╕тей, але ╖╖ родина з м╕ста не ви╖жджала ╕ н╕ на мить не сумн╕валася, що воно буде укра╖нським.

«Спочатку ми чекали, що це станеться ще 13 березня – у день визволення Херсона в╕д фашист╕в, пот╕м розраховували на 9 травня. Згодом бачили, як актив╕зувався фронт у серпн╕, думали, ось-ось… Тод╕ «запланували» соб╕ нову дату - 14 жовтня. Але коли це сталося, нав╕ть не пов╕рили. Ми вже три дн╕ у стан╕ ейфор╕╖», - розпов╕да╓ пан╕ Ольга.

Вона каже, що окупанти дуже тиснули на осв╕тян. Спочатку намагалися п╕дкупити грошима, а коли це не допомогло, в х╕д п╕шли погрози. «Казали, що заберуть д╕тей, тому я вимушена була сво╖х переховувати. Чолов╕к майже не виходив з дому, бо вони пост╕йно шукали актив╕ст╕в. Мене особисто к╕лька раз╕в примушували виходити з маршрутки ╕ допитували, погрожували ╕ п╕двалами, ╕ розправою… На укра╖нську мову реагували вкрай негативно. Але ми в╕рили в наш╕ ЗСУ ╕ н╕ на мить не сумн╕валися, що вони нас зв╕льнять, щира ╖м за це дяка», - каже моя сп╕врозмовниця.

Ж╕нка також розпов╕да╓, що ╖жа в магазинах була, але рос╕йська, ╕ коштувала вона дорого. Та укра╖нська держава п╕дтримувала прац╕вник╕в осв╕ти ╕ платила ╖м зарплату нав╕ть у таких умовах. Тому вони намагалися здеб╕льшого розраховуватися гривнями. Завдяки тим людям, як╕ в╕рили, що рос╕я тут ненадовго, в м╕ст╕ працювали терм╕нали.

Пан╕ Ольга каже, що ╖╖ родина жодного разу не ходила за “гуман╕таркою”. Вона не прихову╓, що боляче було спостер╕гати, як чимало херсонц╕в вишиковувалися в довжелезн╕ черги за подачками рос╕ян. Та засуджувати ╖х н╕хто не посп╕ша╓, бо хтось ╕ справд╕ голодував, хоч були й т╕, хто вир╕шив, що «руск╕й м╕р» тут назавжди.

«За мо╖ми особистими спостереженнями, серед любител╕в «руского м╕ра» були малозабезпечен╕ або т╕, хто понабирався кредит╕в чи в╕в асоц╕альний спос╕б життя. Ми ╖х називали тарганами, ╕ наш╕ хлопц╕ ╖х вигнали, але не вс╕х. Ще чимало залишилося, вони сховалися ╕ сидять по норах», - стверджу╓ учителька.

Вона також розпов╕да╓, що батькам пропонували вивезти д╕тей на оздоровлення до рос╕╖, ╕ чимало погодилися, хоча насильно н╕хто в автобуси не запихав. Деяких батьк╕в нав╕ть не насторожив той факт, що д╕ти повинн╕ були обов’язково мати при соб╕ ориг╕нал св╕доцтва про народження. Цих д╕тей дос╕ не повернули.

ЕВАКУЮВАЛИСЯ, БО БОЯЛИСЯ ВУЛИЧНИХ БО╥В…

Знайомимось з пан╕ Аллою, вона прац╕вниця м╕сько╖ служби зайнятост╕. Ж╕нка не прихову╓, що п╕д час окупац╕╖ сама сид╕ла без роботи. Вона стверджу╓, що частина херсонц╕в, як╕ погодилися на так звану «добров╕льну» евакуац╕ю, були налякан╕ розпов╕дями про можлив╕ вуличн╕ бо╖ та сильн╕ обстр╕ли. Тож люди п╕ддалися пропаганд╕, але дехто з них уже шкоду╓ ╕ хоче повернутися, хоча це складно, бо назад ╖х не пускають.

«Я знаю, що тих, хто ви╖хав, селили в дитячих таборах або санатор╕ях С╕мферополя, Анапи. Правда, т╕льки до весни, а пот╕м пооб╕цяли як╕сь грош╕ - ╕ на Сахал╕н, бо рос╕яни видають паспорти вже з пропискою там. Хочу сказати, що примусово╖ евакуац╕╖ по сут╕ не було, тобто в автобуси насильно не запихали. Просто люди залякан╕, багато р╕зно╖ ╕нформац╕╖, не знали у що в╕рити», - висловлю╓ свою думку ж╕нка.

При цьому, сама вона н╕ на мить не сумн╕валася, що м╕сто знову стане укра╖нським. А коли оголосили евакуац╕ю, багато хто розц╕нив це як початок к╕нця окупац╕╖. Рос╕яни в╕дходили вноч╕, глушили зв'язок, щоб н╕хто н╕чого не чув ╕ не передавав. Але люди кажуть, що все розум╕ли нав╕ть з гучного рев╕ння ╖хньо╖ в╕йськово╖ техн╕ки.

«Орки поводили себе нахабно, пост╕йно нас перев╕ряли. Я телефон чистила дв╕ч╕ на тиждень, бо вони приск╕пувалися до ╕нформац╕╖ у ньому. ╥м дуже не подобалася наша Д╕я, Фейсбук ╕ Вайбер, якщо бачили, примушували видаляти. На блокпостах чолов╕к╕в роздягали, шукали татуювання. Дехто з них, якщо бачив на картц╕ грош╕, примушував перераховувати ╖м, могли забрати ц╕нн╕ реч╕, ноутбук, наприклад. Загалом, при них ми скотилися до р╕вня середньов╕ччя. У м╕ст╕ на кожному кроц╕ була розливайка, д╕тям без обмеження продавали спиртне, цигарки. Н╕хто н╕кого не контролював, влада не д╕яла, але, треба зазначити, що комунальн╕ служби працювали. Прибирали см╕ття, була вода й електрика», - каже пан╕ Алла.

…Я п╕дходжу до невеличко╖ на зр╕ст молодо╖ ж╕нки. Вона сто╖ть, обгорнута нашим прапором, ╕ ╖╖ переповнюють емоц╕╖. Це пан╕ Д╕ана, вона прац╕вниця ╤Т-галуз╕. «Останн╕ три дн╕ я майже не сплю, не ╖м… Важко пов╕рити, що той терор, через який нам вдалося пройти, зак╕нчився. Мен╕ хочеться щодня приходити сюди, у центр, сп╕лкуватися, рад╕ти. Ми були тут з чолов╕ком, з батьками, друзями, ще т╕льки кот╕в сво╖х сюди я не приводила», - усм╕ха╓ться моя сп╕врозмовниця.

Д╕ана не прихову╓, як було страшно ╕ важко. Коли виходили з дому, люди брали обмежену суму кошт╕в, щоби придбати лише необх╕дне. Вас могли запросто пограбувати, а поскаржитися було н╕кому: коли викликали пол╕ц╕ю, при╖здили орки.

НАРОДЖЕНА, ЩОБ ЗРОСТАТИ У СВОБОД╤

Серед великого р╕знобарвного натовпу на головн╕й площ╕ Херсона одне молоде подружжя приверта╓ до себе увагу. Усм╕хнен╕ обличчя ╕ прикрашений укра╖нською символ╕кою дитячий в╕зочок. Знайомлюсь - це Олександр та Анна. 29 вересня у них народилася донечка. Сьогодн╕ вони при╖хали сюди разом з нею, щоб в╕дчути атмосферу загально╖ радост╕, бо дос╕ не можуть пов╕рити, що ╖хня донечка ростиме у себе вдома, в укра╖нському Херсон╕.

«Думала, що буду народжувати п╕д звуки вибух╕в визволення Херсона. Спочатку хот╕ли назвати доньку В╕ктор╕╓ю, але в ту н╕ч дуже бахкало, тому назвали Верон╕кою, що в переклад╕ означа╓ та, що приносить перемогу. Так ╕ сталося!» - розпов╕да╓ Анна.

Вона каже, що дос╕ м╕сто було мертвим, ╕ лише за останн╕ три дн╕ ожило. Майже всю ваг╕тн╕сть ж╕нка провела п╕д окупац╕╓ю, з л╕ками було сутужно, д╕ставали, що де могли через знайомих. Причому, шукали наш╕, укра╖нськ╕ л╕ки, бо рос╕йськ╕ виявилися неяк╕сними.

«Найяскрав╕шим враженням останн╕х м╕сяц╕в була картинка, як наш╕ люди в╕льно пересуваються Херсоном з укра╖нськими прапорами. Це було щось неймов╕рне, так╕ емоц╕╖ словами не передати. Я нав╕ть не соромився плакати. Зараз мо╖ батьки ще в окупац╕╖, на л╕вому берез╕. Ми дуже за них хвилю╓мося, але ма╓мо над╕ю на швидке визволення», - розпов╕да╓ Олександр.

В╕н каже, що зна╓ випадки, коли пропадали люди, коли загарбники просто на вулиц╕ розстр╕ляли молодого хлопця… А до батька його знайомо╖, який не мав жодного стосунку до в╕йськових, прийшли з автоматами ╕ забрали прямо з дому. Де в╕н – дос╕ не в╕домо.

«Ми намагалися не виходити зайвий раз на вулицю. На референдум не ходили, але зна╓мо, що до багатьох орки приходили додому, переписували тих, хто там прожива╓, шукали в╕льн╕ квартири ╕ заселяли сво╖х», - розпов╕да╓ чолов╕к.

Попри безумовну рад╕сть й усм╕хнен╕ обличчя, ц╕ люди ще довго згадуватимуть ╕ переживатимуть найтяжч╕ моменти окупац╕╖. Пан╕ Альона - власниця магазину тканин. Каже, що весь цей час намагалася працювати ╕ продавала р╕зн╕ товари, щоб якось вижити. Рос╕яни весь час тиснули, примушували перере╓струвати б╕знес, але вона витримала. Ця ж╕нка разом з однодумцями брала участь у демонстрац╕ях ще на початку окупац╕╖. Вони приходили у центр м╕ста щодня ╕ висловлювали свою громадянську позиц╕ю, демонструючи, що Херсон завжди був ╕ буде укра╖нським. «Спочатку орки спостер╕гали за нами, коли ми були тут, на головн╕й площ╕, а пот╕м взялися нас розганяти. Кидали шумов╕ гранати, пускали сльозог╕нний газ, стр╕ляли по ногах. Ми перем╕стилися до парку Шевченка. Але й зв╕дти змушен╕ були т╕кати, бо назустр╕ч нам уже ╖хали машини з озбро╓ними солдатами, як╕ виловлювали протестувальник╕в. Щоразу, коли йшли на м╕тинг, не мали впевненост╕, що повернемося додому, але по-╕ншому не могли», - пригаду╓ моя сп╕врозмовниця.

╥╖ подруга, пан╕ Олена, каже, що ╖м в╕домо про випадки, коли рос╕яни кидали у п╕двали актив╕ст╕в. «Наша колега просид╕ла в п╕двал╕ 25 дн╕в, ╖╖ били, катували, к╕лька раз╕в возили на розстр╕л ╕з м╕шком на голов╕. Але, зрештою, вивезли у Б╕лоз╕рку й в╕дпустили. Вона разом з ╕ншими бранцями п╕шки добиралася додому. Але так щастило не вс╕м, були актив╕сти, яких хапали вдома чи на вулицях, били, а пот╕м вони пропадали, про деяких н╕чого нев╕домо й дос╕. Думаю, у нас попереду ще багато в╕дкриватиметься ╕нформац╕╖ про все це», - з╕тха╓ ж╕нка.

Майже вс╕ люди одностайн╕ в тому, що попри страх, херсонц╕ дуже п╕дтримували одне одного ╕ роблять це дос╕. Скаж╕мо, ще на початку в╕йни, коли виникла потреба у кров╕ та речах для поранених, увесь Херсон п╕шов ╖╖ здавати, ╕ вся л╕карня була завалена р╕зними речами. Зараз у м╕ст╕ нема╓ води ╕ св╕тла. То люди, у яких ╓ свердловини, дають воду безкоштовно вс╕м, а т╕, у кого ╓ генератори, виставляють на вулицю переноски з розетками, щоб можна було зарядити телефон чи ╕нш╕ пристро╖.

«Наш╕ люди завжди ╕гнорували орк╕в. Коли т╕ заходили до кав’ярн╕ чи магазину, вс╕ херсонц╕ демонстративно полишали ц╕ заклади, або коли т╕ заходили перев╕ряти документи в тролейбус, ус╕ в╕дверталися», - наголошу╓ ще одна м╕сцева мешканка пан╕ Анастас╕я.

Ус╕ ц╕ розпов╕д╕ – лише невелика часточка того, що довелося витерп╕ти цим людям. У кожного, хто пережив окупац╕ю, – своя ╕стор╕я. Але вс╕ вони об’╓днан╕ прагненням жити у в╕льн╕й незалежн╕й Укра╖н╕!

…Коли ми вже ви╖жджали з Херсона, зупинилися на околиц╕, щоби сфотографуватися на фон╕ стели з назвою незламного м╕ста. Та раптом зовс╕м близько пролунали вибухи, ╕ ми змушен╕ були швидко покинути це м╕сце. То було чергове нагадування, що в╕йна трива╓ ╕ до повно╖ перемоги у нас попереду ще багато роботи.

Алла М╕рошниченко

www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 18.11.2022 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24658

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков