Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4329)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3979)
Українці мої... (1607)
Резонанс (1957)
Урок української (1003)
"Білі плями" історії (1814)
Крим - наш дім (681)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (240)
Бути чи не бути? (169)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (143)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У ПОЛОН╤ МУДРО╥ КНИГИ ВЕЛЕСА
Читаймо та шануймо наше минуле, бо в ньому – код до розум╕ння нац╕╖.


ПАРЛАМЕНТ БОЛГАР╤╥ ВИЗНАВ ГОЛОДОМОР ГЕНОЦИДОМ
Станом на грудень 2022 року Голодомор оф╕ц╕йно визнали геноцидом укра╖нського народу 23 кра╖ни.


Павло Нечитайло: БАЙКИ ПРО ЖОРСТОКЕ ╤ГО В КАМ’ЯНЦ╤ ПРИДУМАЛИ ЛЮДИ, ЯК╤ ПОВОДИЛИ СЕБЕ Г╤РШЕ, Н╤Ж ОСМАНИ
«Я в╕рив до останнього, що такого жах╕ття, як зараз в╕дбува╓ться, не може...


ЛИСТОПАДОВИЙ ЧИН
Укра╖нський календар


КОЖЕН ╤З НАС ВО╥Н
Виставка висв╕тлю╓ самоорган╕зац╕ю нашого народу для в╕йськового захисту Батьк╕вщини в р╕зн╕ часи.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 14.10.2022 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 14.10.2022
«ЗРОДИЛИСЬ МИ ВЕЛИКО╥ ГОДИНИ»: ╤СТОР╤Я СТВОРЕННЯ УПА

 14 жовтня 1942 вважа╓ться днем створення УПА – в╕йськово-пол╕тичного формування, що д╕яло в Укра╖н╕ протягом 1942-1956 рок╕в. Ця дата обрана невипадково, адже цього дня в╕дзнача╓ться свято Покрови, День укра╖нського козацтва. Вояки Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖ брали до рук зброю, аби захистити укра╖нц╕в в╕д обох тотал╕тарних режим╕в – нацистського та комун╕стичного. ╥хня стратег╕чна мета – в╕дновлення укра╖нсько╖ державност╕.

 УПА також насл╕дувала козацьк╕ в╕йськов╕ традиц╕╖. У постанов╕ Укра╖нсько╖ Головно╖ Визвольно╖ Ради йдеться: «У жовтн╕ 1942 року на Пол╕сс╕ постали перш╕ збройн╕ в╕дд╕ли, що дали початок Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖. Для ф╕ксування цього ╕сторичного моменту визнача╓ться день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що зб╕га╓ться з ╕сторичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА».

 «Арм╕я – нав╕ть п╕дп╕льна, повстанська чи партизанська – не з’явля╓ться протягом одного дня – для цього потр╕бен тривалий час, але початков╕ заходи були зроблен╕ кер╕вниками ОУН(б) на Волин╕ та Пол╕сс╕ саме в жовтн╕–грудн╕ 1942 року. Анал╕з документ╕в дозволя╓ стверджувати: процес оформлення пост╕йно д╕ючих повстанських в╕дд╕л╕в ОУН(б) завершився до к╕нця лютого 1943 року. Тобто протягом п’яти ос╕нньо-зимових м╕сяц╕в 1942-1943 рок╕в було закладено п╕двалини майбутньо╖ п╕дп╕льно╖ групи», - пише автор досл╕дження «Перемога або смерть»: укра╖нський визвольний рух у 1939-1960-х роках» ╤ван Патриляк. У с╕чн╕ 1943 року тод╕шн╕й кер╕вник ОУН(б) Микола Леб╕дь видав в╕дозву до член╕в Орган╕зац╕╖ ╕з закликом «стати до визвольно╖ боротьби проти н╕мецьких ╕ московсько-большевицьких окупант╕в...»

 ╤з травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячк╕вський, з 1944 по 1950 р╕к – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 р╕к – Василь Кук. УПА воювала на два фронти – проти Н╕меччини ╕ згодом проти радянсько╖ влади. Напади частин УПА на н╕мецьк╕ в╕йськов╕ п╕дрозд╕ли, як виплива╓ з н╕мецьких документ╕в, тривали до серпня 1944 року, про збройний конфл╕кт н╕мц╕в ╕ УПА св╕дчать ╕ зв╕ти радянських партизан╕в. ╤ п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, ╕ в умовах п╕сляво╓нного опору нац╕онал╕сти намагалися впроваджувати сво╖ ╕деолог╕чн╕ засади в життя. ╤нформац╕ю до людей повстанц╕ доносили через лист╕вки. Так, у лист╕вц╕ «За що бореться УПА», яку видавали у 1943 роц╕, було написано, що «арм╕я обстою╓ новий справедливий лад ╕ порядок в Укра╖н╕ без пан╕в, пом╕щик╕в, кап╕тал╕ст╕в та б╕льшовицьких ком╕сар╕в». В ╕ншому зверненн╕ УПА «Хто ми ╕ чого хочемо» написано: «Хочемо, щоб укра╖нський селянин м╕г вповн╕ користуватися плодами сво╓╖ земл╕ ╕ прац╕».

 Повстанц╕ не лишень вели широку пропагандистську кампан╕ю, а й на практиц╕ вт╕лювали засади соц╕ально╖ справедливост╕. Орган╕затор ╕ перший командир на Волин╕ Дмитро Клячковський («Клим Савур») п╕дписав «Розпорядження в земельн╕й справ╕ Головно╖ Команди УПА як найвищо╖ ╕ суверенно╖ влади на зв╕льнених землях Укра╖ни з дня 15.09.1943 р.», в якому йшлося про л╕кв╕дац╕ю колгоспно╖ системи ╕ передачу частини власност╕ селянам. Соц╕альний ╕ нац╕ональний захист укра╖нц╕в, «Укра╖на без холопа ╕ пана» - на цих засадах будувалася робота УПА. Власне, Укра╖нська Повстанська Арм╕я й постала на Пол╕сс╕ та Волин╕, передус╕м, для оборони населення як в╕д н╕мецького терору, так ╕ в╕д радянських карально-репресивних орган╕в. «Там десь далеко на Волин╕//Там, де створилася УПА//Уже воскресла Укра╖на//╤ завитала свобода”, - сп╕валося у вояцьк╕й п╕сн╕. Силою УПА було те, що вона спиралася на розгалужену мережу Орган╕зац╕╖ Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в, яка користувалася п╕дтримкою населення. З ╖╖ ╕н╕ц╕ативи створено Головну Визвольну Раду (УГВР), як верховний пол╕тичний центр, якому п╕дпорядковувалася УПА.

 Пол╕тична платформа УПА передбачала боротьбу за самост╕йну Укра╖ну, за основн╕ громадянськ╕ права разом з ╕ншими поневоленими народами. Повстанська арм╕я об’╓днала в сво╖х лавах представник╕в р╕зних ус╕х нац╕ональностей, як╕ змагалися за державу «без холопа ╕ пана».

 «Свобода народам! Свобода людин╕!»//Зов вол╕ по св╕т╕ ╕з наших знамен// За сп╕льную справу ставай в одну лаву//Узбек, укра╖нець, ╕ндус ╕ бушмен!»- сп╕валося в революц╕йн╕й п╕сн╕. Б╕льш╕сть вояк╕в УПА були зовс╕м юними. У часи розкв╕ту боротьби УПА – у 1943-45 роках – 20% вояк╕в були 18-19-р╕чними, 15% - 20-р╕чними, 13% - мали 23 роки, 12%-21 р╕к, 8%- 22 роки. У вс╕х повстанц╕в для над╕йно╖ консп╕рац╕╖ було по к╕лька псевдон╕м╕в. Б╕льш╕сть з них – пох╕дн╕ в╕д назв тварин, птах╕в, рослин. Були також псевдо, пох╕дн╕ в╕д назв явищ природи: Хмара, Мороз, Крига, Зима, М╕сяць. Деяк╕ повстанц╕ дивували екзотичними псевдон╕мами – Непитай, Непий, Вгадай, З╕рвишапка, Розбийгора. П╕дп╕льне життя було сповнене небезпек ╕ тривог, адже вояки облаштовували кри╖вки – житла п╕д землею з вентиляц╕йними отворами. В кри╖вках вояки могли прожити к╕лька м╕сяц╕в, не виходячи на поверхню. За час ╕снування УПА було спроектовано приблизно 10 тис. кри╖вок, в яких розм╕щувалися збройов╕ склади, шпитал╕, друкарн╕ ╕ нав╕ть швейн╕ цехи. Кри╖вки були в л╕с╕, а також «маскувалися» в с╕льських хатах. «В час найб╕льшого розкв╕ту УПА у 1943-1945 роках у бойових в╕дд╕лах УПА було приблизно 200 тисяч людей, а у допом╕жних в╕дд╕лах – приблизно 300 тисяч, - писав останн╕й Головний Командир УПА Василь Кук. – У тому час╕ ╕снували незалежн╕ республ╕ки УПА; на Пол╕сс╕ – Колк╕вська республ╕ка УПА. Активних учасник╕в УПА було близько п╕вм╕льйона людей».

 Повстанц╕ розум╕ли: у п╕дп╕льних умовах збро╓ю ста╓ ╕ слово. За весь час д╕яльност╕ в п╕дп╕льних друкарнях УПА було видано б╕льш н╕ж 130 найменувань пер╕одичних видань, п╕втисяч╕ брошур, десятки вишк╕льних, мемуарних та поетичних зб╕рок, тисяч╕ лист╕вок, звернень та в╕дозв. Ц╕ видання були одними з головних ╕нструмент╕в пропаганди. Першим журналом Головного командування УПА був часопис «До Збро╖». Починаючи з 1946 року почав виходити часопис «Повстанець», журнал «╤дея ╕ Чин», ╕нформац╕йн╕ в╕сники «╤нформатор», «Бюлетень», «Бюро ╕нформац╕╖ УГВР». Книжки повстанц╕в здеб╕льшого були ╕деолог╕чного та сусп╕льно-пол╕тичного характеру: про мету, завдання, концепц╕╖ боротьби з ворогами. Неабиякою популярн╕стю користувався сатиричний журнал «Укра╖нський перець». Не менш ц╕кавими були й святков╕ лист╕вки, як╕ виконували двома-трьома кольорами.

 Назавжди по╓днав сво╓ життя з УПА легендарний художник Н╕л Хасевич, в╕домий також п╕д псевдон╕мами «Бей», «Зот», «Рибалка». Втративши ногу у п╕дл╕тковому в╕ц╕, в╕н не здався, не опустив руки. З 1943 року ╕ до смерт╕ (1952 р.) сп╕впрацював з УПА, створив масу аг╕тац╕йних плакат╕в. Фактично Хасевич був кер╕вником ус╕х друкарень УПА. Слова нескореного повстанця ╕ сьогодн╕ звучать як заклик до боротьби: «У сво╓му житт╕ я втратив уже все, але як довго залишиться бодай одна краплина мо╓╖ кров╕, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися збро╓ю, але б’юся р╕зцем ╕ долотом. Я, кал╕ка, б’юся в той час, коли багато сильних та здорових людей у св╕т╕ не в╕рять, що така боротьба взагал╕ можлива. Я хочу, щоб св╕т знав, що визвольна боротьба трива╓, що укра╖нц╕ б’ються». Незм╕нним супутником повстанського життя була п╕сня. У зб╕рник «Марш Геро╖в» з╕бран╕ революц╕йн╕, маршов╕ повстанськ╕, бойов╕ повстанськ╕, гумористичн╕ п╕сн╕. Поет Богдан Кравц╕в писав, що п╕сня творилися «в таких хвилинах, коли пригаса╓ людська думка, холоне кров у жилах, переста╓ битися серце, - зроджувалися от╕ п╕сн╕ на гран╕, де зак╕нчу╓ться буденне, а почина╓ться геро╖чне». «Ми переможем!//Хоч ворог люту╓//Хоч нищить, морду╓//Хоч п’╓ нашу кров//Ми встанем з оков//Мета в нас ╓дина//Державна Вкра╖на!»

 Останн╕ п╕дп╕льн╕ друкарн╕ ОУН-УПА, як найб╕льш законсп╕рован╕, радянськ╕ каральн╕ органи виявили й л╕кв╕дували у 1954 роц╕. А останн╕м пом╕тним виданням, яке згодом неодноразово перевидавали таким самим п╕дп╕льним способом ╕ яке виявилося чи не найбезпечн╕шим для радянського режиму, була брошура «Хто так╕ бандер╕вц╕ та за що вони борються». Запов╕том для прийдешн╕х покол╕нь ╓ слова незламного сотенного УПА Мирослава Симчича: «Боротьба вояк╕в УПА да╓ дуже багато приклад╕в сучасним укра╖нським во╖нам. Це передус╕м в╕ра в перемогу й нестримне бажання до боротьби, адже дух арм╕╖ – це ╕ ╓ перемога. Кожен з нас старався зробити б╕льше, н╕ж м╕г. ╤ н╕ голод, н╕ холод, н╕ облави не ставали нам на завад╕. Доказом того, що я кажу правду, ╓ те, що УПА ╕снувало ще багато рок╕в п╕сля в╕йни. Я до останнього подиху стрим╕вся до боротьби...»

 У травн╕ 1954 року до рук геб╕ст╕в потрапив Головний командир УПА Василь Кук; у 1955 роц╕ при спроб╕ захоплення загинув пров╕дник ОУН на Волин╕ Анатол╕й Ма╓вський. ╤ хоча кер╕вн╕ ланки п╕дп╕лля були л╕кв╕дован╕, радянськ╕ органи безпеки не могли в╕дзв╕тувати про ц╕лковиту «зачистку» територ╕й. «Останн╕м його акордом мала стати л╕кв╕дац╕я Степана Бандери – людини, яка ╕ для самих учасник╕в, ╕ для ворог╕в визвольного руху стала його символом. 15 жовтня 1959 року кагеб╕сти допов╕ли Микит╕ Хрущову про вбивство в Мюнхен╕ пров╕дника нац╕онал╕стичного руху. Та ц╕й под╕╖ не судилося стати завершальним етапом у протистоянн╕. Через п╕вроку, 12 кв╕тня 1960 року, на теренах П╕дга╓цького району Терноп╕льсько╖ област╕ в╕дбувся останн╕й б╕й групи п╕дп╕льник╕в, п╕д час якого дво╓ з них загинули. Тож останн╓ слово таки були за повстанцями», - пише Володимир В’ятрович у книжц╕ «╤стор╕я з грифом «секретно». Сила повстанського руху полягала в оперт╕ на власний народ, п╕дтримц╕ ус╕х верст населення. Повстанську боротьбу неможливо уявити без активно╖ участ╕ ж╕нок-укра╖нок.

 Досл╕дниця нац╕онально-визвольних змагань Оксана К╕сь у сво╖й науков╕й прац╕ «Ж╕ночий досв╕д участ╕ у нац╕онально-визвольних змаганнях на зах╕дноукра╖нських землях у 1940-50-х рок╕в» пише, що ж╕нки повстанського п╕дп╕лля долали чимало в╕дстаней ╕ перешкод, виконуючи роль кур’╓р╕в для уп╕вц╕в, доставляючи б╕йцям УПА медикаменти, фальшив╕ документи, одяг, зброю. Досл╕дниця опису╓ випадок, що трапився з Мар╕╓ю Трач: «Виконуючи доручення кер╕вник╕в м╕сцевого проводу ОУН, Мар╕я на Благов╕щення 1941 року вплав перебралась через р╕ку Сян з боку н╕мецько╖ зони окупац╕╖ на б╕льшовицьку та в╕ддала пакет документ╕в тамтешнього п╕дп╕лля, а в╕дтак повернулася назад, вдруге вплав подолавши крижану воду». В╕ддан╕сть, самопожертва, сила духу – такими рисами були над╕лен╕ вояки УПА. «Зродились ми велико╖ години//З пожеж в╕йни ╕ з полум’я вогн╕в”, - ц╕ рядки з «Маршу Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в» не втратили актуальност╕ й сьогодн╕. Так само, як ╕ слова незламного Мирослава Симчича: «Не треба падати духом, а боротися дал╕. ╤ не чекати, що хтось нам щось принесе».

Натал╕я Осипчук, письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 14.10.2022 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24578

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков